Ухвала суду № 22125311, 28.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7105/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2011 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Форнакс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК Форнакс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0002462302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районні міста Києва від 28.04.2011 року № 0002462302.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України у зв»язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТЕК Форнакс» по взаємовідносинам з ТОВ «Солярис-ДМ»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за серпень 2010 року, за результатами якої складено Акт №819/23-02/36216511 від 13.04.2011р.

Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «ТЕК Форнакс»порушено пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання на загальну суму 8910 грн., в тому числі по періодах: серпень 2010 року 8910 грн.; відсутність поставок послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за серпень 2010 р. щодо придбання ТОВ «ТЕК Форнакс»товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника, що не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, а отже є недійсними в силу закону. Такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України постановлено нікчемні правочини.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомлення-рішенням, позивачем подано заперечення, про скасування акту перевірки від 13.04.2011року №81/23-02/36216511 та прийняття нового акту про відсутність порушень ТОВ «ТЕК Форнакс»чинного законодавства.

За результатами розгляду заперечень позивача, податковим органом залишено акт перевірки без змін та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0002462302, яким збільшено суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 8910,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2228,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ТЕК Форнакс»та ТОВ «Солярис-ДМ»укладено агентський договір №А0208 від 01.07.2009р.

В ході господарських операцій по договору ТОВ «Солярис-ДМ»виписано податкові накладні, які внесено ТОВ «ТЕК Форнакс»у реєстр отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та матеріалами перевірки. В якості оплати за товари та послуги з ТОВ «ТЕК Форнакс»перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Солярис-ДМ»грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар (надані роботи, послуги) за розрахунками відсутня.

На момент перевірки ТОВ «ТЕК Форнакс»та ТОВ «Солярис-ДМ»зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТЕК Форнакс»перерахувало кошти за надані послуги, а ТОВ «Солярис-ДМ»виписало належним чином оформлені податкові накладні. Доказів того, що ТОВ «ТЕК Форнакс»та ТОВ «Солярис-ДМ»не сплачено податкові зобовязання при виконання укладеного договору податковим органом не надано.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.

В акті перевірки, а саме в абз. 3 стор. 5, зазначено, що відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Солярис-ДМ»(а.с. 22), тобто це свідчить про те, що правочин між ТОВ «ТЕК «Фонакс»та ТОВ «Солярис-ДМ»здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що на момент укладення угод установчі документи ТОВ «Солярис-ДМ»не було визнано недійсними, які і не було анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість. Також не надано доказів визнання договорів недійсними.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Висновок відповідача про недійсність укладених позивачем з ТОВ «Солярис-ДМ»право чинів, не може бути прийнято судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Солярис-ДМ»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Крім того, субєктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції податкового органу щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Солярис-ДМ»правочинів.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні перевірки Державна податкова інспекція в Шевченківському районні м. Києва дійшла до невірного висновку про порушення ТОВ «ТЕК Форнакс»законодавства.

Викладені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність вимог апеляційної скарги. З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст.41, 160, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні міста Києва залишити без задоволення, а постанову Оружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О. Твердохліб В.А.