Ухвала суду № 22128223, 22.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 48943/11/9104 Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі за позовом ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000882301/3 від 03.07.2009р.; №0000862301/03 від 03.07.2009р.; № 0001532301/3 від 02.02.2009 року.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року на підставі чого Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі було складено акт від 18.06.2009 за № 465/23-1/00153362, згідно якого відповідачем видано вказані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що формування податкового обліку здійснювалось у відповідності до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Просить врахувати при розгляді апеляційної скарги, що відповідно до абзацу 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області № 0000862301/0 від 03.07.2009 року, № 0000882301/0 від 03.07.2009 року, № 0001532301/3 від 02.02.2009 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області подано апеляційну скаргу. Вважають, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, з підстав викладених в апеляційних скаргах. Просять постанову скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки від 18.06.2009 за № 465/23-1/00153362 за результатами планової виїзної перевірки господарської діяльності позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року, що проводилась Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі, було задекларовано завищення валових витрат підприємства на 4579854,00 грн., що, на думку податкового органу є порушенням п.5.1 п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проводилась оцінка ряду договорів на надання маркетингових послуг, а саме: агентський договір №1 від 02.03.2007р. з ТзОВ «Постулат» ( надавач маркетингових послуг), агентський договір №67/2007 від 24.10.2007р. з ТзОВ ВКФ «ЗЕВ» (надавач маркетонгових послуг), агентський договір договір 15/08 від 01.02.2008р. з ПП «ВЯС» , договір про надання послуг №9 від 07.05.2007р. з ПП « Тех Альтернатива»( надавач маркетингових послуг), договір про надання маркетингових послуг №452-06 від 01.11.2006р. з ПП « Левіс МВ» (надавач маркетингових послуг ).Вважає, що підприємством по вищевказаним договорам безпідставно віднесено на валові витрати маркетингові послуги надані ТзОВ «Постулат» у сумі 834501,00 грн., ТзОВ ВКФ «ЗЕВ» на суму 92821, 00 грн.,ПП «ВЯС» у сумі 35087,00 грн., ПП « Тех Альтернатива» у сумі 23000,00 грн., ПП «Левіс МВ» у сумі 11112,0 грн.. При цьому вказується про завищення валових витрат за період з липня 2007 року до травня 2008 року в загальній сумі 996 521,00 грн.

В подальшому зазначається про порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено валові витрати за четвертий квартал 2008року на 3583333,00грн.. ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» на підставі договору №54 від 01.11.2007 року укладеного з ПП «Селена» перераховано кошти як попередню оплату за металопрокат. Однак перевіркою встановлено, що ПП «Селена» не передала у власність ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» товар, а 31.03.2008 року заключила договір б/н переводу боргу, яким передбачено, що ПП «Селена» переводить, а ТзОВ «Гетера-В»приймає на себе виконання зобовязань перед ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод». Станом на 31.12.2008 рік дебіторська заборгованість ТзОВ «Гетера-В» залишається непогашеною. Після чого відповідачем було направлено запит в центральну базу даних ДПА України та встановлено, що ТзОВ «Гетера-В» скасовано державну реєстрацію та ліквідовано 19.11.2008 року. Крім цього, перевіркою встановлено, що ПП «Селена» теж визнано банкрутом та скасовано реєстрацію 20.05.2008 року.

Враховуючи, що витрати ВАТ «ДМЗ» (перерахована попередня оплата на ПП «Селена») не призвели та не призведуть у майбутньому до придбання ( отримання) товарів, робіт, послуг, а відтак, подальшого їх використання у власній господарській діяльності ВАТ «ДМЗ», тому відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають, на думку податкового органу, віднесенню до складу валових витрат даного платника.

Перевіркою встановлено, що в результаті інвентаризації основних фондів за 2007р.було встановлено нестачу основних засобів ІІІ групи на суму 40410,0 грн.. На підстав наказу генерального директора ВАТ « Дрогобицький машинобудівний завод» від 20.01.2007р. за №206 було проведено інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої складено протокол від 24.12.2007р., в якому вказані розбіжності по результатахінвентаризації, а саме встановлено відсутність основних засобів ( ІІІ група у сумі 40410,00 грн. - залишкова балансова вартість.

Підприємством за грудень 2007року не нараховано податкові зобовязання на залишкову балансову вартість відсутніх основних засобів, чим порушено вимоги п.4.9, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено розмір податку даного виду у сумі 8082,0 0грн..

Перевіркою встановлено, що підприємством в грудні 2008р. відвантажено Компанії Компанії Dorado Consult LLP (Великобританія) згідно контракту№Tgl-08 від 15.09.08 рокуобладнання на суму 392175,15 грн. по ВМД № 209020000/7/006642 віл 23.12.2008р. та ВМД № 209020000/7/006641 від 23.12.2008р. і застосовано в грудні 2008року нульову ставку по сплаті податку на додану вартість . Проте продукція перетнула митний кордон України , відповідно до відмітки митного органу на вищевказаних ВМД лише в грудні 2008р. . Пунктом 7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкового зобовязання з поставки товарів ( робіт, послуг) є дата відвантаження товарів. У разі коли товар в звітному податковому періоді не перетнув кордон, останній не вважається вивезеним за межі митної території України і підлягає оподаткуванню за ставкою 20% з наступним коригуванням податкових зобовязань у тому податковому періоді, коли вантаж перетнув митний кордон України.

Колегія суддів вважає, що згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на момент здійснення операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абзацу 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1,2 ст.295 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003 р. (далі ГК) визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг субєктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок субєкта, якого він представляє.Комерційним агентом може бути субєкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.Пунктами 1,4 ст. 297 ГК за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобовязується надати послуги другій стороні (субєкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього субєкта і за його рахунок.Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах субєкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором (п.1,6 ст. 301 ГК).

Відповідно до п.1.32 ст.1 господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно пп.11.2.1, 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом «б» цього підпункту, зобовязана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11Закону №283 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до валових витрат суми сплачені за одержані агентські послуги з маркетингу та сприянню продажу продукції, виконаних агентом, що безпосередньо повязане з господарською діяльністю позивача, оскільки виконання умов таких договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконання агентських договорів та актами передачі комерційної інформації.

Відповідно до пп. 6.2.1. п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом. Товари вважаютьсяекспортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідченийналежно оформленою митною вантажною декларацією.

Стаття 195 Митного кодексу України «Умови переміщення товарів у режимі експорту» щодо вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України. Отже після подання ВМД №209020000/7/006641 та ВМД №209020000/7/006642 від 23.12.2008 року даний вантаж був опломбований та взятий під митний контроль.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) зокрема вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається подія в даному випадку відвантаження товарів.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що по даному епізоду позивачем не порушено вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податковим органом безпідставно по цьому епізоду визначено позивачу податкове зобовязання.

Відповідно до вимог пункту 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у звязку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що директор підприємства не мав повноважень на списання даних матеріальних цінностей, адже статутом підприємства передбачено, що дозволена йому сума списання таких становить 10000 грн, а сума більша за 10000 грн. виключно списується Спостережною радою товариства. На момент проведення перевірки матеріальні цінності рахувалися на балансі підприємства. Таким чином суд приходить до переконання що податковим органом безпідставно визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість по цьому епізоду. Що стосується оцінки коштів, які були перераховані в якості авансового платежу на підставі договору купівлі-продажу № 54 від 01.11.2007р. ПП «Селена», як постачальнику відповідного товару, колегія суддів зазначає наступне.

Укладаючи спірну угоду, субєкти господарювання діяли як учасники господарських правовідносин. На виконання цієї угоди було здійснено авансовий платіж, який, на момент проведення податкової перевірки, підприємству кредитору повернений не був.

У відповідності до п.5.3 договору купівлі-продажу №54 поставка продукції здійснюється впродовж 180 днів з моменту перерахування авансового платежу. Враховуючи те, що 31.03.2008р. було укладено трьохсторонню угоду про перевід боргу, якою кредитор(позивач) надав згоду щодо передачі боргових зобовязань за договором №54 від 01.11.2007р. ТзОВ «Гетера-В», момент виконання договірних зобовязань розпочав свій відлік з моменту укладення нової угоди. У відповідності до умов нової угоди ТзОВ «Гетера-В» взяла на себе зобовязанння щодо виконання умов договору на поставку металопродукції на умовах, що визначені договором №54 від 01.11.2007р..

На момент проведення податкової перевірки, податкова інспекція отримала інформацію про ліквідацію вказаних підприємств, про що зазначено у долучених до матеріалів справи довідках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зокрема, державна реєстрація припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом ПП «Селена» проведена 20.05.2008р., ТзОВ «Гетера-В» проведена 30.10.2008р.

Колегія суддів зазначає, що станом до вересня 2008р. діяв встановлений умовами договору №54 від 01.11.20007р. добровільний термін виконання зобовязання по поставці, по закінченні якого позивач мав право нарахувати штрафні санкції за порушення термінів у поставці продукції. Враховуючи те, що у процедурі ліквідації підприємства, що здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом», розпорядник майна сприяє виявленню дебіторської та кредиторської заборгованості платника податків, з метою надання можливості потенційним кредиторам набути статус конкурсних кредиторів, сторона позивача не отримала своєчасної інформації про банкрутство останнього боржника.

Враховуючи те, що угоди укладені з ПП «Селена» та ТзОВ «Гетера-В» не визнавались в судовому порядку недійсними, сторона позивача повністю виконала свої зобовязання щодо виконання договірних зобовязань, відсутні підстави вважати розмір авансового платежу видом безповоротної фінансової допомоги, яка не підлягає віднесенню до складу валових витрат. Згідно із пп.1.22.1 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями (далі Закон про прибуток), безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.5.1 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Обставини справи підтверджують про господарський характер операцій за договором №54 від 01.11.2007р., використання результатів цієї угоди у власній господарські діяльності підприємства, а також право субєкта господарювання в межах строку позовної давності предявити свої кредиторські вимоги. Враховуючи те, що підприємницька(господарська) діяльність є самостійна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку, позивач діяв в правових межах, доказів зворотнього, в порядку ст. 71 КАС України, відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2-а-1287/10 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

Р.Й. Коваль