Постанова № 22118361, 02.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2012 року 10:21 № 2а-17210/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант-Елемент»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Саратова О.В.

представники :

від позивача : ОСОБА_2 п/к(дов.від 17.11.11р. № б/н);

від відповідача : ОСОБА_3 п/к(дов.від 17.01.12р. № 299/9/10-009)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 23.11.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 08.12.11р.

В судових засіданнях 08.12.11р., 15.12.11р. та 29.12.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи усіх необхідних доказів для повного та всебічно встановлення обставин справи.

В судове засідання 02.02.12р. зявились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грант-Елемент»з питань правильності нарахування повноти і своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.06.10р. по 31.07.10р. за результатами перевірки складено Акт від 28.10.11р. за №516/1-23-20-36483602 (далі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.п.7.2.3 п.7.2. п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4. '"Порядку заповнення податкової накладної", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165. зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 23.06.1997 року за №233/2037, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 95918,00грн. в тому числі за червень 2010р. на суму 47233,00грн. та за липень 2010р. на суму 48685,00грн., а також абзацу а пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саму підприємством не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та липень 2010 року.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 11.11.11р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001012320 яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 120237,00грн. в тому числі 95918,00грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24319,00грн. в тому числі 340 грн. штрафні санкції за не подання звітності з податку на додану вартість за червень 2010 року та липень 2010 року.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у звязку з чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

З наявних матеріалів справи, зокрема копії акту перевірки, судом встановлено, що податковим органом зроблено висновки щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту в сумі 95918,00 грн. , а саме: в червені 2010р. на суму 47233,00грн. з них 46133,36грн. по взаємовідносинах з ПП «Фенікс-Цукор»та 1100,00грн. по взаємовідносинах з ПП «Мегатара»; та за липень 2010р. на суму 48685,00грн. в тому числі 1650,00грн. по взаємовідносинах з ПП «Мегатара»та 47035,02грн. по взаємовідносинах з ПП «Фенікс-Цукор».

Акт перевірки містить висновки щодо невідповідності суми податку на додану вартість врахованої позивачем у складі податкового кредиту за червень-липень 2010року та суми податкових зобовязань задекларованих підприємствами ПП «Фенікс-Цукор»та ПП «Мегатара», а саме є більшою на 95918,00грн.

До таких висновкові податковий орган прийшов у звязку із встановленням наступної інформації, а саме :

ПП «Фенікс-Цукор" за кодом ЄДРПОУ 33695912, зареєстровано ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 08.08.2005р. за №09239, взято на облік до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 09.08.2005 р. за №22839, стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.09.2010р. причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

ПП «Мегатара»за кодом ЄДРПОУ 32822784, зареєстровано ДПІ у Голосіївському районі м.Киева від 12.02.2004р. за №08763, взято на облік до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 20.02.2004 р. за №10752, стан платника - основний платник до кінця року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.12.2010р. причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

При цьому слід зауважити, що податковим органом під час здійснення перевірки не використовувалось ні актів перевірок таких контрагентів позивача, ні звітності таких з податку на додану вартість, що могло б дозволити встановити розміри визначених такими зобовязань з податку на додану вартість.

Будь-яких інших підстав для визнання сум податку на додану вартість віднесених позивачем до податкового кредиту по взаємовідносинах з даними контрагентами податковим органом як в акті перевірки так і під час розгляду справи не наведено.

Суд не може погодитись з такими висновками податкового органу, оскільки вважає встановлені перевіркою обставини недостатніми для визначення неправомірності формування субєктом господарювання податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача підтверджуючої документації, зокрема це договори укладені з ПП «Фенікс-Цукор»та ПП «Мегатара», податкові та видаткові накладні та рахунки фактури, що надавались до перевірки та наявні безпосередньо в матеріалах даної справи, а також те що такі підприємства на час виконання зобовязань по договорами були не тільки належним чином зареєстровані як юридичні особи, а також і як платники податку на додану вартість, що підтверджує податковий орган у акті перевірки, суд приходить до переконання що не прийняття таких як первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»можливе лише за умови встановлення, що такі не відображають фактичного здійснення господарської операції.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність таких угод та реальність настання їх умов.

Судом встановлено, що ТОВ «Грант-Елемент»здійснює підприємницьку діяльність з оптової торгівлі цукром, крупами, борошном та іншими продуктами харчування. Підприємство закуповує великі партії продукції у виробників та оптових торговців, фасує її та реалізовує під торговою маркою «Моя Країна»роздрібним мережам магазинів.

В червні та липні 2010року позивачем придбано продукцію, а саме у ПП «Фенікс-Цукор»крупу рисову, вівсяні пластівці та пшоно, у ПП «Мегатара»- пакувальний матеріал.

Зокрема з метою встановлення товарності укладених між позивачем та ПП «Фенікс-Цукор» та ПП «Мегатара»договорів судом під час розгляду справи досліджено:

- Договір оренди № 01/06-КИ від 15.06.2009 р. відповідно до якого позивачем для зберігання та фасування продукції використовує склад в с Чабани Києво-Святошинського р-ну Київської області;

- Оборотно-сальдова відомість по рахунку 10. відповідно до якої фасування продукції здійснюється з використанням власного обладнання;

- Копія реєстру довіреностей, відповідно до якої замовлена позивачем продукція доставлялася транспортом постачальника на склад в с. Чабани, та одержувалася представниками ТОВ «Грант-Елемент»на підставі довіреностей на одержання ТМЦ.

Копії вказаних доказів наявні в матеріалах справи, а обставини що встановлюються такими жодним чином не спростовано відповідачем в судових засіданнях.

Крім того в матеріалах справи наявні копії посвідчень якості на продукцію що постачалось ПП «Фенікс-Цукор».

Також судом встановлено, що придбана позивачем у ПП «Фенікс-Цукор»крупа фасувалась позивачем у пакувальний матеріал придбаний у ПП «Мегатара»власними засобами та в подальшому поставлялася ТОВ «Грант-Елемент»до роздрібних мереж ТОВ «ЕКО»(ТМ «ЕкоМаркет»), ТОВ «Експансія» (ТМ «FOZZY»), ТОВ «Фоззі-Фуд»(ТМ «Сільпо»). В підтвердження подальшої реалізації фасованої продукції позивачем до матеріалів справи додано копії договорів та видаткових накладних із зазначеними торгівельними мережами.

Також слід зауважити, що Приватним підприємством «Мегатара»у липні 2010року змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатара»та реквізити, в рому числі і код за ЄДРПОУ, про що повідомлено позивачу (а.с. 125).

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до переконання щодо безпідставності викладених у акті перевірки висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту у червні-липні 2010року по взаємовідносинах з ПП «Фенікс-Цукор»та ПП (ТОВ) «Мегатара», а тому спірне податкове повідомлення рішення, в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та відповідно застосованих з цього приводу штрафних санкції, підлягає скасуванню.

Крім того проведеною перевіркою встановлено неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2010 року та липень 2010 року у звязку зі чим до позивача спірним податковим повідомленням рішення застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн. (170х2).

Так, відповідно до п.п. 7.8.1. п. 7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною), податковим періодом для ПДВ є один календарний місяць, а в силу п.п. «а»4.1.4. Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В силу пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-Ш, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

При цьому слід зауважити, що акт перевірки не містить посилань на підстави не прийняття поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за червень-липень 2010року як податкової звітності, більш того відсутні послання на відповідний лист яким би про це повідомлялось позивачу.

Крім того Відповідачем не надано суду рішення податкового органу про невизнання вказаної декларації податковою звітністю, за таких обставин у податкового органу були відсутні законні підстави щодо застосування до позивача штрафних санкцій за не подання звітності за вказаний період.

Аналогічна позиція викладена і в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.12р. у справі № 2а-17307/11/2670.

Враховуючи наведені обставини, і в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва податкове рішення-повідомлення № 0001012320 від 11.11.11року.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій