Ухвала суду № 22127609, 07.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 р. Справа № 64975/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 15.06.2007р. в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові, з участю прокуратури Сихівського району м.Львова, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.03.2007р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Західенерго» звернувся до суду з позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнених позовних вимог, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Львові № 442301/3/5314 від 23.03.2007р., яким визначено основний платіж в сумі 1488565 грн. 23 коп. та штрафну санкцію в сумі 446569 грн. 57 коп., всього 1935134 грн. 80 коп.; визнати частково нечинним податкове повідомлення ДПІ у м.Львові № 14681/17-0/3/5347 від 26.03.2007р. в частині основного платежу в сумі 2795 грн. 78 коп. та штрафної фінансової санкції в сумі 5991 грн. 56 коп., всього 8387 грн. 34 коп. (Т.1, а.с.2-9, 119-120).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 15.06.2007р. заявлений позов задоволено (Т.2, а.с.112-120).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Львові, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити в силі спірні податкові повідомлення-рішення (Т.2, а.с.126-134).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно вирахувано з частини чистого прибутку відсотки за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 7078300 грн., оскільки вказані відсотки попередньо включені до фінансових витрат, в результаті чого занижено відрахування частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності позивача в 2005 році на суму 1488565 грн. 23 коп.

Окрім цього, судом неправильно застосовані приписи пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до яких дохід, отриманий платником податку як додаткове благо від особи, яка по відношенню до нього не є працедавцем, прирівнюється з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово (Т.2, а.с.182-183, 216-217).

У звязку із реорганізацією ДПІ у м.Львові шляхом перетворення в Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків /СДПІ/ у м.Львові, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - СДПІ у м.Львові (Т.2, а.с.232-233).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, ревізорами ДПІ у м.Львові проведена планова документальна перевірка ВАТ «Західенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено Акт перевірки № 79/23-0/23269555 від 22.08.2006р. (Т.1, а.с.11-81).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.4 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 ст.8, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме з наданих благ 26 громадянам на суму 23502 грн. 70 коп. у вигляді проживання та харчування, позивачем не нараховано і не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3511 грн. 90 коп., в тому числі донараховано вказаного податку за 2005 рік 2407 грн. 85 коп. та за І квартал 2006 року 1104 грн. 05 коп.;

ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затв. постановою КМ України № 50 від 15.01.2005р., а саме позивач вирахував з частини чистого прибутку відсотки за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 7078300 грн., оскільки дані відсотки попередньо включені у фінансові витрати, в результаті чого занижено відрахування частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності в 2005 році на суму 1488565 грн. 23 коп.

На підставі вищевказаного Акту і за наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 442301/3/5314 від 23.03.2007р. про визначення податкового зобовязання за платежем «частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх обєднань), що вилучаються до бюджету» в розмірі 1935134 грн. 80 коп., в тому числі за основним платежем 1488565 грн. 23 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 446569 грн. 57 коп.

№ 14681/17-0/3/5347 від 26.03.2007р. про визначення податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 10535 грн. 70 коп., в тому числі за основним платежем 3511 грн. 90 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7023 грн. 80 коп. (Т.1, а.с.82-83, 121-122, Т.2, а.с.4-15).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно вирахувано з частини прибутку сплачені в 2005 році відсотки за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 7078294 грн., оскільки чинне законодавство передбачало процедуру зменшення суми чистого прибутку на суму погашення заборгованості за кредитом; при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення № 442301/3/5314 від 23.03.2007р. податковим органом неправомірно застосовано процедуру, встановлену Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки в перелік видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що міститься в Законі України «Про систему оподаткування», не включено такий платіж як відрахування господарськими організаціями, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах; за таких умов відповідач не вправі був застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також забезпечення позивачем працівників аудиторської фірми проживанням та харчуванням на термін проведення аудиту є однією з умов для якісного та своєчасного виконання аудиту, через що зазначені витрати слід трактувати як витрати на проведення аудиту, що дає підстави для включення таких витрат до собівартості товарів (робіт, послуг), які виготовляє замовник, та відповідно включення таких витрат до валових витрат на підставі пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки працівників аудиторської фірми позивач забезпечував проживанням та харчуванням на підставі договору на проведення аудиту, укладеного з аудиторською фірмою, таке зобов'язання позивача виступає однією з умов проведення аудиту, тому споживання таких послуг працівниками аудиторської фірми зумовлені виконанням їх трудової функції, що дає підставу не відносити вартість перелічених послуг до сукупного оподатковуваного доходу працівників аудиторської фірми і відповідно такі послуги не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права, з наступних причин.

В частині правомірності рішення податкового органу про визначення податкового зобовязання з частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх обєднань), що вилучаються до бюджету, колегія суддів виходить з того, що матеріалами справи стверджується володіння Національною акціонерною компанією /НАК/ «Енергетична компанія України» 70,1 відсотками акцій ВАТ «Західенерго» (Т.2, а.с.27-28).

Також станом на 01.01.2005р. заборгованість ВАТ «Західенерго» перед державним бюджетом по основній сумі субкредиту в рамках спільних із Світовим банком проектів склала 12968547 грн. 40 грн., а заборгованість по відсотках становить 19469297 грн. 47 коп., які були нараховані в попередніх звітних періодах, до 01.01.2005 року, і непогашені станом на 31.12.2005р., що підтверджується листом Міністерства фінансів України № 31-25010-02-16/761 від 19.01.2006р. (Т.1, а.с.84-85).

Сплата відсотків за цим кредитом передбачена умовами п.3.6 та п.3.16 Договору про надання субкредиту між Міністерством фінансів України та позивачем; п.4.1.1 цього Договору передбачає обов'язок позивача своєчасно здійснювати перерахування в рахунок погашення заборгованості по основній сумі субкредиту та відсотках по ній (Т.2, а.с.79-90).

Відповідно до ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності в 2005 році здійснювалося відповідно до Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затв. постановою КМ України № 50 від 15.01.2005р.

Згідно з приписами п.3 вказаного Порядку господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у розмірі понад 50 відсотків, що передані до статутного фонду НАК «Енергетична компанія України», відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році провадяться виходячи з обсягу прибутку (доходу), за винятком його частини (яка обмежується фактичними витратами, але не більше ніж обсяги видатків, урахованих в тарифах на відпуск електричної енергії), що спрямовуються на: погашення заборгованості енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом за зобов'язаннями згідно з угодами, за якими надані субкредити у рамках спільних із Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку проектів.

Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році, починаючи з березня, здійснюється державними у тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами у розмірі 50 відсотків, а акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 30 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Пунктом 6 постанови КМ України № 351 від 14.05.2005р. «Про затвердження зведеного фінансового плану національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» на 2005 рік» передбачено, що базою для нарахування дивідендів за підсумками діяльності у 2005 році господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) у розмірі понад 50 відсотків, що передані до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України», є чистий прибуток, зменшений на обсяг цільових коштів, що надійшли у 2005 році у складі тарифу на виробництво електричної енергії для здійснення заходів, визначених абзацами третім - восьмим пункту 5 цієї постанови (в тому числі, погашення заборгованості енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом за зобов'язаннями згідно з угодами, за якими надані субкредити у рамках спільних із Світовим банком проектів), який обмежується фактичними витратами, але не більше ніж обсяги видатків, урахованих у тарифах на відпуск електричної енергії.

Положення ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» не визнані неконституційними, а тому були обов'язковими до виконання зазначеними у них господарськими організаціями.

Таким чином, на ВАТ «Західенерго», як на акціонерну компанію у статутному фонді якої державі належить частка (акції, паї), поширювалися вимоги ст.65 Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік» щодо сплати частини прибутку до загального фонду державного бюджету.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про помилковість визначення податковим органом такого внеску, як частина прибутку (доходу), що мала сплачуватися до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), яким є позивач, у якості податкового зобов'язання у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

У податкового органу не було правових підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобов'язанням, та, відповідно, визначати таку суму, застосовуючи положення пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та застосовувати до позивача штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього ж Закону, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст.14 Закону України «Про систему оподаткування (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким суб'єктом господарювання, як акціонерне товариство у статутному фонді якого є державна частка.

Згідно із п.3 ч.1 ст.14 вказаного Закону прирівняними до податку на прибуток є зобов'язання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким не був позивач.

Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обов'язком позивача визначеним Порядком і нормативами відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затв. постановою КМ України № 50 від 15.01.2005р.

Вказаний порядок розроблений на виконання ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» і його приписи щодо сплати платежу у строки, визначені для сплати податку на прибуток, не прирівнюють такий платіж до податку, збору (обов'язкового платежу), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

За таких обставин необхідно визнати правомірним визначення позивачеві контролюючим органом до сплати до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, що передбачено ст.65 Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік». Визначення ж такого платежу у якості податкового зобов'язання на підставі пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього ж Закону є неправомірним.

Стосовно ж доводів податкового органу про безпідставне вирахування позивачем з частини чистого прибутку відсотків за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку колегія суддів зазначає, що відрахування частини прибутку доходу за результатами фінансово-господарської діяльності ВАТ «Західенерго» у 2005 році проводилося підприємством в розмірі 30 відсотків від чистого прибутку, за винятком сплаченої позики Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 8885097 грн. та відсотків за наданий субкредит в розмірі 7078294 грн., що в загальному складає 998,1 тис.грн.

Згідно з п.3.15 Договору про надання субкредиту боргові зобовязання ВАТ «Західенерго» визначені як погашення основної суми субкредиту (а не відсотків).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п.5 цього Положення (стандарту) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

В рядку 140 «Фінансові витрати» Звіту про фінансові результати за 2005 рік в суму 25641 тис.грн. включені нараховані позивачем відсотки за користування субкредитом, що подвійно вплинуло на величину чистого прибутку підприємства, і відповідно, на визначення суми відрахувань частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності ВАТ «Західенерго» у 2005 році.

Враховуючи вищенаведене, позивач в порушення вимог ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік» та Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затв. постановою КМ України № 50 від 15.01.2005р., вирахував з частини чистого прибутку відсотки за користування позикою Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 7078300 грн., так як дані відсотки попередньо включено у фінансові витрати, в результаті чого занижено відрахування частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності ВАТ «Західенерго» у 2005 році, на суму 1488565 грн. 23 коп.

В частині правомірності рішення податкового органу про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб колегія суддів враховує, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що договорами про надання аудиторських послуг № 3/41 від 05.07.2004р. та № 3/46 від 15.08.2005р., згідно яких надавались послуги аудиту фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів та апарату управління позивача за 2004 рік та 2005 рік, передбачено обовязок по забезпеченню працівників аудиторської фірми (ТзОВ АФ «Украудит XXI-Захід»), які здійснюють аудит за межами м.Львова, проживанням та харчуванням за рахунок замовника ВАТ «Західенерго» (Т.1, а.с.110-111, Т.2, а.с.92-95).

В рамках вказаних договорів підприємство надавало персоніфіковані додаткові блага у формі відмінній від грошової, а саме: харчування та проживання фізичним особам (працівникам ТзОВ «АФ Украудит ХХІ-Захід»), при цьому податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та не сплачувався.

Відповідно до пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до п.3.4 ст.3 зазначеного Закону при нарахуванні доходу в будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт (1,149425).

Оскільки вказані додаткові блага надавалися позивачем працівникам аудиторської фірми, наведені відносини регулювалися умовами відповідних господарських договорів, працівники аудиторської фірми не перебували з позивачем в трудових відносин, тому покликання суду першої інстанції на приписи пп.4.2.9 «а» п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якими передбачено включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору або відповідно до Закону, у встановлених ними межах, є помилковим.

Таким чином, ВАТ «Західенерго» не нараховано і не сплачено податок з доходів фізичних осіб з вищевказаних додаткових благ, чим порушено вимоги п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.4 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 ст.8, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому слід визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Львові № 442301/3/5314 від 23.03.2007р. в частині визначення ВАТ «Західенерго» основного платежу з частини прибутку в сумі 1488565 грн. 23 коп. податковим зобовязанням та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 446569 грн. 57 коп.; решта вимог задоволенню не підлягає за безпідставністю.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 3, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 15.06.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові № 442301/3/5314 від 23.03.2007р. в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Західенерго» основного платежу з частини прибутку в сумі 1488565 грн. 23 коп. податковим зобовязанням та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 446569 грн. 57 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Р.М.Гулид