Постанова № 22118824, 23.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2012 року 11:39 № 2а-15316/11/2670

За позовом Публічного акціонерного товариства «Оболонь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 року № 0000494020 та № 0000504020 в частині

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 06.06.2011 р.);

ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 31.05.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 2304/9/10-028 від 28.10.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Закрите акціонерне товариство «Оболонь»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 року № 0000494020 та № 0000504020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15316/11/2670 та призначено справу до судового розгляду на 14.11.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2011 р. про виправлення описки, було задоволено клопотання позивача та виправлено описку в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 р. про відкриття провадження у справі № 2а-15316/11/2670, зазначивши найменування позивача, як - Публічне акціонерне товариство «Оболонь».

30.11.2011 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.06.2011 р. № 0000494020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 511 043,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 127760,00 грн.

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.06.2011 р. № 0000504020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 770 468,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 192617,00 грн.

В судовому засіданні 23.02.2012 р. представники позивача уточнені позовні вимоги від 30.11.2011 р. підтримали та в судових дебатах просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), що відповідає п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, щодо заниження податку на прибуток в загальній сумі 519 793 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2010 року в сумі 141799 грн., за півріччя 2010 року в сумі 316463 грн., за З квартали 2010 року в сумі 513543 грн., за 2010 рік в сумі 519793 грн., а також п.4.5 ст.4, п.п.7.2.1, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що відповідає п.192.1 ст.192, п. 198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.8, п.201.10, 201.14 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, щодо заниження нарахування податку на додану вартість всього у сумі 956304 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2009 року 28 218 грн., листопад 2009 року в сумі 56 711 грн., грудень 2009 року в сумі 95 241 грн., лютий 2010 року в сумі 62 729 грн., березень 2010 року в сумі 119 919 грн., квітень 2010 року в сумі 90 370 грн., травень 2010 року в сумі 106 448 грн., червень 2010 року в сумі 1 104 грн., липень 2010 року в сумі 106 509 грн., серпень 2010 року в сумі 182 913 грн., вересень 2010 року в сумі 30 000 грн., листопад 2010 року в сумі 32 859 грн., грудень 2010 року в сумі 43 283 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентами ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ПП «М-буд», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними ва матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, реєстрами розрахунків, платіжними дорученнями з відміткою банку, а також контрагентами позивача ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ПП «М-буд»суми податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем, були визначені для сплати до Державного бюджету, а отже жодних збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеними контрагентами завдано не було.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), що відповідає п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 519 793 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2010 року в сумі 141799 грн., за півріччя 2010 року в сумі 316463 грн., за З квартали 2010 року в сумі 513543 грн., за 2010 рік в сумі 519793 грн., а також п.4.5 ст.4, п.п.7.2.1, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що відповідає п.192.1 ст.192, п. 198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.8, п.201.10, 201.14 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого занижено нарахування податку на додану вартість всього у сумі 956304 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2009 року 28 218 грн., листопад 2009 року в сумі 56 711 грн., грудень 2009 року в сумі 95 241 грн., лютий 2010 року в сумі 62 729 грн., березень 2010 року в сумі 119 919 грн., квітень 2010 року в сумі 90 370 грн., травень 2010 року в сумі 106 448 грн., червень 2010 року в сумі 1 104 грн., липень 2010 року в сумі 106 509 грн., серпень 2010 року в сумі 182 913 грн., вересень 2010 року в сумі 30 000 грн., листопад 2010 року в сумі 32 859 грн., грудень 2010 року в сумі 43 283 грн.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що оскільки в момент вчинення правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ПП «М-буд»сторонами не було додержано вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України, то такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є недійсними, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Оболонь»(код ЄДРПОУ 05391057) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 282/40-20/05391057 від 23.05.2011 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), що відповідає п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, щодо заниження податку на прибуток в загальній сумі 519 793 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2010 року в сумі 141799 грн., за півріччя 2010 року в сумі 316463 грн., за З квартали 2010 року в сумі 513543 грн., за 2010 рік в сумі 519793 грн., а також п.4.5 ст.4, п.п.7.2.1, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що відповідає п.192.1 ст.192, п. 198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.8, п.201.10, 201.14 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, щодо заниження нарахування податку на додану вартість всього у сумі 956304 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2009 року 28 218 грн., листопад 2009 року в сумі 56 711 грн., грудень 2009 року в сумі 95 241 грн., лютий 2010 року в сумі 62 729 грн., березень 2010 року в сумі 119 919 грн., квітень 2010 року в сумі 90 370 грн., травень 2010 року в сумі 106 448 грн., червень 2010 року в сумі 1 104 грн., липень 2010 року в сумі 106 509 грн., серпень 2010 року в сумі 182 913 грн., вересень 2010 року в сумі 30 000 грн., листопад 2010 року в сумі 32 859 грн., грудень 2010 року в сумі 43 283 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000494020, яким позивачу нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 519 793,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 129 948,00 грн., та від 03.06.2011 р. № 0000504020, яким позивачу нараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем 770 468,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 192 617,00 грн..

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві (скарга від 10.06.2011 р. № 2199/0/2-11).

Рішенням ДПА у м. Києві від 09.08.2011 р. № 8131/10/25114 вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, скарга ПАТ «Оболонь»без задоволення.

Зважаючи на викладене позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС України (скарга від 19.08.2011 р. № 3108/0/2-11).

Однак, рішенням ДПС України від 17.10.2011 р. № 3770/6/10-2115 скаргу ПАТ «Оболонь»було також залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Таким чином, не погоджуючись із прийнятими Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податковими повідомленнями-рішеннями від 03.06.2011 року № 0000494020 та № 0000504020 в частині, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наданих позивачем письмових пояснень, після отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ПАТ «Оболонь»частково сплатило нарахування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0000494020, яким нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 519 793,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 129 948,00 грн. було частково сплачено ПАТ «Оболонь»платіжним дорученням №13214 від 10.06.2011 р. на суму 10 938,00 грн., а саме:

- за основним платежем 8 750,00 грн.;

- за штрафними (фінансовими) санкціями 2 188,00 грн.

Часткова сплата сум за вказаним повідомленням-рішенням стосується відображених в Акті перевірки порушень щодо віднесення до складу валових витрат підприємства:

- витрат на суму 10 000 грн. по розробці дизайну етикетки питної види, яка не виробляється підприємством, по договору між ЗАТ «Оболонь»та ТОВ «Рекламно-виробнича агенція «22»№ 02/02/10 від 02.02.2010 р. на дизайн етикетки для питної води «Охтирська»;

- витрат на суму 25 000 грн. (без ПДВ) за надання послуг з розміщення інформації, спрямованої на збільшення обсягу реалізації продукції, виробленою Компанією, відповідно до угоди між ЗАТ «Оболонь»та ФОП ОСОБА_6 №19889 від 30.09.2010 р.

Таким чином, позивач в даній адміністративній справі оскаржує нараховану суму податку на прибуток в розмірі 511043,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 127760,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0000504020, яким нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 956 304,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 239 076,00 грн., було частково сплачено ПАТ «Оболонь»платіжним дорученням № 13215 від 10.06.2011 р. на суму 232 295,00 грн., а саме:

- за основним платежем 185 836,00 грн.;

- за штрафними (фінансовими) санкціями 46 459,00 грн.

Часткова сплата сум за вказаним повідомленням-рішенням стосується відображених в Акті перевірки порушень щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з ПДВ:

- на суму 58 218,00 грн. - суми ПДВ відповідно податкових накладних, виписаних постачальниками с порушеннями встановленого порядку;

- 68 493 грн. - суми ПДВ помилково повторно включені до складу податкового кредиту раніше;

- 42 458,00 грн. - заниження суми податкових зобов'язань по покупцю МПП «Глобус»в декларації за грудень 2010 року по розрахунку коригувань № 6296 від 01.12.2010 р.;

- 4 167,0 грн. - сума ПДВ за податковою накладною № 42234/15, виписаною ТОВ «Караван»30.11.2009 р, яке на дату складання податкової накладної не було платником ПДВ;

- 10 500 грн. - сума ПДВ за податковою накладною № 1 від 15.10.2009 р., виписаною ТОВ «Ваша справа», яку до перевірки не було надано;

- податкового кредиту з ПДВ на суму 2 000 грн. за податковою накладною № 91 від 25.03.2010 р., виписаною ТОВ «Рекламно-виробнича агенція «22»- за розробку дизайну етикетки для питної води «Охтирська», що не пов'язано з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, позивач в даній адміністративній справі оскаржує нараховану суму податку на додану вартість в сумі 770 468,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 192 617,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесених податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 року № 0000494020 та № 0000504020 в частині, що оскаржуються позивачем в даній адміністративній справі, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП в Акті перевірки позивача № 282/40-20/05391057 від 23.05.2011 р. посилається на те, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в тому числі виписок банку про рух коштів по рахунках, відкритих ЗАТ «Оболонь»в установах банків, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Так, відповідачем було зроблено висновок, що укладені ПАТ «Оболонь»та ТОВ «КФ «Гром ЛТД»правочини щодо операції з придбання товару (ячменю), та укладені з ТОВ «УПК Харківзбут»Договори поставки комплектів частин до охолоджувачів по розливу пива та поставкам кізельгуру, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними. На підставі зазначеного відповідачем було виключено з валових витрат суми коштів, сплачених вказаним підприємствам за поставку товару.

Однак, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, Договори, які були укладені ПАТ «Оболонь»з ТОВ «УПК-Харківзбут»на поставку кізельгуру від 09.02.2010 р. № 0049-ОПП, та договір від 30.12.2008 р. «1ВМ -2009»щодо поставки запасних частин та витратних матеріалів до комплексів обладнання по розливу пива системи «Пре-мікс», з ТОВ «КФ «Гром ЛТД»»Договір від 25.02.2010 р. № 0077-ОПП на постачання пивовареного ячменю, Договір від 16.03.2010 р. № 0099-ОПП на постачання пивовареного ячменю, Договір від 05.05.2010 р. № 160-ОПП на постачання пивовареного ячменю, а також договори із ПП «М-Буд»щодо виконання ремонтно-будівельних робіт, були укладені сторонами з дотриманням вимог, які були передбачені законодавством України, зокрема позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за яким підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, реєстрами розрахунків, платіжними дорученнями з відміткою банку про отримання коштів, а також контрагентами позивача ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ПП «М-буд»суми податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем, були визначені для сплати до Державного бюджету, а отже жодних збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеними контрагентами завдано не було.

Так, згідно договору постачання № 0049-ОПП від 09.02.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Українська пивна компанія-Харківзбут», позивачу було поставлено кізельгур виробництва фірми «СЕСА»(Франція) та фіброксель-10 виробництва фірми АЕВ (Італія) в серпні 2010 р. на суму 287 091 грн., ПДВ -57 418, 20 грн.

Поставка товару була оплачена позивачем в повному обсязі в сумі 287 091 грн., крім того ПДВ 57 418,2 грн., що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем було протиправно включено до складу валових витрат за 3 квартал 2010 р. суму 287 091 грн.. оплачену ТОВ «УПК-Харківзбут», оскільки на думку відповідача такий договір є недійсним, а отже не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно договору № 1вм-2009 від 30.12.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ «УПК-Харківзбут», останнім було поставлено позивачу комплектуючі та запасні частини до обладнання типу «Пре-мікс»в серпні 2010 р. на суму 366 895,05 грн., ПДВ - 73 379,61 грн.

Поставка була повністю оплачена позивачем в сумі 366 895, 05 грн., ПДВ 73 379,61 грн., що також не було заперечено відповідачем.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем було протиправно включено до складу валових витрат за 3 квартал 2010 р. суму 366 895,05 грн. оплачену ТОВ «УПК-Харківзбут»згідно цього договору, оскільки на думку відповідача договір є нікчемним.

Також, ТОВ «УПК-Харківзбут»було поставлено позивачу запасні частини та витратні матеріали до холодильних шаф на суму 124 334,33 грн., ПДВ - 24 866,87 грн.

Поставка була повністю оплачена позивачем в сумі 124 334,33 грн., ПДВ 24 866,87 грн., що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем було протиправно включено до складу валових витрат за 3 квартал 2010 р. суму 124 334,33 грн оплачену ТОВ «УПК-Харківзбут»згідно цього договору, оскільки на думку відповідача договір є нікчемним.

Як вбачається судом з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача, як на єдину підставу зазначених висновків щодо нікчемності угод позивача із контрагентом ТОВ «УПК-Харківзбут»відповідач посилається на Акт Харківської ОДПІ від 15.04.2011 р. № 797 /234/34567182 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УПК-Харківзбут»(код за ЄДРПОУ 34567182), яким встановлено включення ТОВ «УПК-Харківзбут»до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах із ПП «Меридіан»(код ЄДРПОУ 32502385) та ТОВ «СКАНІЯ ПЛЮС»(код ЄДРПОУ 35542787).

Згідно Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2011 р. № 68/233/32502385 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ПП «Меридіан», код за ЄДРПОУ 32502385 з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 року, встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна»(код ЄДРПОУ 34478763) - ПП «МЕРИДІАН»та ТОВ «Елфра Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908) - ПП «МЕРИДІАН».

Також, як зазначає відповідач, згідно Акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 78/23-3/35542787 від 26.01.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «СКАНІЯ ПЛЮС», код за ЄДРПОУ 35542787 з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна»(ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей»(ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 року, встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна»(код ЄДРПОУ 34478763) - ТОВ «СКАНІЯ ПЛЮС»та ТОВ «Елфра Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908) - ТОВ «СКАНІЯ ПЛЮС».

Акт перевірки являється документом, який фіксує законність здійснення господарських операцій субєктами господарювання, однак не є нормативно-правовим документом і не несе юридичних наслідків.

Відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства субєктом господарювання, які встановлені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання угоди між позивачем та ТОВ «Харківзбут»з ознаками нікчемності.

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, висновок відповідача щодо нікчемності правочинів позивача із ТОВ «Харківзбут»ґрунтується виключно на висновках Актів перевірки інших контрагентів ТОВ «Харківзбут»(ТОВ «СКАНІЯ Плюс», ПП «МЕРИДІАН»), що в свою чергу мали правовідносини із контрагентами (ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей»), діяльність яких має ознаки фіктивності.

Зважаючи на викладене, суд не може погодитися із таким висновком податкового органу, оскільки позивач не був стороною правовідносин із зазначеними підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а в розрізі контрагента ТОВ «Харківзбут»сторонами були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем.

Крім того, як видно з податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Харківзбут», що наявна в матеріалах справи, останнім було в повній мірі визначено податкові зобовязання по правовідносинах ПАТ «Оболонь»для сплати до Державного бюджету, а отже жодних збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеними контрагентом завдано не було.

Доказів, щодо наявності в ТОВ «Харківзбут» податкової заборгованості перед Державним бюджетом в розрізі позивача - відповідачем до матеріалів справи надано також не було.

Також, між ЗАТ «Оболонь»та ТОВ «КФ Гром ЛТД»було укладено договори на поставку пивоварного ячменю урожаю 2009 року № 0077-ОПП від 25.10.2010 р., № 0099-ОПП від 16.03.2010 р., № 0133-ОПП від 29.03.2010 р., № 0160-ОПП від 05.05.2010 р.

На виконання договору № 0077-ОПП від 25.10.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в лютому 2010 р. ячмінь на суму 164 687, 00 грн., ПДВ -32 937,40 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 164 687, 00 грн., ПДВ -32 937,40 грн., що не заперечувалось відповідачем.

На виконання договору № 0099-ОПП від 16.03.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в березні 2010 р. ячмінь на суму 402 509,13 грн., ПДВ -80 501,83 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 402 509,13 грн. ПДВ - 80 501,83 грн., що не заперечувалось відповідачем.

На виконання договору № 0133-ОПП від 29.03.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в квітні 2010 р. ячмінь на суму 317 197,30 грн., ПДВ -63 439,46 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 317 197,30 грн., ПДВ - 63 439,46 грн., що не заперечувалось відповідачем.

На виконання договору № 0160-ОПП від 05.05.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в травні 2010 р. ячмінь на суму 381 458,34 грн., ПДВ - 76 291,67 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 381 458,34 грн., ПДВ -76 291,67 грн., що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем було протиправно включено до складу валових витрат за 1 квартал 2010 р. суму 567 196 грн., за 2 квартал 2010 р. суму 698 656 грн., всього 1 265 852 грн., оскільки, на думку відповідача, договори, укладені позивачем з ТОВ «КФ Гром ЛТД», є недійсними.

Як вбачається судом з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача, як на єдину підставу зазначених висновків щодо недійсності договорів позивача із контрагентом ТОВ «КФ Гром ЛТД»відповідач посилається на Акт Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 18.04.2011 р. № 1/152/36919850 за період 13.02.2010 р. по 30.09.2010 про проведення аналізу діяльності ТОВ «КФ «Гром ЛТД»(код ЄДРПОУ 36919850).

Згідно даного Акта, господарські операції за період з 13.02.2010 р. по 30.09.2010 року щодо придбання у ТОВ «КФ «Гром ЛТД»товарів (робіт, послуг) контрагентами на загальну суму 3204 864 грн. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В Акті зазначено, що в Центральній МДПІ у м. Кривому Розі відсутня інформація про те, яким видом діяльності фактично займалося ТОВ «КФ «Гром ЛТД»та про отримання ним дозволів і ліцензій, неможливо встановити наявність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «КФ «Гром ЛТД».

Однак, враховуючи наявні матеріали справи, суд не може погодитися із такою позицією податкового органу, оскільки позивачем було підтверджено фактичність (товарність) здійснених операцій з ТОВ «КФ «Гром ЛТД», відповідно до наданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень з відміткою банку по сплату коштів), так крім того, що також не було заперечено відповідачем, контрагент позивача ТОВ «КФ «Гром ЛТД»був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «КФ «Гром ЛТД»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «КФ «Гром ЛТД», а відповідно підстав для визнання таких угод відповідачем недійсними в суду не вбачається, оскільки також суми податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем, були визначені ТОВ «КФ «Гром ЛТД»для сплати до Державного бюджету (податкові декларації з додатком № 5 «визначення податкових зобовязань в розрізі контрагентів»наявні в матеріалах справи), а отже жодних збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було, що підтверджує спрямованість наведених правовідносин на настання реальних наслідків (продаж товару та отримання прибутку).

Як було зазначено вище, Акт перевірки являється документом, який фіксує законність здійснення господарських операцій субєктами господарювання, однак не є нормативно-правовим документом і не несе юридичних наслідків.

Однак, відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства субєктом господарювання, які встановлені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання угоди між позивачем та ТОВ «КФ «Гром ЛТД»з ознаками нікчемності.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0000504020 по податку на додану вартість в частині нарахування за основним платежем 770 468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 192 617,0 грн., судом з наявних матеріалів справи вбачається наступне.

Контрагентом ПП «М- Буд»було виконано для позивача ремонтно-будівельні роботи з листопада 2009 р. по листопад 2010 року на підставі договорів підряду: договір №15 від 02.10.2009 р., договір №16 від 16.10.2009 р., договір №17 від 07.11.2009 р., договір №18 від 09.11.2009 р., договір №20 від 10.11.2009 р., договір №19 від 10.11.2009 р., договір №22 від 30.11.2009 р., договір №21 від 30.11.2009 р., договір № 24 від 12.12.2009 р., договір №1 від 12.04.2010 р., договір №2 від 12.04.2010 р., договір №3 від 12.04.2010 р., договір №4 від 15.04.2010 р., договір №5 від 18.04.2010 р., договір № 6 від 03.05.2010 р., договір №37 від 05.05.2010 р., договір № 12 від 05.07.2010 р., договір №14 від 05.08.2010 р., договір №15 від 12.08.2010 р., договір №16 від 15.08.2010 р.

До податкового кредиту позивачем було віднесено податок на додану вартість в сумі 361 633 грн., визначену в податкових накладних, виписаних ПП «М-Буд».

Фактичність (реальність) надання таких послуг (виконання ремонтно-будівельних робіт) ПП «М- Буд»підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема наданими позивачем належним чином завіреними копіями договорів, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку про отримання коштів.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем було протиправно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену ПП «М-Буд»в складі вартості виконаних робіт в розмірі 361 633 грн.

Як на підставу такого висновку, відповідач в Акті перевірки посилається на те, що на запит СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 05.05.2011 р. № 9973/7/40-255, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомлено, що ПП «М-буд»податкові декларації з ПДВ за листопад та грудень 2009 року не надавалися до ДПІ, за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2010 року надавалися до ДПІ з порушенням вимог наказу Державної податкової адміністрації України № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», про що платнику було повідомлено листом та запропоновано надати нову податкову звітність оформлену відповідно до вимог діючого законодавства. Податкові декларації з податку на додану вартість ПП «М-буд»за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2010 року визнані недійсними. Станом на 19.05.2010 року декларації до ДПІ не надані. Свідоцтво платника ПДВ ПП «М-буд»за № 100267610 анульовано 29.12.2010 року у звязку з неподанням декларацій протягом року.

Однак, як видно з матеріалів справи, та не було заперечено відповідачем, на час здійснення правовідносин із позивачем, контрагент ПП «М-буд»був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи ПП «М-буд»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ПП «М-буд», а відповідно податкові накладні, виписані ПП «М-буд»на адресу позивача є належною підставою для включення сум ПДВ за ними до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача в Акті перевірки на неподання ПП «М-буд»податкових декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2009 року, подання декларацій за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2010 року з порушенням вимог наказу Державної податкової адміністрації України № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» та визнання їх недійсними а також не подання станом на 19.05.2010 року нових декларацій за вказані періоди, суд приймає до уваги, однак вважає за необхідне зазначити, що такі дані, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції датовані травнем 2010 року, проте як відповідно до даних з ЄДРПОУ станом на 08.11.2011 р. ПП «М-буд»є діючим підприємством, не перебуває в стані припинення, а відомостей щодо наявності в ПП «М-буд» податкової заборгованості в розрізі позивача станом на час розгляду справи, відповідачем надано не було, так само як і не було надано допустимих доказів щодо невизначення ПП «М-буд»податкових зобовязань в розрізі позивача для їх сплати до Державного бюджету.

Також, згідно договору постачання № 0049-ОПП від 09.02.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Українська пивна компанія-Харківзбут», позивачу було поставлено кізельгур виробництва фірми «СЕСА»(Франція) та фіброксель-10 виробництва фірми АЕВ (Італія) в серпні 2010 р. на суму 287091 грн., ПДВ -57 418, 2 грн.

Поставка була оплачена позивачем в повному обсязі та віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 57 418,2 грн.

Згідно договору №1 вм-2009 від 30.12.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ «УПК-Харківзбут», останнім було поставлено позивачу комплектуючі та запасні частини до обладнання типу «Пре-мікс»в серпні 2010 р. на суму 366 895,05 грн., ПДВ - 73 379,61 грн.

Поставка була повністю оплачена позивачем та віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 73 379,61 грн.

Згідно договору від 19.02.2010 р. №3 МХІІІ-2009, укладеного між позивачем та ТОВ «УПК-Харківзбут», останнім було поставлено позивачу запасні частини та витратні матеріали до холодильних шаф на суму 124 334,33 грн., ПДВ 24 866,87 грн.

Поставка була повністю оплачена позивачем та віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 24 866,87 грн.

Всього за вищезазначеними договорами позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 155 665 грн.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем було протиправно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в складі вартості поставленого товару ТОВ «УПК-Харківзбут»в розмірі 155 665 грн.

Також між ЗАТ «Оболонь»та ТОВ «КФ Гром ЛТД»було укладено договори на поставку пивоварного ячменю урожаю 2009 року № 0077-ОПП від 25.10.2010 р., № 0099-ОПП від 16.03.2010 р., № 0133-ОПП від 29.03.2010 р., № 0160-ОПП від 05.05.2010 р.

На виконання договору № 0077-ОПП від 25.10.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в лютому 2010 р. ячмінь на суму 164 687, 00 грн., ПДВ - 32 937,40 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 164 687, 00 грн., ПДВ -32 937,40 грн.

На виконання договору № 0099-ОПП від 16.03.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в березні 2010 р. ячмінь на суму 402 509,13 грн., ПДВ - 80 501,83 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 402 509,13 грн., ПДВ - 80 501,83 грн.

На виконання договору № 0133-ОПП від 29.03.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в квітні 2010 р. ячмінь на суму 317 197,3 грн., ПДВ - 63 439,46 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 317 197,3 грн., ПДВ - 63 439,46 грн.

На виконання договору № 0160-ОПП від 05.05.2010 р. ТОВ «КФ Гром ЛТД»поставило позивачу в травні 2010 р. ячмінь на суму 381 458,34 грн., ПДВ - 76 291,67 грн.

Позивач оплатив поставку ячменю повністю в сумі 381 458,34 грн., ПДВ - 76 291,67 грн.

Однак, відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем було протиправно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену ТОВ «КФ Гром ЛТД»по договорах № 0077-ОПП від 25.10.2010 р., № 0099-ОПП від 16.03.2010 р., № 0133-ОПП від 29.03.2010 р., № 0160-ОПП від 05.05.2010 р. в складі вартості поставленого ячменю в сумі 253 170 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем було застосовано штрафні санкції 25% від суми нарахованого податку на прибуток в сумі 192 617,00грн.

Однак суд, враховуючи вищевикладене, а також вивчивши наявні матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, не може погодитися із нарахованою позивачу сумую податку на додану вартість в розмірі 770 468,00 грн. та застосованими штрафними санкціями в сумі 192 617,00 грн. з підстав наведених вище, а також з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагентів позивача ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ПП «М-буд»(в розрізі правовідносин із ПАТ «Оболонь»), з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди Державному бюджету України.

Крім того, в силу положень ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Жодних доказів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів позивача та наявності вироку суду щодо таких осіб, - відповідачем до матеріалів справи надано не було, а отже не було доведено, з яких підстав відповідачем були зроблені висновки про нікчемність (фіктивність) правочинів позивача із зазначеними контрагентами.

Також суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарських відносинах із контрагентами, не може посилатися виключно на висновки Актів перевірки таких контрагентів щодо наявності ознак фіктивності контрагентів по третьому та четвертому ланцюгу господарських відносин, в той час як саме контрагенти позивача не були сторонами таких відносин, та на час здійснення операцій з позивачем були зареєстровані платниками ПДВ, установчі документи не були визнані нечинними, та відсутній вирок щодо посадових осіб таких підприємств, а також зазначені контрагенти визначали свої податкові зобовязання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами, останні не було визнані банкрутом, знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість та здавали податкову звітність до податкового органу.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи наведених вище контрагентів були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, не було вироку суду щодо посадових осіб таких підприємств, та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, відповідачем не було допустимими доказами доведено суду завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача із зазначеними контрагентами.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із ТОВ «УПК-Харківзбут», ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ПП «М-буд», в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат за перевіряємий період витрати по вказаних контрагентах, та правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що були виписані зазначеними контрагентами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.06.2011 р. № 0000494020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 511 043,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 127760,00 грн., а також від 03.06.2011 р. № 0000504020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 770 468,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 192617,00 грн., - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0000494020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 511 043,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 127760,00 грн., а також від 03.06.2011 р. № 0000504020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 770 468,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 192617,00 грн.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0000494020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 511 043,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 127760,00 грн., а також від 03.06.2011 р. № 0000504020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 770 468,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 192617,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.06.2011 р. № 0000494020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 511 043,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 127760,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.06.2011 р. № 0000504020 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 770 468,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 192617,00 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 28.02.2012 р.