Постанова № 22118756, 10.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 січня 2012 року 15:38 № 2а-14894/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1(довіреність від 01.11.2011р. № 42/07),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2012р. № 22/9/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Интерхім»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 жовтня 2011 року № 0001022320, № 0001032320, № 0001042320, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Интерхім»заявлені позовні вимоги до ДПІ у Подільському у районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 жовтня 2011 року № 0001022320, № 0001032320, № 0001042320.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним згідно вимог законодавства було сформовано валові витрати та податковий кредит і, відповідно, заявлена сума до бюджетного відшкодування за наслідками реальної господарської операції, а обставини господарської діяльності контрагента не впливають на податковий облік позивача, що свідчить про неправомірність спірних податкових повідомлень рішень.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що формування валових витрат та податкового кредиту і, відповідно, заявлення суми до бюджетного відшкодування було здійснено позивачем на підставі нікчемного правочину, що не створює юридичних наслідків, що свідчить про правомірність донарахування податків спірними податковими повідомленнями рішеннями.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 Статуту ТОВ «Интерхім», затвердженого Загальним зборами учасників ТОВ «Интерхім»Протокол № 1 від 05 серпня 2011 року, зареєстрованого 25 серпня 2011 року № 10711450000028665, ТОВ «Интерхім»створено за рішенням Загальних зборів учасників від 05 серпня 2011 року (протокол № 1) у формі господарського товариства шляхом перетворення Акціонерного товариства «Інтерхім», продовжує свою діяльність та є повним правонаступником прав та обовязків АТ «Інтерхім».

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 326103 від 29 серпня 2011 року до видів діяльності ТОВ «Интерхім»за КВЕД відноситься, зокрема 51.55.0 Оптова торгівля хімічними продуктами, 51.12.0 Посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 Інші видів оптової торгівлі, 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

ДПІ у Подільському районі м. Києва провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Интерхім»(код ЄДРПОУ 20040711) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лавіконт-М»(код за ЄДРПОУ 37208894) за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р, за результатами якої було складено Акт від 26 вересня 2011 року № 366/23-205/20040711.

Перевіркою було встановлено, що АТ «Інтерхім»(Покупець) в особі Генерального директора Бубело О.Д, який діє на підставі Статуту, з одного боку, з ТОВ «Лавіконт-М»(Постачальник) в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, з другого боку, укладено договір купівлі-продажу товару (робіт, послуг) від 24.12.2010р. № 55, згідно якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Згідно договору від 24.12.2010р. № 55 ТОВ «Лавіконт-М»виписано видаткову накладну від 02.02.2011р. № 120 за товар (а саме: сорочка формена тип А «Фланелівка»з сукна матроського, чорного кольору; штани з лацбантом з сукна матроського, чорного кольору; бушлат з сукна матроського, чорного кольору) на суму 1408250, 00 грн. (крім того, ПДВ - 281650, 00 грн.) та видаткову накладну від 11.03.2011р. № 14 за товар (а саме: плаття робоче темно-синього кольору з тканини бавовняної змішаної зр. 3070) на суму 300755, 00 грн. (крім того, ПДВ - 60151, 00 грн.).

Оплата не проводилась. Станом на 31.02.2011р. заборгованість становить 2050764, 00 грн.

Управлінням податкового контролю юридичних осіб отримано Акт від 27 травня 2011 року № 400/23-5/37208894 ДПІ у Деснянському районі м. Києва про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лавіконт-М (код за ЄДРПОУ 37208894) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.

В акті перевірку було встановлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва на виконання наказу № 266 від 18 квітня 2008 року «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при відпрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»було знайдено та опитано громадянина ОСОБА_4, який згідно реєстраційних даних є директором та головним бухгалтером ТОВ «Лавіконт-М», який пояснив, щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лавіконт-М» не має ніякого відношення. Крім того, співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва було опитано засновника ТОВ «Лавіконт-М»ОСОБА_5, який пояснив, що до реєстрації ТОВ «Лавіконт-М»не має ніякого відношення. Співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва було порушено кримінальну справу № 53-3773 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального Кодексу України за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Лавіконт-М».

ТОВ «Лавіконт-М»зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 16 вересня 2010 року до дати підписання акта перевірки.

Остання податкова звітність ТОВ «Лавіконт-М»Декларація з ПДВ за лютий 2011 року (вх. 38558 від 21.02.2011р.).

Основні виробничі фонди у ТОВ «Лавіконт-М» відсутні згідно Декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

Звіт по комунальному податку та Довідки по формі 1 ДФ до ТОВ «Лавіконт-М»ДПІ не подавались. Згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб у лютому 2011 року працювало 0 осіб.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

ТОВ «Лавіконт-М»не знаходиться за юридичною адресою. З метою встановлення місцезнаходження підприємства здійснено виїзд за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 63, оф. 1, складено акт про відсутність за місцезнаходженням від 02.03.2011р. за № 1412/26-357, направлено повідомлення за формою 18-ОПП про зміну стану від 03.03.2011р. № 64/29-206. На дату підписання акта перевірки стан платника - «36»- основний платник до кінця року.

Також при проведені аналізу Додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року було встановлено, що ТОВ «Лавіконт-М»подано останню податкову звітність за лютий 2011 року. За березень 2011 року підприємство до ДПІ у Деснянському районі звітність не подає.

В акті перевірки від 27 травня 2011 року № 4000/23-5/37208894 було зазначено, що операції ТОВ «Лавіконт-М»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У звязку з цим ТОВ «Лавіконт-М»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Лавіконт-М»до контрагентів-покупців, у звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Лавіконт-М»згідно бази даних ДПІ у Деснянському районі м. Києва складає 0 осіб.

У звязку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності є неможливим.

З вищезазначених фактів, було зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Лавіконт-М»здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Лавіконт-М», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Лавіконт-М»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи те, що у ТОВ «Лавіконт-М»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження не встановлено, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

З посиланням на те, що в ході перевірки встановлена відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Інтерхім»від ТОВ «Лавіконт-М», що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, тобто договори відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, в акті перевірки зроблено висновок про безпідставність віднесення до валових витрат витрат на придбання товарів у ТОВ «Лавіконт-М»та відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту і відповідно заявлення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рахунок вказаного податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення ТОВ «Интерхім»вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало прояв у занижені податку на прибуток на загальну суму 427251, 00 грн., у тому числі по періодам: І квартал 2011 року 427251, 00 грн., а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що мало прояв у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 319966, 00 грн., в тому числі по періодам: за лютий 2011 року 281650, 00 грн., за березень 2011 року 38316, 00 грн. та завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 21835, 00 грн., в тому числі за березень 2011 року.

07 жовтня 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі Акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0001022320, яким згідно підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшила суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 427252, 00 грн., в тому числі «-»427251, 00 грн. основний платіж, 1, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення № 0001032330, яким згідно підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшила суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 319966, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001042320, яким згідно підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшила розмір відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 21835, 00 грн. сума завищення відємного значення податку на додану вартість за березень 2011 року та застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1, 00 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який втратив чинність частково та діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному звязку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обовязкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобовязань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 996 ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду було встановлено, що 24 грудня 2010 року між ТОВ «Лавіконт-М»(Постачальник) та АТ «Інтерхім»(Покупець) було укладено договір № 55 (далі Договір), згідно якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві товар, згідно специфікацій, що є невідємною частиною Договору, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар ( п. 1.1 Договору).

Назва та кількість товару зазначені у Специфікації, що є невідємною частиною Договору. Кількість товару, що постачається по даному Договору, може бути змінена за домовленістю сторін (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3. 1 Договору, Постачальник здійснює поставку товару Покупцю до 31 березня 2011 року, вільний від будь-яких прав та вимог третіх осіб, на умовах DDP.

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати)(редакція 2000 року)(Видання МТП № 560)(Введені в дію з 01 січня 2000 року) термін DDP (поставка зі сплатою мита)(… назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, повязані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита»(під словом «мито»тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Датою поставки партії товару визначається дата, вказана в накладній про прийняття товару Покупцем (п. 3.2 Договору).

Разом з товаром Постачальник зобовязаний передати Покупцю такі документи: рахунок-фактуру на товар, який відвантажується, виходячи із цін, зазначених у Специфікації; видаткові та податкові накладні, паспорт на сертифікат якості виробника на кожну одиницю (або партію) товару (п. 3.3 Договору).

Ціна товару зазначена у Специфікації, що є невідємною частиною Договору. Умови оплати за упаковку, транспортні витрати зазначаються в специфікації, що є невідємною частиною Договору. Ціна на товар є фіксованою до повного виконання Сторонами зобовязань за цим Договором. Оплата товару здійснюється по факту поставки або за домовленістю сторін (п. 4.1 п. 4.4 Договору).

Даний Договір набирає законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31 березня 2011 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (п. 9.1 Договору).

До Договору були складені Специфікації № 2, № 3, № 4, № 5, що мають силу додаткової угоди до Договору та Додатками до нього, є невідємними його частинами, згідно яких ТОВ «ЛавіконтМ»поставляє ТОВ «Интерхім»наступний товар: Сорочка формена, тип А, «Фланелівка»з сукна матроського (сукно за ДСТУ 4291-2004) чорного кольору в кількості 1700 штук, за ціною 178, 60 грн. з ПДВ за одиницю, загальна сума з ПДВ 303620, 00 грн.; Штани з лацбантом (тип Г) з сукна матроського (сукно за ДСТУ 4291-2004) чорного кольору в кількості 1750 штук, за ціною 214, 00 грн. з ПДВ за одиницю, загальна сума з ПДВ 374500, 00 грн.; Бушлат з сукна матроського (сукно за ДСТУ 4291-2004) чорного кольору в кількості 2200 штук, за ціною 459, 90 грн. з ПДВ за одиницю, загальна сума з ПДВ 1011780, 00 грн.; Плаття робоче темно-синього кольору з тканими бавовняної змішаної зр. 3070 в кількості 2730 штук, за ціною 132, 20 грн. з ПДВ за одиницю, загальна сума з ПДВ 360906, 00 грн. Ціна товару за Специфікаціями визначена на умовах DDP. Витрати по упаковці та перевезення товару до місця призначення включені в ціну товару. Поставка замовленого товару здійснюється на умовах DDP. Вантажоотримувачем є Військова частина А-0936 (м. Севастополь, вул. Ревякіна, 26).

ТОВ «ЛавіконтМ»на поставку вказаного товару виписало видаткові накладні від 02 лютого 2011 року № 120 на загальну суму 1689900, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 281650, 00 грн., від 11 березня 2011 року № 14 на загальну суму 360906, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 60151, 00 грн., податкові накладні від 02 лютого 2011 року № 2 на загальну суму 1689900, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 281650, 00 грн., від 11 березня 2011 року № 14 на загальну суму 360906, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 60151, 00 грн., які містять усі законодавчо встановлені обовязкові реквізити.

Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «ЛавіконтМ»на момент виписки вказаних податкових накладних не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або його реєстрацію було анульовано, а наявність у ТОВ «ЛавіконтМ»спеціальної податкової правосубєктності на момент вчинення господарської операцій підтверджується Актом перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27 травня 2011 року № 4000/23-5/37208894.

Реалізація придбаного товару в подальшому підтверджується Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 28 грудня 2010 року № 286/3/10/50, укладеним АТ «Інтерхім»(Постачальник) з Міністерством оброни України (Замовник), Додатковою угодою № 1 від 28 грудня 2010 року до вказаного Договору, Додатком до вказаного Договору у формі Рознарядки, Оголошеннями від 09 березня 2011 року № 1, від 17 січня 2011 року № 2, від 20 січня 2011 року № 3, від 25 січня 2011 року № 4, Актами приймального контролю якості від 11 березня 2011 року № 1, від 21 січня 2011 року № 2, від 24 січня 2011 року № 3, від 28 січня 2011 року № 4, накладними від 02 лютого 2011 року № 02/02-2, від 02 лютого 2011 року № 02/02-3, від 02 лютого 2011 року № 02/02-4, від 11 березня 2011 року № 11/03-1 на отримання товару Військовою частиною № А-0936, податковими накладними від 02 лютого 2011 року № 1, від 02 лютого 2011 року № 2, від 02 лютого 2011 року № 3, від 11 березня 2011 року № 1, Актами прийому речового майна Військовою частиною № А-0936 від 04 лютого 2011 року № 3, від 14 березня 2011 року № 12, рахунками фактурами від 11 березня 2011 року № 11/03-1, від 02 лютого 2011 року № 02/02-2, від 02 лютого 2011 року № 02/02-3, від 02 лютого 2011 року № 02/02-4, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, обставини щодо виконання вказаного Договору в частині поставки товару позивачем та невиконання Міністерством оборони України обовязку за цим Договором оплатити отриманий товари встановлені в Рішенні Господарського суду м. Києва від 05 липня 2011 року № 4/259 за позовом АТ «Інтерхім»до Міністерства оборони України про стягнення 2084367, 00 грн., яке набрало законної сили 22 липня 2011 року і за яким було видано Наказ Господарського суду м. Києва про примусове виконання рішення від 22 липня 2011 року № 4/259, копії яких наявні в матеріалах справи.

В силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Добровільне виконання зазначеного Наказу Господарського суду м. Києва Міністерством оборони України підтверджується випискою по особовому рахунку позивач за 09 серпня 2011 року, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання податкового органу в обґрунтування своєї позиції на Акт перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лавіконт-М»(код за ЄДРПОУ 37208894) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.»від 27 травня 2011 року № 4000/23-5/37208894, не беруться судом до уваги, оскільки він не має для суду наперед встановленої сили та не може визнаватись доказом правомірності донарахування податків іншому платнику податку позивачу, оскільки він не звільняє податковий орган від обовязку доведення факту невідповідності задекларованих наслідків конкретної господарської операції платника податків позивача у податковому обліку фактичним обставинам.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, виробничих потужностей тощо), з огляду на їх недоведеність належними та допустимими доказами, та того, що вказані обставини не мають відношення до правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «Лавіконт-М»та не спростовують їх фактичність. При цьому відповідач не довів необхідність наявності в рамках спірної господарської операції у контрагента позивача складських приміщень, виробничих ресурсів та великого штату працівників.

Крім того, частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому суд виходить з того, що в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обовязок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідачем не заперечувався факт того, що позивач задекларував і сплатив податок на додану вартість за наслідками спірної господарської операції, а також відповідачем не надано доказів несплати ТОВ «Лавіконт-М»податку на додану вартість в результаті продажу товару, а в силу принципів персональної податкової відповідальності та добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, що викладено в Листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10.

Крім цього, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить, зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Лавіконт-М», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обовязків.

Згідно з вимогами п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем не надано доказів нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Лавіконт-М», в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будьякі інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем в ході розгляду справи було надано лише лист Начальника СВ ПМ ДПА у Деснянському районі м Києва Ковальчука С.Ю. від 16 грудня 2011 року № 758/5919, згідно якого обєднана кримінальна справа № 53-3919, порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Лавіконт-М»(код ЄДРПОУ 37208894), знаходиться в Прокуратурі Деснянського району м. Києва.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не було доведено правомірність свого рішення, не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивача з ТОВ «Лавіконт-М», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність звязку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача та існування інших обставин, які б свідчили про безпідставність формування позивачем валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції та її звязок з господарською діяльністю позивача, зокрема з його видами діяльності за КВЕД, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем валових витрат, податкового кредиту та, відповідно, суми бюджетного відшкодування та про протиправність донарахування позивачу податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Интерхім»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 07 жовтня 2011 року № 0001022320, № 0001032320, № 0001042320.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова