Ухвала суду № 22124800, 29.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3069/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д. О.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

суддів:

секретар Міщука М.С.

Безименної Н.В., Денісова А. О.

Бодюк В.А.

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ Україна" (далі - ТОВ «СКМ Україна») до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

03 березня 2011 року ТОВ «СКМ Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000772304/0 та № 0000782304/0 від 25.08.2010 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що податковий кредит та валові витрати сформовано відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лободін плюс» (далі ТОВ «Лободін плюс»). Також позивач зазначив, що визнання правочинів з ТОВ «Лободін плюс»недійсними (нікчемними) не є правомірним, оскільки на момент вчинення правочину ТОВ «Лободін плюс» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як платник податків.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 червня 2011 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «СКМ Україна»відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови суду ТОВ «СКМ Україна»вказує на невірну оцінку судом першої інстанції висновку податкового органу про нікчемність договорів, укладених позивачем із контрагентом ТОВ «Лободін плюс»на підставі вироку суду, яким встановлено фіктивність створення останнього, оскільки до його винесення ТОВ «Лободін плюс» було належним чином зареєстроване як юридична особа та платник податків, що здійснює господарську діяльність.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 09.08.2010р. по 10.08.2010р. ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «СКМ Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лободін плюс», про що складено Акт №481/23-4/33300076 від 10.08.2010 року (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 329375 грн., а також порушення підпунктів 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР), у наслідку чого підприємством занижено податок на додану вартість на 263 500 грн.

10 серпня 2010 року ТОВ «СКМ Україна»подало заперечення на Акт перевірки, проте ДПІ, розглянувши дані заперечення, надала відповідь, якою доводи позивача залишила без розгляду, а Акт перевірки без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000772304/0 від 25.08.2010 року, яким визначено ТОВ «СКМ Україна» фінансове зобовязання з податку на прибуток в сумі 329375 грн. за основним платежем та 164688 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього на суму 494063 грн. та №0000782304/0 від 25.08.2010 року, яким визначено позивачу фінансове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 130 458 грн. за основним платежем та 65229 грн. штрафних санкцій, всього на суму 195687 грн.

На вказані податкові повідомлення - рішення було подано скаргу до ДПІ, за результатами розгляду якої 01.10.2010 року були прийняті нові податкові повідомлення рішення № 0000772304/1, № 0000782304/1, де фінансові зобовязання залишились попередніми.

Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ДПІ, повторно оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду даних скарг були прийняті рішення, якими залишено скарги без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «СКМ Україна»на підставі договорів №0704-08 від 04.07.2008 року та №0815-08 від 15.08.2008 року придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лободін плюс»типографську фарбу АNI Вlаск UFG 80071 (банки по 10 кг) у кількості 6 600 кг. відповідно до наданих видаткових накладних №11.07.01 від 11.07.2008 року на суму 558 000 грн. 00 коп., № 17.08.2001 від 17.08.2008 року на суму 1023 000 грн., а всього на суму 1581000 грн., у тому числі податок на додану вартість (далі ПДВ) 263 500 грн.

Також отримало податкові накладні № 11.07.01 від 11.07.2008 року на суму 558 000 грн., у т.ч. ПДВ 93 000 грн., №17.08.01 від 17.08.2008 року на суму 1023 000 грн., у т. ч. ПДВ 170 500 грн.

Зазначені вище податкові накладні внесені ТОВ «СКМ Україна»в реєстр отриманих податкових накладних за липень-серпень 2008 року. Сума 1 317 500 грн. була віднесена підприємством до складу валових витрат ( рядок № 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 9-ть місяців 2008 року. №168025 від 16.10.2008року), а сума ПДВ в розмірі 93 000 грн. віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації №135164 з ПДВ за липень 2008 року від 20.08.2008 року, а сума ПДВ в розмірі 170 500 грн. віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за серпень 2008 року №137918 від 09.09.2008 року, поданими до ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Як вірно встановлено судом першої інстанції грошові розрахунки по вищезгаданих операціях відсутні. В подальшому було проведено взаємозалік шляхом: часткового повернення товару до продавця начебто через неналежну якість та зустрічної поставки на ТОВ «Лободін плюс»самоклеючого паперу СOATED 80 RP 1001 GL60 YELLOW у кількості 139 одиниць на загальну суму 782 750 грн. згідно з договором №09/10-2008 від 10.09.2008 року (а.с.27).

У період укладання договорів усі первинні документи були підписані зі сторони ТОВ «Лободін плюс»директором та головним бухгалтером ОСОБА_5.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2009 року по справі №1-254-09 встановлено, що: ОСОБА_5 з корисливих мотивів взяв участь у створенні за винагороду ТОВ "Лободін плюс" не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб. Згідно вироку ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 «Фіктивне підприємництво» Кримінального Кодексу України і призначено йому покарання у виді одного року обмеження волі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, оскільки податковий орган довів, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згадані вище договори купівлі-продажу від імені ТОВ «Лободін плюс»підписані його директором, який, як встановлено вироком суду, створив це товариство з метою прикриття незаконної діяльності, що суперечить положенням статей 203, 215, 228 ЦК України. Виписані на виконання цих договорів податкові накладні №11.07.01 від 11.07.2008 року на суму 558000 грн. 00 коп., №17.08.01 від 17.08.2008 року на суму

1 023000 грн. не можуть братись до уваги при формуванні зобовязань з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав достатньо доказів, які підтверджували фактичність виконання господарських операцій, а також податкові накладні підписані не уповноваженою особою, а тому вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлений пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, положення яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови їх порушення формування податкового кредиту з податку на додану вартість може бути визнано неправомірним.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даній нормі Закону зазначена підстава, за якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, це відсутність податкових накладних чи митних декларацій, які підтверджують сплату ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, що позивач не надав суду первинних документів, які б підтверджували понесені ним фактичні витрати за придбання типографської фарби. Виписані директором ТОВ «Лободін Плюс»накладні на відпуск товару не є належнимит, оскільки їх підписант засуджений за вчинення злочину у сфері господарської діяльності.

Згідно пункту 16 «Порядку заповнення податкової накладної»затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

В судовому засіданні встановлено, що податкові накладні підписані директором ТОВ «Лободін плюс»ОСОБА_5

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України № 168/97-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що директора ТОВ «Лободін плюс»ОСОБА_5 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України, за створення ТОВ «Лободін плюс»з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином діяльність даного товариства не була повязана з господарською, а отже правочини, які укладались є фіктивними, тобто такими, які не тягнули настання реальних наслідків.

З огляду на зазначене, колегія вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Україна»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О. Безименна Н.В.