Ухвала суду № 22127419, 01.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 31972/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства ,,Лісопереробна фірма ,,Немирів” до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2006 року відкрите акціонерне товариство (ВАТ) ,,Лісопереробна фірма ,,Немирів” звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Жовківському районі Львівської області від 31.03.2005 року № 174/23-0/2455/25259928.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Жовківському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності має триваючий характер і відповідно застосування адміністративно-господарських санкцій за такі порушення не обмежуються строками, визначеними ст. 250 Господарського кодексу України.

При застосуванні штрафних санкцій податковий орган керувався Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних ( фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253. Згідно п.п. 2.6 п. 2 вказаного Порядку (в редакції станом на березень 2005 року) податкове повідомлення-рішення це рішення керівника податкового органу щодо виявленого завищення бюджетного відшкодування, а також обовязку платника податків сплатити суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок.

Тому відповідач вважає, що податковим органом правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення форми ,,Р”, яким позивачу нараховано пеню за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової невиїзної перевірки Рава-Руського філіалу ВАТ ,,Лісопереробна фірма ,,Немирів” з питань дотримання валютного законодавства за період з 28.11.2001 року по 25.03.2005 року ДПІ у Жовківському районі складено акт № 31-3/23-0/25259928 від 25.03.2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Жовківському районі винесено податкове-повідомлення рішення № 174/23-0/2455/25259928 від 31.03.2005 року, яким позивачу визначено суму пені за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями в сумі 129 906,57 грн..

В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлено прострочену дебіторську заборгованість в іноземній валюті Польської фірми ,,Веата” по контракту № 5 від 12.07.2001 року в сумі 6466 доларів США.

Факт поставки ВАТ ,,Лісопереробна фірма ,,Немирів” пиломатеріалів Польській фірмі ,,Веата” підтверджується вантажними митними деклараціями (ВМД) № 300351 від 13.07.2001 року, № 300358 від 17.07.2001 року та № 300366 від 20.07.2001 року. Оплата нерезидентом у встановлені контрактом терміни не проведена.

Згідно акту попередньої перевірки від 18.02.2002 року проведено нарахування пені з дати виникнення дебіторської заборгованості по зазначених експортних операціях по 27.11.2002 року.

Згідно матеріалів справи 24.01.2002 року Рава-Руським філіалом ,,Лісопереробна фірма ,,Немирів” подано декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2002 року, в якій відображена дебіторська заборгованість по контракту з польською фірмою ,,Веата”.

Таким чином, факт порушення вимог ст. 1 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” позивачем не спростовується та підтверджується поданою ним 24.01.2002 року декларацією.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена ст.4 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” пеня за порушення резидентом термінів сплати, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, є заходом майнового характеру та належить до адміністративно-господарських санкцій.

Суд першої інстанції вважає, що податковий орган мав можливість виявити порушення за наслідками подання відповідної декларації, тобто з 24.01.2002 року, а тому дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин вимог ст. 250 ГК України з моменту набуття ГК України чинності, тобто з 01.01.2004 року.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу (ГК) України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Таким чином, пеня за порушення встановлених статтями 1, 2 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відтак при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності резидента складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік із дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для нарахування позивачу пені у звязку із закінченням визначених ст. 250 ГК України строків адміністративно-господарських санкцій.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки порушення вимог статтей 1, 2 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є триваючим, однак не є безкінечним.

В акті перевірки від 25 березня 2005 року зазначено, що за наслідками перевірки від 18 лютого 2002 року позивачу проведено нарахування пені за вказане порушення по 27.11.2001 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що повторне нарахування пені за те ж саме порушення правил здійснення господарської діяльності більш як через три роки після першого нарахування пені є протиправним.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року у справі № 2а-7640/09/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Ухвала в повному обсязі складена 06 березня 2012 року.