Ухвала суду № 22125658, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5640/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Спец-Транс»про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у задоволенні позовних вимог Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Спец-Транс»про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, відмовлено.

Не погодившись з постановленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що виконання господарських зобовязань між ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»та ТОВ «Укр-Спец-Транс»не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а сам договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість, що свідчить про його недійсність, а тому у відповідності до ст.208 ГК України вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету вартість отриманого за договором між ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»та ТОВ «Укр-Спец-Транс».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2008 року між ТОВ «Укр-Спец-Транс»та ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»був укладений договір №71-08/3 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якого ТОВ «Укр-Спец-Транс»зобовязався продати, а ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти, зокрема: бензин марок А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове, фракція легка, газ СПБТ та інше, асортимент, кількість та ціна якого зазначається в рахунках та видаткових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «Укр-Спец-Транс»передано відповідачу нафтопродукти, що підтверджується видатковими накладними від 13 серпня 2008 року, 02 вересня 2008 року, 04 вересня 2008 року, 04 вересня 2008 року, 04 березня 2008 року, 13 березня 2008 року, 19 березня 2008 року, 21 березня 2008 року, 24 березня 2008 року, 26 березня 2008 року, 31 березня 2008 року, 31 березня 2008 року, 08 квітня 2008 року, 09 квітня 2008 року, 07 травня 2008 року, 13 травня 2008 року, 20 травня 2008 року, 21 травня 2008 року, 26 травня 2008 року, 06 червня 2008 року. Відповідач за поставлені нафтопродукти перерахував на поточний рахунок ТОВ «Укр-Спец-Транс»2459470,28 грн.

В період з 30 червня 2009 року по 20 липня 2009 року позивачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт №1094/23-2/30366747 від 27 липня 2009 року, в якому встановлено, що діяльність відповідача була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником ТОВ «Укр-Спец-Транс», який не виконував своїх податкових зобовязань.

Апелянт вважає договір №71-08/3 від 01 березня 2008 року, укладений між ТОВ «Укр-Спец-Транс»та ТОВ «Ірпіньнафтопродукт», нікчемним, як такий, що укладений з порушенням вимог ст.ст.203, 207, 215, 228 ЦК України, оскільки у ТОВ «Укр-Спец-Транс»відсутні будь-які виробничі потужності, автотранспортні засоби та відповідні договори оренди, що свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «Укр-Спец-Транс». Крім того, апелянт вважає, що вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, в звязку з чим у відповідності до ст.208 ГК України просить стягнути з відповідача в дохід держави вартість отриманого за договором на суму 2049558,59 грн.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однією з умов, додержання якої є необхідною для чинності правочина, що зазначена в ч.5 ст.203 ЦК України, є спрямованість правочина на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність у сторін при укладенні договору №71-08/3 від 01 березня 2008 року протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджена лише тим, що у контрагента платника податків відсутні будь-які виробничі потужності, автотранспортні засоби, відповідні договори оренди та трудові потужності. Крім того, згідно первинних документів, що містяться в матеріалах справи, на виконання договору №20/08 поставки ПММ та надання послуг по зберіганню і заправці автомобілів від 27 березня 2008 року, договору №52 поставки нафтопродуктів нафтоперероблення рідких від 19 березня 2008 року, договорів поставки від 24 квітня 2008 року та 26 травня 2008 року, відповідачем поставлено на адресу покупців нафтопродукти, які були придбані у ТОВ «Ірпіньнафтопродукт», що свідчить про рух активів.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10 лютого 2012 року, на момент здійснення операції між ТОВ «Укр-Спец-Транс»та ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»та оформлення первинних документів, юридична особа ТОВ «Укр-Спец-Транс»не була припинена, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені вказаного підприємства, значиться Андрушко Ф.В.

Зі змісту ч.1 ст.208 ГК України вбачається, що застосування передбачених нею санкцій можливе в разі наявності наміру хоча б у однієї із сторін договору. Для застосування санкцій, передбачених ст.208 ГК України, необхідна наявність наміру на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Договір між ТОВ «Укр-Спец-Транс»та ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за вищезазначеним договором мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивачем в порушення ст.71 КАС України не надано.

Посилання позивача на наявність постанови Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2011 року, якою директор ТОВ «Укр-Спец-Транс»Андрушко Ф.В. звільнений від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ст.367 ч.2 КК України, внаслідок акту амністії, не можуть бути підставою для встановлення наміру у ТОВ «Укр-Спец-Транс»на укладення угоди з ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як вбачається із доданої до матеріалів справи копії постанови Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2011 року, дії Андрушка Ф.В. кваліфіковані за ст.367 ч.2 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а також стосуються періоду часу з 12 липня 2007 року по 31 березня 2008 року та взаємовідносин з ТОВ «УкраМакт», що не відноситься до відповідача у даній справі ТОВ «Ірпіньнафтопродукт», не охоплює взаємовідносини між ТОВ «Укр-Спец-Транс»і ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»та період поставки нафтопродуктів за договором №71-08/3 від 01 березня 2008 року (з березня 2008 року по вересень 2008 року).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність у ТОВ «Укр-Спец-Транс»та ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»наміру на укладення Договору №71-08/3 від 01 березня 2008 року з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Спірний договір був укладений відповідачем та третьою особою з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобовязання за ним виконані сторонами належним чином, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо визнання недійсним цього договору.

Згідно ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»в дохід держави коштів, одержаних за договором №71-08/3 від 01 березня 2008 року, не дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, зважаючи на звернення до суду 01 червня 2010 року, виявлення порушення в період з 30 червня 2009 року по 20 липня 2009 року (згідно акту перевірки №1094/23-2/30366747 від 27 липня 2009 року) та здійснення господарських операцій за вищенаведеним договором протягом березня-вересня 2008 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача щодо нікчемності договору №71-08/3 від 01 березня 2008 року не підтверджуються матеріалами справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо визнання недійсним цього договору, а тому відсутні підстави для стягнення в дохід держави коштів в сумі 2049558,59 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 лютого 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М. Лічевецький І.О.