Постанова № 22118349, 26.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 року 10:16 справа № 2а-14221/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцькому В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНаціонального комплексу «Експоцентр України»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Північук Л.І.,

від відповідача: Гайда І.П.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність висновків податкового органу за результатами перевірки, а саме щодо заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ, на підставі яких податковим органом винесено протиправні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представником позивача позов підтримано у повному обсязі, заявлено про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача позов не визнано, надано суду письмові заперечення на позовну заяву зі змісту яких вбачається, що висновки податного органу щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ зумовлено безпідставним завищенням валових витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва (далі податковий орган) проведено документальну планову виїзну перевірку НК «Експоцентр України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт № 178/1-23-60-21710384 від 28.03.2011 яким встановлено:

-порушення НК «Експоцентр України»п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено необґрунтоване завищення в першому-четвертому кварталі 2008 року, першому кварталі 2009 року валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 196192,0 грн., в тому числі по періодам: І квартал 2008 року 13838,0 грн.; ІІ квартал 2008 року 25646,0 грн.; ІІІ квартал 2008 року 42000,0 грн.; ІV квартал 2008 року 30209,0 грн., І квартал 2009 року 84066,0 грн.;

-порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено неправомірне завищення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 128250Ю0 грн. та зменшено р. 26 на суму 23463,0 грн.

НК «Експоцентр України»подано до ДПІ заперечення до вищезазначеного акту, проте за результатами розгляду зазначених заперечень, висновки акту залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення № 0000672306/0 від 20.04.2011, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 245241,0 грн., з яких 196192,0 грн основний платіж, 49049,0 грн штрафні санкції; та № 0006682306/0 від 20.04.2011, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 160313,0 грн., з яких 128250,0 грн. основний платіж, 32063,0 грн. штрафні санкції.

Позивач Національний комплекс «Експоцентр України», код ЄДРПОУ 21710384, свідоцтва платника ПДВ № 36985564 від 20.01.2010 - анульовано, № 35480157 від 12.04.2002 анульовано, № 100269266 від 14.02.2010, оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення в апеляційному порядку, проте за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Предметом розгляду по даній адміністративній справі є податкові повідомлення-рішення № 0000672306/0 від 20.04.2011, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 245241,0 грн., з яких 196192,0 грн основний платіж, 49049,0 грн штрафні санкції; та № 0006682306/0 від 20.04.2011, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 160313,0 грн., з яких 128250,0 грн основний платіж, 32063,0 грн. штрафні санкції.

Під час розгляду справи, суд керується положеннями законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м.Києва зазначено, що позивачем не обґрунтовано завищено валові витрати на загальну суму 725964,0 грн., які не направлені на отримання доходу.

В ході проведення перевірки встановлено, що НК «Експоцентр України»здійснює рекламу своєї організації та рекламу щодо проведення виставок та відносить вказані суми до складу валових витрат.

Так з акту перевірки вбачається, що НК «Експоцентр України»(замовник) укладено договір від 11.08.2008 № 9-5 з ТОВ «Центр Сприяння Торгівлі»(виконавець), згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надати послуги у галузі реклами виставкових заходів, які буде проводити замовник з 01.08.2008 по 31.12.2008.

Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт виконавцем надано послуги щодо проведення комплексної рекламної кампанії у 2008 році. Згідно планів проведення рекламної кампанії встановлено, що виконавець надавав замовникові послуги з реклами проведення виставок на телеканалах, радіо, а також друкував поліграфічну продукцію (каталоги, брошури, журнали тощо), в яких, зокрема, наведено інформацію та рекламу про учасників виставок, їх адреса, контакти та інша рекламна інформація. Також з акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки договорів із замовниками рекламних послуг, яким позивачем надані послуги щодо розміщення експозицій замовників і надання в користування відкритих та закритих майданчиків (площі у павільйонах) не передбачено обовязок позивача здійснювати та наводити рекламну інформацію про замовників по телебаченню, радіо, в друкованих засобах, друк каталогів тощо. В наданих рахунках-фактурах, актах виконаних робіт рекламні послуги щодо субєктів господарської діяльності замовникам не перевиставлялись, доходи від реклами вказаних субєктів не отримувались.

На підставі вищезазначеного, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва здійснено висновок про завищення позивачем валових витрат, що є порушенням п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не погоджується із даними висновками податкового органу з огляду на таке.

Згідно Положення про Національний комплекс «Експоцентр України», затвердженого розпорядженням ДУС від 12.12.2008 № 341, предметом діяльності НК «Експоцентр України»є надання послуг з організації виставок та ярмарків.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1065 від 22.08.2007 «Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні»(далі Постанова № 1065), виставка захід, повязаний з демонстрацією продукції, товарів та послуг, який сприяє просуванню їх на внутрішній та зовнішній ринок з урахуванням його конюктури, створенню умов для проведення ділових переговорів з метою укладення договорів про постачання або протоколів про наміри, утворення спільних підприємств, отримання інвестицій.

Вимогами до проведення виставок і ярмарок встановлено, що організатори та розпорядники виставок і ярмарок відповідно до укладеного договору забезпечують надання учасникам та відвідувачам комплексу послуг, що має включати: відділення виставкового обладнання, надання комунальних послуг; страховий захист виставкових обєктів (приміщень, площ); забезпечення охорони та пожежної безпеки учасників та виставкових обєктів (приміщень, площ); забезпечення вентиляції, опалення, прибирання виставкових обєктів (приміщень, площ); надання каталогу виставки або ярмарку (для міжнародних виставок і ярмарків обовязково державною мовою та однією із офіційних мов ООН); здійснення митних процедур; вантажно-транспортні послуги; забезпечення роботи закладів громадського харчування на території виставок і ярмарків, а також пунктів обміну валют (на міжнародних виставках і ярмарках); створення умов для роботи засобів масової інформації.

Таким чином, позивач, як організатор виставок і ярмарок, зобовязаний виконувати вищезазначені заходи, а проведення виставок та ярмарок основний вид діяльності позивача.

Нормами Закону України «Про рекламу»встановлено, що рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначено сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару. Мета реклами виставкових заходів полягає у збільшенні кількості учасників і відвідувачів виставки, і як результат збільшення надходжень позивача.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що виставковий захід позивача є товаром (послугою), про який позивач зобовязаний розповсюджувати інформацію в будь-якій формі та спосіб для сформування, підтримання обізнаності та інтересу осіб до даного заходу.

Крім того, відповідно до Каталогу цін та тарифів на основні види виставкових послуг НК «Експоцентр України», введеного в дію з 02.01.2002, у вартість виставкового (реєстраційного) збору входить: розміщення інформації про учасника виставки в каталозі; виготовлення запрошень на офіційне відкриття виставки; виготовлення запрошень на відвідування виставки; виготовлення каталогів та надання учасникам та відвідувачам виставки; виготовлення беджів; виготовлення дипломів учасникам виставки; організація роботи прес-центру; організація і проведення прес-конференцій; організація ділових переговорів, прийомів, презентацій, фуршетів.

Відповідно до положень п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 цієї статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відносять до складу валових витрат виплати винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем оформлено та відображено у бухгалтерському обліку, фінансовій та податковій звітностях первинні документи, що фіксують факт отримання позивачем послуг за договором № 9-5, що дає підставі для віднесення зазначених сум до складу валових витрат.

Крім того, позивачем надано суду копії друкованої рекламної продукції, отриманої за договором № 9-5, що також підтверджує отримання позивачем послуг за вказаним договором.

На підставі вищезазначеного, судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ «Центр сприяння торгівлі»договір № 9-5 від 11.08.2008 спрямований на здійснення позивачем власної господарської діяльності, а тому витрати за даним договором позивачем правильно віднесено до валових витрати. Таким чином, висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат на суму 196192, 0 грн. є хибними., а прийняте на підставі зазначених висновків податкове-повідомлення-рішення № 0000672306/0 від 20.04.2011 підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судом встановлено наступне.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного цим Законом України.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при оплаті послуг за надання комплексної рекламної кампанії, наданих ТОВ «Цент Сприяння торгівлі»в загальну суму їх вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, оскільки позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг з комплексної рекламної кампанії, то віднесення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ є правомірним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0006682306/0 від 20.04.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, Суд, відповідно до положень ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0000672306/0 та від 20.04.2011 № 0006682306/0

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук