Ухвала суду № 22125932, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10783/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря:Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство «Біо Тест - Лабораторія»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.07.2011 року №0002572202, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.07.2011 року №0002572202. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку в акті перевірки щодо порушення позивачем термінів розрахунків згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002572202 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 серпня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 18.07.2011 року № 0002572202.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року №0002572202 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було порушено 180-денного терміну здійснення імпортної операції, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Біо-Тест-Лабораторія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 786/23-7/18094674 від 30.06.2011 року.

Згідно висновків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, що викладені в вищевказаному Акті перевірки, встановлено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(зі змінами та доповненнями) по контрактам від 20.06.2010 р. №JIANGSU-BTL та від 20.04.2010 р. № PDFD-BTL, укладеним з компанією YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD»Китай.

Позивачем 06.07.2011 року було подано заперечення на Акт перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 786/23-7/18094674 від 30.06.2011 року.

Відповіддю на заперечення до Акту перевірки від 13.07.2011 року, Державною податковою інспекції у Печерському районі міста Києва було залишено без змін висновки Акту перевірки № 786/23-7/18094674 від 30.06.2011 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки, та встановлених в ньому порушень позивачем вимог законодавства, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002572202, яким ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія» нараховано пеню за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 12279, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно імпортного контракту від 20.04.10 року № PDFD-BTL між ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія» (Покупець) та компанією YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, (Продавець), здійснено поставку товару в адресу ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»відповідно до вантажної митної декларації № 98752 від 01.02.2011 р. загальною фактурною вартістю 98 000,00 дол.США

На виконання умов укладеного контракту ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія» здійснило перерахування коштів в сумі 93 100,00 дол.США на користь нерезидента компанії YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, наступний чином:

- 03.08.2010 р.- на суму 31 110,00 дол.США;

- 29.11.2010 р. - на суму 41 480,00 дол.США;

- 24.12.2010 р. на суму 20 510,00 дол.США.

В акті перевірки, Податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва встановлено прострочення ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія» перерахування валюти відносно суми 31 110,00 дол.США в 2 (два) дні - з 31.01.2011 року по 01.02.2011 року, чим була порушена ст. 2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також, згідно імпортного контракту від 20.06.2010 року № JIANGSU-BTL між ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»(Покупець), та компанією «ЛJIANGSU YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, (Продавець), відповідно до вантажної митної декларації №364579 від 11.02.2011 р., ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»отримало товар загальною фактурною вартістю 119 406,00 дол.США.

На виконання умов укладеного контракту ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»здійснило перерахування коштів в сумі 107 465,40 дол.США на користь нерезидента компанії YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай наступним чином:

- 03.08.2010 р. - на суму 37 771,80 дол.США;

- 29.11.2010 р. - на суму 37 771,80 дол.США;

- 24.12.2010 р.- на суму 31 921,80 дол. США.

В акті перевірки, Податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва встановлено прострочення ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»перерахування відносно суми 37 771,80 дол.США в 12 (дванадцять) днів - з 31.01.2011 року по 11.02.2011 року, чим була порушена ст. 2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків розрахунків, передбачених ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми митної вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Згідно з абзацом 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Відповідно до статті 43 Митного Кодексу України встановлюється, що у разі ввезення на митну територію України, тобто територію, на яку поширюється виключна юриспруденція Україні товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетину ними митного кордону.

Отже, законодавець момент здійснення імпорту повязує з наявністю будь-якої із двох умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, законодавство пов'язує здійснення імпортної поставки з моментом перетину митного кордону або з моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця.

Термін «митний кордон України»визначено Митним кодексом України в ст.6, а саме: «Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України».

Як видно з наявних матеріалів справи, товар, який був поставлений згідно контрактів від 20.04.2010 року № PDFD-BTL, специфікація №1 (ВМД № 98752 від 01.02.2011 року) та від 20.06.2010 року № JIANGSU-BTL, специфікація №1 (ВМД №364579 від 11.02.2011 року) фактично перетнув митний кордон України 28.01.2011 р., що підтверджується нарядом № 1587 від 26.01.2011 року, на якому є печатка Південної митниці від 28.01.2011 року з зазначенням «під митним контролем».

В подальшому зазначений товар був завантажений на автотранспорт згідно товарно-транспортних накладних СМК № 15872, № 15871, в яких наявна печатка з зазначенням «під митним контролем»від 30.01.2011 року.

Надалі, вантаж був перевезений до м. Києва, та взятий на митний контроль Київською регіональною митницею 31.01.2011 року (розмитнений 01.02.2011 року) на суму 98 000,00 доларів США за Договором № PDFD-BTL від 24.04.2010 р. та 11.02.2011 року ( розмитнений 14.02.2011 року) на суму 119 406,00 доларів США за Договором № JIANGSU-B від 20.06.2010 року.

Товар був перевезений з м.Одеси до м.Києва транспортним перевізником ТОВ «Лоджик Лінк Груп ЛТД», що підтверджується актами виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи умови контрактів, позивачем були здійснені передплати від 03.08.2010 року на суми 31 110,00 доларів США та 37 771,80 доларів США .

Таким чином, законодавчо встановлені строки розрахунків за вказаними платежами мали закінчитися 30.01.2011 року.

Товар прибув в Україну в порт м.Одеси 27.01.2011 року, що підтверджується коносаментом, з подальшим оформленням товарно-транспортних документів (наказу-наряду та накладних) 28.01.2011 року та 30.01.2011 року «під митний контроль».

З наведено вище, та аналізу зазначеного законодавства, вбачається, що терміни розрахунків згідно Закону України «Про порядок здійснення прорахунків в іноземній валюті»позивачем порушені не були.

Зважаючи на те, що перебування товарів під митним контролем неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (у вищевказаному випадку СМК), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України, то за таких обставин датою імпорту є не дата оформлення ВМД, як вказано в акті перевірки Податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 30.06.2011 року, а дата фактичного перетину митного кордону, тобто 30.01.2011 року.

Висновок відповідача в акті перевірки стосовно того, що моментом здійснення імпорту за вищезазначеною імпортною операцією є дата оформлення вантажно-митної декларації суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (зокрема, коносамент). На цьому документі проставляється відтиск штампа «під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 року № 11/18-5435).

Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як видно з матеріалів справи, на Коносаменті проставлено штамп «Під митним контролем» 30.01.2011 року, що підтверджує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів (перетин товаром митного кордону України).

З огляду на викладене вбачається, що відповідачем помилково ототожнюються поняття «перетину товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і підтверджується оформленою ВМД.

Позиція відносно того, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного кордону України, а не з моменту оформлення ВМД встановлена Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 року по справі №К-13382/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 року по справі № К-14713/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2009 року по справі № К-37349/06.

Отже, посилання відповідача на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджену постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, вважаючи моментом здійснення імпорту дату оформлення вантажно-митної декларації.

Відповідно до пп.3 п.3 цієї Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після предявлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

А отже, зазначеною Інструкцією встановлюється лише можливість використання ВМД для зняття з контролю.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 06 березня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П. Троян Н.М.