Ухвала суду № 22126249, 28.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6860/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Грибан І.О., Шостака О.О.

при секретарі Буба О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасувати податкові повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 04 жовтня 2010 року №0003384120/0 та від 17 грудня 2010 року №00034841201/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»є юридичною особою та платником податку на додану вартість в розумінні ЗУ «Про податку на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань форсування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Ром-Строй», за результатами якої складено акт від 20 вересня 2010 року №463/41-20/30019775.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено положення підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7ЗУ “Про податок на додану вартість”, що призвело заниження податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 20145555,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року 184367,00 грн., за червень 2010 року 19961188,00 грн.

На підставі даного акту прийняте податкове повідомлення рішення від 04 жовтня 2010 року №000384120/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції всього на суму 28222214,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду поданої скарги відповідачем прийнято рішення від 10 грудня 2010 року №16450/10/25-022, яким податкове повідомлення рішення від 04 жовтня 2010 року №000384120/0 частково скасоване та прийняте податкове повідомлення рішення від 17 грудня 2010 року №00034841201/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції всього на суму 27945663,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 ЗУ “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі «Закон») податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведеного вбачається, що підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, виписана його контрагентом, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Так, між ДК «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(покупець) та ПП «Ром-Строй»(постачальник) укладено договір поставки №УГВ997/11/10 від 19 травня 2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати покупцю газотрубний привід (ГТП) Д-336-2Т в комплекті з бортінстументом і одиночним ЗІП виробництва ВАТ «Мотор-Січ»та газотрубний привід (ГТП) Д-336-1 в комплекті з бортінстументом і одиночним ЗІП виробництва ВАТ «Мотор-Січ».

Згідно з актами прийому-передачі від 01 червня 2010 року, 18 червня 2010 року та від 10 листопада 2010 року до договору поставки №УГВ 997/11/10 від 19 травня 2010 року ПП“Ром-Строй” передало, а позивач прийняв товар - газотурбінний привід (ГТП) Д-336-2Т та Д-336-1 комплекті з інструментом і одиночним ЗІП виробництва ВАТ “Мотор-Січ”. Перевезення вказаного товару підтверджується товарно-транспортні накладними, наявними в матеріалах справи. Вказаний товар був переданий до структурних підрозділів позивача для подальшої експлуатації.

Оплата за поставлений товар ДК “Укргазвидобування” була проведена платіжними дорученнями від 01 червня 2010року №186, від 02 червня 2010 року №187, №1409 та №1196.

ПП «Ром-Строй»виписало позивачу належним чином оформлені податкові накладні від 01 червня 2010року №51001 на загальну суму 23953462,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3992237,67 грн. та від 02 червня 2011 року №51002 на загальну суму 95813704,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 15968950,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виписання даних податкових накладних ПП «Ром-Строй»було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

З аналізу норм Закону вбачається, що виникнення права платника податку на формування податкового кредиту не повязується з виконанням податкових зобовязань його контрагентами.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на формування податкового кредиту за червень 2010 року на підставі виданих ПП «Ром-Строй»податкових накладних від 01 червня 2010року №51001 та від 02 червня 2011 року №51002. У відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення рішення від 17 грудня 2010 року №00034841201/1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткового задоволення позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Грибан І.О. Шостак О.О. Повний текст складено 02.03.12р.