Ухвала суду № 22125733, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3782/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Точка Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Точка Україна»про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Точка Україна» (далі - відповідач), в якому просила стягнути з ТОВ «Нова Точка Україна»заборгованість перед бюджетом в розмірі 2923913,18 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Точка Україна»заборгованість перед бюджетом в розмірі 2923913,18 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Нова Точка Україна» зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 06.11.2006 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та є платником податків.

В період з 26.08.2009 року по 23.09.2009 року службовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Нова Точка Україна»з питань правових відносин з ТОВ «Основа-простір»за період з 01.10.2008 року по 31.0.2009 року, за результатами якої було складено акт від 23.09.2009 року №568/1-23-0/-34664293.

На підставі акту № 568/1-23-0/-34664293 від 23.09.2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла та надіслала відповідачу податкові повідомлення-рішення від 08.10.2009 року № 0000922307/0 про визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1502311,40 грн. та № 0000932307/0 про визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1318095,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Нова Точка Україна» оскаржило до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2010 року адміністративний позов ТОВ «Нова Точка Україна»задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.10.2009 року № 0000922307/0 та № 0000932307/0 (24-26).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2010 року скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Нова Точка Україна» - відмовлено (а.с. 27-30).

Оскільки суми податкових зобов'язань відповідачем непогашені, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Нова Точка Україна»у примусовому порядку заборгованість перед бюджетом в розмірі 2923913,18 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Органи податкової служби у своїй діяльності, повязаній із погашенням податкових зобовязань, керуються положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181-III), який є спеціальним Законом з питань оподаткування.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі Закон № 509-XII), державні податкові інспекції наділені повноваженням подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону № 2181-III.

Так, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-III).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення були оскаржені апелянтом в судовому порядку, але судом апеляційної інстанцій вони залишені в силі.

Згідно із пп. 5.2.4 п. 5.2. ст.5 Закону № 2181-III, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Станом на день прийняття оскаржуваної постанови Окружним адміністративним судом м. Києва відповідач не погасив визначені позивачем за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 1502311,40 грн. та з податку на додану вартість на суму 1318 095,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року відповідно до вимог пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначені ТОВ «Нова Точка Україна»за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість вважаються узгодженими.

Відтак узгоджені і непогашені відповідачем у строк, передбачений пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1502311,40 грн. та з податку на додану вартість на суму 1318 095,00 грн. підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Точка Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В. Ключкович В.Ю.