Постанова № 22119472, 01.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2012 року письмове провадження           № 2а-16187/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2008 р. № 0001874120/0, прийнятого відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норми податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 9947706,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим ним за результатами перевірки позивача, якою виявлено завищення ним сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2009 р. позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 р. апеляційна скарга позивача на зазначене рішення суду першої інстанції була залишена без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2009 р., відповідно, - залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2010 р. касаційна скарга позивача на рішення судів першої та другої інстанцій була задоволена, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2009 р. та Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 р. –скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім цього, судом касаційної інстанції зазначено, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення по суті необхідні спеціальні знання, проте судами першої та другої інстанцій не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суд міста Києва від 16.11.2010 р. справу було прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 12.01.2011 р. було задоволено клопотання позивача, призначено відповідну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставлено на розв’язання експертам наступні запитання: чи впливає зменшення (на суму 9947706,00 грн., визначену податковим органом в акті перевірки) загального розміру від’ємного значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, відображене у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року (рядок 21) на розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача у такому звітному (податковому) періоді (рядок 25 "сума що підлягає бюджетному відшкодуванню" податкової декларації)?; чи вплинуло несвоєчасне направлення позивачем (згідно висновків податкового органу) розрахунків відкоригованого значення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на адресу покупців та коригування у різних податкових періодах на розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість у липні 2008 року.

29.12.2011 р. з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов експертний висновок по справі. Ухвалою суду від 07.02.2012 р. було поновлено провадження у справі.

15.02.2012 р. відповідач в судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Подав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважав прийняте ним рішення законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

У зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010р.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Дочірня компанія "Газ України" зареєстрована Залізничною районною державною адміністрацією у м. Києві 12.02.2001 р., перереєстрована Солом’янською районною у м.Києві державною адміністрацією 12.02.2001 р., перереєстрована Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.08.2006 р., підпорядкована Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" і є платником податків (код ЄДРПОУ 31301827).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в періоді з травня по червень 2008 року.

Згідно поданої позивачем до відповідача декларації з податку на додану вартість за липень 2008 рік та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, складає 136829771,00 грн. Згідно даних розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 254360001,00 грн.; частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) становить 136829771,00 грн.; сума, що підлягає відшкодуванню становить 136829771,00 грн.

В ході перевірки було встановлено, що позивач, за перевіряємий період в податкових деклараціях з податку на додану вартість відобразив зменшення податкових зобов’язань по р.8 в сумі 9947706,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентами згідно розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Такі коригування здійснювалися позивачем у зв’язку з поверненням покупцям грошових коштів, отриманих в якості попередньої оплати в попередніх звітних періодах та у зв’язку з самостійним випаленням помилок, виявлених у звітному періоді.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 24.10.2008 р. №569/41-20/31301827, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.4.5.1. п.4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2008 року на суму 9947706,00 грн. що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену позивачем до відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за липень 2008 року в сумі 9947706,00 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтувалися на тому, що позивачем несвоєчасно були надіслані отримувачам (покупцям) розрахунків відкоригованого значення податку на додану вартість до податкових накладних, тобто не були узгоджені з ними, що призвело до заниження податкового зобов’язання за липень 2008 року на 9947706,00 грн.

На підставі акта перевірки 24.10.2008 р. № 569/41-20/31301827, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.11.2008 р. № 0001874120/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 9947706,00 грн.

Суд вважає позицію відповідача необґрунтованою виходячи з наступного.

Позивач у 2008 році здійснював поставки природного газу покупцям згідно Прогнозного балансу газу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 р. № 57-р, яким визначено обсяги природного газу, які мають бути поставлені споживачам (покупцям). Такі поставки природного газу споживачам здійснювались позивачем на підставі типових договорів, обов’язковими умовами розділу 6 яких було визначено, що у 2008 році постачання природного газу здійснюється лише за умови попередньої оплати (передплати).

Відповідно до пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону, датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку (абз.1); або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (абз.2).

Так, отримавши від покупців передплату за природний газ, позивач, виконуючи вимоги абз.1 пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону, здійснив нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та, відповідно до вимог пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону, у момент виникнення податкових зобов’язань, видав покупцям податкові накладні.

Однак, оскільки, в подальшому, за деякими договорами не відбулась поставка газу покупцям, або відбулася, але в обсягах, нижчих ніж було передбачено договорами, позивач мав повернути покупцям грошові кошти, сплачені ними в рахунок передплати та, відповідно, зменшити суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість по таким операціям.

Відповідно до п.4.5. ст.4 Закону, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно пп.4.5.1. п.4.5. ст.4 Закону, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 20, 22, 25 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до п.4.5 ст. 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Розрахунок коригування складається у двох примірниках. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов’язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від’ємним чи позитивним значенням).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виконано зазначені законодавчі вимоги та направлені покупцям відповідні розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних, виписані в червні та липні 2008 року.

Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено строків, в межах яких постачальник має надіслати покупцям (отримувачам) відповідні розрахунки коригувань, а тому доводи відповідача щодо несвоєчасного надіслання позивачем покупцям розрахунків відкоригованого значення податку на додану вартість до податкових накладних, судом до увагу не приймаються.

Крім цього, як встановлено з матеріалів справи, покупці-контрагенти позивача зверталися до нього з листами з проханням зарахувати наявну у них передплату по одним договорам в рахунок непогашеної заборгованості по іншим. Позивач, враховуючи такі прохання покупців, здійснив (погодив) зарахування сплачених ними коштів-передплати за одними договорами, в якості оплати за раніше поставлену продукцію за іншими договорами. Таким чином, відбулась лише зміна фактичного призначення сплачених покупцями позивачу коштів, обсяги поставок чи вартість продукції залишися незмінними.

Враховуючи зазначені зміни призначення платежів, позивачем, на виконання вимог податкового законодавства, і були проведені коригування розміру задекларованих податкових зобов’язань відповідного звітного (податкового) періоду у бік зменшення.

Крім цього, згідно висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.11.2011 р. № 3821/12438/11-44: зменшення (на суму 9947706,00 грн., визначену відповідачем в акті перевірки) загального розміру від’ємного значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, відображене у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року (рядок 21) на розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача у такому звітному (податковому) періоді (рядок 25 "сума що підлягає бюджетному відшкодуванню" податкової декларації) не впливає; несвоєчасне направлення позивачем розрахунків відкоригованого значення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на адресу покупців та коригування у різних податкових періодах не вплинуло на розмір бюджетного відшкодування позивача у липні 2008 року. Також зазначено, що законодавчі та нормативні документи, якими регулюється справляння податку на додану вартість в Україні, не містять приписів стосовно того, що продавець має право врахувати виписаний ним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників у декларації за відповідних звітний період тільки після поштового відправлення і отримання оригіналу розрахунку коригування покупцем товарів (робіт, послуг).

Таким чином, висновком судово-економічної експертизи, в повному обсязі заперечуються виявлені відповідачем та зафіксовані в акті перевірки, порушення з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування висновків судово-бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 69, ч.1, 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 06.11.2008 р. № 0001874120/0.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податківСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій