Ухвала суду № 22127389, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 36066/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Гулида Р.М.

при секретарі судового засідання:Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційні скарги ТзОВ «Рівнеградбуд» та Дубенської ОДПІ на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року у справі за позовом ТзОВ «Рівнеградбуд» до Дубенської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановила:

У серпні 2010 року ТзОВ «Рівнеградбуд» звернулося з позовом до Дубенської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вказував, що Дубенською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка вимог податкового та іншого законодавства ТзОВ «Рівнеградбуд»за період роботи з 22.01.2008 року по 31.12.2010 року за результатами якої складено акт №39/23/35505103 від 11.03.2010 року.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, №0000062350/0 від 22.03.2010 року, №0005301750/0 від 18.03.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року.

Вважаючи прийняті рішення податковим органом неправомірними, позивач звернувся до суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ №0005301750/0 від 18.03.2010 року, згідно якого ТзОВ «Рівнергадбуд» визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7816,92 грн., в тому числі 2030,37 грн. за основним платежем та 5786,55 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Дубенської ОДПІ №0000152353/0 від 22.03.2010 року, згідно якого до ТзОВ «Рівнеградбуд» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 11505,42 грн. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ №0000052350/0 від 22.03.2010 року, в частині визначення ТзОВ «Рівнеградбуд» суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 286015,75 грн. в тому числі 190677,17 грн. за основним платежем та 95338,58 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ №0000062350/0 від 22.03.2010 року, в частині визначення ТзОВ «Рівнеградбуд» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 228812,59 грн., в тому числі 152541,73 грн. за основним платежем та 76270,86 грн. за штрафними санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржили позивач та відповідач. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. ТзОВ «Рівнеградбуд» просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою позов задоволити у повному обсязі. Дубенська ОДПІ просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 18.02.2010 року по 03.03.2010 року Дубенською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Рівнеградбуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено актом №39/23/35505106 від 11.03.2010 року.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, №0000062350/0 від 22.03.2010 року, №0005301750/0 від 18.03.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000052350/0 від 22 березня 2010 року відповідачем, згідно п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р., п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІП від 21.12.2000р. донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 316818,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 158457,00 грн. позивачу.

Податковим повідомленням-рішенням №0000062350/0 від 22 березня 2010 року відповідачем, згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 донараховано податок на додану вартість в сумі 252438,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму126219,00 позивачу.

Податковим повідомленням-рішенням №0005301750/0 від 18 березня 2010 року відповідачем, з посиланнями на п.1.15, п. 1.17 ст.1, п.п.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.15, п.4.2 ст.4, п.7.1. ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, п.п."а" п.19.2 ст.19, п.п."а" п.20.2, п.п."а" п.п.20.3.1, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003р., п.п. 17.1.9, п. 17.1 ст.17 Закону №2181 донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2030,37 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 5786,55 грн. позивачу.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22 березня 2010 року, з посиланнями на п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004р. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за №40/10320, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХIV від 16.07.1999 року, аб.6 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12 червня 1995 року застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11505,42 грн. до позивача.

Що стосується рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152353/0 від 22.03.2010 року слід зазначити наступне.

Згідно з дослідженими судом письмовими доказами, ТОВ "Рівнеградбуд" 02.12.2008 року майстру ОСОБА_1 виплачено кошти в сумі 1550,55 грн., за які він відзвітувався подавши авансовий звіт №АО-0000197 від 02.12.2008 року про закупівлю для товариства змішувача та кришки до унітазу на вказану суму у ТОВ "Агромат сервіс"; придбання товару підтверджено видатковими накладними, податковими накладними та квитанціями на оплату, де платником зазначено: "Ковальчук", а також листами ТОВ "Агромат сервіс" про підтвердження зарахування оплати здійсненої ОСОБА_1, як оплати від ТОВ "Рівнеградбуд".

22.05.2009 року ТОВ "Рівнеградбуд" директору ОСОБА_2 виплачено кошти в сумі 6678,39 грн. за які він відзвітувався подавши авансовий звіт №АО-0000562 від 22.05.2009 року про закупівлю для товариства уголка, швелеру, труби та арматури на вказану суму у ПП ОСОБА_3; придбання товару підтверджено видатковою накладною.

03.06.2009 року ТОВ "Рівнеградбуд" майстру ОСОБА_1 виплачено кошти в сумі 3276,48 грн. за які він відзвітувався подавши авансовий звіт №АО-0000425 від 03.06.2009 року про закупівлю для товариства будівельних матеріалів на вказану суму у ТОВ "Авіабудсервіс"; придбання товару підтверджено квитанцією на оплату, де платником зазначено: "Ковальчук", а також листами ТОВ "Авіабудсервіс" про підтвердження зарахування оплати здійсненої ОСОБА_1, як оплати від ТОВ "Рівнеградбуд".

Порядок видачі готівкових коштів під звіт працівнику врегульований п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320. Звітування працівника про витрачання таких коштів здійснюється шляхом складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 440 від 19.09.2003 року. Юридично така операція, як видача працівнику готівкових коштів під звіт, відповідає договору доручення, оскільки в силу положень ст.1000 ЦК України, саме за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Працівник, який придбаває для підприємства від його імені та за його рахунок товари (послуги, роботи), фактично діє за дорученням цього підприємства. На довірителя, в силу вимог ст.1007 ЦК України, покладаються такі обов'язки, як забезпечення повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, так і відшкодування повіреному витрат, пов'язаних з виконанням доручення.

Матеріалами справи підтверджено факт закупівлі працівниками а ТОВ "Рівнеградбуд" ОСОБА_1 та ОСОБА_2. необхідних позивачу в господарській діяльності товарів за готівкові кошти, які отримані працівниками під звіт. Та обставина, що в квитанціях на оплату вказаних коштів зазначено прізвище працівника ТОВ "Рівнеградбуд", а не назву самого позивача, не змінює сутності правовідносин, позаяк прізвище зазначено саме як реквізити особи, через яку проведено платіж. Такі дії не суперечать вимогам чинного законодавства.

Абзацом 6 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436 від 12.06.1995 року встановлено відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Поміж того, що вказана норма встановлює вид і міру відповідальності, що застосовується, до осіб, які прийняли готівкові кошти в оплату за товари, роботи, послуги і не видали платіжного документа на підтвердження сплати покупцем готівки, вона не встановлює виключного переліку платіжних документів, а навпаки допускає складання будь-якого письмового документа на підтвердження проведення готівкового розрахунку.

Таким чином з врахуванням наявності підтверджуючих розрахунки документів, а відтак і належне звітування за використання готівки працівниками ТОВ "Рівнеградбуд", застосування до позивача санкції, що передбачена зазначеною нормою є неправомірним заходом.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0005301750/0 від 18.03.2010 року слід зазначити наступне.

Згідно даного рішення ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7816,92 грн., за те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно відзвітувалися на загальну суму 11505,42 грн., що зумовило й відповідні висновки про те, що виплачені ТОВ "Рівнеградбуд" для вказаних працівників кошти є додатковим матеріальним благом, які вони отримали, і з суми якого не утримано податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до вимог п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, та іноземні доходи є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб-резидентів. Згідно п.4.2.9. цього Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, за винятками, передбаченими п.4.3 ст.4 даного Закону, який, в свою чергу, передбачає види доходів, що не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. До таких доходів, відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону, відносяться і суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. В свою чергу, за приписами абзацу 1 пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 цього Закону, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. А в силу вимог абзацу 2 пп.9.10.3, - якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Нормою пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

В силу вимог пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Ні матеріалами справи, ні актом перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення не зафіксовано надмірного витрачання коштів отриманих під звіт, відтак трактувати виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2 ТОВ "Рівнеградбуд" грошових коштів на підставі авансових звітів, як виплату в порушення норм п. 9.10 ст.9 Закону, є безпідставним.

Кошти, виплачені позивачем для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для покриття витрат на оплату товару, придбаного для "Рівнеградбуд" і оприбуткованого ним, підпадають під той вид доходу, який, відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону, не включається до складу загального оподаткованого доходу. Відповідно у позивача, не було правових підстав для нарахування і утримання із виплаченої на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми податку на доходи фізичних осіб. Отримані зазначеними працівниками грошові кошти, з огляду на правило п.1.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не можуть також вважатися додатковим благом (доходом), що надавалося їм у розумінні пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону, позаяк носять компенсаційний характер.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, слід зазначити наступне.

Основою нарахування 190677,17 грн. - основного платежу та 95338,58 грн. штрафних санкцій, слугували висновки про встановлення перевіркою завищення валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості оплачених ТОВ "Будіндустрія+" будівельно-монтажних робіт в сумі 762708,67 грн.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Рівнеградбуд" було укладено з ТОВ "Будіндустрія+" договір підряду на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт. Виконання підрядних робіт підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, оформленими належним чином і скріпленими печатками та підписами сторін; за змістом вказаних довідок роботи виконувались по будівництву житлово-адміністративного комплексу по вул.Відінській,5 у м. Рівне; оплата підрядних робіт проведена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будіндустрія+".

Вказані підрядні роботи отримувались ТОВ "Рівнеградбуд" для забезпечення виконання усього комплексу робіт по договору генпідряду, який, в свою чергу, укладався позивачем із таким замовником, як ТОВ "Аванті-Буд".

Таким чином, залучення ТОВ "Будіндустрія+" в якості субпідрядника при виконанні ТОВ "Рівнеградбуд" будівельних робіт для ТОВ "Аванті-Буд" було господарською необхідністю для позивача, спрямованою на виконання взятих на себе господарських зобовязань та на отримання прибутків.

Таким чином, витрати ТОВ "Рівнеградбуд" по господарським операціям з ТОВ "Будіндустрія+" повязані з господарською діяльністю позивача.

Обставини порушення кримінальної справи №80/19-08 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Будіндустрія+", на які міститься покликання в акті перевірки, не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Враховуючи, що на момент проведення перевірки та на час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на існування кримінальної справи, що перебуває на стадії досудового слідства, причому не надаючи цьому жодного доказу, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів ТОВ "Рівнеградбуд" з ТОВ "Будіндустрія+" є передчасними та необґрунтованими.

Таким чином, твердження податкового органу про завищення валових витрат на суму 762708,67 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 190677,17 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Аналогічним чином, суд не погоджується з твердженням Дубенської ОДПІ щодо порушення ТОВ "Рівнеградбуд" пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 152541,73 грн. по операціям з ТОВ "Будіндустрія+".

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. А в силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

На момент видачі податкових накладних ТОВ "Будіндустрія+" являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість. Податковий кредит позивача в розмірі 152541,73 грн. підтверджено податковими накладними, виписаними ТОВ "Будіндустрія+" на підтвердження сплати позивачем ПДВ у складі вартості будівельно-монтажних робіт.

Відповідно, суд дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підлягає скасуванню в частині нарахування 190677,17 грн. - основного платежу та 95338,58 грн. штрафних санкцій (50% від суми основного платежу), а податкове повідомлення-рішення №0000062350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині нарахування 152541,73 грн. основного платежу та 76270,86 грн. штрафних санкцій (50% від суми основного платежу).

Базисом нарахування 110580,66 грн. основного платежу та відповідної суми штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0000052350/0 від 22.03.2010 року, і 91896,67 грн. основного платежу та відповідної суми штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0000062350/0 від 22.03.2010 року слугували висновки про встановлення перевіркою завищення валових витрат та податкового кредиту через безпідставне віднесення позивачем до їх складу вартості оплачених ПП "Юнісеф" будівельно-монтажних робіт в сумі 91896,67 грн. та, відповідно, ПДВ сплаченого у вартості таких робіт.

На підтвердження факту отримання від ПП "Юнісеф" будівельних послуг позивачем надано копії договору підряду №23 від 01.08.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт в с.Карпилівка, Ківерцівського району, довідок про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в на даному обєкті, а також виписок з особового рахунку щодо оплати таких робіт в безготівковому порядку. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту копії податкових накладних, виписаних ПП "Юнісеф". На підтвердження факту використання робіт у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів підряду, укладених на виконання робіт з будівництва житлових будинків в с.Карпилівка, Ківерцівського району, з таким замовником, як ТОВ "Смарт-Холдинг" та акти КБ-3 та КБ-2в.

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким встановлено, що діяльність, зокрема ПП «Юнісеф», була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПП "Юнісеф" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Сама по собі наявність у позивача видаткових та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

Оскільки ПП "Юнісеф" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували даного субєкта для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані ПП "Юнісеф", в тому числі і для ТОВ "Рівнеградбуд" не мають юридичної сили.

Згідно ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочину між ПП "Юнісеф" та ТОВ "Рівнеградбуд", суд приходить до висновку про його нікчемність.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки юридичних наслідків договір між ПП "Юнісеф" та ТОВ "Рівнеградбуд" не створює в силу своєї нікчемності, тому оформлені акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

З наведеного вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року і №0000062350/0 від 22.03.2010 року, згідно якого ТОВ "Рівнеградбуд" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість у відповідній частині до скасування не підлягає.

Що стосується податкового повідомлення рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року, в частині нарахування 709,17 грн. основного платежу та 354,59 грн. штрафних санкцій , слід зазначити наступне.

Валові витрати виробництва та обігу, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 даного Закону, дозволяє платникам податку протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Податковим органом під час перевірки встановлено, а представником позивача під час судового засідання не спростовано той факт, що у IV кварталі 2008 року ТОВ "Рівнеградбуд" віднесено до складу валових витрат вартість придбаних запасних частин в сумі 2836,67 грн., які в наступних податкових періодах списані на ремонт транспортних засобів, при тому, що станом на початок першого звітного періоду на 22.01.2008 року (дата взяття на податковий облік) балансова вартість основних фондів позивача була визначена на нульовому рівні.

Таким чином підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000052350/0 від 22.03.2010 року немає.

Підставою для нарахування за податковим повідомленням рішенням №0000052350/0 від 22.03.2010 року 15045,00 грн. основного платежу та відповідної суми штрафних санкцій слугували висновки податкового органу про встановлення перевіркою завищення позивачем валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу вартості сплачених ПП ОСОБА_6 транспортних послуг в сумі 47680,00 грн. та вартості сплачених ТОВ "Респект-Плюс" транспортних послуг в сумі 12500,00 грн. Що стосується ТОВ "Респект-Плюс", то ці ж висновки стали базисом і для зняття з податкового кредиту ПДВ, сплаченого у вартості таких послуг, а відповідно і для нарахування 8000,00 грн. основного зобовязання з ПДВ та відповідних штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням №0000062350/0 від 22.03.2010 року.

Зі справи вбачається, що ТОВ "Рівнеградбуд" уклало з ПП ОСОБА_6 договір про надання послуг за умовами якого, останній зобовязався надавати позивачу послуги з перевезення вантажів автомобілем ЗІЛ-130. На підтвердження виконання умов договору надано копію акту приймання-передачі виконаних робіт. Крім того. ТОВ "Рівнеградбуд" уклало з ТОВ "Респект-Плюс" договір транспортного експедирування та перевезення, за умовами якого, останнє зобовязалося власними силами здійснювати перевезення чи укладати з перевізниками від свого імені договори на перевезення вантажу позивача. На підтвердження виконання умов договору надано копії актів здачі-приймання виконаних робіт, а на підтвердження правомірності формування податкового кредиту копії податкових накладних. Іншої документації з приводу оформлення вказаних господарських операцій суду надано не було і за даними акту перевірки, такої в документообігу позивача не існує.

Системний аналіз пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та .7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року вказує, що платник податку має право формувати податковий кредит та валові витрати, при виконанні, зокрема, таких двох умов: 1) підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення; 2) спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Валові витрати позивача по господарським операціям з ПП ОСОБА_6 і ТОВ "Респект-Плюс", та відповідно і податковий кредит позивача по господарським операціям з останнім, належним чином не підтверджені.

Так, ТОВ "Рівнеградбуд", ні податковому органу, ні суду, не представлено тих документів, які передбачені договорами, як передумова для здійснення перевезення вантажів, а саме замовлень та заявок. Не надано також і будь-яких документів, які б містили відомості про господарські операції. Зі змісту актів прийому-передачі виконаних робіт не можливо встановити, ні кількість здійснених перевезень, ні кількість перевезеної продукції, відсутні дані про транспортні засоби, залучені до виконання робіт (надання послуг), про маршрути перевезення, не визначені такі учасники транспортного процесу як вантажовідправники та вантажоодержувачі, з огляду на що неможливо встановити обсяг виконуваних операцій та їх господарський сенс для позивача.

З наведеного вбачається, що позивачем документально не підтверджено, які саме послуги були надані йому ПП ОСОБА_6 і ТОВ "Респект-Плюс", та що ці послуги використовувалися ним у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та не обґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржене рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги ТзОВ «Рівнеградбуд» та Дубенської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року у справі №2а-3943/10/1770 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

Р. Гулид

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2012 року