Ухвала суду № 22127608, 07.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 р. Справа № 37457/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та про зменшення суми бюджетного відшкодування з вказаного податку, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.09.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Кроноспан УА» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати винесені Нововолинською обєднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Волинської обл. наступні податкові повідомлення рішення:

№ 0000602301/0/604 від 18.06.2010р., № 0000602301/1/604 від 30.08.2010р., № 0000602301/2/603 від 17.09.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 747315 грн. 80 коп., з яких 533797 грн. за основним платежем та 213518 грн. 80 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000592301/0/603 від 18.06.2010р., № 0000592301/1/603 від 30.08.2010р., № 0000592301/2/603 від 17.09.2010р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на суму 407990 грн. (а.с.4-12).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2010р. заявлений позов задоволено, визнані протиправними та скасовані винесені Нововолинською ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0000602301/0/604 від 18.06.2010р., № 0000602301/1/604 від 30.08.2010р., № 0000602301/2/603 від 17.09.2010р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 747315 грн. 80 коп. та № 0000592301/0/603 від 18.06.2010р., № 0000592301/1/603 від 30.08.2010р., № 0000592301/2/603 від 17.09.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на суму 407990 грн. (а.с.137-142).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Нововолинська ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.149-151).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що відповідачем вживалися заходи для визначення звичайної ціни на продукцію позивача, в тому числі скеровано запит до Волинської торгово-промислової палати; судом не досліджувалася ціни на продукцію позивача, при цьому пояснення останнього з приводу таких цін є суперечливими; також через помилкове оформлення податкової накладної підприємством не здійснено коригування податкового кредиту в сторону зменшення на 412396 грн. 67 коп.

Окрім цього, підприємство регулярно проводить реалізацію виготовленої продукції за цінами, що є нижчими від її собівартості, що призводить до завищення податкового кредиту з ПДВ; розумні економічні причини такої діяльності платником податку не наведені.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж 11.05.2010р.-25.05.2010р. ревізорами Нововолинської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кроноспан УА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р., по результатам якої складено Акт перевірки № 704/46/2301/33273907 від 08.06.2010р. (а.с.13-37).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.2, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 941786 грн. 94 коп., чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 407990 грн., та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2010 року, на суму 533797 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки і за результатами процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0000602301/0/604 від 18.06.2010р., № 0000602301/1/604 від 30.08.2010р., № 0000602301/2/603 від 17.09.2010р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 747315 грн. 80 коп., з яких 533797 грн. за основним платежем та 213518 грн. 80 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0000592301/0/603 від 18.06.2010р., № 0000592301/1/603 від 30.08.2010р., № 0000592301/2/603 від 17.09.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на суму 407990 грн. (а.с.38-43, 44-65).

Викладені в Акті перевірки та покладені в основу винесених податкових повідомлень-рішень висновки Нововолинської ОДПІ ґрунтуються на тому, що в охопленому перевіркою періоді позивач проводить систематичний продаж власної продукції за цінами нижче її собівартості, через що отримує значні збитки; у звязку з наведеним та на підставі пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит лютого 2010 року; також в порушення вимог пп.4.5.1 п.4.5 ст.5 наведеного Закону позивачем не проведено коригування податкового кредиту в сторону зменшення через помилкову виписану податкову накладну.

Відповідно до податкової накладної № 656 від 31.01.2010р. (виписувачем та отримувачем якої є позивач) проведено ТзОВ «Кроноспан УА» реалізацію продукції на суму 2474380 грн., у тому числі ПДВ 412396 грн. 67 коп. (а.с.77).

На підставі цієї податкової накладної сума ПДВ в розмірі 412396 грн. 67 коп. включно до податкових зобовязань (Розділ І Податкові зобовязання, графа «інші»); також вказана сума не зазначена в складі податкового кредиту платника податку за вказаний період, що стверджується додатком 5 до декларації «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за січень 2010 року (а.с.118-124).

Оскільки вказана податкова накладна виписана помилково, тому задекларовані податкові зобовязання є невірними, через що підприємством в лютому 2010 року проведено на підставі розрахунку № 53/656 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 656 від 31.01.2010р. коригування податкових зобовязань в сторону зменшення на вказану суму, що відображено у податковій декларації з ПДВ за лютий 2010 року (а.с.94-95, 117).

Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду, у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Оскільки сума 412369 грн. 67 коп. не була включена позивачем до податкового кредиту у січні 2010 року на підставі податкової накладної № 656 від 31.01.2010р., тому підстави для коригування податкового кредиту у лютому 2010 року є відсутніми; згідно розрахунку № 53/656 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 656 від 31.01.2010р. було проведено лише коригування податкових зобов'язань, так як останні були задекларовані у січні 2010 року.

За таких обставин суд першої інстанції у цій частині прийшов до вірного висновку про те, що Нововолинською ОДПІ проведено нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 412369 грн. 67 коп. всупереч вимогам закону.

Окрім цього, протягом січня-лютого 2010 року позивачем реалізовано продукцію власного виробництва на загальну суму 40970666 грн. 28 коп., в тому числі у січні 2010 року - на суму 15545868 грн. 87 коп., та в лютому 2010 року - на суму 25424797 грн. 41 коп.

Оскільки ціна реалізації продукції є нижчою від її собівартості, тому, на думку податкового органу, позивач повинен скоригувати податковий кредит за січень-лютий 2010 року в сторону зменшення, оскільки сума податкового кредиту, отримана у зв'язку з виготовленням готової продукції, перевищує суму зобов'язань, нарахованих у результаті продажу цієї продукції. Звідси, сума податкового кредиту є сформованою в частині витрат, які не приймають участі у визначенні собівартості, тобто, не приймають участі в оподатковуваних операціях.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 ст.5 зазначеного Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведеного слідує, що суб'єкт господарювання вправі реалізувати продукцію на ринку за ціною, що є нижчою за її собівартість, однак така ціна повинна відповідати звичайним цінам на вказану продукцію.

Відповідно до Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.20.1 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

п.1.20.2. - для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

п.1.20.8 - обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.18. - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

п.4.1. ст.4 - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Матеріали справи свідчать про те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованої позивачем продукції згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», хоча заходи для такого визначення останнім вживалися.

Також відповідачем не проведено детального та обгрунтованого аналізу цін, які існували на ринку деревостружкових плит, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дано оцінки наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Окрім цього, в аспекті визначення собівартості продукції слід врахувати, що підприємство почало виготовляти продукцію власного виробництва у січні 2010 року, несло значні затрати на виробництво, що в цілому вплинуло на формування собівартості продукції.

Також залишилися неспростованими твердження позивача про те, що реалізація продукції за ціною більшою ніж її собівартість не дала б змоги підприємству конкурувати на ринку ідентичних товарів.

Окрім цього, продаж продукції за ціною нижчою, ніж її собівартість, протягом січня-лютого 2010 року, не свідчить про систематичність та значну тривалість збиткової діяльності підприємства.

За таких обставин суд першої інстанції у цій частині прийшов до вірного висновку про те, що Нововолинською ОДПІ проведено нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 747315 грн. 80 коп. всупереч вимогам закону.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ слід визнати протиправними і скасувати.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2010р. в адміністративній справі № 2а-2588/10/0370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Р.М.Гулид