Ухвала суду № 22129583, 05.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р. Справа № 33009/10 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіДяковича В.П.,

суддівРибачука А.І., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елвіпласт» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року у справі № 2а-196/10/0770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елвіпласт» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Елвіпласт» звернулось до суду з позовом до Ужгородської МДПІ Закарпатської області, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.01.2010 року № 7/23-1/13588868/330, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15522,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 8/23-1/13588868/331, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 15039,80 грн., в тому числі 7355,00 грн. за основним платежем та 7684,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що у поданих суду копіях актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з надання послуг у сфері права відповідно до договору від 01.05.2009 року, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_1, відсутній їх конкретний перелік із зазначенням кожної виконаної роботи, а також відомості, які підтверджують факт виконання (надання) таких робіт, послуг, саме для використання у господарській діяльності платника податків. Крім того, позивачем не подані відповідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження надання цих послуг. Таким чином, у порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» позивачем до складу валових витрат було зайво включено 3000 грн. вартості послуг у сфері права. Дані бухгалтерського обліку позивача стверджують, що між ТзОВ «Елвіпласт» та ТзОВ «Пластком» мали місце господарські операції купівлі-продажу товарів, а за договором доручення, як зазначалось в позовній заяві, тому позивач всупереч вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» не включив до складу валового доходу за 1 півріччя 2008 року отриману попередню оплату за товар від ТзОВ «Пластком», яка залишилася неотовареною у звітному періоді в сумі 155217 грн., а також до оподаткованого обороту не включив попередню оплату за товар від ТзОВ «Пластком», яка залишилась не отовареною у звітному періоді в сумі 186260 грн., де податок на додану вартість становить 31043 грн.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2010 року № 8/23-1/13588868/331 та задовольнити позовні вимоги в цій частині. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження обставин викладених ним в акті перевірки, зокрема щодо відсутності будь-яких даних, що підтверджують зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тобто відсутності документального підтвердження надання і відповідно отримання вказаних робіт, та їх використання у власній господарській діяльності ТзОВ «Елвіпласт». Тому включення позивачем до складу валових витрат суми за оплату по наданню послуг у сфері права (договір від 01.05.2009 року) в розмірі 3000,00 грн. є цілком правомірним, оскільки факт надання послуг у сфері права підтверджується первинними документами, а саме актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 29.05.2009 року б/н на суму - 1500,00 грн., та від 30.06.2009 року б/н на суму 1500,00 грн., оскільки згідно із законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як вбачається із актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), в них чітко вказано які саме послуги надавалися , в який період та інші обовязкові реквізити для первинного документу. В звязку із цим, посилання суду на факт відсутності документального підтвердження надання і відповідно отримання вказаних робіт (наданих послуг) є необґрунтованим, а рішення щодо виключення із складу валових витрат 3000,00 грн. і нарахування штрафної санкції незаконним.

Постанова в іншій частині не оскаржена, під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України постанова переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до договору від 01.05.2009 року, укладеного між ТзОВ «Елвіпласт» (Замовник) та ПП ОСОБА_1 (Виконавець), замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобовязання по правовому обслуговування, що включає в себе наступні послуги: надання інформаційно-консультативних послуг, підготовка усних та письмових довідок по діючому законодавству, складання договорів, заяв, скарг, претензій, інших документів правового характеру, здійснення представництва інтересів у взаємовідносинах і ділових переговорах з контрагентами.

29.05.2009 року та 30.06.2009 року сторони договору підписали акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від на суму 1500,00 грн. кожен.

Законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг, однак документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг.

А відтак з огляду на те, що зазначені акти виконаних робіт містять лише загальні посилання щодо надання послуг, передбачених договором, без конкретизації їх видів, обсягів, а в матеріалах справи відсутні інші докази надання цих послуг позивачу, слід погодитися з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою обставин справи про те, що позивачем не підтверджено факт виконання (надання) таких робіт, послуг, саме для використання у господарській діяльності.

Крім того, в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) зазначено, що розмір винагороди за виконану роботу становить 1500,00 грн., однак позивач не надав жодних доказів фактичної оплати таких послуг в готівковій чи безготівковій формі, отже, витрати на оплату цих послуг є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідного з пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, всупереч вимогам пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Елвіпласт» до складу валових витрат було включено 3000 грн. вартості послуг у сфері права, які не підтверджені відповідними первинними документами, які відповідають вимогам та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254, КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елвіпласт» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року у справі № 2а-196/10/0770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елвіпласт» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙВ.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІА.І. РИБАЧУК

І.О. ЯВОРСЬКИЙ