Ухвала суду № 22127377, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 124554/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Гулида Р.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді та апеляційну скаргу ТзОВ «Захдноукраїнська аграрна компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року у справі за позовом ТзОВ «Західноукраїнська аграрна корпорація» до ДПІ у м. Червонограді, ДПА у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У квітні 2011 року ТзОВ «Західноукраїнська аграрна корпорація» звернулося з позовом до ДПІ у м. Червонограді, ДПА у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказував, що ДПІ в м. Червонограді за участю ДПА у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року за результатами якої складено акт №3116/23-1/32018144 від 01.12.2010 року.

На підставі даного акту 27.12.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000812301/0, №0000822301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000162201/0, за якими ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» визначено суму податкового зобовязання податку на прибуток у розмірі 8365272,00 грн., податку на додану вартість в розмірі 992557,50 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 98046,14 грн.

В результаті оскарження даних рішень, відповідач прийняв рішення про результати розгляду первинної скарги №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року, ким податкове повідомлення-рішення №0000822301/0 залишено без змін; частково скасоване податкове повідомлення-рішення №0000812301 у сумі 20891,25 грн., в іншій частині залишено без змін; частково скасоване рішення №000016/2201/0 в частині 3876,99 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині залишено без змін; донараховано 2299662 грн. основного платежу з податку на додану вартість та застосовано 574945,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у ч. Червонограді прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 року №0000212301, №0000152301, №0000072201.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від ДПІ у м. Чернівці від 27.12.2010 року за №0000822301/0, від 30.03.2011 року №0000212301, №0000152301. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено

Постанову суду оскаржили ДПІ у м. Червонограді та ТзОВ «Захїдноукраїнська аграрна компанія». Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведена перевірка ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 року, за результатами якої ДПІ у м.Червонограді складено акт від 01.12.2010 року за №3116/23-1/32018144.

Даним актом встановлено наступні порушення: вимог підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями (чинного на момент проведення перевірки), в результаті чого підприємством занижено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 4182636 грн. 00 коп.; підп.3.1.1 п.3.1, п.4.1, п.4.3 ст.4 та п.1.7, п.1.8 ст.1, підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (чинного на момент проведення перевірки), в результаті чого підприємством завищено відємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 2299662 грн. 00 коп. та занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість за вересень 2009 року в загальній сумі 661705 грн. 00 коп.; вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого нараховану пеню.

На підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 року: за №0000822301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 992557 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж 661705 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 330852 грн. 50 коп.; за №0000812301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 8365272 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 4182636 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 4182636 грн. 00 коп. Крім того прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 року №000016/2201/0, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 98046 грн. 14 коп.

За результатами адміністративного оскарження згаданих актів індивідуальної дії ДПА у Львівській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги за №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року за №0000812301/0 в частині 20891 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій; скасовано рішення від 27.12.2010 року №000016/2201/0 в частині 3876 грн. 99 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій та донараховано 2299662 грн. 00 коп. основного платежу з податку на додану вартість та застосовує 574915 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у ч. Червонограді прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 року: за №0000212301, яким визначено суму грошових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі основний платіж 2299662 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 574915 грн. 50 коп.; за №0000072201, яким визначено пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 94169 грн. 15 коп.; за №0000152301, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі основний платіж 4182636 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 4161744 грн. 75 коп.

Щодо визначення податкових зобовязань з податків на прибуток та на додану вартість, які повязуються з правочинами між позивачем та ТзОВ «Керера».

Актом встановлено, що списання товару (мясна продукція в асортименті) у ІІІ кварталі 2009 року зі складу без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Керера»в сумі 14806835 грн. 00 коп., як наслідок встановлення використання запасів не у господарській діяльності позивача. Таким чином, орган державної податкової служби робить висновок про порушення пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження приросту балансової вартості запасів за 9 місяців 2009 року на вказану суму вартості запасів використаних не у господарській діяльності платника податків (позивача); порушення підп.3.1.1 п.3.1, п.4.1, п.4.3 ст.4 та п.1.7, п.1.8 ст.1, підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»повязуються з нікчемністю правочину між позивачем та ТзОВ «Керера»і як наслідок ТзОВ «Західноукраїнською аграрною компанією»у липні-вересні 2009 року було віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми податку на додану вартість з вартості товару не використаного у господарській діяльності підприємства, а саме: мясна продукція в асортименті не була реалізована, факт реалізації згідно наданих до перевірки документів не доведений, проте був списаний зі складу підприємства.

У відповідності до вимог абзацу 1 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Абзацом 3 зазначеного підпункту передбачено, що вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Як передбачено абзацом 4 цього ж підпункту, у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, продовжується в абзаці 5 згаданого підпункту, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

У відповідності до вимог підп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктами 4.1 та 4.3 ст.4 згаданого Закону передбачено що: база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).; для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Між позивачем (постачальник) та ТзОВ «Керера» (покупець) 15.02.2009 року укладено договір поставки №М-0406, згідно якого постачальник на умовах цього договору зобовязувався передати у власність покупцеві продукцію, а останній зобовязувався прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у видатковій накладній.

В матеріалах справи наявні довіреності матеріально-відповідальних осіб, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банку про рух коштів по рахунках позивача, корінці ветеринарних свідоцтв та товарно-транспортні накладні, які в своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Керера» фактично відбувались.

Посилання відповідача на ознаки контрагента ТзОВ «Керера», як на підприємство, що має ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам, оскільки обставини на які посилається орган державної податкової служби (зняття з податкового обліку, скасування державної реєстрації та визнання банкрутом) мали місце після вчинення правочину (липень-вересень 2009 року) у травні-липні 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку продавця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються покупцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки продавця намірів покупця щодо сплати ним державі податків.

Апелянт також покликається на нікчемність згаданого правочину, які обґрунтовуються зловживанням правом, а саме: застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімалізації сплати податків.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, орган державної податкової служби прийшов до висновку про те, що правочин між ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» та ТзОВ «Керера» є нікчемним, а тому в силу ст.216 ЦК України такий не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Як наслідок, при визначенні податкових зобовязань з податку на прибутку та податку на додану вартість орган державної податкової служби повинен був врахувати факт завищення валових доходів та податкових зобовязань з податку на додану вартість, сформованих позивачем за господарським зобовязанням поставки ТзОВ «Керера» мясопродуктів, оскільки кошти отримані від останнього ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» були включені до валового доходу, а податок на додану вартість, якій був в ціні товару включений до податкових зобовязань постачальника.

Обставини формування позивачем валових доходів та податкових зобовязань за правочином поставки підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими деклараціями, рахунками бухгалтерського обліку, податковими накладними та виписками з банку по рахунках ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія».

Оскільки ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» включила до валових доходів кошти отримані від ТзОВ «Керера» за договором поставки та сформувала податкові зобовязання з податку на додану вартість за даною господарською операцією, в діях позивача відсутні обставини мінімізації податків та отримання податкової вигоди.

У відповідності до вимог підп. 2.3.4 п.2.3 Розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205 (чинного на час проведення перевірки) не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

З врахуванням того, що в матеріалах справи наявний наказ №12-інв від 30.09.2010 року ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» «Про проведення інвентаризації», яким наказано провести інвентаризацію мясної продукції на складі, та акт від 30.09.2010 року, яким не виявлено на складі продукції реалізованої ТзОВ «Керера», суд вважає, що без наявності підтверджуючих документів про використання запасів позивачем не у господарській діяльності висновки акта ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, які ґрунтувались на оцінці господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Керера».

Щодо визначення податкових зобовязань з податку на прибуток, на підставі порушень підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Орган державної податкової служби вважає не підтвердженими відповідними бухгалтерськими документами валові витрати в сумі 1923709 грн. 00 коп., що стосується придбання балансової вартості купленої іноземної валюти.

Як передбачено підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом 4 підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За даними головної книги та оборотно-сальдових відомостей, за 9-ть місяців 2009 року, ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»проводились розрахунки суми витрат в іноземній валюті у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, обчислена у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3, 7.3.4, 7.3.5, 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Балансова вартість включається у склад валових витрат та обчислюється виходячи з комерційного курсу купівлі валюти і курсом Національного банку України.

За підсумками 9-ти місяців 2009 року нараховано 3969813 грн. 00 коп., з них включено у валові витрати та відповідно у рядок 04.1 Декларації по податку на прибуток 3134162 грн. 00 коп., різниця між нарахованою та відображеною балансовою вартістю іноземної валюти, яку слід було включити у згадану Декларацію становить 835651 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачем занижено валові витрати, чим не дотримано вимог ст.7 та п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи деклараціями з податку на прибуток, бухгалтерськими рахунками та аудиторським висновком від 22.03.2011 року.

З огляду на викладене, орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про не підтвердження відповідними бухгалтерськими документами валових витрат в сумі 1923709 грн. 00 коп.

Щодо пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як передбачено ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 цього ж Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В матеріалах справи наявні контракти №49/09 від 24.03.2009 року, №19/09 від 16.01.2009 року, №45/09 від 11.03.2009 року, №116/09 від 31.08.2009 року та №52/09 від 02.04.2009 року, які укладені між позивачем та його контрагентами (нерезидентами) на поставку мясо-продукції із-за кордону.

З врахуванням того, що продукція від нерезидентів не була поставлена в строки передбачені наведеними нормами Закону, органом державної податкової службу нараховано пеню.

Щодо нарахування пені по інших контрактах, то судом порушень зі сторони відповідача не виявлено.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року і про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки №3116/23-1/320181144 від 01.12.2010 року та у рішенні про результати розгляду первинної скарги №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року неправдивих висновків про ненадання первинних документів, безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Керера».

Як вбачається зі змісту ст.2 КАС України, захист прав, свобод та інтересів повязаний з їх порушенням з боку субєктів владних управлінських функцій.

При цьому, спірні дії та рішення про результати розгляду первинної скарги, не тягнуть за собою негативних наслідків для позивача, не встановлюють для нього нових прав та обовязків, а тому такі не порушують його прав, свобод та інтересів.

З врахуванням викладеного та того, що дії по викладенню в акті перевірки висновків та спірне рішення про результати розгляду первинної скарги були підставами для прийняття оспорюних позивачем податкових повідомлень-рішень, які порушують права позивача та під час розгляду яких дається оцінка правомірності висновків органу державної податкової служби, судом відмовлено у задоволенні позову у цій частині належить відмовити.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги ДПІ у м. Червонограді та ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року у справі №2а-4065/11/1370 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

Р. Гулид

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2012 року