Постанова № 22125116, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1551/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції у Київській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року; скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року №0000561600.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, відмовляючи Позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість у звязку з неналежним оформленням останньої, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України. Крім того, суд зауважив, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року №0000561600 скасовано Відповідачем самостійно, підстав для скасування останнього в судовому порядку немає.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити визнати дії Відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2011 року як податкової звітності протиправними. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає про неповне зясування судом всіх фактичних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Позивач у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Повноважний представник Відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 17 березня 2011 року Позивач подав до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Зазначену декларацію подано особисто платником податку до органу державної податкової служби. Листом від 18.03.2011 року №1138/10/28-008 податковий орган повідомив Позивача про те, що подана декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядкуїї заповнення і не визнана контролюючим органом як податкова декларація, оскільки у порушення норм пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України не містить обовязкових реквізитів (додаток № 3 не підписано відповідними посадовими особами). На підставі наведеного Відповідачем податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, реєстраційний номер 3237, не визнано як податкову звітність та запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Судом також встановлено, що 30 березня 2011 року посадовими особами Іванківською МДПІ у Київській області складено акт № 310/15/33011077 щодо неподання Позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2011 року чим порушено пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем на підставі приписів п. 120.1 ст. 120 ПК України Позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року № 0000561600. Водночас, наказом виконуючого обовязки начальника Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 28.04.2011 року № 179 на підставі статі 60 Податкового кодексу України, податкове зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано, про що ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»повідомлено листом від 28.04.2011року№ 1468/10/15-011.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, повідомивши Позивача листом від 18.03.2011 року №1138/10/28-008 про невизнання податкової декларації з ПДВ податковою звітністю фактично відмовив у прийнятті вказаної податкової звітності, а тому діяв у відповідності до приписів Податкового кодексу України.

З таким висновком Київського окружного адміністративного суду колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податковою декларацією є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обовязкових реквізитів податкової декларацїї: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно із пунктом 48.5 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було подано податкову декларацію за лютий 2011 року без дотримання абзацу 11 п. 48.3 ст. 48 ПК України, а саме останню не було підписано посадовими особами платника податку. При цьому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що непідписання посадовими особами Позивача додатку до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року (яка є невідємною частиною декларації) надає Відповідачу право відмовити у прийнятті такої декларації.

Разом з тим, приписи п. 49.11 ст. 49 ПК України передбачають, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Отже, враховуючи приписи наведеної вище ст. 49 ПК України, єдиною можливою дією податкового органу у випадку подання податкової декларації з порушенням п. 48.3 Податкового кодексу України є надання платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому не може бути визнано обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що за своїм змістом повідомлення Іванківської МДПІ у Київській області про невизнання податкової декларації податковою звітністю є повідомленням про відмову у прийнятті податкової декларації з огляду на наступне.

Повноваження органу державної податкової служби невизнавати податкову декларацію податковою звітністю закріплене положеннями п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року №827. Разом з тим, судовою колегією враховується, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, приписи якого встановлюють нову процедуру прийняття податкової декларації і при цьому не містять такого поняття як невизнання податкової звітності податковою декларацією.

За таких обставин, враховуючи викладене та зважаючи на те, що приписи Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу у порівнянні з наказом ДПА України, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган при встановленні невідповідності поданої податкової декларації вимогам п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України зобовязаний направити платнику податку повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації. Направлення органами державної податкової служби листа іншого змісту не може свідчити про виконання останніми приписів п. 49.8 ст. 49 ПК України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій Відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковою звітністю.

Водночас, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки оскаржуване Позивачем податкове повідомлення-рішення №0000561600 від 30 березня 2011 року скасовано Відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку, то підстав для його скасування у судовому порядку немає.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За наведених обставин колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась частково, оскільки вони знайшли частково своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте прийнято рішення без урахування усіх вимог норм матеріального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області щодо ненадання письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2011 року із зазначенням причин відмови.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.