Постанова № 22117823, 09.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2012 року 11:43 № 2а-8699/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Кожушко А.В., Мартинюк Н.М.,

від відповідача: Мазніченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00009792312 від 31 грудня 2010 року,- В С Т АН О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(далі позивач, ТОВ «АСТІ (Україна)») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00009792312 від 31 грудня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 року було відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення Одеським апеляційним адміністративним судом справи № 2-3629/09.

14 грудня 2011 року позивачем було подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі та надано копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. по справі № 2-3629/09/1412.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року поновлено провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку безпідставне формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП ОСОБА_5, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень-листопад 2008 року на загальну суму 135030,31 грн., оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП ОСОБА_5, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість, при цьому зазначив, що зауважень у податкового органу під час перевірки стосовно оформлення наданих первинних документів з питань правовідносин з ПП ОСОБА_5 у податкового органу не було.

Позивач також вказував на необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між ним та ПП ОСОБА_5 з огляду на визнання рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2009 року недійсними установчих документів та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість ПП ОСОБА_5, оскільки факт визнання установчих документів контрагента недійсними не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. Крім того, позивач зазначав, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2009 року було скасовано ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. по справі № 2-3629/09/1412.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання ПП ОСОБА_5 своїх податкових зобовязань.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що отримані від ПП ОСОБА_5 товари були використані у власній господарській діяльності, операції між позивачем та ПП ОСОБА_5 підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, а тому висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного з вказаним контрагентом є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 135030,31 грн. протягом липня-жовтня 2008 року, сформованого за наслідками операцій позивача з ПП ОСОБА_5, правочини між якими є нікчемними, оскільки ОСОБА_5 не мав власного волевиявлення на створення субєкта господарської діяльності - ПП «ОСОБА_5.», що встановлено рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2009 року.

Таким чином, угоди, укладені між ТОВ «АСТІ (Україна)»та ПП ОСОБА_5, були спрямовані не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже сторони діяли з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування, в результаті чого позивачем було завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 135030,31 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(код ЄДРПОУ 20027449, скорочена назва - ТОВ «АСТІ (Україна)») зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 21.08.1999 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 794402 (том І, а.с. 79).

У період з 20.12.2010 року по 22.12.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «АСТІ (Україна)»щодо підтвердження відомостей, триманих від особи, яка мла правові відносини з платником податків ПП ОСОБА_5 (код і.п.н. НОМЕР_1) за період з 01.07.20008 року по 30.11.2008 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 4638/23-12/20027449 від 23.12.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) том І, а. с. 9-25.

31 грудня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення форми “В1” № 00009792312/0, яким позивачу за порушення пп. 7.4.5, п. 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 135030, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансових) санкції у розмірі 67517,00 грн. (том І, а.с. 38).

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а вказане вище рішення без змін.

В Акті перевірки вказано, що укладені між ТОВ «АСТІ (Україна)»(код за ЄДРПОУ 20027449) та ПП ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_1) правочини у період з липня 2008 року по жовтень 2008 року, спрямовані не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2009 року № 2-3629/09 було визнано недійсними установчі документи ПП ОСОБА_5 з моменту його державної реєстрації, та встановлено, що вказаний субєкт господарювання був зареєстрований на підставну особу всупереч інтересів держави та з порушенням норм чинного законодавства.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту пп. 7.4.5, п. 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному формуванні податкового кредиту за наслідками операцій з ПП ОСОБА_5, що призвело до завищення відємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 135030,31 грн., в тому числі за липень 2008 року на суму 24934, 88 грн., за серпень 2008 року на суму 9394,75 грн., вересень 2008 року на суму 15587, 62 грн., жовтень 2008 року на суму 85113,06 грн., в результаті чого позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 135030,31 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “АСТІ (Україна)”та ФОП ОСОБА_5 протягом липня-листопада 2008 року було укладено ряд Договорів купівлі-продажу зернових культур, за умовами яких продавець (ПП ОСОБА_5.) зобовязувався передати у власність покупця (ТОВ “АСТІ (Україна)”) товар, на умовах, передбачених Договором, зокрема:

- договір № 185/11-38952 від 13 липня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 5 класу врожаю 2008 року у кількості 24,820 тонн за ціною 858,33 грн. за тону, загальною вартістю 25564,50 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН) - том І, а.с. 86-87;

-договір № 185/11-39046 від 20 липня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 5 класу врожаю 2008 року у кількості 28,720 тон за ціною 833,33 грн. за тону, загальною вартістю 28719,89 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН). Додатковою угодою № 1 від 21 липня 2008 року до основного Договору обсяг поставки збільшено до 54,340 тон (том І, а.с. 88-90);

-договір № 185/11-39087 від 22 липня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 5 класу врожаю 2008 року у кількості 24,320 тон за ціною 816,67 грн. за тону, загальною вартістю 23833,69 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН) том І, а.с. 91-92;

-договір № 185/11-39096 від 23 липня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 5 класу врожаю 2008 року у кількості 23,940 тон за ціною 816,67 грн. за тону, загальною вартістю 23461,30 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН) том І, а.с. 93-94;

-договір № 185/11-40031 від 25 липня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 5 класу врожаю 2008 року у кількості 24,900 тон за ціною 750,00 грн. за тону, загальною вартістю 22410,00 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН) том І, а.с. 95-96;

-договір № 185/11-40755 від 19 липня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 5 класу врожаю 2008 року у кількості 31,620 тон за ціною 750,00 грн. за тону, загальною вартістю 28458,00 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН) том І, а.с. 97-98;

- договір № 180/11-40738 від 14 серпня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 6 класу врожаю 2008 року у кількості 31,360 тон за ціною 741,67 грн. за тону, загальною вартістю 27910,52 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН) том І, а.с. 99-100;

-договір № 185/11-40793 від 04 вересня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 6 класу врожаю 2008 року у кількості 49,700 тон за ціною 758,33 грн. за тону, загальною вартістю 45226,80 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН). Згідно додаткової угоди № 1 від 04 вересня 2008 року до основного Договору сторони домовились, що у разі постачання пшениці 6-го класу з якісним показником по натурі менше 680 г\л покупець приймає такий товар за ціною 750,00 грн. за одну метричну тонну (том І, а.с. 101-103);

-договір № 180/11-40568 від 05 вересня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача пшеницю 6 класу врожаю 2008 року у кількості 53,940 тон за ціною 758,33 грн. за тону, загальною вартістю 49085,18 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «СРТ»(поставка оплачена до …) - Миколаївський торгівельний порт, склад СК «Агроконтракт», при цьому кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналом товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН) том І, а.с. 104-105;

-договір № 500/11-41611 від 01 жовтня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача насіння соняшнику врожаю 2008 року у кількості 23,567 тон за ціною 1362,50 грн. за тону, загальною вартістю 38532,05 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «EXW»(франко-елеватор) ТОВ «Компанія Варварівський елеватор», при цьому кожна поставка підтверджується оригіналом складської квитанції на зерно, що видається Елеватором на імя покупця (том І, а.с. 106-107);

-договір № 500/11-41629 від 02 жовтня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача насіння соняшнику врожаю 2008 року у кількості 33,304 тон за ціною 1362,50 грн. за тону, загальною вартістю 54352,04 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «EXW»(франко-елеватор) ТОВ «Компанія Варварівський елеватор», при цьому кожна поставка підтверджується оригіналом складської квитанції на зерно, що видається Елеватором на імя покупця (том І, а.с. 108-109);

-договір № 500/11-42797 від 10 жовтня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача насіння соняшнику врожаю 2008 року у кількості 73,000 тон за ціною 1873,33 грн. за тону, загальною вартістю 103659,71 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «EXW»(франко-елеватор) ТОВ «Новоодеський елеватор», при цьому кожна поставка підтверджується оригіналом складської квитанції на зерно, що видається Елеватором на імя покупця (том І, а.с. 110-111);

-договір № 500/11-42835 від 14 жовтня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність позивача насіння соняшнику врожаю 2008 року у кількості 126,000 тон за ціною 1083,33 грн. за тону, загальною вартістю 163799,50 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «EXW»(франко-елеватор) ТОВ «Новоодеський елеватор», при цьому кожна поставка підтверджується оригіналом складської квитанції на зерно, що видається Елеватором на імя покупця (том І, а.с. 112-113);

-договір № 500/11-42869 від 20 жовтня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2008 року у кількості 100,000 тон за ціною 916,67 грн. за тону, загальною вартістю 110000,40 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «EXW»(франко-елеватор) ТОВ «Новоодеський елеватор», при цьому кожна поставка підтверджується оригіналом складської квитанції на зерно, що видається Елеватором на імя покупця (том І, а.с. 114-115);

-договір № 500/11-42888 від 22 жовтня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2008 року у кількості 37,000 тон за ціною 950,00 грн. за тону, загальною вартістю 42 180,00 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «EXW»(франко-елеватор) ТОВ «Новоодеський елеватор», при цьому кожна поставка підтверджується оригіналом складської квитанції на зерно, що видається Елеватором на імя покупця (том І, а.с. 116-117);

-договір № 500/11-41683 від 24 жовтня 2008 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 зобовязувався поставити та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2008 року у кількості 51,190 тон за ціною 941,67 грн. за тону, загальною вартістю 57844,91 грн. Згідно умов Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «EXW»(франко-елеватор) ТОВ «Новоодеський елеватор», при цьому кожна поставка підтверджується оригіналом складської квитанції на зерно, що видається Елеватором на імя покупця (том І, а.с. 118-119).

На виконання умов вищезазначених договорів купівлі-продажу ФОП ОСОБА_5 у період з липня по жовтень місяць 2008 року поставив позивачу обумовлений договорами товар (пшеницю 5-6 класу, насіння соняшнику) на загальну суму 810181,86 грн., в тому числі ПДВ 135030,31 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1482/7 від 13.07.2008 року на суму 25564,50 грн., в тому числі ПДВ 4260,75 грн. (том І, а.с. 162); № 1490/7 від 20.07.2008 року на суму 28719,89 грн., в тому числі ПДВ 4786,65 грн. (том І, а.с. 165), № 1493/7 від 21.07.2008 року на суму 25619,89 грн., в тому числі ПДВ 4269,98 грн. (том І, а.с.168), № 1494/7 від 22.07.2008 року на суму 23833,69 грн., в тому числі ПДВ 3972,28 грн. (том І, а.с. 153), № 1496/7 від 23.07.2008 року на суму 23461,30 грн., в тому числі ПДВ 3910,22 грн. (том І, а.с. 156), № 1498/7 від 25.07.2008 року на суму 22410,00 грн., в тому числі ПДВ 3735,00 грн. (том І, а.с. 159), № 1505/8 від 14.08.2008 року на суму 27910,00 грн., в тому числі ПДВ 4 651,75 грн. (том І, а.с. 141), № 1507/8 від 19.08.2008 року на суму 28458,00 грн., в тому числі ПДВ 4743,00 грн. (том І, а.с.144), № 1514/8 від 04.09.2008 року на суму 22731,70 грн., в тому числі ПДВ 3788,62 грн. (том І, а.с.150), № 1515/8 від 04.09.2008 року на суму 22248,00 грн., в тому числі ПДВ 3 708,00 грн. (том І, а.с. 171), № 1517/9 від 05.09.2008 року на суму 24120,00 грн., в тому числі ПДВ 4020,00 грн. (том І, а.с. 147), № 1516/9 від 05.09.2008 року на суму 24426,00 грн., в тому числі ПДВ 4071,00 грн. (том І, а.с. 174), № 1535/10 від 02.10.2008 року на суму 38532,05 грн., в тому числі ПДВ 6422,01 грн. (том І, а.с. 177), № 1541/10 від 06.10.2008 року на суму 54 452,04 грн., в тому числі ПДВ 9 075,34 грн. (том І, а.с. 180), № 1545/10 від 13.10.2008 року на суму 104369,71 грн., в тому числі ПДВ 17394,95 грн. (том І, а.с. 182), № 1546/10 від 14.10.2008 року на суму 26 727,91 грн., в тому числі ПДВ 4 454,65 грн. (том І, а.с. 185), № 1547/10 від 16.10.2008 року на суму 137071,58 грн., в тому числі ПДВ 22845,26 грн. (том І, а.с. 185), № 1549/10 від 22.10.2008 року на суму 49500,18 грн., в тому числі ПДВ 8 250,03 грн. (том І, а.с. 191), № 1550/10 від 22.10.2008 року на суму 42180,00 грн., в тому числі ПДВ 7030,00 грн. (том І, а.с.194), № 1551/10 від 27.10.2008 року на суму 21470,08 грн., в тому числі ПДВ 3578,35 грн. (том І, а.с.197), № 1552/10 від 28.10.2008 року на суму 36374,83 грн., в тому числі ПДВ 6062,47 грн. (том І, а.с. 200); товарно-транспортними накладними (форми 1-ТН): № 566759 від 14.08.2008 року (том І, а.с. 143), № 566765 від 19.08.2008 року (том І, а.с. 146), № 566772 від 05.09.2008 року (том І, а.с. 149), № 566771 від 05.09.2008 року (том 1 а.с. 176), № 566763 від 03.09.2008 року (том І, а.с. 152), № 566770 від 04.09.2008 року (том 1 а.с. 173), № 979021 від 22.07.2008 року (том І, а.с. 155), № 979022 від 23.07.2008 року (том І, а.с. 158), № 566754 від 24.07.2008 року (том І, а.с. 161), № 979011 від 13.07.2008 року (том І, а.с. 163), № 979013 від 20.08.2008 року (том І, а.с. 167), № 979019 від 21.07.2008 року (том І, а.с. 170); складськими квитанціями на зерно: № 297 від 02.10.2008 року (том І, а.с. 178), № 391 від 06.10.2008 року (том І, а.с. 181), № 662 від 13.10.2008 року (том І, а.с. 183), № 676 від 14.10.2008 року (том І, а.с. 186), № 715 від 16.10.2008 року (том І, а.с. 189), № 790 від 22.10.2008 року (том І, а.с. 192), № 841 від 27.08.2008 року (том І, а.с. 198), № 854 від 28.10.2008 року (том І, а.с. 201).

За наслідками поставки товарів ПП ОСОБА_6 були виписані на користь ТОВ “АСТІ (Україна)” податкові накладні: № 1482/7 від 13.07.2008 року на суму 25564,50 грн., в тому числі ПДВ 4260,75 грн. (том І, а.с.140); № 1490/7 від 20.07.2008 року на суму 28719,89 грн., в тому числі ПДВ 4786,65 грн. (том І, а.с. 139), № 1493/7 від 21.07.2008 року на суму 25619,89 грн., в тому числі ПДВ 4269,98 грн. (том І, а.с.138), № 1494/7 від 22.07.2008 року на суму 23833,69 грн., в тому числі ПДВ 3972,28 грн. (том І, а.с.137), № 1496/7 від 23.07.2008 року на суму 23461,30 грн., в тому числі ПДВ 3910,22 грн. (том І, а.с.136), № 1498/7 від 25.07.2008 року на суму 22410,00 грн., в тому числі ПДВ 3735,00 грн. (том І, а.с.135), № 1505/8 від 14.08.2008 року на суму 27910,00 грн., в тому числі ПДВ 4 651,75 грн. (том І, а.с.134), № 1507/8 від 19.08.2008 року на суму 28458,00 грн., в тому числі ПДВ 4743,00 грн. (том І, а.с.133), № 1514/8 від 04.09.2008 року на суму 22731,70 грн., в тому числі ПДВ 3788,62 грн. (том І, , а.с.132), № 1515/8 від 04.09.2008 року на суму 22248,00 грн., в тому числі ПДВ 3 708,00 грн. (том І, а.с.131), № 1517/9 від 05.09.2008 року на суму 24120,00 грн., в тому числі ПДВ 4020,00 грн. (том І, а.с.130), № 1516/9 від 05.09.2008 року на суму 24426,00 грн., в тому числі ПДВ 4071,00 грн. (том І, а.с.129), № 1535/10 від 02.10.2008 року на суму 38532,05 грн., в тому числі ПДВ 6422,01 грн. (том І, а.с.128), № 1541/10 від 06.10.2008 року на суму 54 452,04 грн., в тому числі ПДВ 9 075,34 грн. (том І, а.с.127), № 1545/10 від 13.10.2008 року на суму 104369,71 грн., в тому числі ПДВ 17394,95 грн. (том І, а.с.126), № 1546/10 від 14.10.2008 року на суму 26 727,91 грн., в тому числі ПДВ 4 454,65 грн. (том І, а.с.125), № 1547/10 від 16.10.2008 року на суму 137071,58 грн., в тому числі ПДВ 22845,26 грн. (том І, а.с. 124), № 1549/10 від 22.10.2008 року на суму 49500,18 грн., в тому числі ПДВ 8 250,03 грн. (том І, а.с.123), № 1550/10 від 22.10.2008 року на суму 42180,00 грн., в тому числі ПДВ 7030,00 грн. (том І, а.с. 122), № 1551/10 від 27.10.2008 року на суму 21470,08 грн., в тому числі ПДВ 3578,35 грн. (том І, а.с. 121), № 1552/10 від 28.10.2008 року на суму 36374,83 грн., в тому числі ПДВ 6062,47 грн. (том І, а.с. 120).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ “АСТІ (Україна)” та ПП ОСОБА_5 проведені у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку ЗАТ «ОТП Банк»щодо проведених операцій по рахунку № 26005001311557 та виписками з банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»щодо проведених операцій по рахунку № 2600816020 ТОВ «АСТІ (Україна)»(том І, а.с. 203-223).

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2008 року в сумі 24934,88 грн., за серпень 2008 року в сумі 9394,75 грн., за вересень 2008 року в сумі 15587, 62 грн., за жовтень 2008 року в сумі 85113,06 грн. (том ІІ, а.с. 177-257).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (в т.ч. зясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «АСТІ (Україна)»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ПП ОСОБА_5, та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП ОСОБА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 від 27.01.2005 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том ІІ, а.с. 21).

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення вказаних податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Щодо посилань податкового органу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2009 року по справі № 2а-3629/09 (том І, а.с. 1-2), яким визнано недійсними установчі документи ФОП ОСОБА_5 з дати реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_5 з моменту реєстрації, то суд звертає увагу на те, що вказане рішення районного суду скасовано ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 року і провадження у справі закрито (том ІІ, а.с. 175-176).

В матеріалах справи відсутні докази оскарження та скасування вказаної ухвали суду апеляційної інстанції у встановленому порядку.

Крім того, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи чи фізичної особи-підприємця та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не спричиняють недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних, про що вказано, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер в ЄДРСР 3060678.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних ПП ОСОБА_5 мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка № 12964617 від 06.02.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджують, що ФОП ОСОБА_5 станом на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том ІІІ, а.с. 29-30). Запис про припинення державної реєстрації вказаного підприємця у Єдиному державному реєстрі було внесено тільки 27.12.2010 року, тобто більше ніж через 2 роки після здійснення господарських операцій з позивачем.

Згідно п. 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних ФОП ОСОБА_5 не був ліквідований, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_5 не був виключений. Відтак, вказаний субєкт господарювання не мав дефектів у своєму правовому статусі та мав право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти недобросовісного характеру діяльності контрагента.

Вирішуючи питання про реальність поставки та отримання товару придбаного позивачем з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29 червня 2011 року № 10352874 до основних видів діяльності «АСТІ (Україна) (Україна)»належать: «Інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.70.0), «Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин» (код КВЕД 51.21.0), «Оптова торгівля квітами та іншими рослинам» (код КВЕД 51.90.0), «Виробництво нерафінованих олії та жирів»(код КВЕД 15.41.0), «Виробництво рафінованої олії»(код КВЕД 15.42.0), «Оптова торгівля хімічними продуктами»(код КВЕД 51.55.0) тощо ( том 1, а.с. 75-77).

В матеріалах справи наявне документальне підтвердження факту передачі придбаного позивачем товару (пшениці 5-6 класу, соняшникового насіння) від його продавця, що вказує на місце продажу товару і місце його зберігання.

Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»зберігання зерна підтверджується подвійним складським свідоцтвом, простим складським свідоцтвом і складською квитанцією, які виписуються зерновим складом після передачі зерна на зберігання.

Згідно з п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Досліджені в судовому засіданні докази - складські квитанції на зерно: № 297 від 02.10.2008 року (том І, а.с. 178), № 391 від 06.10.2008 року (том І, а.с. 181), № 662 від 13.10.2008 року (том І, а.с. 183), № 676 від 14.10.2008 року (том І, а.с. 186), № 715 від 16.10.2008 року (том І, а.с. 189), № 790 від 22.10.2008 року (том І, а.с. 192), № 841 від 27.08.2008 року (том І, а.с. 198), № 854 від 28.10.2008 року (том І, а.с. 201) підтверджують прийняття на зберігання зерна та насіння соняшника елеваторами ТОВ «Варварівський елеватор», ТОВ «Новоодеський елеватор»з переоформленням товару з ФОП ОСОБА_5 на ТОВ «Альфред С. Топфер Україна».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання зерна та насіння соняшника позивачем також надано товарно-транспортні накладні (оформлені за формою 1-ТН, встановленою згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363), а саме: № 566759 від 14.08.2008 року (том І, а.с. 143), № 566765 від 19.08.2008 року (том І, а.с. 146), № 566772 від 05.09.2008 року (том І, а.с. 149), № 566771 від 05.09.2008 року (том 1 а.с. 176), № 566763 від 03.09.2008 року (том І, а.с. 152), № 566770 від 04.09.2008 року (том 1 а.с. 173), № 979021 від 22.07.2008 року (том І, а.с. 155), № 979022 від 23.07.2008 року (том І, а.с. 158), № 566754 від 24.07.2008 року (том І, а.с. 161), № 979011 від 13.07.2008 року (том І, а.с. 163), № 979013 від 20.08.2008 року (том І, а.с. 167), № 979019 від 21.07.2008 року (том І, а.с. 170)

Судом встановлено, що придбані у ПП ОСОБА_5 зернові культури позивач купував з метою подальшого продажу іншим особам, що підтверджується договорам поставки № 100/050808-6 від 05 серпня 2008 року, № 100/220708 від 22 липня 2008 року, № 100/240708 від 24 липня 2008 року, укладеними з фірмою «Yurol UK Ltd»(том ІІ, а.с. 39-54), та договором № 510/22-4338 від 04.09.2008 року, укладеним з ТОВ «АДМ»(том ІІ, а.с. 71-85).

Фактичне відчудження товару з подальшим експортуванням товару за межі України, а також продаж товару на території України, підтверджується податковими накладними: № 1810 від 06.08.2008 року, № 1824 від 22.08.2008 року, № 1825 від 22.08.2008 року, № 1973 від 30.09.2008 року, № 1972 від 30.09.2008 року (том 2 а.с. 55-59), № 1993 від 14.10.2008 року, № 1994 від 15.10.2008 року, № 1995 від 16.10.2008 року, № 444 19.03.2009 року, № 450 від 20.03.2009 року, № 478 від 24.03.2009 року, № 491 від 26.03.2009 року, № 494 від 27.03.2009 року, № 517 від 30.03.2009 року (том ІІ, а. с. 87103); вантажно-митними деклараціями: № 504000007/8/001803 від 21.08.2008 року, № 50400007/8/001804 від 21.08.2008 року, № 504000007/8/002274 від 30.08.2008 року, № 504000007/8/002273 від 30.08.2008 року, № 504000007/8/001684 від 06.08.2008 року (том ІІ, а. с.63 -68).

Оплата товару згідно вищевказаних договорів підтверджується виписками з банківського рахунку позивача № 2600816020 від 09.10.2008 року по 31.03.2009 року (том ІІ, а.с. 108-120).

Таким чином, придбання товару у ПП ОСОБА_5 здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності по торгівлі зерном, насінням та іншими зерновими культурами, що спрямована на отримання доходу та є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425)”.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ПП ОСОБА_6, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПП ОСОБА_6 з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним субєктом господарювання було одержання позивачем податкової вигоди.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобовязання за Договорами між ТОВ “АСТІ (Україна)” та ФОП ОСОБА_5 виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також наявними в матеріалах справи первинним документами, які були складені під час подальшої реалізації третім особам зернових культур, придбаних позивачем у ФОП ОСОБА_5

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про не спрямованість договорів, укладених між позивачем та ПП ОСОБА_5 на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про безтоварність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “АСТІ (Україна)” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень-жовтень 2008 року, а висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є помилковим.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

З матеріалів справи вбачається дотримання позивачем зазначених вимог. Зокрема, матеріалами справи підтверджено факт одержання позивачем від ПП ОСОБА_5 податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка має на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямого постачальника.

Відтак, позивач був вправі включити до податкового кредиту за липень-жовтень 2008 року суму податку на додану вартість у розмірі 135030,00 грн. за наслідками господарських операцій з ПП ОСОБА_5 та перенести вказані суми до складу бюджетного відшкодування в наступних податкових періодах (серпень-листопад 2008 року), при тому, що з матеріалів справи вбачається відсутність заперечень відповідача щодо фактичної сплати позивачем суми податку в ціні товару (робіт, послуг).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за період з серпня по листопад 2008 року на 135030,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 00009792312 від 31 грудня 2010 року.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на час прийняття оскаржуваного рішення) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 67517,00 грн. згідно вказаного вище рішення є також протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 00009792312 від 31 грудня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «АСТІ (Україна)»підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0009792312/0 від 31 грудня 2010 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешнал (Україна)»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 17 лютого 2012 року.