Ухвала суду № 22129677, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 3467/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Рівненської митниці, прокуратури Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року по справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» до Рівненської митниціпро визнання нечиним податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення форми «Р» № 1 від 24.03.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення є протиправним, оскільки суперечить вимогам чинного станом на час його винесення законодавства, а відтак, підлягає скасуванню.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення форми «Р» №1 Рівненської митниці Державної митної служби України від 24 березня 2009 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» податкового зобовязання.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення має передувати проведення митним органом документальної перевірки дані якої свідчать про заниження податкового зобовязання платника податків. Оскільки в даному випадку Рівненською митницею не було проведено документальну перевірку позивача, митним органом не було досліджено первинні документи на підтвердження або спростування факту відчуження позивачем майна ввезеного в якості іноземної інвестиції, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Рівненська митниця та прокуратура Рівненської області подали апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками державної податкової інспекції у місті Рівне в період з 29.01.2009 року по 19.02.2009 року проводилась виїзна планова перевірка Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна».

За результатами перевірки складено Акт № 158/23-100/32413264 від 24.02.2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Листом від 17.03.2009 року № 12261/23-121 ДПІ у м. Рівне повідомила Рівненську митницю, що громадянином Польщі ОСОБА_5 продано частку у статутному фонді ТзОВ «Бернд Бруггеманн Україна» громадянинові України ОСОБА_3

24.03.2009р. Рівненською митницею Державної митної служби України винесено податкове повідомлення форми «Р» № 1 про нарахування ТОВ «Бернд Бруггеманн Україна» податкового зобовязання в сумі 30054,70 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Обгрунтовуючи оскаржуване рішення позивач посилається на порушення позивачем ч. 5 ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», оскільки ним було відчужено на протязі трьох років майно, що було ввезене в якості іноземної інвестиції.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», а відтак протиправність оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у 2003 році створено Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна». Одним із учасників Товариства був Громадянин Польщі, ОСОБА_5, частка якого складала 50% статутного капіталу Товариства. Формування своєї частки громадянин Польщі здійснював шляхом внесення майна до статутного капіталу Товариства. З квітня 2003 року до травня 2005 року даним учасником ввозилось на митну територію України, майно в якості іноземних інвестицій, яке зараховувалось на баланс Товариства про що свідчать: Інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції (реєстраційний 356-3-1-104/03 від 16.05.2003р.); Інформаційне повідомлення про внесення іноземної (реєстраційний № 1356-3-1-115/03 від 8.09.2003р.); Інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції (реєстраційний №1356-3-1-206/05 від 13.01.2005р.); прості векселі з відмітками митної служби про сплату мита та податкової інспекції про зарахування на баланс підприємства іноземної інвестиції № 7733322701168 від 24.07.2003 р., № 3322701878 від 16.12.2004 р., № 7733322701169 від 19.08.2003 р., № 7733322701170 від 13.08.2003 р.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу частки у статутному фонді від 11.04.2006 року громадянином Польщі ОСОБА_5 було продано частку у статутному фонді Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бернд Бруггеманн Україна» громадянинові України ОСОБА_3

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» визначено, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянином Польщі ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі № 2412 було продано частку в статутному фонді (корпоративні права) ТзОВ «Бернд Бруггеманн Україна», яке не виступало стороною вищенаведених договірних відносин.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки ним вірно встановлено, що майно, яке було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду Товариства ним не відчужувалося про що також свідчить лист ДПІ у м. Рівне від 17.03.2009 року № 12261/23-121 про те, що під час проведення документальної перевірки було встановлено, що станом на 30.09.2008 р. всі основні засоби, що ввозилися в якості внеску в статутний фонд товариства знаходяться на його балансі.

Таким чином, зі сторони платника податків, ТзОВ «Бернд Бруггеманн Україна» не відбулося відчуження (продажу) майна, а відтак, застосування Рівненською митницею штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є протиправним.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Рівненської митниці, прокуратури Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року по справі №2а-4557/09 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий :О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

В.В.Ніколін

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07.03.2012 року