Ухвала суду № 22125944, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2266/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря:Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Україна Гмбх»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №000001380710/0 від 25.08.2010 року та №000001380710/1 від 04.11.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №000001380710/0 від 25.08.2010 року та №000001380710/1 від 04.11.2010 року. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення № 000001380710/0 від 25.08.2010 року на підставі Акту від 13.08.2010 року № 5149/07-10/35660787 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, а також податкове повідомлення-рішення №000001380710/1 від 04.11.2010 року, що прийняте за результатами адміністративного оскарження, з мотивів того, що висновки, викладені в акті є упередженими та не відповідають і прямо суперечать чинному податковому законодавству, а також не відповідають фактичним обставинам, у звязку із чим прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 червня 2011 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 25 серпня 2010 року №000001380710/0, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 04 листопада 2010 року №000001380710/1.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатні докази в обґрунтування його права на формування податкового кредиту, а відповідачем не було доведено правомірності прийнятого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним державним податковим ревізором інспектором сектором адміністрування ПДВ відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість ОСОБА_1 з 14.07.2010 року по 13.08.2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача, поданої за червень 2010 року. За наслідками проведеної податкової перевірки складено Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 13.08.2010 року № 5149/07-10/35660787.

В Акті зроблено висновки, що Позивачем при складанні податкової звітності було порушено вимоги пункту 7.4.1 частини 7.4, п.п. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.3., 7.7.4, абзацу "а" п.п. 7.7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов"язань з ПДВ наступних податкових періодів на 10 200 грн. за червень 2010 року.

З вказаного Акту вбачається, що висновки про наявність порушень при включенні до складу податкового кредиту зазначених сум ґрунтуються на тому, що у зазначений період Позивач не мав податкових зобов"язань та не здійснював господарської діяльності в розумінні пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність це будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до вимог п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно вимог п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Перевіркою показників в рядках 10-17 декларацій за грудень 2008 р., січень, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та лютий 2010 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло придбання бензину, оплата послуг зв"язку, інформаційного господарського обслуговування, транспортних витрат, оплата бухгалтерських та юридичних послуг, послуг інтернету, заправки картриджів, тощо, що підтверджується податковими накладними, виписаними постачальниками ТОВ "Терра Україна ГМБХ" та відображеними в реєстрі податкових накладних.

Відповідачем а акті перевірки вказано, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми, кожна з яких підтверджується відповідними податковими накладними, зокрема, податковими накладними по ТОВ "Вірний Друк" № 2002 від 31.03.2009 р. на загальну суму 125 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 20,83 грн., по ТОВ "Дата Груп" № 06.16 від 31.03.2009 р. на загальну суму 1080 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 180 грн., по ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." № № 22118, 412898 від 31.03.2009 р. на загальну суму 1678,43 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 313,72 грн., по ТОВ "Деінтерцентраль" № 44 від 31.03.2009 р. на загальну суму 15000 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 2500 грн., по ТОВ "Інтурист БП" № 11 від 31.03.2009 р. на загальну суму 198 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 33 грн., по ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлінг" № № 12302, 11917 від 31.03.2009 р. на загальну суму 1320 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 220 грн., по ТОВ "ТНК Транс" № № 321, 22963, 22177, 18719, 19738, 14572 від 31.03.2009 р. на загальну суму 4351,98 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 725,32 грн., по ТОВ "Еталон Україна" № № 379, 141789, 12055 від 31.03.2009 р. на загальну суму 180 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 30 грн., по ПП "Екаунт" № 155 від 31.03.2009 р. на загальну суму 1494 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 249 грн.

Господарські взаємовідносини позивача із вказаними контрагентами також підтверджуються відповідними договорами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до вимог п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.п. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

Згідно вимог п.п. 7.7.3. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в зазначені періоди (за грудень 2008 р., січень, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та лютий 2010 року) Позивач здійснював господарську діяльність, а саме: велась ділова переписка, укладались господарські договори, підписувались акти виконаних робіт, а директор виконував свої посадові обовязки, зокрема подавав податкову та іншу звітність. Також, як вбачається із змісту Акту та податкових накладних у зазначений період Позивач отримував (споживав) роботи (послуги), що підтверджують ведення ним господарської діяльності, зокрема: послуг з оренди приміщень, користування звязком та телекомунікаціями, банківським рахунком, тощо, також суд вважає обгрунтованими доводи представника Позивача щодо використання для здійснення господарської діяльності вище зазначених, отримуваних товарів та послуг, зокрема, придбання бензину, оплата послуг зв"язку, інформаційного господарського обслуговування, транспортних витрат, оплата бухгалтерських та юридичних послуг, послуг інтернету, заправки картриджів, тощо.

Відповідно до положень абзацу 4 пункту 7.4.1 частини 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Викладене спростовує висновки відповідача про те, що право на податковий кредит виникає лише у платників податку, які здійснюють оподатковувані поставки товарів (робіт, послуг) протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 06 березня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П. Троян Н.М.