Постанова № 22116314, 02.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

02 лютого 2012 року 16:11 год.№ 2а-9735/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секре тарі судового засідання Бурді А.Ю.,

за участю представників: позивача Баци К.В., відповідача Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засідання спра ву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Продакшн" (даліТОВ "Прайм Продакшн") до Державної подат кової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011р. №0000152305, податкової вимоги від 27.05.2011р. №1320, рішення від 27.05.2011р. №1320 про опис майна у податкову заставу,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Прайм Продакшн" з урахуванням доповнення від 17.10.2011р. просить скасува ти податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06.04.2011р. №0000152305, податкову вимогу ДПІ від 27.05.2011р. №1320 і рішення від 27.05.2011р. №1320 про опис майна.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та письмових доповненнях до адміністративного позову. Позов у частині скасування повідомлення-рішення від 06.04.2011р. №0000152305 обґрунто ваний правомірністю формування позивачем свого податкового кредиту з ПДВ на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "ТС-Фактор" і ТОВ "Ятус", та помилковістю висновків відповідача про нікчемність правочинів із вказаними контраген тами. Позов у частині скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу позивач обґрунтовує тим, що ним не були одержані відповідь на запере чення на акт перевірки та повідомлення-рішення від 06.04.2011р. №0000152305, тому подат кове зобов'я зання вважається неузгодженим, що виключає виникнення податкового боргу.

Представник відповідача не виз нала позов з підстав, наведених письмових запере ченнях. Відповідач заперечує проти позову посилаючись на правомірність повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, якою встановлено безпідставне включення позивачем ПДВ до податкового кредиту за нікчемним правочином, а також на узгодження та не сплату позивачем спірного податкового зобов'язання, що призвело до виникнення подат кового боргу і як наслідок до прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна.

В ході судового розгляду справи та з метою встановлення фактичних обставин справи судом викликано для надання пояснень директора ТОВ "Прайм Про дакшн" ОСОБА_4, який був відповідальним за проведення господарських операцій з ТОВ "ТС-Фактор" і ТОВ "Ятус" від імені позивача та підписи якого містяться на поданих пози вачем документах.

У своїх поясненнях суду ОСОБА_4 зазначив, що підписання договорів та інших документів відбувалося дистан ційно, особисті зус трічі між підписантами первинних доку ментів не проводилися. Поставка товару здійснюва лася ним самовивозом з м.Дніпропет ровська: пять разів він приїжджав в обумовлене по телефону з чоловіками на ім'я Миколай (ТОВ "ТС-Фактор") та Віктор (ТОВ "Ятус") місце на автомобілі КІА Sportage, де особисто завантажував і забирав товар. При цьому він вико ристовував причіп, наданий в користування ОСОБА_5, який разом з ОСОБА_4 також здійснював поїздки до Дніпропет ровська. Даний товар розвозився по Замовникам у м. Києві.

Судом допитано в якості свідка ОСОБА_5, який зазна чив, що у першому півріччі 2009р. (точно не памятає) дав ОСОБА_4 причіп для тимчасо вого використання, при цьому мета використання йому не була відома; водночас свідок заперечив свою участь в поїздках з ОСОБА_4 до Дніпропетровська за товаром, зазначивши, що готувався до лікування (проведення операції).

Заслухавши пояснення представників сторін і показання свідка, дослідивши письмові мате ріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011р. №0000152305, яким згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 262728 грн. (у т.ч.: 210182 грн. основний платіж, 52546 грн. штраф).

Дане повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 15.03.2011р. №389/23-522-35362333, згідно з яким встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97), що призвело до заниження ПДВ на суму 210182 грн., у т.ч.: травень 2009р. 114513 грн., червень 2009р. 80622 грн., липень 2009р. 1548 грн., серпень 2009р. 13499 грн.

Згідно з вказаним актом, зміст порушень полягає в тому, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту відповідного періоду ПДВ, нарахований за нікчемними право чинами з ТОВ "ТС-Фактор" та ТОВ "Ятус".

Такий висновок відповідача ґрунтується на положеннях актів від 04.02.2011р. №76/233/33382578 перевірки ТОВ "ТС-Фактор" і №74/233/32746080 перевірки ТОВ "Ятус", складених ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетров ська, згідно з яким встановлено відсутність обєктів оподаткування ПДВ, тобто поставок товарів, робіт (послуг), а право чини між зазначеними підприємствами та позивачем не спрямовані на реальне настання правових наслідків. За цих обставин відповідач, пославшись на ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК, вважає правочин між позивачем і ТОВ "ТС-Фактор" та ТОВ "Ятус" нікчемним, тому суми ПДВ за цим право чином безпідставно відне сено до податкового кредиту.

27.05.2011р. відповідачем сформовано податкову вимогу №1320 про необхідність позивачу по гасити податковий борг в сумі 131633,39 грн., яка виставлена позивачу у зв'язку з несплатою ним визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 06.04.2011р. №0000152305 зобов'язання з ураху ванням переплати, що існувала у позивача на час виник нення даного податкового боргу згідно даних облікової картки платника ПДВ.

У цей же день керівником ДПІ прийнято рішення №1320 про опис майна у податкову заставу, яке одночасно з податковою вимогою направлено позивачу.

Спірні правовідносини виникли щодо правомірності здійсненого відповідачем донара ху вання позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафних санк цій, що випливає з порядку формування платником ПДВ свого податкового кредиту, а та кож правомірності виставлення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4). Зміст податкової накладної визначено у пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відне сено до податко вого кредиту від повід ного звітного періоду ПДВ у сумі 210182 грн., нарахований (сплачений) на користь ТОВ "ТС-Фактор" та ТОВ "Ятус" на підставі виписаних останніми податкових накладних згідно укладених дого ворів на поставку продовольчих товарів.

У підтвердження фактичного проведення господар ських операцій з поставки товарів харчування та правомірності формування податкового кредиту позивач надав:

-договір від 23.04.2009р. №2304 з ТОВ "ТС-Фактор" (Продавець) про поставку продуктів харчу вання (т.1, а.с. 73-75, );

-виписані ТОВ "ТС-Фактор" податкові накладні від 04.05.2009р. №0405092 на суму 220748,40 грн. (ПДВ 36791,40 грн.), від 08.05.2009р. №0805092 на суму 90825,00 грн. (ПДВ 15137,50 грн.), від 11.05.2009р. №110509 на суму 154604,64 грн. (ПДВ 25767,44 грн.), від 18.05.2009р. №180509 на суму 130731,84 грн. (ПДВ 21788,64 грн.), від 01.06.2009р. №0106097 на суму 274588,80 грн. (ПДВ 45764,80 грн.), від 08.06.2009р. №0806091 на суму 209143,80 грн. (ПДВ 34857,30 грн.) (т.1, а.с. 76-81);

-договір від 24.04.2009р. №24.04.09 з ТОВ "Ятус" про поставку продуктів харчування (т.1, а.с. 82, 83);

-виписані ТОВ "Ятус" рахунки-фактури від 25.05.2009р. №25052, від 08.07.2009р. №08071; видаткові накладні від 25.05.2009р. №25052, від 08.07.2009р. №08071 та податкові накладні від 25.05.20009р. №25052 на суму 90169,27 грн. (ПДВ 15028,21 грн.), від 08.07.2009р. №08071 на суму 9288,00 грн. (ПДВ 1548,00 грн.) (т.1, а.с. 84-88, 91).

Надану податкову накладну від 01.02.2010р. №01026 (т.1, а.с. 89, 90) позивач не бере до уваги, оскільки вона не стосується спірних обставин даної справи.

Разом з тим, оцінивши подані позивачем докази в контексті доводів і заперечень обох сторін, а також зважаючи на пояснення директора і покази свідка, суд приходить до виснов ку про їх недостатність і непереконливість для підтвердження факту здійснення господар ських операцій.

Згідно з видатковими та податковими накладними на користь позивача відвантажено наступні партії товару (у розрізі вагових показників): 04.05.2009р. 3300 кг. сирної продук ції; 08.05.2009р. 3120 кг. спецій; 11.05.2009р. 2330 кг. сирної продукції; 18.05.2009р. не менше 1300 кг. сирної продукції; 01.06.2009р. 4100 кг. сирної продукції; 08.06.2009р. 3250 кг. сирної продукції. Окрім цього, 25.05.2009р. та 08.07.2009р. на користь позивача відвантажено менші партії сирної продукції.

У справі відсутні документальне підтвердження здійснення вантажно-розвантажуваль них робіт і перевезення (транспортування) товару з м.Дніпропетровська до м. Києва чи інших супутніх таким поставкам послуг, водно час директор ОСОБА_4 стверджує про самостійне завантаження та перевезення товару.

Суд сумнівається в достовірності даних тверджень директора ОСОБА_4 і його спроможності здійснити перевезення товарів, виходячи з наступного: -вказаний автомо біль КІА Sportage (2008р.) призначе ний для перевезення пасажирів у кількості 5 чоловік та їх багажу, допустима вантажо підйомність якого становить близько 550 кг., а допустима ванта жо підйомність причепу ПФ-8304, який згідно свідоцтва про реєстра цію належить Кривошли кіну В.Ф. (т.2, а.с. 7), становить 750 кг. відповідно до технічної характеристики заводу виробника (т.2, а.с. 34), що вочевидь вказує на неможливість обєктивно здійснити перевезення вказаних у накладних партій товару за 5 рейсів; -директором не доведено перебування у його власності чи користуванні автомобіля КІА Sportage на час стверджу ваних поставок: поліс цивільної відповідальності АА/0716002 (т.2, а.с. 8) не є належним доказом у підтвердження даного факту, тому судом не береться до уваги

До того ж, якщо співставити накладні на одержання товару від ТОВ "ТС-Фактор" і ТОВ "Ятус" та накладні на видачу цього ж товару наступним покупцям (ПП "Юніс Пак", ПП "Джугас"), то в окремих випадках, зокрема 04.05.2009р. і 01.06.2009р., часовий проміжок для здійснення рейсу до м.Дніпропетровська (близько 510 км.), самостійного завантаження декількох тон товару та повернення до м. Києва і передачу товару наступному покупцю є недостатнім. В інших випадках, дохід позивача від реалізації товарів мінімальний та не компенсував би витрат на пальне за стверджуваним директором маршрутом.

Окрім цього, неправдивими є твердження директора ОСОБА_4 що до прийняття участі у здійсненні поставок товару ОСОБА_5, які спростовуються свідченнями останнього.

За таких обставин, суд критично оцінює і не бере до уваги пояснення директора ТОВ "Прайм Продакшн" ОСОБА_4

У зв'язку з цим та з огляду на відсутність у справі інших доказів, які б у своїй сукупності у достатній мірі підтверджували проведення госпо дарських операцій, а також зважаючи на наявність ознак фіктивності контра гентів позивача, що випливає зі змісту матеріалів перевірки, обґрунтованими і неспросто ваними позивачем залишилися доводи відпо відача про відсутність у ТОВ "ТС-Фактор" і ТОВ "Ятус" відсутність обєктів оподатку вання ПДВ, тобто поставок товарів, робіт (послуг).

З урахуванням вищевикладених обставин, лише формальна наявність у справі подат кових накладних не є достатнім і беззаперечним документальним під твердженням фактично го здійснення поставки товарів ТОВ "ТС-Фактор" та ТОВ "Ятус" і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й перекон ливого висновку про фактичне про ведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для формування податко вого кредиту з ПДВ.

Отже, пого джуючись з висновком податкового органу про допущене позивачем пору шення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97, суд вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ коштів у сумі 210182 грн., що призвело до заниження податко вих зобов'язань з ПДВ.

Враховуючи, що встановлений під час податкової перевірки висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ знайшов своє підтвер дження під час розгляд у справи і наявними у справі доказами не спростовується, суд вважає, що донара хування контролю ючим органом податкових зобов'язань і застосування штрафів відповідає вимогам пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 і п. 123.1 ст. 123 ПК, та не знаходить підстав для скасування оскаржу ваного повідомлення-рішення від 06.04.2011р. №0000152305.

Надані позивачем видаткові та податкові накладні, оформлені при постачанні сирної продукції та спецій наступним покупцям ПП "Юніс Пак", ПП "Джугас" можуть підтвер джувати виконання позивачем своїх господарських зобов'язань перед іншими осо бами, однак дані документи не підтверджують дійсне фактичне проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТС-Фактор" і ТОВ "Ятус", у зв'язку з чим неспрос товують наявність порушень і за таких обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ.

Водночас твердження відповідача про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "ТС-Фактор" і ТОВ "Ятус" суд вважає помилковим. Відпові дачем не зазначено в акті і не на дано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійс ність вчине них позивачем правочинів чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсного порушення публічного поря дку, тобто спрямова ність на порушення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водночас, аналізуючи зміст договорів з постачання продуктів харчування, суд відзначає, що такі господарські зобов'я зання не заборонені і не обмежені чинним законодавством.

Посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК єпомилковими, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбаче них ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійс ність яких прямо не встановлена законом.

Разом з цим, доводи позивача щодо дійсності правочинів, за відсутності належних і допустимих засобів доказування, підтверджуючих фактичне здійснення господарських опе рацій, не спростовують наявність порушень і за таких обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ.

Також не підлягає задоволенню позов у частині скасування податкової вимоги ДПІ від 27.05.2011р. №1320 і рішення від 27.05.2011р. №1320 про опис майна у по даткову заставу.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом плат ник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як вбачається, повідомлення-рішення ДПІ від 06.04.2011р. №0000152305 надіслано позивачу на його фактичну адресу 06.04.2011р., що підтвер джується календарним штемпе лем на конверті поштового відправлення №0216007458838 (т. 1, а.с. 149), квитанцією від 06.04.2011р. №9662 про направлення вказаного поштового відправлення (т. 1, а.с. 148). Однак дане поштове відправ лення повернулося до ДПІ без вручення адресату з незалежних від відповідача причин за закінченням терміну зберігання згідно довідки пошти від 07.05.2011р. на звороті конверту (т.1, а.с. 150).

Фактична адреса, за якою відповідачем надіслано вказане повідомлення-рішення, повідомлена позивачем самостійно в заяві від 19.02.2010р. (т.2, а.с. 41), що вказує на визна че ність позивача зі своїм місцезнаходженням і підтверджує відсутність помилки ДПІ.

За цих обставин та згідно з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК зазначене повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідом ленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто 07.05.2011р. (т.1, а.с. 150)

Протягом 10 днів після вручення зазначеного вище пові домлення-рішення позивачем не сплачено сум нарахованих йому податкових зобов'я зань та штрафних санкцій, при цьому процедура їх оскарження (адміністративна чи судова) не була розпочата позивачем також, у зв'язку з чим нараховані суми вважалися узгодженими і набули статусу податкового боргу.

З огляду на викладене ДПІ правомірно прийнято 27.05.2011р. податкову вимогу №1320 та рішення про опис майна у податкову заставу №1320 і суд не вбачає підстав для їх скасування.

Твердження позивача щодо відсутності відповіді відповідача на заперечення на акт перевірки не відповідають дійсності, оскільки за результатом розгляду письмові заперечень відповідач залишив без змін висновки акта пере вірки, про що повідомив позивача листом від 01.04.2011р. №6873/10/23-511 (т.1, а.с. 175-181). Відповідь на заперечення надіслана пози вачу на його фактичну адресу 01.04.2011р., що підтверджується календарним штемпелем на конверті поштового відправлення №0216007468345, квитанцією від 01.04.2011р. №4375, проте не була вручена адресату у зв'язку з відсутністю (т.1, а.с.182, 183).

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що позивач не довів суду правомірність форму вання спірних сум податкового кредиту, оскільки досліджені судом докази у своїй сукуп ності не підтвер джують фактичне здійснення господарської операції, тому не зважаючи на помилковість висновку відповідача щодо нікчемності право чину, висновок про заниження податкових зобов'язань з ПДВ знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи. Також не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами справи зазначені позивачем обставини щодо неузгодження спірного податкового зобовязання.

Враховуючи встановлені судом факти і викладені мотиви, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайм продакшн" в задово ленні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко