Постанова № 22117465, 22.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2012 року№ 2а-13016/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Качура І.А. Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України проскасування рішення № 0000484040 від 18.07.2011 року О Б С Т А В И Н И С П Р А В И: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000484040 та рішення Державної податкової адміністрації України від 30.08.2011 №15721/6/25-0115 в частині залишення без розгляду та повернення скарги №6/2001 від 18.08.2011.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач вказує на відсутність порушення ним вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000484040 та рішення ДПА України про повернення скарги від 30.08.2011 №15721/6/25-0115 такими, що винесено без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства України.

Також, Позивач вказує на відсутність порушення ним вимог законодавства за зазначає, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.

Відповідач 1 Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 11509753,57грн. Крім того, Відповідач зазначає, що рішення ДПА України про залишення скарги без розгляду є обґрунтованим та винесено на підставі норм чинного законодавства України.

23.11.2011 до суду надійшла заява позивача щодо залучення Державної податкової служби в якості Відповідача 2. В обґрунтування заяви, Позивач зазначає, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 №836-р «Питання Державної податкової служби», функції і повноваження Державної податкової адміністрації, що припиняється покладено на Державну податкову службу України.

23.11.2011 протокольною ухвалою суду залучено до участі в розгляді справи в якості Відповідача 2 Державну податкову службу України.

Відповідач 2 Державна податкова служба України заперечував проти задоволення позовних вимог та просила суд залишити позовні вимоги в частині скасування рішення про залишення без розгляду скарги Позивача без розгляду.

Відповідач 1 в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

23.11.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження, у звязку з неявкою відповідача 1. Позивач та представник відповідача 2 проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що Відповідач 1 належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

05.12.2011 ухвалою суду задоволено клопотання Позивача та зупинено провадження у справі №2а-13016/11/2670.

22.02.2012 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника Відповідача 2 про залишення без розгляду позовних вимог в частині скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 30.08.2011 №15721/6/25-0115.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «АТ Каргілл»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Грейн Корн»код ЄДРПОУ 34534450 за період з 01.09.2010 по 30.11.2010, за результатом якої складено Акт від 30.06.2011 №498/40-40/20010397 (далі акт перевірки).

В ході перевірки Відповідачем встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 11509753,57грн.

На підставі Акту перевірки Спеціалізованої державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000484040, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 11509753,57грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу, яку рішенням Державної податкової адміністрації України від 30.08.2011 №15721/6/25-0115 залишено без розгляду.

Станом на час виникнення спірні правовідносини регулювалися Законом України “Про податок на додану вартість”(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Податковим кодексом України (станом на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення).

Судом встановлено, що на підставі направлення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.06.2011 №397 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу ПСП інших галузей виробничої сфери управління ПСП сфери матеріального виробництва Гудимою О.О., на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 08.06.2011 №280, акта від 25.03.2011 №689/23-2/34534450 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельна компанія «Грейн корн»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Барселона ОПТ»за вересень 2010 року, ТОВ «Компанія «ЄВВА»за жовтень, листопад 2010 року»складеного ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «АТ Каргілл»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Грейн Корн»код ЄДРПОУ 34534450 за період з 01.09.2010 по 30.11.2010,

Так, відповідно до п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За твердженням Відповідача, запит №15767/1040-447 від 24.05.2011 «Про надання інформації»по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Грейн Корн»за 2010 рік було направлено на адресу позивача, однак цьому Відповідачем не надано доказів.

Суд звертає увагу, що правомірність формування податкового кредиту, декларування податкових зобов'язань здійснюється у відповідності до наказу ДПА України від 24.05.2011р. №306 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)», який розроблено згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) та Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", із змінами і доповненнями (далі - Закон N 509), для застосування органами державної податкової служби при здійсненні контролю за достовірністю нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість суб'єктами господарювання - юридичними та фізичними особами.

Так відповідно до пп.. 4.3.2 зазначеного наказу, у разі виявлення додаткових обставин (оновлена ймовірна схема ланцюгів постачання, інформація підрозділів податкової міліції щодо можливого залучення окремих контрагентів для формування схемного податкового кредиту, в тому числі у ланцюгах постачання тощо) відповідно до підпункту 3.6.1 пункту 3.6 цих Методичних рекомендацій перелік належних до опрацювання контрагентів доповнюється та впродовж терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки вживаються заходи щодо отримання податкової інформації шляхом здійснення зустрічних звірок (документальних позапланових виїзних перевірок відповідно до пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу) із суб'єктами господарювання з урахуванням вимог Податкового кодексу, постанов N 1232 та N 1245. Зазначений перелік опрацьовується протягом всього періоду дослідження правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ з урахуванням зустрічних звірок (документальних позапланових виїзних перевірок відповідно до пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу) за ланцюгами постачання, що проводяться у разі необхідності з врахуванням вимог підпункту 3.6.1 пункту 3.6 цих Методичних рекомендацій. Відповідно перелік постачальників формується таким чином, щоб бути розширеним та доповненим з урахуванням реквізитів направлених запитів та отриманих відповідей, сум ПДВ, що підлягають перевірці, у тому числі сплачених постачальникам ".

Відповідно до пп. 81.1 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби".

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Позивачем направлення від 08.06.2011 №397 та копія наказу від 08.06.2011 №280 була вручена головному бухгалтеру Позивача під розписку.

Відповідно до статтею 85 Податкового кодексу України оформлення контролюючим органом документів, які дають право на проведення перевірки, з порушенням вимог закону, є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Як вбачається з акту перевірки, перевірку проведено з відома голови правління ЗАТ «АТ «Каргілл»та в присутності головного бухгалтера.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ, що є підставою для проведення перевірок та зустрічних перевірок, оскільки, копія наказу та направлення вручена представнику Позивача під розписку, Позивачем допущено співробітника Відповідача для проведення перевірки, яка проводилась в присутності представника Позивача, суд дійшов висновку, що Відповідач при проведенні перевірки, діяв відповідно до наданої йому компетенції, у спосіб визначений чинним законодавством України.

Як вбачається з акту перевірки Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 11509753,57грн., оскільки відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені на користь ТОВ «ТК «Грейн Корн», який, на думку Відповідача є нікчемним.

Так, судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Грейн Корн»укладено наступні договори поставки насіння соняшника 2010 року врожаю українського походження врожаю 2010 року, фуражного ячменю урожаю 2010 року, пшеницю 4, 5, 6 класу врожаю 2010 року українського походження (надалі також “Товар”): Договір поставки № CVP06257 від 27.08.2010; Договір поставки № CVP06092 від 23.08.2010; Договір поставки № CVP11733 від 05.11.2010; Договір поставки № CVP11900 від 10.11.2010; Договір поставки № CVP12186 від 15.11.2010; Договір поставки № CVP10623 від 19.10.2010; Договір поставки № CVP10743 від 20.10.2010; Договір поставки № CVP06306 від 30.08.2010; Договір поставки № CVP11624 від 03.11.2010; Договір поставки № CVP11696 від 04.11.2010; Договір поставки № CVP06306 від 30.08.2010; Договір поставки № CVP11594 від 02.11.2010; Договір поставки № CVP11272 від 27.10.2010; Договір поставки № CVP11273 від 27.10.2010; Договір поставки № CVP11288 від 27.102.2010; Договір поставки № CVP11526 від 01.11.2010; Договір поставки № CVP11018 від 25.10.2010; Договір поставки № CVP11398 від 28.10.2010; Договір поставки № CVP11353 від 26.10.2010; Договір поставки № CVP11327 від 26.10.2010; Договір поставки № CVP11326 від 27.10.2010; Договір поставки № CVP11321 від 26.10.2010; Договір поставки № CVP11269 від 27.10.2010; Договір поставки № CVP11068 від 25.10.2010; Договір поставки № CVP10982 від 25.10.2010; Договір поставки № CVP10889 від 22.10.2010; Договір поставки № CVP11155 від 26.10.2010; Договір поставки № CVP11157 від 26.10.2010; Договір поставки № CVP10924 від 22.10.2010; Договір поставки № CVP10662 від 20.10.2010; Договір поставки № CVP10756 від 21.10.2010; Договір поставки № CVP11257 від 27.10.2010; Договір поставки № CVP08999 від 30.09.2010; Договір поставки № CVP11767 від 08.11.2010; Договір поставки № CVP07555 від 16.09.2010; Договір поставки № CVP07739 від 20.09.2010; Договір поставки № CVP09118 від 04.10.2010; Договір поставки № CVP08512 від 27.09.2010; Договір поставки № CVP08910 від 30.09.2010; Договір поставки № CVP08769 від 29.09.2010; Договір поставки № CVP08898 від 30.09.2010; Договір поставки № CVP08643 від 28.09.2010; Договір поставки № CVP08450 від 24.09.2010; Договір поставки № CVP08371 від 24.09.2010; Договір поставки № CVP07320 від 15.09.2010; Договір поставки № CVP05810 від 11.08.2010; Договір поставки № CVP05807 від 11.08.2010; Договір поставки № CVP05808 від 11.08.2010; Договір поставки № CVP05648 від 05.08.2010; Договір поставки № CVP09902 від 12.10.2010; Договір поставки № CVP09745 від 11.10.2010; Договір поставки № CVP05603 від 04.08.2010; Договір поставки № CVP05504 від 03.08.2010; Договір поставки № CVP05659 від 05.08.2010; Договір поставки № CVP05794 від 11.08.2010; Договір поставки № CVP07466 від 16.09.2010; Договір поставки № CVP07240 від 14.09.2010; Договір поставки № CVP05458 від 30.07.2010; Договір поставки № CVP06702 від 06.09.2010; Договір поставки № CVP06665 від 06.09.2010; Договір поставки № CVP06628 від 06.09.2010; Договір поставки № CVP06586 від 03.09.2010; Договір поставки № CVP10982 від 25.10.2010; Договір поставки № CVP05554 від 03.08.2010; Договір поставки № CVP06146 від 26.08.2010; Договір поставки № CVP10112 від 14.10.2010; Договір поставки № CVP09742 від 11.10.2010; Договір поставки № CVP09732 від 09.09.2010; Договір поставки № CVP09125 від 04.10.2010; Договір поставки № CVP08941 від 30.09.2010; Договір поставки № CVP08871 від 29.09.2010, Договір поставки № CVP08859 від 29.09.2010, Договір поставки № CVP08686 від 28.09.2010, Договір поставки № CVP08478 від 27.09.2010, Договір поставки № CVP08500 від 27.09.2010, Договір поставки № CVP07834 від 20.09.2010, Договір поставки № CVP07616 від 17.09.2010, Договір поставки № CVP07769 від 20.09.2010, Договір поставки № CVP08405 від 24.09.2010, Договір поставки № CVP08269 від 23.09.2010, Договір поставки № CVP08008 від 21.09.2010, Договір поставки № CVP08140 від 22.09.2010, Договір поставки № CVP06702 від 06.09.2010, Договір поставки № CVP07112 від 13.09.2010, Договір поставки № CVP07110 від 13.09.2010, Договір поставки № CVP07276 від 14.09.2010, Договір поставки № CVP07348 від 15.09.2010, Договір поставки № CVP07484 від 16.09.2010, Договір поставки № CVP10078 від 14.102010, Договір поставки № CVP10351 від 18.10.2010, Договір поставки № CVP09869 від 12.10.2010, Договір поставки № CVP10004 від 13.10.2010, Договір поставки № CVP10419 від 15.10.2010, Договір поставки № CVP10479 від 19.10.2010, Договір поставки № CVP10461 від 19.10.2010, Договір поставки № CVP10526 від 19.10.2010, Договір поставки № CVP10586 від 20.10.2010, Договір поставки № CVP10741 від 21.10.2010, Договір поставки № CVP09122 від 04.10.2010, Договір поставки № CVP09209 від 05.102.2010, Договір поставки № CVP09485 від 07.10.2010, Договір поставки №CVP09202 від 05.10.2010, Договір поставки № CVP09477 від 07.10.2010, Договір поставки № CVP09407 від 06.10.2010, Договір поставки № CVP09583 від 07.10.2010, Договір поставки № CVP09692 від 08.10.2010, Договір поставки № CVP10380 від 18.10.2010, Договір поставки № CVP10381 від 18.10.2010, Договір поставки № CVP10386 від 18.10.2010, Договір поставки № CVP10389 від 17.10.2010, Договір поставки № CVP10393 від 18.10.2010, Договір поставки № CVP09603 від 08.10.2010, Договір поставки № CVP10215 від 15.10.2010, Договір поставки № CVP06628 від 06.09.2010 (далі спірні договори).

Розділом 2 вищевказаних договорів визначено вимоги щодо кількості і якості поставленого Товару, а саме, зокрема: якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 22391-89, ДСТУ 7011:2009.

Згідно з пунктами 4.1 розділу 4 договорів поставка товару здійснюється партіями залізничним або автомобільним транспортом. Кожен вагон повинен супроводжуватися: а) залізничною накладною; б) сертифікатом якості, виданим держхлібінспекцією чи посвідченням якості елеватора із зазначенням номеру вагону; в) карантинним сертифікатом.

В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки Позивача, правочини, укладені між ЗАТ “АТ Каргілл” та ТОВ “Торгівельна компанія «Грейн корн», не спричинили жодних правових наслідків для його сторін.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами поставки, укладеними між Позивачем та ТОВ «ТК «Грейн Корн».

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Як вбачається зі змісту вищевказаних договорів поставки насіння соняшникового врожаю 2010 року, (п. 4.1 Договорів) поставка товару здійснюється партіями залізно дорожніми або автомобільним транспортом.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведених договорах поставки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов вказаних договорів сторонами укладено та підписано наступні документи:

- видаткові накладні;

- рахунки-фактури;

- податкові накладні;

- виписки з рахунку ПАТ «КІБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ»;

- товарно-транспортні накладні;

- складські квитанції на зерно.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Вищевказані накладні та рахунки фактури, в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Проте, відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як визначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 6.1 договорів приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на ЗАТ “АТ Каргілл”. Кінцева якість товару визначається за результатами аналізу в лабораторії ЗАТ “АТ Каргілл”, а кінцева кількість визначається за результатами зважування вагами ЗАТ “АТ Каргілл”.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження проведення аналізів Товару, відповідно до умов вказаних договорів, хоча проведення такого аналізу саме ТОВ «АТ «Каргілл»є обовязковою умовою спірних договорів.

Також, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичної передачі Товару та подальшого використання його у господарській діяльності, а саме: накладні на отримання Товару, довіреності на отримання Товару, акти прийому-передачі, звіти по прийнятим продуктам, договори складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна з додатками, вагові відомості, звіт про рух зерна.

Так, Позивачем надано суду копії:

-вантажно митних декларацій №700000010/2010/012294, №700000010/2010/2092, №700000010/2010/012665, №700000010/2010/011694, №700000010/2010/010112, №700000010/2010/012006, №700000010/2010, №123020006/2010/000075,

-додатки №CVS09298/50000565 від 05.10.2010, №CVS08585/50000543 від 27.09.2010, №CVS10033/50000593 від 13.10.2010 до контракту №Y-2 від 15.05.2007,

-доповнення до додатку №CVS04224/50000423 від 12.07.2010 до контракту №Y-2 від 15.05.2007,

-повідомлення,

-контракт №CVS06711 BMP1785 від 06.09.2010.

Як вбачається зі змісту контракту №CVS06711 BMP1785 від 06.09.2010 укладеного між Позивачем та Каргілл Інтернешнл С.А., Позивач зобовязується продати, а Покупець придбати та оплатити українську мяку пшеницю 4,5 класів (група Б) и 6 класу у відповідності до умов контракту.

При цьому, у п. 11 Контракту вказано, що Позивач зобовязаний надати Покупцю сертифікат походження Товару, фітосанітарний, радіаційний, фумігацій ний, ветеринарний сертифікати та сертифікат ваги та якості (оригінал та 3 копії).

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду жодних доказів фактичного виконання умов контракту, а саме: атів прийому-передачі Товару, довіреностей на передачу Товару та сертифікатів, наявність яких є обовязковою умовою виконання контракту, відтак суд дійшов висновку, що контракт №CVS06711 BMP1785 від 06.09.2010 не є належним доказом використання Товару відповідно до спірних контрактів у господарській діяльності Позивача.

Також, на підтвердження факту подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного Позивачем надано суду копії: розрахунку вартості переробки насіння соняшника за серпень 2010 року, виробничий звіт переробки давальницької сировини насіння соняшника 2010 рік за період з 30.07.2010 по 30.08.2010, акт переробки давальницької сировини, виробничий звіт з переробки давальницької сировини насіння соняшникове 2010 рік, розрахунок вартості переробки.

При цьому, Позивачем не надано жодного доказу, передачі Товару на переробку (акти прийому передачі, довіреності, товарно-транспортні накладні).

Судом встановлено, що Позивач має наступні філії, які є підрозділами Позивача без створення юридичної особи:

- Каховська філія ЗАТ «АТ КАргілл»(Херсонська обл., м. Каховка, вул. Південна, 1),

- Хащуватська філія ЗАТ «АТ «Каргілл»(Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, с. Хащувате, вул. Степова, 1)

- Донецька філія ЗАТ «АТ «Каргілл»(Донецька обл.. м. Донецьк, вул. Бійцева, 80),

- Філія Користівське Хлібоприймальне Підприємство»ЗАТ «АТ «Каргілл»(Кіровоградська обл., с. Куцівка, вул. Привокзальна, 5),

- Філія «Степовий елеватор Балаклея»ЗАТ «АТ «Каргілл»(Харківська обл. Балаклійський р-н, с. Савинці, вул. Шкільна, 21),

- Філія «Степовий елеватор Балаклея»ЗАТ «АТ «Каргілл»(Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Мірошниченка, 31),

- Філія «Степовий елеватор Балаклея»ЗАТ «АТ «Каргілл»(Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, Брагинівка, вул. Польова, 33).

Враховуючи викладене, суд критично ставиться до первинних бухгалтерських документів наданих Позивачу його філіями, а саме: складських квитанцій на зерно, розрахунку вартості переробки насіння соняшника за серпень 2010 року, виробничого звіту переробки давальницької сировини насіння соняшника 2010 рік за період з 30.07.2010 по 30.08.2010, акту переробки давальницької сировини, виробничого звіту з переробки давальницької сировини насіння соняшникова 2010 рік, розрахунку вартості переробки.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом”.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ “Торгівельна компанія «Грейн Корн” та ТОВ “Елфра Дисплей”, ТОВ “Барселона - ОПТ”, ТОВ «Компанія «ЄВВА», не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобовязань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, тобто у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, оскільки певна частина первинних документів наданих Позивачем на підтвердження реального виконання спірних договорів, надана філіями самого Позивача, враховуючи відсутність атів прийому-передачі Товару, довіреностей на передачу Товару та сертифікатів якості, наявність яких є обовязковою умовою виконання спірних договорів, суд дійшов висновку, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні вищевказаних спірних договорів і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені спірні договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак висновки відповідача щодо порушення Позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 11509753,57грн. є обґрунтованим, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 54.3, 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Також, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкове повідомлення рішення від 18.07.2011 №0000484040 відповідає вимогам законодавства України.

Щодо вимоги про скасування рішення ДПА України від 30.08.2011 №15721/6125-0115 про залишення скарги без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.2, 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пп.. 8.1, 8.2 п. 8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010р. №1001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011р. за №10/18748) передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 зазначеного Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до ДПА України.

У разі отримання рішення ДПА у м. Києві, прийнятого за розглядом скарги, платник має право протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення, ДПА у м. Києві, подати скаргу до ДПА України.

Відповідно до п. 56.7 Податкового кодексу України у разі порушення платником податків вимог п. 56.3 і 56.6, подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, представником Позивача подано до ДПА України скарги на податкові повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000474040, №0000484040, від 11.07.2011 №0000414040, №0000424040.

Рішенням ДПА України від 30.08.2010 №15721/61250115, копія якого міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 83-84) вищевказані скарги представника Позивача залишено без розгляду.

Вимоги до оформлення скарги визначені Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010р. №1001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011р. за №10/18748).

Відповідно до пп. „г" п. 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, у скарзі має бути зазначено для юридичної особи - платника податку, що подається її представником, то до скарги долучається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Підпис представника юридичної особи - платника податку на скарзі повинен бути скріплений печаткою юридичної особи - платника податку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення ДПА України підпис представника Позивача на вказаних скаргах не скріплені печаткою платника податку (Позивача).

В той же час, підпунктом „ґ" пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, зазначено, що орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, або залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

Оскільки ДПА України в оскарженому рішенні вказано, що Позивачем порушено пп. „г" п. 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, внаслідок чого скаргу залишено без розгляду, суд дійшов висновку, що твердження Позивача, що рішення є необґрунтованим та в ньому не визначено, яку саме норму порушено Позивачем при поданні відповідної скарги, суд вважає необґрунтованим.

Враховуючи, що оскаржуване рішення ґрунтується на чинному законодавстві України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПА України від 30.08.2011 №15721/6125-0115 про залишення скарги без розгляду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачі, як субєкти владних повноважень, довели правомірність податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000484040 та рішення ДПА України від 30.08.2011 №15721/6125-0115 про залишення скарги без розгляду, відповідно.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкового повідомлення рішення та рішення за результатами розгляду скарги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур В.В. Шарпакова