Ухвала суду № 22125969, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5542/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромет»до Київської регіональної митниці, Головного управління державного казначейства України в м.Києві про скасування рішення та стягнення з Державного бюджету коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління державного казначейства України в м.Києві про скасування рішення та стягнення з Державного бюджету коштів. Свої вимоги мотивує тим, що рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/740189/1 від 08 лютого 2011 року є неправомірним, оскільки воно було прийняте на основі шостого (резервного) методу без обґрунтування неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, як це встановлено частинами 1, 2 статті 266 Митного Кодексу України, а також без здійснення консультацій з декларантом, як це встановлено частиною 3 статті 266 Митного Кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 липня 2011 року позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано Рішення .Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/740189/1 від 08 лютого 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромет»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34288647) суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 5397,24 грн. (пять тисяч триста девяносто сім гривень, 24 копійки) шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромет»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34288647, п/р № 26000053109824 в Київському Головному Регіональному Управлінні ПАТ КБ «Приватбанк»МФО 321842).

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромет»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34288647) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 17686,36 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість грн., 36 копійок) шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромет»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34288647, п/р № 260 в Київському Головному Регіональному Управлінні ПАТ КБ «Приватбанк»МФО 321842).

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромет»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34288647, п/р № 260 в Київському Головному Регіональному Управлінні ПАТ КБ «Приватбанк»МФО 321842) судовий збір в розмірі 234,24 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції задоволюючи позов, виходив з того, що Київською регіональною митницею, всупереч вимогам Митного кодексу України не було послідовно застосовано методи визначення митної вартості товару від першого до шостого, застосування резервного методу відбулось із співвласненням невідповідних товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2011 року для здійснення митного оформлення та митного контролю отриманої позивачем продукції згідно Контракту СІМ 04/2008 на адресу Київської регіональної митниці була надана вантажно-митна декларація № 100130001/2011/364446, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується за ціною договору (метод 1) на загальну суму 145477, 12 грн.

Так, не погоджуючись із визначеною позивачем вартістю товару, рішенням відповідача від 08 лютого 2011 року № 100000006/2011/740189/1 із застосуванням шостого методу було визначено іншу митну вартість товару на суму 168560,72 грн.

На підставі зазначеного рішення митним органом було відмовлено в митному оформленні товару, в звязку з чим позивач звернувся із письмовою заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобовязаня після сплати ним до державного бюджету України донарахованої вартості у сумі 23083,60 грн.

Після випуску товару у вільний обіг позивач звертався до Київської регіональної митниці разом з офіційним лисом представника Постачальника, прайс-листом на продукцію та калькуляцію товару із пропозицією залишити в силі ціну митного оформлення, визначену Товариством за першим методом, однак рішення Відповідача відкликане не було.

Київською регіональною митницею було проведено співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем ідентичних або подібних товарів після чого митний орган прийшов до висновку про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом (метод 1), а також про неможливість визначення митної вартості за методами 2, 3, 4, 5.

Відповідач Київська регіональна митниця вказує, що нею були запрошені додаткові документи а саме: прайс-лист фірми виробника та експертне заключення спеціалізованої організації, але вони представлені декларантом не були, тому митний орган прийшов до висновку про самостійне визначення митної вартості товару за резервним шостим методом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення за правильністю митної оцінки товарів.

Зі змісту частин 1-5 ст. 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості; 6) резервного.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Електромет»імпортувало на територію України водорозчинні змазочно - охолоджувальні рідини LB», FC 160»та mtube H 15»вироблені в Нідерландах.

Позивач є постійним імпортером зазначеного товару, і за весь час імпорту ціна товару збільшувалась відповідно до умов закупівель.

Для митного оформлення товару позивачем до Київської регіональної митниці були подані попередня митна декларація, накладна CMR, книжка МДП, інвойси, зовнішньоекономічні договори, доповнення до них, некласифікований внутрішній договір, внутрішній договір про зберігання товарів, договір перевезення, сертифікати відповідності, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, акт прийняття- передання товарів на зберігання під митним контролем. Також, як вже було зазначено, після випуску товару у вільний обіг, Товариством було долучено офіційний лист представника постачальника, прайс-лист на продукцію та калькуляцію собівартості товару.

З наведеного вбачається, що у Київської регіональної митниці були наявні всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом.

Документально митним органом не підтверджено виконання свого обовязку щодо послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товару.

Крім того, при визначені митної вартості товару за шостим методом, Київською регіональною митницею було співставлено товари, які імпортувались позивачем з товарами, які, на думку податкового органу, є найбільш схожими з першими.

Так, згідно інформації, наявної в матеріалах справи мастильно-охолоджувальні рідини FC 160», mtube H 15»та LB», які були імпортовані позивачем є водними емульсіями мінерального масла (30-40 %) з додаванням емульгаторів-неіногенних ПАР (1-5 %), містять бактерициду-формальдегіду 1-5 %, використовується для обробки металів.

Товари ж, які використовувала митниця для визначення митної вартості товару за шостим методом є засобами змащувальними “ACMOS 36-615H” речовина, виготовлена на основі мастильних матеріалів: поліорганоксилоксантів, органічних домішок, в органічних летких сполуках, які складають 98,26 % від загальної маси, які застосовуються при виробництві фільтрів внутрішнього згорання.

З аналізу складових компонентів порівняльних речовин суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність ознак їхньої подібності та аналогічності, а відтак про необґрунтованість їх співставлення митним органом, оскільки за своїм хімічним складом це різні речовини із неоднаковим предметом застосування їхніх корисних властивостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 06 березня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П. Троян Н.М.