Постанова № 22116600, 02.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2012 року           17:45           № 2а-12683/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Елерон»;

2) Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «Прогрес»

про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі –податковий орган або позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Елерон»(надалі –ТОВ «НВФ «Елерон»або відповідач 1) на користь Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «Прогрес»(надалі –ДП НВК «Прогрес»або відповідач 2) кошти одержані за договором вчиненим з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв’язку з його нікчемністю у розмірі 165000,00 грн. та стягнути з Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «Прогрес»на користь державного бюджету України кошти у розмірі 165000,00 грн.

Ухвалою суду від 08 вересня 2011 року відкрите провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки дії підприємств, а саме, операції з продажу товарів (робіт, послуг) за червень 2009 року на суму 165000,00 грн. не породжують виникнення податкових правовідносин та є протиправними з огляду на той факт, що договір між ТОВ «НВФ «Елерон»та його контрагентом є недійсними в силу закону, оскільки не відповідають загальними умовам дійсності правочину, а тому відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, стягується в дохід держави одержане за господарським зобов’язанням, вчиненим з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Представники відповідачів проти позову заперечили та зазначили, що господарська операція, здійснена в рамках договору № 41-ЭТ від 02 квітня 2009 року мала місце в реальності, що підтверджується відповідними документами, здійснена відповідно до вимог законодавства, а тому доводи позивача є безпідставними.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

02 квітня 2009 року між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" як виконавцем та ДП НВК "Прогрес" як замовником укладено договір № 41-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, згідно умов якого виконавець зобов'язався виконати та здати замовнику роботу "Дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-6 (ПРКр)". Загальна вартість робіт - 165000,00 грн.

Виконання договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11 червня 2009 року до договору та податковою накладною від 11 червня 2009 року № 7.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку сторін.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва - вважає вказаний договір нікчемним правочином та просить застосувати до його сторін наслідки, передбачені ст. 208 ГК України, з таких підстав.

19 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕЛЕРОН" з питань взаємовідносин з ТОВ "Мега-Групп" та дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01 лютого 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт №136/23-60/22965502.

Згідно акту встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН".

Крім того, Ніжинською обласною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ДП НВК "Прогрес", за результатами якої складено акт №411/23-14307297 від 11 квітня 2011 року. Згідно матеріалів перевірки встановлено, що ДП НВК "Прогрес" має свідоцтво про атестацію наукової установи №246 від 26 червня 2003 року "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням", видане Міністерством промислової політики України, у зв'язку з чим ДП НВК "Прогрес" має можливості самостійно проводити вказані дослідження. Таким чином, на думку позивача, потреба у придбанні послуг з дослідження аеродинамічних характеристик моделей у ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" підприємством не доведена.

Вказані факти, на думку позивача, свідчать про відсутність в діях ДП НВК "Прогрес" економічної доцільності витрат на послуги з дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-6 та причинного зв'язку між придбаними послугами, роботами та отриманням економічної вигоди, направленої на максималізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто, на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги, роботи для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин суми, сплачені при придбанні послуг у ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН", віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту ДП НВК "Прогрес" безпідставно.

В ході перевірки також встановлено, що єдиним постачальником послуг, які були надані ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" - ДП НВК "Прогрес", було ТОВ "Мега-Групп".

Постановою господарського суду м. Києва у справі №44/367б від 14 березня 2010 року ТОВ "Мега-Групп" визнано банкрутом.

ДПП у Печерському районі м. Києва в ході перевірки ТОВ "Мега-Групп" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торговельного обладнання, а також відсутність підприємства за податковою адресою.

Вказане свідчить про неможливість реального здійснення вказаним підприємством господарських операцій.

В обгрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 26 вересня 2006 р., згідно якої визнання нікчемного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається, лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, згідно якого в податкових відносинах не може застосовуватися ст. 204 ЦК України, ст. 203, 215, 216 ЦК України щодо нікчемності правочину, ст. 208 ГК України, що визначає наслідки укладення договору, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛЕРОН" - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач не погоджується з висновком про нікчемність договору від 07 квітня 2009 року № 42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, оскільки нікчемність правочину має бути встановлена законом згідно ст. 215 ЦК України, тоді як в даному випадку висновок про нікчемність укладеного грунтується на припущеннях позивача.

В даному випадку нікчемність правочину законом не встановлена, тому недійсність договору має бути встановлена в судовому порядку.

Ст. 207 ГК України в даному випадку, на думку відповідача, застосовуватися не може, оскільки не містить особливостей регулювання господарських відносин.

Щодо правовідносин за договором від 07 квітня 2009 року № 41-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення відповідач 1 зазначає наступне.

Трудових ресурсів ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" достатньо для виконання робіт з дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-6, оскільки з трьох осіб, оформлених на підприємстві, дві мають вищу освіту в галузі створення та виготовлення літальних апаратів з відповідним досвідом роботи 35-40 років.

Необхідність укладення договору з ТОВ "Мега-Групп" полягала в тому, що спроба налагодити прямі договірні відносини з власниками аеродинамічних труб (АНТК Антонов) виявилася марною - ціни, запропоновані їх спеціалістами, враховуючи монопольне становище, перевищували в рази запропоновані ДП НВК "Прогрес".

Державне підприємство "Науково-виробнича фірма "Прогрес" - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Договір від 07 квітня 2009 року № 41-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, укладений між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" та ДП НВК "Прогрес", спрямований на настання реальних наслідків і не мав на меті ухилення від сплати податків.

Аналізуючи положення ЦК України та ГК України, відповідач дійшов висновку про те, що за умови доведеності позивачем недійсності укладеного договору, моментом виникнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, в контексті ст. 208 ГК України є укладення договору. Саме з цього часу слід обчислювати строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 ГК України.

Щодо правовідносин з відповідачем 1 по суті ДП НВК "Прогрес" зазначає наступне.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договору між відповідачами, не надано доказів на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності заподіяної державі шкоди. Таким чином, підстави для висновку про укладення договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, відсутні.

Суд підтримує позицію відповідачів та вважає позовні вимоги не обґрунтованими, деручи до уваги наступне.

Відповідно до ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, за статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається...

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Водночас застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов’язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов’язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З’ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов’язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб’єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо. (постанова Верховного Суду України від 09 лютого 2010 року http://reyestr.court.gov.ua/Review/8530206)

Таким чином, для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів 165 00,00 грн. одержаних за договором коштів необхідно встановити факт укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тобто, нікчемність правочину в розумінні ст. 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про нікчемність правочину - укладеного між відповідачами договору від 02 квітня 2009 року №41-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення отриманих за договором коштів.

Під час розгляду справи відповідачі надали суду докази того, що укладений між відповідачами договір №41-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення укладений та виконаний згідно вимог законодавства, і висловлені позивачем припущення про його нікчемність є безпідставними.

В даному випадку позивач в якості підстави для висновку про можливість у ДП НВК "Прогрес" самостійно проводити дослідження посилається виключно на наявність свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26 червня 2003 року "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням", що є очевидно недостатнім для такого висновку. Будь-яких доказів залучення спеціалістів у сфері аеродинамічних досліджень, вивчення питання про наявність у ДП НВК "Прогрес" відповідної технічної бази для проведення досліджень, позивач не надав, що свідчить про безпідставність зробленого ним висновку.

Щодо висновку про відсутність економічної доцільності в укладенні договору, то вказане твердження позивача базується на висновку про можливість у ДП НВК "Прогрес" самостійно проводити дослідження, який не прийнято судом до уваги.

Факт виконання ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" робіт за договором, прийняття замовником за договором - ДП НВК "Прогрес" - його результатів, проведення розрахунку за договором та факт сплати податків позивачем не заперечується, тому товарність операції та відсутність наміру у сторін на ухилення від сплати податків судом під сумнів не ставиться.

Щодо правовідносин ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" суд зазначає наступне.

Укладення договору ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" для забезпечення належного виконання договору №42-ЭТ саме по собі не свідчить про укладення договору №42-ЭТ на порушення інтересів держави. Незалежно від того, самостійно ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" виконав роботи за договором №42-ЭТ, чи укладав для цього договори з третіми особами, на взаємовідносини між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" та ДП НВК "Прогрес" за договором №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення це ніяк не впливає.

За таких обставин договірні відносини між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" жодним чином не впливають на можливий висновок про нікчемність договору №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення.

Якщо під час розслідування кримінальної справи або за будь-яких інших обставин буде встановлено факти проведення ТОВ "Мега-Групп" господарської діяльності на порушення вимог чинного законодавства, це не є підставою для висновку про нікчемність усіх договорів, укладених ТОВ "Мега-Групп" з усіма своїми контрагентами, а також про нікчемність всіх договорів, укладених контрагентами ТОВ "Мега-Групп" з іншими особами.

Також, в матеріалах справи наявна постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року по справі № 2а/2570/2952/2011 за позовом ДП НВК "Прогрес" до Ніжинської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за висновками перевірки першого.

Так, згідно висновків Ніжинської ОДПІ договір №42-ЭТ з поміж інших є нікчемним.

Проте, Чернігівським окружним адміністративним судом встановлено протилежне, а податкові повідомлення-рішення скасовані.

Відповідно до ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, тобто, в даному випадку саме на позивача покладається тягар доказування нікчемності правочину, тоді як вищенаведене свідчить про невиконання ним вказаного обов'язку та ненадання суду відповідних доказів, тоді як на припущеннях висновок про нікчемність правочину базуватися не може.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року.