Постанова № 22116450, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 січня 2012 року 09:20 № 2а-15687/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Лозової Ірини Олександрівни

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомсубєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001511705 та податкової вимоги від 07.10.2011 №8484. На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам розяснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001511705 та податкової вимоги від 07.10.2011 №8484.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва на підставі необґрунтованих та документально непідтверджених висновків акту позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001511705, яким субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовано фінансові(штрафні) санкції. Крім того, позивачу безпідставно виставлено податкову вимогу від 07.10.2011 №8484 до закінчення процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення. Враховуючи оскарження податкового повідомлення-рішення за встановленою процедурою, податкове зобовязання на час винесення податкової вимоги не було узгодженим. За посиланням позивача, відповідачем під час здійснення перевірки не враховані первинні документи, в звязку з чим зроблено хибний висновок про фіктивність операцій з контрагентом позивача та прийнято рішення про їх нікчемність.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість висновків акту позапланової виїзної документальної перевірки, відповідно до яких субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1500,00 грн. та застосовано фінансові(штрафні) санкції у розмірі 375,00 грн. Так, перевіркою встановлено, що між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»здійснювались фінансово-господарські відносини, без настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Під час судового розгляду справи в судових засіданнях оголошувалась перерва у звязку із необхідністю одержання нових доказів у справі. Також розгляд справи відкладався через неявку представників сторін в судове засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 з питання правильності формування податкового кредиту за серпень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва складено акт від 14.06.2011 №4426/17-05/НОМЕР_1, яким зафіксовано факт порушення субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), взаєморозрахунків та укладання угод з метою настання реальних наслідків по господарським операціям за серпень 2010 року між позивачем та контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор», відповідно до частини першої, пятої статті 203, частини першої, другої статі 215, частина першої статті 216, статті 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в звязку з чим податковою інспекцією зроблено висновок про нікчемність угоди поставки.

Як вбачається з акту перевірки від 14.06.2011 №4426/17-05/НОМЕР_1, висновки щодо порушення субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та встановлення нікчемності правочинів на підставі норм Цивільного кодексу України, ґрунтуються на результатах аналізу даних системи «Автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», акту документальної невиїзної документальної перевірки державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»від 04.02.2011 №76/233/33382578, листа Державної податкової адміністрації України від 07.04.2011 №804/7/17-413, листі державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 14.01.2011 №1252/7/23-115 для врахування копії службової записки тимчасово виконуючого обовязки першого заступника начальника управління податкової міліції державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області Лісняка В.І. від 13.01.2011 вхідний №112/26-3406, в якій зазначено, про розслідування кримінальної справи №99106210 (КЗОП №128 від 04.11.2010), яка порушена 05.11.2010 слідчим відділом податкової міліції державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва, та на завірених копіях документів по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор», які на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор».

З огляду на це державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва зроблено висновок про відсутність у субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 підстав для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в сумі 1500,00 грн.

На підставі акту перевірки від 14.06.2011 №4426/17-05/НОМЕР_1 державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001511705, яким субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 875,00 грн., з них: 1500,00 грн. основний платіж; 375,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури апеляційного узгодження податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 24.06.2011 №0001511705 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

На підставі податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001511705 державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва винесена податкова вимога з податку на додану вартість від 07.10.2011 №8484 на суму 1871,16грн.

Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3, з метою уникнення в подальшому нарахування фінансових (штрафних) санкцій з податку на додану вартість, податковий борг в сумі 1871,16грн. сплачено 25.10.2011, проте позивач не вважає зазначену суму узгодженим податковим зобовязанням, оскільки не завершив процедуру оскарження.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З акту перевірки від 14.06.2011 №4426/17-05/НОМЕР_1, вбачається, що вказана перевірка здійснювалась за наслідками перевірки контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор», відповідно до акту документальної невиїзної перевірки державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 04.02.2011 №76/233/33382578 з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість, встановлено порушення частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (частина пята статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а саме з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»за період серпень 2010 року, актом перевірки від 14.06.2011 №4426/17-05/НОМЕР_1 встановлено, що між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»укладено договір придбання товару.

За вказаними господарськими операціями товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»складено податкову накладну від 12.08.2010 №003401208 на загальну суму 9000,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 1 500,00 грн.

Водночас, державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва вказує на те, що листом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 14.01.2011 №1252/7/23-115 доведено для врахування копію службової записки тимчасово виконуючого обовязки першого заступника начальника управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області Лісняка В.І. від 13.01.2011 вхідний №112/26-3406, в якій зазначено, що в рамках розслідування кримінальної справи №99106210 (КЗОП №128 від 04.11.2010), яка порушена 05.11.2010 слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва, а саме того, що невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом неправомірного використання паспортних даних підставних осіб, створили субєкти підприємницької діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехнологія», товариство з обмеженою відповідальністю «Ятус», приватне підприємство «Мітра», товариство з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор», приватне підприємство «Юст-А», товариство з обмеженою відповідальністю «К.В.С.Т.», товариство з обмеженою відповідальністю «К.А.Р.Т.», приватне підприємство «Гелей», товариство з обмеженою відповідальністю «Солярис ДМ», товариство з обмеженою відповідальністю «Пайн», товариствоз обмеженою відповідальністю «Будмонополія», товариство з обмеженою відповідальністю «Даном», товариство з обмеженою відповідальністю «Сканія плюс», приватне підприємство «Сталь Маш», товариство з обмеженою відповідальністю «Латон», товариство з обмеженою відповідальністю «Тродос плюс», товариство з обмеженою відповідальністю «Алабама», товариство з обмеженою відповідальністю «Ліокс», товариство з обмеженою відповідальністю «Форсайт Плюс»та інші, та в подальшому використали поточні рахунки та інші обовязкові реквізити даних підприємств для протиправного формування податкового кредиту з податку на додану вартість інших субєктів підприємницької діяльності, використовуючи при цьому завідомо підроблені документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Також, актом перевірки встановлено, що контрагенту позивача - товариству з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість рішенням від 20.12.2010 №6.

З огляду на це, державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва не погоджується з правомірністю включення субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 500,00 грн., оскільки підставою для нарахування податкового кредиту стали податкові накладні, підписані не уповноваженою особою, в звязку з чим всі господарські операції вчинені з контрагентом позивача є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, про що зроблено висновок в акті документальної невиїзної перевірки державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 04.02.2011 №76/233/33382578 з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»та в акті перевірки від 14.06.2011 №4426/17-05/НОМЕР_1 державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва.

За таких обставин, державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва зроблено висновок про відсутність у субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 підстав для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджену податковою накладною від 12.08.2010 №003401208.

Аналізуючи зазначені доводи відповідача, суд звертає увагу на наступному.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податків на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема, в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем не спростовано доводи позивача, що на момент складення податкової накладної товариство з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»було зареєстровано як платник податку на додану вартість із присвоєнням індивідуального податкового номера.

Таким чином, суд вказує на те, що податкова накладна від 12.08.2010 №003401208 складена особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва не надано суду доказів того, що під час здійснення позапланової перевірки позивача органом державної податкової служби досліджувалось питання реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема, що досліджувались первинні документи позивача, рух продукції, що поставлялась. Також, державною податковою інспекцією не надано суду доказів, що на підставі документів, які покладено в основу висновків акту перевірки позивача (акт документальної невиїзної перевірки державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 04.02.2011 №76/233/33382578), до контрагента позивача приймались податкові повідомлення-рішення.

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.01.2012 №12878158 товариство з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»здійснювало господарську діяльність відповідно до заявленого виду діяльності КВЕД51.7 інші види оптової торгівлі.

Одночасно, згідно із довідкою з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.01.2012 №12900318 товариство з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор» 09.08.2011 припинено юридичну особу у звязку із визнанням її банкрутом.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобовязань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами. Такі припущення не позбавляють правового значення виданої цим контрагентом податкової накладної.

Одночасно з викладеним, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, є необґрунтованими та безпідставними.

Аналізуючи доводи державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва щодо порушення субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 вимог пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд звертає увагу на наступному.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна від 12.08.2010 №003401208 отримана позивачем, в результаті чого за податковий період - серпень 2010 року позивач включив суму 1500,00грн. до податкового кредиту, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 від 14.09.2010 №107316 та відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача в судовому засіданні та в акті перевірки від 14.06.2011 №4426/17-05/НОМЕР_1 на нікчемність правочинів по операціях та взаєморозрахунках з придбання товарів (робіт, послуг) між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані первинні документи на підставі яких здійснювались фінансово-господарські операції між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор», а саме договір поставки від 01.06.2010 № 03/10, за яким постачальник зобовязується передати товар, а покупець прийняти і сплатити, умова оплати після поставки, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, факт отримання товару підтверджується наявністю у позивача податковою накладною від 12.08.2010 №003401208 та накладною від 12.08.2010 №003401208.

В подальшому товар позивачем реалізовано кінцевому споживачу КП «Международный аэропорт Одесса»на підставі договору поставки продукції від 04.07.2008 №999/08 з додатковими угодами про пролонгацію дії договору. Факт перепродажу товару підтверджується видатковою накладною від 25.08.2010 №РН-0000049 та податковою накладною від 25.08.2010 №45 субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3. Слід зазначити, що у вказаних документах по ланцюгу поставки, міститься назва одного товару - «стакан стеклоподобный 205мл»та кількість 30000 шт. Вказані документи підтверджують реальність здійснення та дійсний економічний зміст спірних господарських операцій.

З урахуванням викладеного, зважаючи на доведеність з боку позивача руху активів та господарської мети у процесі здійснення господарських операцій та, відповідно, реальності господарських операцій, з огляду на підтвердженість права на податковий кредит тими первинними документами, які були досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку про обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор», у звязку з чим вказує на неправомірності податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 24.06.2011 №0001511705.

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкової вимоги.

Під час судового розгляду справи державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва в судовому засіданні надано суду інформацію щодо відкликання податкової вимоги від 07.10.2011 №8484, яка також оскаржується позивачем.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді податкова вимога державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 07.10.2011 №8484 є відкликаною, позовна вимога про її скасування не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє порушене право позивача, яке б підлягало судовому захисту на час розгляду справи в суді.

Крім того, суд зазначає, що позивачу неправомірно розраховано суму фінансових санкцій, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Зазначений припис Податкового кодексу України набрав чинності з 06.08.2011.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається, з податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 24.06.2011 №0001511705 фінансова (штрафна) санкція до позивача застосована в розмірі 375,00грн., що складає 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання у розмірі 1500,00грн., відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. Однак, з вказаним висновком щодо застосування фінансової санкції в такому розмірі суд не погоджується з наступних підстав.

Здійснюючи порівняльний аналіз норм чинного законодавства на момент винесення податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України, до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»або Податковим кодексом України. Отже, у разі вчинення порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлення його в період від 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, до платника податків на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час вчинення відповідного порушення.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України відповідно до інформаційного листа від 24.11.2011 №2198/11/13-11 «Щодо застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року».

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, про неправомірність застосування державною податковою інспекцією Деснянського району міста Києва і штрафних санкцій, передбачених нормами Податкового кодексу України в розмірі 375,00грн., що складає 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання у розмірі 1500,00 грн.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001511705 винесено державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва на підставі необґрунтованих та непідтверджених висновків акту невиїзної документальної перевірки, а тому позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідач доказів на яких ґрунтуються заперечення, зокрема, інформацію щодо відсутності декларування контрагентом позивача сум податкового зобовязання з податку на додану вартість, докази припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»в момент вчинення господарських операцій, акт анулювання свідоцтва платника з податку на додану вартість тощо, суду не надав.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 24.06.2011 №0001511705.

В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Постанову складено в повному обсязі 06 лютого 2012 року