Постанова № 22118356, 07.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/431

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2012 року 14:36 № 2а-18363/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Столицяінвестбуд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 р. № 0010852304,

№ 0010862304, № 0010872304,

за участю представників сторін:

представник позивача Йосипенко С.О.;

представник позивача Юркова Г.Г.;

представник відповідача Макар О.З.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

09 грудня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Столицяінвестбуд" (далі позивач, ТОВ “Столицяінвестбуд”) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 р. № 0010852304, № 0010862304, № 0010872304 (далі ППР № 0010852304, ППР № 0010862304, ППР № 0010872304). Позовні матеріали передані на розгляд судді 12.12.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-18363/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-18363/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 29.09.2011 р. по 09.11.2011 р. ДПІ у Печерському р-ні м. Києва згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, наказу від 16.09.2011 р. № 1888, наказу від 27.10.2011 р. № 2171 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 16.11.2011 р. № 1479/23-4/35849311 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено ППР № 0010852304, ППР № 0010862304, ППР № 0010872304.

ППР № 0010852304 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 75866,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 18 967,00 грн., всього на суму 94 833,00 грн.

ППР № 0010862304 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 837389,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 209 347,00 грн., всього на суму 1046736,00 грн.

ППР № 0010872304 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 117066,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1,00 грн., всього на суму 117 067,00 грн.

Листом від 21.11.2011 р. № 1086-11/11 позивач звернувся до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва із запереченнями на Акт перевірки.

Листом від 29.11.2011 р. № 15668/10/23-411 “Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки” ДПІ у Печерському р-ні м. Києва залишила без змін висновки Акту перевірки.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ “Столицяінвестбуд”, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Податкового кодексу України (далі ПК України); Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР); Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (далі - Закон № 755-IV).

За твердженням відповідача, перевіркою було встановлено наступні порушення з боку позивача:

- заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 75866,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 37933,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 37933,00 грн.;

- завищення суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 117066,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на 117066,00 грн.;

- завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 837389,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 837389,00 грн.;

- порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування (податку з доходів фізичних осіб) до бюджету в сумі 5314,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Оіл Рівер” було укладено Договір від 20.07.2010 р. № П-20/07-1 про поставку та передачу у власність позивачеві зерна сільськогосподарської культури: 4257 910 тонн пшениці 3 класу, врожаю 2008 року (далі товар).

Згідно Специфікації до договору № П-20/07-1 від 20.07.2010 р. ТОВ “Оіл Рівер” мало поставити вищевказаний товар на склад ДП ДАК “Хліб України” Богданівецький комбінат хлібопродуктів.

Відповідно до Договору № 08/0704 від 22.07.2010 р., укладеного між позивачем та ДП ДАК “Хліб України” Богданівецький комбінат хлібопродуктів (далі Зерновий склад), Зерновий склад надав позивачеві послуги по прийманню, переоформленню, сушці, очистці, зберіганню і відпуску вищевказаного товару.

Згідно Акту від 22.07.2010 р. ТОВ “Оіл Рівер” переоформило, а позивач прийняв на зберігання вищевказаний товар, який знаходився на зберіганні на складі ДП ДАК “Хліб України” Богданівецький комбінат хлібопродуктів, підтвердженням чого є копії наявних в матеріалах справи Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (стор. 120 - 128 матеріалів справи).

ТОВ "Оіл Рівер" виписало на адресу ТОВ “Столицяінвестбуд” податкову накладну № 499 від 22.07.2010 р. на загальну суму 5024 333,80 грн. (в т.ч. ПДВ 837 388,97 грн.), яка підписана від імені ТОВ "Оіл Рівер" ОСОБА_5 та скріплена печаткою підприємства.

Судом встановлено, що за поставлену продукцію ТОВ "Столицяінвестбуд" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ "Оіл Рівер" безготівкових коштів на повну суму поставленої продукції, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки особового рахунку ТОВ “Столицяінвестбуд” за 23.07.2010 р.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить зясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в звязку з таким придбанням.

З наявних в матеріалах справи заперечень відповідача вбачається, що на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ “Оіл Рівер” було виписано на адресу позивача податкову накладну на загальну суму 5024333,80 грн., в т.ч. ПДВ 837388,97 грн., яка була відображена позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2010 року та включена до складу податкового кредиту за липень 2010 року. На момент перевірки заборгованість по розрахунках між підприємствами була відсутня.

Досліджуючи питання щодо реальності придбання позивачем товару та придбання його з метою використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих позивачем реєстраційних документів суд встановив, що ТОВ "Столицяінвестбуд" здійснює діяльність у сфері посередництва в торгівлі сільськогосподарською сировиною та оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача ТОВ "Оіл Рівер" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень 2010 року, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України, пунктом 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Доказів підтвердження того, що ТОВ "Оіл Рівер" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем суду не надано.

Крім цього, реальність придбання позивачем товару для подальшого використання його у своїй господарській діяльності підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, договорів купівлі-продажу, видаткових накладних (стор. 129 199 матеріалів справи).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України та Закон України "Про податок на додану вартість" (діяв до прийняття ПК України) передбачають тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг) це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України / пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) (п. 198.6 ст. 198 ПК України; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Крім цього, під час розгляду даної справи представником позивача надано суду завірені копії наступних документів щодо ТОВ “Оіл Рівер”: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 213576, довідки АА № 190563 з ЄДРПОУ від 12.09.2008 р., довідки про взяття на облік платника податків № 55025/10/29-218 від 18.09.2008 р., свідоцтва № 100140915 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.09.2008 р.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ "Столицяінвестбуд" з його контрагентом ТОВ "Оіл Рівер" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про невідповідність суми податку на додану вартість в розмірі 837389,00 грн., отриманої ТОВ “Столицяінвестбуд” від ТОВ “Оіл Рівер” за відповідний період та врахованої ним у складі податкового кредиту з ПДВ за відповідний період, сумі податкових зобовязань по вказаній поставці товару, задекларованого ТОВ “Оіл Рівер” за липень 2010 року, виходячи з нижченаведеного.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ТОВ "Столицяінвестбуд" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Оіл Рівер", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1046736,00 грн. є протиправним, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем ППР № 0010862304.

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи копії договору оренди № 01/06 від 01.06.2010 р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та позивачем, Акту № 1 прийому-передачі від 01.06.2010 р., Додаткової угоди № 1 до договору оренди № 01/06 від 01.06.2010 р., Додаткової угоди № 2 до договору оренди № 01/06 від 02.08.2010 р., Додаткової угоди № 3 до договору оренди № 01/06 від 20.01.2011 р., Акту № 2 прийому-передачі приміщення від 15.03.2011 р., Актів прийому-передачі робіт (надання послуг) та квитанцій до прибуткового касового ордеру (стор. 14 60 матеріалів справи) судом встановлено, що позивачем було віднесено до складу валових витрат суму 420526,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 151730,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 151730,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 117066,00 грн., сплачених ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), для розміщення офісу товариства у квартирах № 7 та № 8 загальною площею 193 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 26, які належать ФОП ОСОБА_6 на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27046461 від 17.08.2010 р.

Згідно пункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати платника податку на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті).

Виходячи з аналізу вищевказаної норми закону, суд дійшов висновку, що ППР № 0010852304 та ППР № 0010872304 прийняті відповідачем з дотриманням норм та приписів податкового законодавства, тому позовна вимога в частині визнання протиправними та скасування ППР ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 02.12.2011 р. № 0010852304 та № 0010872304 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання протиправним та скасування ППР ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 02.12.2011 р. № 0010862304 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Столицяінвестбуд" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 02 грудня 2011 року № 0010862304.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Столицяінвестбуд" у розмірі 8,23 грн. з рахунків субєкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова