Ухвала суду № 22122079, 16.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року справа №2а/0570/21543/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія Донецького апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Юрченко В.П., Бишова М.В., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Мартакові О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року по справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дзержинську № 0001431700 від 06.05.2011р. з податку на додану вартість частково в сумі 10337,23 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 2584,31 грн., визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дзержинську № 0000002081700 від 27.07.2011р. з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську, визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Дзержинську № 0001431700 від 06.05.2011 року на суму - 10337,23 грн. за основним платежем та штрафними санкціями у сумі 2584,31 грн., визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 0000002081700 від 27.07.2011 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Апелянт зазначає, що позивачем включено до складу валових витрат у 4-му кв. 2009 р. та до податкового кредиту за жовтень-грудень 2009 р. суму 31865,57 грн., у т.ч. ПДВ 6373,10 грн., суми по нікчемним господарським операціям з ТОВ «Віват-Пром». За даними акта перевірки № 2868/23-2/33913327 від 26.04.2010р. ТОВ «Віват-Пром», складеного ДПІ у Київському районі м. Донецька, у складі валових доходів завищено доходи в сумі 219332224,00 грн. за 4 кв. 2009 р. по реалізації товарів, отриманих при здійсненні нікчемного правочину з ТОВ «Солана-Трейд». Тому, в порушення норм статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, в 2009 р. ТОВ «Віват-Пром», виступаючи постачальником-посередником (надавачем послуг), укладало угоди постачання з ТОВ «Солана-Трейд», які не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними. Перевірити наявність необхідних фахівців, виробничих потужностей, інформацію про транспортування товарів ТОВ «Солана-Трейд» для доведення фактичного надання послуг та постачання товарів не є можливим через банкрутство підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на підставі акту перевірки № 204/17/23300100455 від 15.04.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 травня 2011 р.:

-№ 0001431700, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 15738,75 грн., у тому числі 12591,00 грн. за основним платежем та 3147,75 грн. - за штрафними санкціями;

-№ 0001421700, яким збільшена суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням ДПА у Донецькій області від 25.07.2011р. № 13687/25-213-2, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дзержинську від 06.05.2011р. № 0001431700 про збільшення грошового зобовязання з ПДВ та скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дзержинську № 0001421700 в частині сплати 1554,43 грн. податку з доходів фізичних осіб. Рішення приймалось на результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та податку на додану вартість СПД ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт № 336/17/2330100455 від 15.07.2011 року. На підставі акту перевірки, а також згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, ст. 177 Податкового кодексу України, за порушення ст.ст. 13, 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 р. № 0002081700, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 6287.91 грн. за основним платежем.

Тобто, предметом оскарження по справі є частково податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011р. № 0001431700 з ПДВ на суму 10337,23 грн. основного платежу та 2584,31 грн. штрафних санкцій та № 0002081700 з податку з доходів фізичних осіб від 29.07.2011р. на суму 6287,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Віват-Пром» № 21 від 15.08.2009 р. на постачання будівельних матеріалів згідно специфікації. На виконання умов договору між сторонами підписані видаткові накладні, ТОВ «Віват-Пром» були видані позивачу податкові накладні на загальну суму 38238,67 грн., у т.ч. ПДВ - 6373,10 грн., яка включена до складу податкового кредиту та відображено у деклараціях за жовтень грудень 2010 р. Суму - 31865,57 грн. позивачем включено до валових витрат у 4-му кв. 2009 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновків про безпідставне віднесення вказаних сум до валових витрат та податкового кредиту на порушення пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки відображено, що ТОВ «Віват-Пром», як постачальником ТМЦ складені податкові накладні, які отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач має право на формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок, що разом з договором, позивач отримав та надав в судове засідання свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Віват-Пром» № 07785290, виданого ДПІ у Київському районі м. Донецька 14.12.2005р., засновницькі та реєстраційні документи ТОВ «Віват-Пром», що підтверджує, що позивач, укладаючи правочин, здійснив всі необхідні заходи для перевірки здійснення належним чином господарської діяльності контрагента.

Фактичне отримання та використання товарів, отриманих позивачем не оспорюється податковим органом, та підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що сумніви податкового органу у правомірності здійсненних господарських операцій між ТОВ «Віват-Пром» та ТОВ «Солана-Трейд», не можуть свідчити про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Віват-ПРом».

Крім того, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92, передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а такожінші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із нормами абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)

Як вже зазначалось вище, фактичне придбання товарів та використання їх у господарській діяльності підтверджено матеріалами справи, а тому, висновок відповідача про порушення позивачем норм ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», внаслідок чого завищено валові витрати на суму 31865,57 грн. та про порушення пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 6373,00 грн. є неправомірним.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про завищення валових витрат у 1 кв. 2010 р. на 10053,77 грн. по придбаним у ТОВ «Виват-Пром» матеріалам.

Так, на виконання договору купівлі-продажу з ТОВ «Виват-Пром» № 30 від 15.12.2009 р. та № 33 від 15.01.2010р., позивач придбавав будівельні матеріали, що підтверджується накладними № 1062 від 24.03.2010 р., на суму 3660, 00 грн., № 650 від 15.01.2010 р. на суму 16458,46 грн. та № 651 від 15.01.2010р. на суму 15778,06 грн.

Придбана частина будівельних матеріалів використана під час проведення ремонту по договору № 30/192 від 19.10.2009 року з ДП «Шахта Новодзержинська», що підтверджується актами виконаних робіт, а частина реалізована. Кошти від замовника ДП «Шахта Новодзержинська» надійшли позивачу на рахунок № 26003051807594 в ПАО ДРУ «Приватбанк» МФ0335496 у 1 кварталі 2010 року згідно платіжних доручень № 171 від 29.01.2010р. на 5000,00грн. з ПДВ, та №393 від 02.03.2010р. на 5000,00грн. з ПДВ.

Сума заборгованості - 7078,80грн. з ПДВ була перерахована у травні 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 259 від 17.05.2010 р.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу, що матеріали, які передані підряднику для виконання робіт по дог.№36 від 15.01.2010 року з ТОВ «Альта Строй» закупалися в 1 кварталі 2010 року, а були використані у 2 кварталі. Зазначені податковим органом матеріали не використовувалися при виконанні робіт в 2 кварталі 2010 року, що підтверджується актом приймання-передачі матеріалів підряднику для виконання робіт згідно договору № 36 від 15.01.2010 року та актом приймання виконаних робіт № 1 у підрядника ТОВ «Альта Строй» за червень 2010 року від 28.06.2010 року.

Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки про відсутність порушення позивачем вимог п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п. «в» п. 9.8. ст. 9 цього Закону, реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Реєстрація платника ПДВ позивача анульована 28.09.2010 р. З податкових накладних вбачається, що товари отримувались в серпні та вересні 2010 року.

Згідно з пп.7.3.5. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР - датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом. Позивач правомірно не включив умовний продаж товарних залишків до дати анулювання реєстрації платника ПДВ, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах, оскільки увесь товар на дату анулювання реєстрації платника ПДВ був використаний ним у господарській діяльності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 21 лютого 2012 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.В.Бишов

О.О.Чебанов