Ухвала суду № 22125220, 28.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11445/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі: Павленко Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «70 Управління начальника робіт»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районні м. Києва до Державної установи «70 Управління начальника робіт»про стягнення заборгованості у розмірі 676904,85 грн.,

В С Т А Н О В И В :

14 вересня 2009 року заступник прокурора міста Києва звернулось до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Державної установи «70 Управління начальника робіт»про стягнення заборгованості по внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 676904,85 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі Державна установа «70 Управління начальника робіт»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Крім того, апелянт зауважує, що копію оскаржуваної постанови отримав із запізненням.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що оскаржувану постанову позивач отримав із запізненням, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови апелянтом не пропущено.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явилися в судове засідання колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач Державна установа «70 Управління начальника робіт»(код ЄДРПОУ 07763913) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Абзацом 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вказаної статті страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені ч. 1 ст. 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідач подав до позивача розрахунки сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідно до яких позивачем виявлено заборгованість по сплаті страхових внесків. Загальна сума заборгованості становить 676904,85 грн.

Частинами четвертою та шостою статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.

Відповідачу було направлено вимогу від 03.08.2009 р. №Ю-2930/773 на суму 676904,85 грн., яку відповідач у встановленому законом порядку не оскаржував, отже, відповідна сума недоїмки вважається узгодженою і підлягає стягненню.

Відповідно до частини третьої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки та суми фінансових санкцій, страхувальник узгоджує її з органом Пенсійного фонду, а в разі неузгодження має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що за винесеною позивачем вимогою про сплату боргу, визначено зобовязання відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та оскільки дана вимога відповідачем не оскаржувалась, тому заборгованість по вимозі вважається узгодженою, а відповідач зобовязаний сплатити заборгованість за страховими внесками до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва в сумі 376904,85 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної установи «70 Управління начальника робіт»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О. Твердохліб В.А. Повний текст виготовлено: 02 березня 2012 року.