Ухвала суду № 22121716, 02.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року справа №2а/0570/16952/2011

<приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В, при секретарі судового засідання Солодько О.І., з участю представника позивача Ніякої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/16952/2011 за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області, в якому просив визнати недійсними та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків № 57 від 08.04.2010 року, № 86 від 25.05.2010 року, № 99 від 10.06.2010 року, та зобовязати внести зміни до картки облікового рахунку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки спірні рішення прийняті на законних підставах у звязку із несвоєчасною сплатою позивачем страхових внесків. При цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач тричі застосував штрафні санкції за один і той самий період, оскільки фактично кожне рішення застосовано за несвоєчасну сплату платежів за різні періоди: № 57 - щодо страхових внесків за грудень 2008 року, № 99 щодо страхових внесків за лютий 2009 року. Крім того, сума штрафних санкцій за рішенням № 57 була включена до загальної суми заборгованості, яка була списана позивачу 15.07.2010 року. Також апелянт зазначив, що на підставі ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» підлягали списанню суми заборгованості, які виникли до 01.03.2010 року, а спірні рішення були прийняті вже після цієї дати. До того ж суд не врахував, що спірне рішення відповідача № 86 раніш було предметом оскарження позивачем, але суд по справі № 2а-15333/10/0570 відмовив позивачу в задоволенні позову, встановивши законність рішення відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причина неявки, викладена в клопотанні про відкладення розгляду справи, визнана судом неповажною, а явка сторін в судове засідання обовязковою не визначалась.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разу встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою, що включена до ЄДРПОУ за номером 33161769. До його складу як відокремлений підрозділ входить «Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая», який не має статусу юридичної особи.

08.04.10р. Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вугледарі Донецької області на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення №57 про застосування до Відокремленого підрозділу «Шахта Південнодонбаська № 3 імені Миколи Сафоновича Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, за період з 28.01.09р. по 31.03.10р., яким застосовано штраф у розмірі 484 950,25 грн. та нарахована пеня в сумі 1629860,82 грн.

Згідно акту від 18.05.2010 року, складеного відповідачем за результатами планової перевірки Відокремленого підрозділу «Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая», було встановлено порушення правильності нарахування та сплати страхових внесків, а саме порушення вимог абз.3 п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині несвоєчасності сплати авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за липень 2009 року в сумі 2250357,90 грн., за жовтень 2009 року в сумі 2946982,26 грн. та за січень 2010 року в сумі 3069577,28 грн. Згідно з п.1.6 вказаного акту, за сплату авансових платежів у вигляді сум страхових внесків, які підлягають сплаті одночасно з виплатою заробітної плати (доходу) за період з 21.08.09р. по 26.02.10р. за Відокремленим підрозділом «Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» рахувалась недоїмка в розмірі 8266917,44 грн.

За результатами вказаної перевірки 25.05.2010 року відповідачем на підставі п.7 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було винесено рішення №86 про застосування фінансових санкції до Відокремленого підрозділу «Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» у вигляді стягнення штрафу у розмірі 4 133 458,72 грн. за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

10.06.10р. Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вугледарі Донецької області на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду було прийнято рішення №99 про застосування до позивача штрафу у розмірі 811325,73 грн. та нарахована пеня в сумі 2931009,00 грн. за період з 30.03.09р. по 31.05.10р.

Повідомленням про списання від 15.07.10р. відповідно до ст.57 Закону України «Про державний бюджет» та п.п. 1-3 Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле-, торфодобувними підприємствам, позивачу згідно з рішенням від 15.07.10р. Управління Пенсійного фонду України в місті Вугледарі Донецької області списано заборгованість перед Пенсійним фондом України у сумі 90038791,58 грн., у тому числі страхові внески, а саме недоїмка зі сплати страхових внесків на 01.03.10р.; заборгованість по фінансовим санкціям та пені станом на 01.03.10р., борг із страхових внесків.

Повідомленням про списання вих.№8827/02 від 30.12.10р. платнику Відокремленому підрозділу «Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» згідно з рішенням №4 від 30.12.10р. Управління Пенсійного фонду України в місті Вугледарі Донецької області списано заборгованість перед Пенсійним фондом України у сумі 5136249,10 грн.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення є незаконними, оскільки за ними нарахована сума фінансових санкцій на заборгованість, яка станом на 01.03.2010 року була списана відповідно до ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, але рішення по справі прийнято без урахування всіх обставин у справі.

Так, розглянувши по суті та задовольнивши позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення відповідача № 86 від 25.05.2010 р. про застосування фінансових санкцій, суд першої інстанції не встановив та не врахував, що питання законності вказаного судового рішення раніш вже було предметом судового розгляду у спорі між тими ж сторонами за справою № 2а-15333/10/0570.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2010 року у справі № 2а-15333/10/0570 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення № 86 від 25.05.2010 року про застосування фінансових санкцій. Постанова суду набрала законної сили.

В мотивувальній частині постанови містяться висновки суду щодо законності спірного рішення виходячи з приписів Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувними підприємствами, затвердженого Постановою КМУ № 484 від 23.06.2010 року та прийнятого на виконання ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік». Суд дійшов висновку, що фінансові санкції нараховані спірним рішенням, не підлягають списанню, оскільки воно прийняте після 01.03.2010 р.

Пунктом 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2010 року, яка набрала законної сили, у справі № 2а-15333/10/0570 вирішено спір між тими самими сторонами про законність спірного рішення відповідача № 86 від 25.05.2010 року, в тому числі з тих самих підстав, якими обґрунтовано позов по даній справі, провадження у справі підлягає закриттю із скасуванням постанови суду першої інстанції в частині цієї позовної вимоги.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішень відповідача № 57 від 08.04.2010 року, № 99 від 10.06.2010 року, та зобовязання внести зміни до картки облікового рахунку, колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (редакція закону на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058) страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

З розрахунків штрафних санкцій до спірних рішень № 57 та № 99 та зі змісту апеляційної скарги відповідача встановлено, що фінансові санкції застосовано за несвоєчасну сплату внесків за грудень 2008 року та лютий 2009 року відповідно, які були сплачені позивачем до березня та травня 2010 року відповідно, тобто з порушенням строків передбачених ч. 6 ст. 20 Закону № 1058.

Частина 2 статті 106 Закону № 1058 визначає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Однак, статтею 57 Закону Україні «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VІ вставлено, що Пенсійному фонду України необхідно списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23 червня 2010 року Постановою Кабінету Міністрів України № 484 був затверджений Порядок списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам.

Згідно п. 2 цього Порядку органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників. До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 141 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій і пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 1 березня 2010 р., а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 1 березня 2010 р., які були предметом судового розгляду.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів вважає, що оскільки недоїмка зі сплати страхових внесків за грудень 2008 р. та лютий 2009 р. виникла у позивача до 1 березня 2010 року, то і підстави для нарахування штрафних санкцій та пені на недоїмку виникли також до 1 березня 2010 року, а тому вони (недоїмка та штрафні санкції) відповідно до ст. 57 Закону Україні «Про державний бюджет України на 2010 рік» підлягали списанню, а тому після 01 березня 2010 року була відсутня законна підстава для прийняття спірних рішень № 57 та № 99 про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач приймаючи рішення № 57 та 99 про застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків не мав на те правових підстав, тобто діяв не у спосіб, передбачений законом, що є підставою для скасування цих рішень.

Посилання апелянта на те, що нарахована позивачу сума фінансових санкцій за рішенням № 57 від 08.04.2010 року увійшла у загальну суму списаної позивачу заборгованості за рішенням від 15.07.2010 року, судом до уваги не приймаються, оскільки ні чим не підтверджені та на вимогу суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження цього доводу відповідачем не надано.

Довід апелянта про те, що спірні рішення прийняті після 01.03.2010 року, тому нараховані ними санкції не були включені до картки особового рахунку станом на 01.03.2010 року, а тому на ці суми не розповсюджується дія ст. 57 Закону Україні «Про державний бюджет України на 2010 рік», не заслуговують на увагу, оскільки Законом право списання сум заборгованості повязується з періодом їх виникнення, а не датою включення до картки особового рахунку. Колегія суддів вважає, що після прийняття Закону Україні «Про державний бюджет України на 2010 рік», яким передбачалось списання заборгованості, що виникла до 01.03.2010 року, та штрафних санкцій, повязаних з ними, у відповідача було відсутнє право приймати рішення про застосування фінансових санкцій щодо сум, строк сплати яких сплинув до 01.03.2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог стосовно рішення відповідача № 86, як прийнята з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі у цій частині закриттю, але в іншій частині доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, вони відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 157, 195, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/16952/2011 за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області в частині визнання недійсним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області № 86 від 25.05.2010 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області № 86 від 25.05.2010 року закрити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/16952/2011 за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області в частині визнання недійсним та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в м.Вугледарі Донецької області № 57 від 08.04.2010 року і № 99 від 10.06.2010 року та зобовязання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 07 лютого 2012 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова