Постанова № 22116522, 14.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року           <Час проголошення >справа № 2а-15447/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська

доКонцерну "Військторгсервіс"

про          стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 595089грн.80коп.

В С Т А Н О В И В:

          Державна податкова інспекція у Кіровському районі міста Дніпропетровська звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості з Концерну "Військторгсервіс".          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, порушено вимог п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, в результаті чого виникла заборгованість перед бюджетом у розмірі 595089грн.80коп.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на безпідставне застосування штрафних санкцій на підставі Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Відповідач також зазначає про порушення податковим органом строків застосування санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову перевірку філії державного підприємства міністерства оборони України “Управління торгівлі Південного оперативного командування” Дніпропетровської дирекції військової торгівлі №5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2005року по 30травня 2008року.

За результатами перевірки складено акт №2304/236/24293099 від 10 липня 2008 року.

Відповідач не погоджується з висновками акту перевірки щодо встановлення порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскаржив його в суді.

На підставі висновків акту перевірки, керуючись п. 1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесене рішення №0001642303 від 28 липня 2008року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 595089,80 грн.

Під час проведення перевірки було встановлено факти проведення розрахункових операцій без використання розрахункових книжок за перевіряємий період на загальну суму 119017,96 грн.

Таким чином, за перевіряємий період були здійснені розрахункові операції без застосування РРО, КОРО та РК на суму 119017,96 грн., чим було порушено вимоги п. 1 ст. З Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня.1995 року № 265/95 -ВР .

Відповідно до п. 1 статті 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (паданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим. Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Згідно з статтею 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця".

Відповідальність за зазначене порушення передбачена п.1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95 -ВР із змінами та доповненнями, у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій або проведення їх без використання розрахункової книжки.

З огляду на зазначене вище, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з висновками акту перевірки, щодо встановленого порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Однак, статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

При цьому статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтями 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення відбувалися з 1 квітня 2005 року по 1 червня 2006 року, однак адміністративно-господарську санкцію застосовано 28 липня 2008 року, тобто через 2 роки та 1 місяць, що виключає можливість її застосування на підставі положень статті 250 ГК України, у зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій в розмірі 595089грн.80коп.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                                                                 Н.М. Клименчук