Ухвала суду № 22129227, 14.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р. Справа № 136454/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року в справі за позовом Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

21.06.2011 року позивач Дочірнє підприємство «Енерготранссервіс» звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0000732321 від 10.06.2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі акту 1470/23-209/34943698 від 30.05.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки відповідачем по справі прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000732321 від 10.06.2011 року, у зв'язку з чим позивачу по справі збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 515835.00 грн. (в тому числі за основним платежем 451334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64501.00 грн.).

Зазначає, що між ними та ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Енергія плюс» укладено договори в частині забезпечення функціонування систем обліку електроенергії підприємств. Факт виконання робіт контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема податковими накладними, актами виконаних робіт, які складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять обов'язкові реквізити.

Стверджує, що отримали послуги від контрагентів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, отримання послуг (виконання робіт) супроводжувалось отриманням податкових накладних, які містили всі обов'язкові реквізити передбачені чинним законодавством. Вказані господарські операції з придбання робіт (послуг) використав в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постановлено визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова № 0000732321 від 10.06.2011 року.

Не погодившись із постановою її оскаржило ДПІ у Галицькому районі м. Львова, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, не врахував того, що викладені в акті перевірки та відповідно до документів, використаних при перевірці встановлено, що ДП «Енерготранссервіс» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Зазначає, що в порушення: пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР ДП «Енерготранссервіс» завищено в грудні 2010р. податковий кредит в сумі 258 000,00грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП «Енергія плюс» по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства; п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, ДП «Енерготранссервіс» завищено в січні 2011р. податковий кредит в сумі 116 666,67грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП «Західна енергетична спілка» по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, ДП «Енерготранссервіс» завищено в лютому 2011р. податковий кредит в сумі 76666,67 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП «Західна енергетична спілка» по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін по справі, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Дочірнє підприємство «Енерготранссервіс» перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державною реєстру від 17.08.2011 року за № 10845448 та копії довідки серії АА № 057270 від 04.06.2008 року.

Як видно із матеріалів справи, 30.05.2011 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку позивача по справі з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1470/23-2/34943698.

10.06.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000732321, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54. п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки №1470/23-2/34943698 від 10.06.2011 року, встановлено порушення п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, усього 515835.00 грн., в тому числі за основним платежем 451334.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64501.00 грн.

Згідно п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі по тексту Закону), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченою у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та\або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком па прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2. 54.3.5. 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Звідси слід зробити висновки, що Закон України «Про податок на додану вартість» ПК України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Як видно із матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено, що виникнення права позивача по справі на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем по справі в обгрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії: договору виконання робіт № 29/12/10 від 29.12.2010 року, укладеного між позивачем (замовник) та ПП «Західна енергетична спілка» (виконавець), додатку № 1 до договору № 29/12/10 від 29.12.2010 року; актів виконаних робіт № 1-31-00010 від 31.01.2011 року та № 2-28-00027 від 28.02.2011 року на виконання договору № 29/12/10 від 29.12.2010 року; податкових накладних, виданих ПП «Західна енергетична спілка» на підставі договору № 29/12/10 від 29.12.2010 року; договору виконання робіт № 175/09/01 від 26.05.2009 року, укладеного між позивачем (замовник) та ПП «Енергія плюс» (виконавець), додатку № 1 до договору № 175/09/01 від 26.05.2009 року; акту виконаних робіт № 12-31-00002 від 31.12.2010 року на виконання договору № 175/09/01 від 26.05.2009 року; податкових накладних, виданих ПП «Енергія - плюс» па підставі договору № 175/09/01 від 26.05.2009 року; договору виконання робіт № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року, укладеного між позивачем (замовник) та ПП «Енергія плюс» (виконавець), додаткових угод № 1. № 2 до договору № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року; акту надання послуг № 12-30-00002 від 30.12.2010 року на виконання договору № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року; податкової накладної, виданої ПП «Енергія - плюс» на підставі договору № 26/08/10-02 від 26.08.2010 року; рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.201 1 року, згідно якого стягнено з позивача на користь ПП «Західна енергетична спілка» борг в сумі 50000.00 грн.; рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2011 року, згідно якого стягнено з позивача на користь ПП «Енергія плюс» борг в сумі 1 840.47 грн.; рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2011 року; платіжних доручень по оплаті послуг на інформаційно-технічного забезпечення функціонування систем обліку, втому числі сплаті ПДВ ПП «Енергія Плюс», ПП «Західна енергетична спілка» на підставі укладених договорів; квитанцій до декларацій та податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року; ліцензій виданих ПП «Енергія Плюс» та ПП «Західна енергетична спілка» із здійсненням господарської, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатками); податкових декларацій з ПДВ за січень - лютий 2011 року та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень лютий 2011 року; акти перевірок контрагентів позивача по справі.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 1.38 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, не врахував того, що викладені в акті перевірки та відповідно до документів, використаних при перевірці встановлено, що ДП «Енерготранссервіс» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі №2а-7132/11 без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 20.02.2012 року.