Ухвала суду № 22129660, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 142947/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від11 листопада 2011 року по справіза позовом приватного підприємства «Оліяр» до державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 ПП «Оліяр»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000013540 та №0000023540 від 06.05.2011 року.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки суперечать вимогам чинного станом на час їх винесення податкового законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від11 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000013540, № 0000023540 від 06.05.2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а відтак, вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання постанови від 18.02.2011 р. старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Оліяр», спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Оліяр» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів по взаєморозрахунках з ТОВ «Тітан-С2» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Податковим органом встановлено, що позивачем зайво віднесено до валових витрат за третій квартал 2010 року вартість товарно-матеріальних цінностей на суму 27000781,00 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на прибуток за третій квартал 2010 року та за 2010 рік на суму 6750195,25 грн. Окрім того, на думку податкового органу, позивачем за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року завищено задекларований показник по безтоварних та нікчемних операціях із ТзОВ «Тітан-С-2» внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5400156,00 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: у вересні 2010 року в сумі 5400156,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 313/23-1/32461721 від 18.04.2011 року на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000013540 від 06.05.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 8437744,06 грн., з яких 6750195,25 грн. - основний платіж та 1687548,81 грн. - штрафні санкції та № 0000023540 від 06.05.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6750195,25 грн., з яких 5400156,20 грн. - основний платіж та 1350039,05 грн. - штрафні санкції.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПП «Оліяр» (покупець) та ТзОВ «Тітан-С-2» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 260710/01 від 26.07.2010 року. Згідно даного договору постачальник зобовязується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану та допоміжні матеріали для виробництва олії рафінованої. Поставка товару здійснюється на умовах DDU: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани (відповідно до INКОТЕRMS 2000) транспортом і за рахунок постачальника. Одночасно з товаром постачальник зобовязується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом оплати вартості товарів (партії товарів) на поточний рахунок постачальника на протязі трьох банківських днів з моменту підписання видаткових накладних або в іншому погодженому сторонами порядку. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.10.2010 р. до договору купівлі-продажу № 260710/01 від 26.07.2010 року розрахунок за поставлений товар провадиться шляхом емісії покупцем простого векселя.

На підставі Договору № 260710/01 від 26.07.2010 року ТзОВ «Тітан-С-2» поставило ПП «Оліяр» олію соняшникову на загальну суму 31558027,20 грн. (в т.ч. ПДВ 5259671,20 грн.), глину відбілювальну на суму 140000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23333,33 грн.), перліт Harbolite на суму 546390,00 грн. (в т.ч. ПДВ 91065,00 грн.), натрій їдкий технічний на суму 156200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26086,67 грн.). ПП «Оліяр» здійснило оплату за отримані ТМЦ у безготівковій формі на суму 2845773,20 грн., передано простими векселями емітента ПП «Оліяр» на суму 29555164,00 грн. У зв'язку з поставкою ТМЦ «Тітан-С-2» видало покупцеві - ПП «Оліяр» податкові накладні за серпень 2010 року на загальну суму 32400937,20 грн. (в т.ч. ПДВ 5400156,20 грн.)

Як вбачається з договору, поставка товару здійснюється на умовах DDU: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани (відповідно до INКОТЕRMS 2000) транспортом і за рахунок постачальника, що означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а відтак, вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що між ПП «Оліяр» (покупець) та ТзОВ «Тітан-С-2» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 260710/01 від 26.07.2010 року. Згідно даного договору постачальник зобовязується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану та допоміжні матеріали для виробництва олії рафінованої. Поставка товару здійснюється на умовах DDU: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани (відповідно до INКОТЕRMS 2000) транспортом і за рахунок постачальника. Одночасно з товаром постачальник зобовязується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом оплати вартості товарів (партії товарів) на поточний рахунок постачальника на протязі трьох банківських днів з моменту підписання видаткових накладних або в іншому погодженому сторонами порядку. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.10.2010 р. до договору купівлі-продажу № 260710/01 від 26.07.2010 року розрахунок за поставлений товар провадиться шляхом емісії покупцем простого векселя.

На підставі Договору № 260710/01 від 26.07.2010 року ТзОВ «Тітан-С-2» поставило ПП «Оліяр» олію соняшникову на загальну суму 31558027,20 грн. (в т.ч. ПДВ 5259671,20 грн.), глину відбілювальну на суму 140000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23333,33 грн.), перліт Harbolite на суму 546390,00 грн. (в т.ч. ПДВ 91065,00 грн.), натрій їдкий технічний на суму 156200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26086,67 грн.). ПП «Оліяр» здійснило оплату за отримані ТМЦ у безготівковій формі на суму 2845773,20 грн., передано простими векселями емітента ПП «Оліяр» на суму 29555164,00 грн. У зв'язку з поставкою ТМЦ «Тітан-С-2» видало покупцеві - ПП «Оліяр» податкові накладні за серпень 2010 року на загальну суму 32400937,20 грн. (в т.ч. ПДВ 5400156,20 грн.). Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати на оплату олії соняшникової нерафінованої та допоміжних матеріалів для виробництва олії рафінованої правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки пов'язані з його господарською діяльністю, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Щодо посилань податкового органу на неможливість зберігання позивачем придбаного товару, а відтак, на безтоварність спірної угоди, то колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про помилковість такого висновку відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для забезпечення виробничого процесу на підприємстві діє цех виморозки, виробничою потужністю 100 тонн олії нерафінованої вимороженої на добу, цех рафінації, який має дільницю вимороження, дільницю рафінації та дільницю соапстоку, виробничою потужністю 300 тонн олії соняшникової рафінованої дезодорованої та 40 тонн кислот жирних моно карбованих промислових на добу. Також у Підприємства наявні мультибокси в кількості 150 штук об'ємом 1 м. куб кожен, на підтвердження чого Підприємством подано витяг з балансу (Т. 1, а.с. 89).

Окрім цього, податковим органом не взято до уваги, що під час виготовлення олії соняшникової (рафінованої та нерафінованої) використовуються технічні ємності, в які відбувається завантаження сировини з метою її переробки, об'єм яких становить 164,53 м. куб., на підтвердження чого Підприємством долучено паспорти обладнання (Т.1, а.с. 124-147).

Також відповідачем не було враховано і ту обставину, що в серпні 2010 року позивачем було придбано в ТзОВ «ТІТАН-С-2» 3954,64 т. олії соняшникової нерафінованої, яка була використана для виробництва олії соняшникової рафінованої дезодорованої вимороженої. За серпень 2010 року для виробництва олії соняшникової дезодорованої було використано 4909 т. олії соняшникової нерафінованої. Наведене підтверджується звітом по виробництву продукції за серпень 2010 року з якого вбачається, що підприємством було вироблено 4300000 кг. олії соняшникової рафінованої дезодорованої вимороженої марки «П», для виробництва якої було використано 4909000 кг. олії соняшникової нерафінованої та інші допоміжні матеріали (Т. 2, а.с. 164-165).

Крім цього, постачальниками олії нерафінованої у зазначений в акті перевірки період були також ПП «Магнітка 921», ПП «Зорк» та ТОВ «Мет Втор Груп». Загальний обєм олії, що був у них придбаний становить 5778,32 м. куб. Наведене підтверджується договорами поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, № 100810/02 від 10.08.2010 року, № 030610/1 від 03.10.2010 року (Т.1, а.с. 91-92, 102-103, 110-111). Відповідно до умов цих договорів, постачальники зобовязувались зберігати товар у відповідності до ст. 667 ЦК України протягом певного строку (п. 2.1 договорів). Таким чином, загальний обєм резервуарів в яких знаходилась олія на ПП «Оліяр» становив: 3495 м.куб. + 150 м.куб. + 164,53 м.куб. = 4259,53 м.куб. Решта олії знаходилась на зберіганні у постачальників згідно умов договорів поставки, що підтверджується актами на вибірку партії товару від 22.09.2010 року № 1 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 28.09.2010 року № 2 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 12.10.2010 року № 3 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 19.10.2010 року № 4 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 26.10.2010 року № 5 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 10.11.2010 року № 6 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 15.11.2010 року № 7 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 19.11.2010 року № 8 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 24.11.2010 року № 9 до договору поставки № 270710/01 від 27.07.2010 року, від 06.10.2010 року № 1 до договору поставки № 100810/02 від 10.08.2010 року, від 11.10.2010 року № 2 до договору поставки № 100810/02 від 10.08.2010 року, від 15.10.2010 року № 3 до договору поставки № 100810/02 від 10.08.2010 року, від 22.10.2010 року № 4 до договору поставки № 100810/02 від 10.08.2010 року, від 28.10.2010 року № 5 до договору поставки № 100810/02 від 10.08.2010 року, від 04.11.2010 року № 6 до договору поставки № 100810/02 від 10.08.2010 року (Т. 1 , а.с. 93 101, 104 109).

Також відповідач вказує на невикористання позивачем придбаної у ТОВ «Тітан-С-2» глини відбілювальної, перліту та натрію їдкого. Проте, ним не враховано, що вказані матеріали використовуються безпосередньо під час переробки олії. Зокрема, відповідно до п.п. 3.2.4, 3.2.10, 3.2.11, п. 3.2 «Технологічного регламенту на процеси рафінації і дезодорації олії рослинної продуктивністю 300 тонн на добу», п.п. 3.2.2 п. 3.2 «Технологічного регламенту на процес виморожування продуктивністю 100 тонн на добу», п.п. 3.2.3 п. 3.2 «Технологічного регламенту на процес соапстоку продуктивністю 40 тонн на добу» вказано на використання таких допоміжних матеріалів.

Стосовно товаротранспортних накладних, то колегія суддів зазначає, що факт реальності поставки та отримання товару повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (позивачем та ТОВ «Тітан-С-2»). Враховуючи вказане, колегія звертає увагу на пункт 2.1 Договору купівлі продажу № 260710/01 від 26 липня 2010 року відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах DDU: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани (відповідно до INКОТЕRMS 2000) транспортом і за рахунок постачальника (Т.2, а.с. 41-42). Відтак, відсутні правові підстави вимагати у позивача товаро-транспортні документи, оскільки такі позивачем не складалися.

Складський облік та відпуск матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції на ПП «Оліяр» здійснюється в електронній формі в кількісно-сумовому виразі в розрізі складів та номенклатури, що відповідає вимогам чинного законодавства. На підтвердження цього, позивачем долучено до матеріалів справи наказ від 04.01.2010 року № 1, згідно з п. 4 якого, облік руху товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерії та на складах підприємства в оборотно-сальдових відомостях в кількісно-сумовому виразі здійснюється із застосуванням компютерної програми ведення бухгалтерського обліку 1Спідприємство, а також відомість поступлення сировини-олії соняшникової та соапстоку за серпень 2010 року (Т. 2, а.с. 77-78, 168-171).

Що стосується формування позивачем податкового кредиту, то в цій частині колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанцій про відповідність дій платника податку вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону також визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У пункті 1.3 статті 1 цього Закону платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що реальність господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Тітан-С-2» підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат. Первинні документи недійсними або нечинними судом не визнавались, були досліджені в процесі судового розгляду та долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що придбані в ТОВ «Тітан-С-2» олія та допоміжні матеріали були використані для виробництва олії соняшникової рафінованої дезодорованої вимороженої з метою її подальшої реалізації. Тобто, зазначена господарська операція здійснена в рамках господарської діяльності позивача та спрямована на отримання в майбутньому прибутку.

Слід також вказати на те, що в процесі судового розгляду податковий орган не спростував тієї обставини, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, позивач, придбавши у контрагента товарно-матеріальні цінності, а також сплативши їх вартість, на підставі отриманих податкових накладних відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів зазначені в них суми ПДВ з дотриманням приписів статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від11 листопада 2011 року по справі №2а-5434/11 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

В.В.Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

07.03.2012 року