Постанова № 22119508, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року 15:38 № 2а-15685/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 (довіреність від 23.09.2011р. № б/н),

відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 01.09.2010р. № 132),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 03 жовтня 2011 року №0001551705, від 04 жовтня 2011 року №0001292202, № 0001282202, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося ТОВ «Датли»з адміністративним позовом до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 жовтня 2011 року №0001551705, від 04 жовтня 2011 року №0001292202, № 0001282202.

У даному позові Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно в акті №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року констатував порушення Позивачем: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року №185/94-ВР (надалі «Закон про розрахунки в іноземній валюті»); п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю, від 19.02.1993 року №15-93 (надалі «Декрет Кабінету Міністрів України»); п. 1.2., п. 1.15. ст.1, пп. 4.2.12. п. 4.2. ст. 4, ст. 12, пп. «а»п. 17.2. ст. 17, пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-IV (надалі «Закон про податок з доходів фізичних осіб»). В обґрунтування своєї позиції Позивач вказує, що Відповідачем не були враховані додаткові угоди до ряду зовнішньоекономічних договорів Позивача, в звязку з чим надана помилкова оцінка Відповідачем здійсненню зарахування зустрічних однорідних вимог. Також Позивач стверджує, що внески фізичних осіб у статутний фонд юридичної особи та, як результат, отримання відповідних корпоративних прав не повинні розглядатись як здійснення операції з купівлі-продажу майна та отримання відповідними фізичними особами прибутку. В обґрунтування своєї позиції Позивач посилається на лист Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 15.10.2009 року № 04-27/936. У звязку з вищезазначеним, Позивач вимагає скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 03 жовтня 2011 року №0001551705, від 04 жовтня 2011 року №0001292202, № 0001282202.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у своїх запереченнях проти адміністративного позову Позивача вказує на те, що ним правильно були виявлені порушення вищевказаних норм українського законодавства, в тому числі встановлена невідповідність проведених Позивачем зарахувань вимог по ряду зовнішньоекономічних договорів критеріям зустрічності та однорідності вимог, які визначені у п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.199 року №136 (надалі «Інструкція НБУ №136»). Відповідач, посилаючись на положення Закону про податок з доходів фізичних осіб, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94, Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 року № 1576 обґрунтовує думку, що внесення фізичною особою рухомого майна у статутний фонд юридичної особи є прямою інвестицією, яка передбачає придбання корпоративних прав юридичної особи та статус податкового агента щодо вартості такого майна для відповідної юридичної особи.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечили проти задоволення позовних вимог Позивача та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд зазначає вказане нижче.

Судом встановлено, що ТОВ «Датли»(ідентифікаційний код 36629910) зареєстроване як юридична особа Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.08.2009. Місцезнаходження: м. Київ, б-р. Івана Лепсе, 29.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, державного мита, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, правильності заповнення податкового розрахунку 1-ДФ за період з 21.08.2009 по 31.03.2011 року. У ході перевірки Відповідачем було встановлено ряд порушень, зокрема:

- п. 1.2., п. 1.15. ст.1, пп. 4.2.12. п. 4.2. ст. 4, ст. 12, пп. «а»п. 17.2. ст. 17, пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону про податок з доходів фізичних осіб;

- ст. 2 Закону про розрахунки в іноземній валюті;

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України.

За результатами перевірки складено акт №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року.

Позивач не погоджуючись з окремими положеннями акта Відповідача №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року на підставі п. 86.7 ст. 86 ПКУ направив Відповідачу письмове заперечення на його висновки (заперечення від 23.09.2011).

Відповідач своїм листом від 30.09.2011 № 29022/10/22-04 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки»не погодився з аргументами Позивача та підтвердив висновки, закріплені у відповідному акті, залишивши їх без змін.

На підставі вищевказаного акта №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року Відповідачем були прийняті оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення:

- від 03 жовтня 2011 року №0001551705 у звязку із порушенням п. 1.2., п. 1.15. ст.1, пп. 4.2.12. п. 4.2. ст. 4, ст. 12, пп. «а»п. 17.2. ст. 17, пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону про податок з доходів фізичних осіб;

- від 04 жовтня 2011 року № 0001282202 у звязку із порушенням ст. 2 Закону про розрахунки в іноземній валюті;

- від 04 жовтня 2011 року №0001292202 у звязку із порушенням п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України.

В ході судового розгляду було встановлено наступне.

1) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою MAKOPLOD DOOEL»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 30 930, 00 Євро (322 520, 48 грн.). Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 05.10.10 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача. До відповідного контракту сторонами укладено дві додаткові угоди № 1 від 10.09.2010 року та від 04.10.2010 року.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою LIMITED»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. Оплату по цьому договору Позивач не здійснював - станом на 05.10.10 кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 542602,33 Євро (5 507 413, 60 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено чотири додаткові угоди №1 від 08.06.2010 року, б/н від 01.10.2010 року, № 2 від 29.10.2010 року, № 3 від 30.11.2010 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 05/10-2010 від 05.10.10 року було переведено борг з MAKOPLOD DOOEL»на LIMITED»в сумі 30 930, 00 Євро (322 520, 48 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою LIMITED»укладено Угоду № 3 від 06.10.2010 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 30 930, 00 Євро (322 520, 48 грн.).

2) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. TIC. LTD. STI»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 20 000,00 дол. США (158 270, 00 грн.). Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 02.03.11 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача. До відповідного контракту сторонами укладено дві додаткові угоди №1 від 10.01.2011 року та від 25.02.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_13 укладено контракт № 01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. ЧП ОСОБА_13 поставлено товару за цим контрактом на суму 41 600, 00 дол. США (329 476, 25 грн.). Оплату по цьому договору Позивач не здійснював - станом на 02.03.11 року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 41 600, 00 дол. США (329 476, 25 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 25.02.2011 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 02/03-2011 від 02.03.11 року було переведено борг з BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. TIC. LTD. STI»на ЧП ОСОБА_13 в сумі 20 000,00 дол. США (158 270, 00 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_13 укладено Угоду № 4 від 03.03.2011 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 20 000, 00 дол. США (158 270, 00 грн.).

3) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»укладено контракт № 010/08 від 29.06.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 15 600, 00 дол. США (123 229, 08 грн.). Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 01.10.2010 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача. До відповідного контракту сторонами укладено три додаткові угоди б/н від 19.07.2010 року, від 19.08.2010 року та від 25.08.2010 року.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»укладено контракт №010/08-ЕХ від 29.06.2010 року на поставку фруктів. UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»поставлено товару за цим контрактом на суму 14 432,00 дол. США (113 900, 23 грн.). Оплату по цьому договору Позивач не здійснював. Сторонами підписано акт від 20.09.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 14 432, 00 дол. США (113 900, 23 грн.). Станом на 01.10.2010 року дебіторська заборгованість по вищевказаному контракту № 010/08 від 29.06.2010 року 1 168, 00 дол. США (9 238, 76 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом підприємцем ОСОБА_6 укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. ОСОБА_6 поставив товару за цим контрактом на суму 20 920,00 дол. США (164 504,88 грн.). Оплату по цьому договору Позивач не здійснював. До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 27.09.2010 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 01/10-2010 від 01.10.2010 року було переведено борг з UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»на ОСОБА_6 в сумі 1 168,00 дол. США (9 238, 76 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом ОСОБА_6 укладено Угоду № 2 від 01.10.2010 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 168, 00 дол. США (9 238, 76 грн.).

4) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою FRUTIS S.A.»укладено контракт №03-10 від 10.12.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 26 165, 00 Євро (276 987, 84 грн.). FRUTIS S.A.»поставило товару на суму 23 876, 19 Євро (254 799, 54 грн.). Станом на 30.05.2011 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала 2 288, 81 Євро (24 693, 97 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено три додаткові угоди б/н від 01.03.2011 року, від 11.04.2011 року та від 15.04.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 10 000, 00 Євро (107 028, 35 грн.). RITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS» поставлено товару за цим контрактом на суму 17 563, 95 Євро (329 476, 25 грн.). Станом на 30.05.2011 року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 7 563, 95 Євро (81 607, 46 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду б/н від 06.04.2011року.

Згідно договору про переуступку боргу №30/05-2011 від 30.05.2011 року було переведено борг з FRUTIS S.A.»на FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS»в сумі 2 288, 81 Євро (24 693, 97 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS»укладено угоду № 6 від 31.05.2011 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 288, 81 Євро (24 693, 97 грн.).

5) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою Yicai Fruit and Vegetable Co»Ltd укладено контракт б/н від 14.01.2011 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 28 998, 75 дол. США (230 096, 38 грн.). Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 05.07.11 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача. До відповідного контракту сторонами укладено дві додаткові угоди №1 від 16.05.2011 року та від 14.06.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою LLC»укладено контракт № 01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 299 00, 00 дол. США (237262, 95 грн.). LLC»здійснювались поставки товару за цим контрактом. Станом на 05.07.2011року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 87 688, 50 дол. США (683 970, 30 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 20.06.2011 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 05/07-2011 від 05.07.2011 року було переведено борг з Yicai Fruit and Vegetable Co»Ltd на LLC»в сумі 28 998, 75 дол. США.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою LLC»укладено Угоду № 7 від 06.07.2011 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 28 998,75 дол. США.

6) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою Tarim Urunleri LTD»укладено контракт № 01-11 від 20.01.2011 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 625 080, 00 дол. США (4 938 917, 98 грн.). Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 23.05.2011 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача. До відповідного контракту сторонами укладено чотири додаткові угоди б/н від 02.02.2011 року, 18.03.2011 року, 18.03.2011 року та від 06.05.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_7 укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. ЧП ОСОБА_7 поставлено товару за цим контрактом на суму 320 384, 80 дол. США (2 547 549, 50 грн.). Станом на 23.05.2011 року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 320 384, 80 дол. США (2 547 549, 43 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду б/н від 27.04.2011 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 23/05-2011 від 23.05.2011 року було переведено борг з Tarim Urunleri LTD»на ЧП ОСОБА_7 в сумі 320 384, 80 дол. США (2 547 549, 43 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_7 укладено Угоду № 5 від 24.05.2011 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 320 384, 80 дол. США (2 547 549, 43 грн.).

У всіх вищезазначених випадках присутні повідомлення кредитора про переуступку боргу та його згода на це.

Стаття 627 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (надалі «ЦКУ») встановлює свободу договору, але чітко зазначає, що умови договору повинні враховувати, в тому числі, вимоги ЦКУ та інших актів цивільного законодавства. Частина 7 ст. 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV (надалі «ГКУ») передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Вищезазначені норми ЦКУ та ГКУ передбачають, що елементи свободи волевиявлення сторін договірних стосунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, що передбачені, в тому числі, ст. ст. 3, 6, 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16 квітня 1991 року №959-XII, мають певні рамки. Свобода укладання договорів не повинна обмежувати дію норм права, а сторони договірних стосунків не мають право шляхом договірних домовленостей визначати специфіку змісту норм права.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГКУ господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Частина 1 ст. 601 ЦКУ кореспондує з положенням ст. 203 ГКУ та також наголошує на зарахуванні зустрічних однорідних вимог.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-XIV Національний банк України, в тому числі, визначає систему, порядок і форми платежів; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Пункт 1.10. Інструкції НБУ № 136 передбачає, що експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобовязань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобовязань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобовязання, його змісту, умов виконання тощо. Дане положення конкретизує розуміння зустрічного зарахування однорідних взаємних зобовязань.

Наявність додаткових угод, на які посилається Позивач, не змінює змісту п. 1.10. Інструкції НБУ № 136 та не доводить відповідність механізмів вищевказаних договірних розрахунків декількох сторін по повязаним в силу договірного волевиявлення, але різним зобовязанням та операціям, передбаченим законодавством України критеріям зустрічності та однорідності зарахування вимог в контексті регулювання експортних, імпортних операцій українських резидентів по зовнішньоекономічним договорам, оскільки зобовязання за зовнішньоекономічним контрактом було припинено внаслідок переведення боргу та заліку зустрічних вимог не між сторонами цього контракту, тобто позивача резидента та його контрагента нерезидента, а тому суд не вбачає підстав для висновку про припинення зобовязань за імпортними операціями, що також підтверджується Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2006 року, від 05 липня 2007 року (К-20990/06).

Відповідачем при складанні акта №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року були прийняті до уваги відповідні угоди про переведення боргу, укладені Позивачем, що є результатом реалізації додаткових угод, на які посилається Позивач. В звязку з цим відсутні підстави для того, щоб вважати відповідні додаткові угоди Позивача як аргументи, що суттєво змінюють умови оцінки вищезазначених договірних розрахунків.

Треба враховувати, що листи комерційних банків про зняття з контролю валютних операцій не є інструментом визначення дотримання позивачем вимог Закону про розрахунки в іноземній валюті в контексті належного виконання вимог Інструкції НБУ № 136, оскільки повноваження щодо контролю дотримання позивачем вимог Закону про розрахунки в іноземній валюті покладені саме на податкові органи, а не на комерційні банки.

Відповідно до вищевказаного Відповідачем у акті № 9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року встановлено, що станом на 01.04.2011 року та 01.07.2011 року у Позивача існували дебіторська заборгованість по контрактам з UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT», MAKOPLOD DOOEL», BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. TIC. LTD. STI», які підлягають обовязковому декларуванню, також Позивач не подавав декларацію «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами»станом на 01.04.2011 року та 01.07.2011 року.

Пункт 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України передбачає, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно з п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, повинен бути нарахований штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Аналогічне положення закріплене у пп. 2.3. п. 2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 року № 542.

Відповідно до абз. 2 п. 2.7. Розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, невиконання резидентами вимог щодо строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Відповідно до вищезазначеного Відповідачем були встановлені факти порушення Позивачем ст.2 Закону про розрахунки в іноземній валюті, яка передбачає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Доказів отримання відповідних висновків Позивачем надано не було.

Згідно зі ст. 4. Закону про розрахунки в іноземній валюті порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З огляду на викладене, застосування до позивача відповідальності податковими повідомленнями рішеннями від 04 жовтня 2011 року № 0001282202 та №0001292202 є правомірним.

Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, що згідно з Актом №1 оцінки та приймання-передачі майна, яке вноситься учасниками для формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»від 18.08.2009 року громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, здійснили майнові внески до статутного капіталу Позивача у вигляді певного переліку майна, закріпленому в цьому акті. Прийняла відповідне майно довірена особа Позивача ОСОБА_11, що діяла на підставі довіреності, посвідченої 18.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 Відповідно до Акта №2 оцінки та приймання-передачі майна, яке вноситься учасниками для формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»від 18.08.2009 року довірена особа Позивача ОСОБА_11 передала вищевказане отримане майно в повному обсязі директору Позивача ОСОБА_8, а директор Позивача прийняв відповідне майно у власність Позивача.

Згідно з п. 1.2. ст. 1 Закону про податок з доходів фізичних осіб дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з абз. 6 п. 9.6.2. ст. 9 Закону про податок з доходів фізичних осіб операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Відповідно до пп. 9.6.2. п. 9.6. ст. 9 Закону про податок з доходів фізичних осіб інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм пп. 9.6.4 цього пункту, який регулює аспекти продажу корпоративних прав.

Абзац 1 пп. 9.6.6. п. 9.6. ст. 9 Закону про податок з доходів фізичних осіб встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Абзац 2 цього ж підпункту Закону про податок з доходів фізичних осіб передбачає, що загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Згідно з пп .9.6.3. п. 9.6. ст. 9 Закону про податок з доходів фізичних осіб якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими пп. 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Відповідно до пп. 9.6.1. п. 9.6. ст. 9 Закону про податок з доходів фізичних осіб облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Враховуючи викладене, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону про податок з доходів фізичних осіб та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст.ст. 11, 12 Закону про податок з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене, донарахування позивачу податковим повідомленням рішення від 03 жовтня 2011 року № 0001551705 податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 03 жовтня 2011 року № 0001551705, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України фактично понесені та документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України на користь ТОВ «Датли»відповідно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 10, 54 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 03 жовтня 2011 року № 0001551705.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»(ідентифікаційний код 36629910, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 29) 10 (десять) грн. 54 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова