Ухвала суду № 22121190, 10.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року справа №2а/0570/19990/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волот» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області, за участю прокуратури Донецької області про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.08.2010 року №21767/10/23-313-00002122340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3886878,00 грн. та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Волот» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька, скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 21767/10/23-313-00002122340/0 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Волот» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3886878,00 грн., та вказану суму стягнуто з Державного бюджету України як суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач 1 податкова інспекція, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 1 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Волот» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в періодах з 01.03.2010 по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.08.2010 року за № 5999/23-3/35420955.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 21767/10/23-313-0002122340/0 яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3886878,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення прийнято згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в звязку з порушеннями п. 1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з висновками акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення п. 1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі Закон № 168), що призвело до завищення підприємством сум податкового кредиту на 7 716 716,00 грн. по періодам: березень 2010 року - 4 511 766,00 грн., квітень 2010 року -3 204 950,00 грн..Також підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2010 року у розмірі 1 615 686,00 грн., та завищено заявлену у квітні 2010 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 3 886 878,00 грн.

Суть порушення зазначено в тому, що господарські зобов'язання між ТОВ «Волот» та ТОВ «Рейдер-Трейд» і ТОВ «Ланойл», мають ознаки нікчемності, згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного Кодексу України, оскільки не були спрямовані на настання реальних правових наслідків та не відповідали вимогам закону, вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. В акті перевірки зазначено про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту 7716716 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4976585 грн., в тому числі:

- за березень 2010 р. суми ПДВ у розмірі 4511766,43 грн., у тому числі (по ТОВ «Рейдер-Трейд» - 3450000 грн., по ТОВ «Ланойл» - 1061766,43 грн.);

- за квітень 2010р. суми ПДВ у розмірі 3204950 грн., у тому числі (по ТОВ «Рейдер-Трейд» - 3020000 грн., по ТОВ «Ланойл» - 184950 грн.).

В акті перевірки зазначено про завищення заявленої у квітні 2010 року суми, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 3886878 грн.(п.3.4)

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Розгляд справи здійснювався в межах доводів апеляційної скарги податкового органу. В частині судового рішення про стягнення 3886878 грн. з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, - відповідачем 2 апеляційна скарга не подавалась, тобто в цій частині судове рішення не оскаржувалось.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2010 року між ТОВ «Волот», як Покупцем та ТОВ «Рейдер-Трейд», як Продавцем, укладено договір № 21-10/М, предметом якого є купівля-продаж олії соняшникової. 10.03.2010 року сторони по договору уклали додаткову угоду № 1, який передбачає, що у разі, якщо поставка Товару не прийнята Продавцем в строки зазначені в основному договорі, то Товар вважається переданим на зберігання Продавцю. Затрати Продавця на зберігання Товару включені до вартості товару, зазначеному в пункті 2.1 основного договору.

З матеріалів справи вбачається, що Продавець в березні 2010 року здійснив поставку товару у кількості 3000,00 тон на загальну суму 20700000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, виданою ТОВ «Рейдер-Трейд» від 10.03.2010 року № РТ 0000003, податковою накладною від 10.03.2010 року № 10031, банківськими виписками про оплату за товару.

Крім того, 14.04.2010 року між ТОВ «Волот» (Покупець) та ТОВ «Рейдер-Трейд» (Продавець) укладено договір № 31-10/М, за умовами якого Продавець бере на себе зобов'язання передати у власність Покупцю олію соняшникову, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за Товар. Ціна Товару складає 6 600,00 грн. в тому числі ПДВ за одну метричну тону. Кількість Товару складає 1000,00 (одну тисячу) тон. Загальна сума за договором становить 6 600 000,00 грн. 15.04.2010 року укладено додаткову угоду за № 1 до основного договору, якою було доповнено розділ 3 пунктом 3.5. Зазначеним пунктом передбачено, що якщо поставка Товару не прийнята Продавцем в строки зазначені в основному договорі то Товар вважається переданим на зберігання Продавцю. Затрати Продавця на зберігання Товару включені до вартості товару, зазначеному в пункті 2.1 основного договору.

Факт поставки товару за умовами зазначеного договору підтверджується видатковою накладною від 15.04.2010 року № РТ 0000007, податковою накладною від 15.04.2010 року № 15041 на поставку олії соняшникової у кількості 1000,00 тон за ціною 5 500,00 грн. за тону, усього без ПДВ - 5500000,00 грн., ПДВ - 1100000,00 грн., банківськими виписками про оплату товару.

Крім того, 16.04.2010 року між ТОВ «Волот» та ТОВ «Рейдер-Трейд» укладено договір № 30-10/М, предметом якого є купівля-продаж олії соняшникової. 16.04.2010 року укладено додаткову угоду за № 1, якою було доповнено розділ 3 пунктом 3.5.основного договору, яким передбачено, що якщо поставка Товару не прийнята Продавцем в строки зазначені в основному договорі, то Товар вважається переданим на зберігання Продавцю. Затрати Продавця на зберігання Товару включені до вартості товару, зазначеному в пункті 2.1 основного договору.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 16.04.2010 року за № РТ -0000008, податковою накладною від 16.04.2010 року за № 16041, банківськими виписками про сплату за товар.

Крім того, факт поставки товару підтверджується актами приймання - передачі, картками обліку експортного транзитного вантажу, актами переваження електромеханізованими вагами олії соняшникової, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості на олію соняшникову.

26 лютого 2010 року між ТОВ «Волот» та ТОВ «Ланойл» укладено договір купівлі - продажу за № 08-10/М, предметом якого є поставка олії нерафінованої. Загальна сума за договором складає 2100000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Згідно з пунктом 4 підпунктом 4.1. товар поставляється Продавцем до Покупця автомобільним транспортом.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Ланойл» поставило на користь ТОВ «Волот» олію соняшникову, що підтверджується видатковими накладними: від 01.03.2010 року № 010301, від 01.03.2010 року № 010302, від 01.03.2010 року № 010303, та податковими накладними, а саме: від 01.03.2010 року № 36, від 01.03.2010 року № 37, від 01.03.2010 року № 38.

09 березня 2010 року між ТОВ «Ланойл» та ТОВ «Волот» укладено договір купівлі - продажу за № 10-10/М олії соняшникової у кількості 500 000,00 тон. на загальну суму 3400000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом.

На виконання умов договору № 10-10/М ТОВ «Ланойл» видані покупцю видаткові накладні: від 09.03.2010 року № 090301, від 15.03.2010 року № 150301, від 16.03.2010 року № 160301, від 18.03.2010 року 180302, від 19.03.2010 року № 190301, від 22.03.2010 року № 220301, від 22.03.2010 року № 220302, від 24.03.2010 року № 240301, від 25.03.2010 року № 250301, та податкові накладні: від 09.03.2010 року № 41, від 15.03.2010 року № 47, від 16.03.2010 року № 50, від 18.03.2010 року № 51, від 19.03.2010 року № 52, від 22.03.2010 року № 53, від 22.03.2010 року № 54, від 24.03.2010 року № 55, від 25.03.2010 року за № 57.

30 березня 2010 року між ТОВ «Ланойл» та ТОВ «Волот» укладено договір купівлі - продажу за № 15-10/М олії соняшникової у кількості 160000,00 тон. за ціною 6 750,00 грн. з урахуванням ПДВ за одну метричну тонну на загальну суму 1080000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Поставка товару позивачу підтверджується видатковими накладними від 30.03.2010 року № 300303, від 30.03.2010 року № 300304, та податковими накладними від 30.03.2010 року № 67, від 30.03.2010 року № 69.

Поставка товару від ТОВ «Ланойл» підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання - передачі, картками обліку експортного, транзитного вантажу, актами переваження електромеханізованими вагами олії соняшникової, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості на олію соняшникову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності висновків акту перевірки в частині висновків про відсутність товарно-транспортних накладних, і, таким чином, відсутність факту транспортування товару від ТОВ «Ланойл» до Позивача та від ТОВ «Рейдер Трейд».

Суду першої інстанції надано товарно-транспортні накладні від 14 березня 2010 року ААБ№030458, від 14 березня 2010 року ААБ№005127, від 15 березня 2010 року ААБ№005029, від 16 березня 2010 року ААБ№005354, від 16 березня 2010 року ААБ№005355, від 17 березня 2010 року ААБ005151, від 17 березня 2010 року ААБ№005359, від 17 березня 2010 року ААБ№030336, від 17 березня 2010 року ААБ№030480, від 17 березня 2010 року ААБ№005156, від 17 березня 2010 року ААБ№005156, від 17 березня 2010 року ААБ№005170, від 18 березня 2010 року ААБ№030464, від 20 березня 2010 року ААБ№005040, від 22 березня 2010 року ААБ№005171, від 22 березня 2010 року ААБ№005172, від 22 березня 2010 року ААБ№030465, від 22 березня 2010 року ААБ№007676, від 31 березня 2010 року ААБ№005140, від 31 березня 2010 року ААБ№005356, від 31 березня 2010 року ААБЖЮ7686, від 01 квітня 2010 року ААБ№005129, від 01 квітня 2010 року ААБ№007743. Вказані документи не викликають сумніву і підтверджують фактичне перевезення товару.

Також матеріали справи містять журнал реєстрації довіреностей на одержання товару від уповноваженого представника позивача - Кулинич О.В. (том 2 а.с. 60-62).

Суд апеляційної інстанції вважає правильними встановлені судом першої інстанції обставини та відповідні їм висновки щодо причин відсутності товарно-транспортних накладних за договорами між позивачем та ТОВ «Рейдер-Трейд». Як вбачається з додаткової угоди, про що зазначено вище, - якщо поставку Товару не прийнято Продавцем в строки, зазначені в основному договорі, то Товар вважається переданим на зберігання Продавцю.

Судом першої інстанції встановлено, та апелянтом не спростовано, що товар зі складу ТОВ «Рейдер-Трейд» не транспортувався на склад позивача, оскільки в подальшому вказаний товар був предметом продажу ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Трейдпоинт інтернешнл корпорейшн ИНК», що підтверджується договором від 25.01.2010 року № 06-10/М та контрактом (том 2 а.с.113-114, 121).

Питання транспортування товару та фактичне його перевезення вирішувалось сторонами по цим договорам. На підтвердження сплати постачальникові товарів суми податку в ціні товару позивачем надані банківські виписки.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання укладених договорів нікчемними, фактичне виконання яких знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Крім того, відповідачем не доведено умислу позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

Сума ПДВ, яка заявлена до відшкодування позивачем не перевищує фактичний розмір оплат ПДВ у складі коштів, перерахованих контрагентам -ТОВ «Рейдер-Трейд» та ТОВ «Ланойл» у попередньому податковому періоді - березні 2010 року.

Враховуючи, що фактично сплачена позивачем постачальникові товару сума податку складає не менш, ніж 3886878 грн., за приписами вказаної вище норми вона підлягає бюджетному відшкодуванню.

У зв'язку із тим, що в судовому засіданні було встановлено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування позивачем було зроблено у відповідності до норм податкового законодавства, позивач має право на стягнення з державного бюджету заявлену у квітні 2010 року суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 3886878 грн.

Крім того, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду відповідно до частини п'ятої статті 99 КАС України, якою визначено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Відповідно до п.п. 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, - У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою таприпускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. П.п. 56.18 ПК України зазначено, що, - З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України, строк давності визначений - 1095 днів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року по справі № 2а/0570/19990/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 13 січня 2011 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов