Постанова № 22113642, 20.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/680/12 Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометалбуд"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Приватне підприємство "Дніпротехенергобуд"про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб контролюючого органу визнавати договір нікчемним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврометалбуд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Єврометалбуд")07 лютого 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб контролюючого органу визнавати договір нікчемним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2012 року № 0000932301/148, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 242 691 грн., № 0000962301/149, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 240 163 грн. 50 коп., № 0001012301/12, відповідно до якого ТОВ "Єврометалбуд" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість загалом на 12 911 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ про заниження підприємством податку на прибуток за ІІІ - IV квартали 2010 року, І квартал 2011 року, заниження ПДВ за вересень - грудень 2010 року, завищення суми відємного значення ПДВ за січень 2011 року вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями тощо).

Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення платником податків вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 198.2, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Дніпротехенергобуд".

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила. Поштові відправлення на адресу ПП "Дніпротехенергобуд", що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за зазначеною адресою не знаходиться".

Як визначено ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, судом виконано обовязок щодо повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на викладені обставини, суд звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, що набрали сили остаточних, неодноразово вказував на необхідність дотримання національними судами вимог п. 1 ст. 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині забезпечення розгляду справ в розумний строк (рішення у справах "Маруценко проти України", "Шаповалова проти України", "Волчкова проти України", "Соболев проти України", "Омеляненко проти України", "Скороход проти України", "Щуров проти України", "Жужа проти України", "Пономаренко проти України", "Махонько проти України", "Ларіонов проти України", "Черниш проти України", "Паламарчук проти України" та "Крижанівський проти України").

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, зважаючи на положення ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврометалбуд" 05.04.2007 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 34958165; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 11.04.2007 року та відповідно до свідоцтва № 100097883 від 12.02.2008 року є платником податку на додану вартість (т. І, а.с. 21-33).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єврометалбуд" з питань взаємовідносин з ПП "Дніпротехенергобуд" за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року. Перевірку проведено на підставі направлення від 09.12.2011 року № 5289/005289, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 09.12.2011 року № 5475 у звязку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 29.09.2011 року № 36768/10 (т. ІІ, а.с. 145, 147).

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 8712/23-309/34958165 від 23.12.2011 року (т. І, а.с. 34-48), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого платником податків занижено податок на прибуток загалом в сумі 197 380 грн. (в т.ч., за ІІІ квартал 2010 року - 22 700 грн., за IV квартал 2010 року - 157 540 грн., за І квартал 2011 року - 16 140 грн.);

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ТОВ "Єврометалбуд" податку на додану вартість загалом в сумі 151 501 грн. (в т.ч., за вересень 2010 року - 18 160 грн., за жовтень 2010 року - 18 168 грн., за листопад 2010 року - 93 772 грн., за грудень 2010 року - 21 401 грн.) ;

- п. 198.2, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження товариством суми відємного значення ПДВ за січень 2011 року в розмірі 12 911 грн.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19.01.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000932301/148, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 242 691 грн. (т. І, а.с. 54);

- № 0000962301/149, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 240 163 грн. 50 коп. (т. І, а.с. 52);

- № 0001012301/12, на підставі якого ТОВ "Єврометалбуд" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість загалом на 12 911 грн. (т. І, а.с. 50).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 19.01.2012 року № 0000932301/148, № 0000962301/149, № 0001012301/12 необхідно зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як визначено пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року підстави та порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Так, згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 вказаного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Як визначено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладені положення Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, для отримання права сформувати валові витрати та податковий кредит, платник повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відтак, враховуючи вищевикладене, правові наслідки у вигляді віднесення окремої категорії витрат до валових витрат підприємства та виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податків.

Судом встановлено, що ТОВ "Єврометалбуд" протягом вересня - грудня 2010 року, січня 2011 року в бухгалтерському та податковому обліку товариства відображено придбання послуг з піскоструйної очистки металу у ПП "Дніпротехенергобуд" (код ЄДРПОУ 36826300).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних послуг в сумі 197 380 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 164 412 грн.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження платником податків грошових зобовязань зі сплати податку на прибуток та ПДВ.

При цьому, в обґрунтування згаданих доводів податковий ревізор-інспектор посилався на акт позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Дніпротехенергобуд" з питань формування податкових зобовязань та податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року від 24.05.2011 року № 2966/152/23-206/36826300. Зазначав, що перевіркою ПП "Дніпротехенергобуд" не встановлено фактичний рух товарів та операцій з даним товаром по ланцюгу постачання. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що ПП "Дніпротехенергобуд" надавалися податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) без мети реального настання правових наслідків, у звязку з чим договір, укладений позивачем з даним контрагентом, є нікчемним в силу закону.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам Кременчуцької ОДПІ та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Так, позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копію договору від 20.09.2010 року № СФ-8/09, укладеного між ПП "Дніпротехенергобуд" (Виконавець) та ТОВ "Єврометалбуд" (Замовник), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобовязувався за завданням Замовника надати ТОВ "Єврометалбуд" послуги по чистці та порізці металопрокату (т. І, а.с. 60-61).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних № 51 від 20.09.2010 року (т. І, а.с. 97), № 61 від 30.09.2010 року (т. І, а.с. 100), № 131 від 12.10.2010 року (т. І, а.с. 103), № 132 від 15.10.2010 року (т. І, а.с. 106), № 133 від 25.10.2010 року (т. І, а.с. 109), № 151 від 05.11.2010 року (т. І, а.с. 112), № 193 від 08.11.2010 року (т. І, а.с. 115), № 192 від 11.11.2010 року (т. І, а.с. 118), № 217 від 11.11.2010 року (т. І, а.с. 121), № 194 від 15.11.2010 року (т. І, а.с. 124), № 218 від 16.11.2010 року (т. І, а.с. 127), № 210 від 18.11.2010 року (т. І, а.с. 130), № 219 від 23.11.2010 року (т. І, а.с. 133), № 282 від 02.12.2010 року (т. І, а.с. 136), № 283 від 16.12.2010 року (т. І, а.с. 139), № 301 від 22.12.2010 року (т. І, а.с. 142), № 303 від 27.12.2010 року (т. І, а.с. 145) суд звертає увагу на те, що їх складено з порушенням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, зокрема, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням ПП "Дніпротехенергобуд" є: 51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Заводський район, вул. Республіканська, 8 (т. І, а.с. 22-29). Разом з тим, у вищевказаних податкових накладних адресу платника податків вказано неповністю, а саме: "51931, г. Днепродзержинск, ул. Республиканская, 8". Крім того, в графі "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" зазначено "пескоструйная чистка поверхности", тоді як відповідно до умов договору від 20.09.2010 року № СФ-8/09 ПП "Дніпротехенергобуд" мали надаватися послуги з чистки та порізки металопрокату. Також, суд зазначає, що вищеперелічені податкові накладні підписано гр. ОСОБА_2, однак з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що директором ПП "Дніпротехенергобуд" є ОСОБА_2 (т. ІІ, а.с. 179).

Що стосується копій податкових накладних № 3 від 18.01.2011 року (т. І, а.с. 148), № 2 від 20.01.2011 року (т. І, а.с. 151), № 6 від 20.01.2011 року (т. І, а.с. 154) суд вважає за необхідне вказати, що вони не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки в них не зазначено вид цивільно-правового договору, невірно вказано номенклатуру постачання товарів (послуг) покупця та прізвище уповноваженої особи ПП "Дніпротехенергобуд", яка їх підписала.

Відтак, вказані податкові накладні, складені з порушенням вимог чинного на момент їх виготовлення законодавства України, не приймаються судом як належний доказ у справі.

Окрім того, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У контексті вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд зясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором від 20.09.2010 року № СФ-8/09 позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії замовлень, актів виконаних робіт, рахунків-фактур та платіжних доручень (т. І, 62-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-141, 143-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-162).

Дослідивши в судовому засіданні копії вищезазначених первинних документів суд звертає увагу на наступне.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копії замовлень на адресу ПП "Дніпротехенергобуд" від 08.09.2010 року вих. № 31/10, від 15.09.2010 року вих. № 34/10, від 18.09.2010 року вих. № 37/10, що містять посилання на договір від 20.09.2010 року № СФ-8/09, тобто, фактично складені ТОВ "Єврометалбуд" до укладення договору (т. І, а.с. 62-64). Крім того, згадані замовлення не містять відміток про отримання їх виконавцем.

Також, суд зазначає, що як стверджує в адміністративному позові позивач, послуги з очистки металопрокату ним придбавалися з метою продажу даного металопрокату ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ та ВАТ "Рейл", послуги по очистці металопрокату виконавцем надавалися безпосередньо за адресою вказаних товариств.

Разом з тим, окремі замовлення містять неточності щодо кількості та виду металопрокату переданого на очистку, а в подальшому - проданого ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ, ВАТ "Рейл". Зокрема, відповідно до замовлення від 01.12.2010 року вих. № 67/10 позивачем на очистку передано лист 4 мм в кількості 12,790 тон, а згідно з податковою накладною № 103 від 01.12.2010 року ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ продано лист 3,9 мм ст 09Г2С кількістю 12,79 тон (т. І, а.с. 82; т. ІІ, а.с. 2).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що за твердженням позивача послуги з очистки металопрокату надавалися безпосередньо ПП "Дніпротехенергобуд". Однак, ні позивачем, ані третьою особою до матеріалів адміністративної справи не надано доказів, що б підтверджували фактичне надання таких послуг. Так, на виконання ухвал суду від 05.03.2012 року, від 14.03.2012 року третьою особою не надано відомості про наявні виробничі потужності, обладнання, транспортні засоби та трудові ресурси; відомості щодо відрядження працівників для надання зазначених послуг.

Також, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що ПП "Дніпротехенергобуд" фактично не могло надати послуги з очистки листів металопрокату зважаючи на строки виконання таких послуг (один день), обєм переданих на очистку матеріалів, що в деяких випадках складав 20 і більше тон металопрокату, відстань між місцезнаходженням третьої особи (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) та місцем надання таких послуг (м. Кременчук Полтавської області, м. Малин Житомирської області).

При цьому, акти виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, не можуть бути належним доказом у справі, оскільки їх складено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Як визначено пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч даним вимогам вищевказаного Положення надані позивачем до матеріалів адміністративної справи акти виконаних робіт не містять відомостей про місце їх складення, у них не зазначено посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, у звязку з чим такі документи не являються первинними в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" й не можуть бути належним доказом у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт надання ПП "Дніпротехенергобуд" послуг з піскоструйної очистки металопрокату ТОВ "Єврометалбуд".

Вищевикладене в своїй сукупності свідчить про нікчемність договірних зобовязань між сторонами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Окрім того, згідно частини пятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів виконання сторонами умов вищезгаданого договору, суд дійшов висновку, що такий договір є нікчемним в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 198.2, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на оплату послуг, в підтвердження чого ним до матеріалів адміністративної справи надано копії платіжних доручень (т. І, а.с. 157-162), оскільки сам лише факт перерахування коштів з розрахункового рахунку ТОВ "Єврометалбуд" на рахунок ПП "Дніпротехенергобуд" не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобовязань.

З огляду на вищевикладені обставини, суд також відхиляє доводи позивача про подальший продаж металопрокату, послуги з очистки якого начебто надавалися ПП "Дніпротехенергобуд", в адресу ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ та ВАТ "Рейл".

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, що набрала чинності з 06.08.2011 року, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом сьомим підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 31.03.2011 року, визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до розрахунку застосування штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000932301/148 від 18.01.2012 року за порушення ТОВ "Єврометалбуд" вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток у ІІІ-IV кварталах 2010 року загалом на 181 240 грн. до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45 310 грн., тобто 25% від суми основного порушення (т. І, а.с. 55).

Оскільки вчинення позивачем вищевказаних порушень контролюючим органом виявлено у грудні 2011 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, суд дійшов висновку, що податковим повідомленням-рішенням № 0000932301/148 від 18.01.2012 року правомірно застосовано до ТОВ "Єврометалбуд" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25% від основної суми порушення.

Що ж стосується заниження позивачем податку на прибуток у І кварталі 2011 року загалом на суму 16 140 грн., то за вказане порушення платнику податків донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн., як це визначено пунктом сьомим підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000962301/149 від 19.01.2012 року за вчинення платником податків порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (заниження ПДВ за період вересень - грудень 2010 року загалом на суму 151 501 грн.) до ТОВ "Єврометалбуд" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 75 750 грн. 50 коп., тобто - 50% від суми основного порушення (т. І, а.с. 53).

Як визначено п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, що набрала чинності з 06.08.2011 року, при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в розмірі 50% від суми основного порушення відповідач посилається на той факт, що Кременчуцькою ОДПІ у квітні 2011 року було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Єврометалбуд", за результатами якої складено акт № 2168/23-309/34958165 від 12.04.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі висновків даного акта перевірки контролюючим органом 29.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004112301, яким ТОВ "Єврометалбуд" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" в розмірі 300 698 грн. (в т.ч., 240 558 грн. - основний платіж, 60 140 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Таким чином, відповідач вважає, що порушення, описані в акті перевірки № 8712/23-309/34958165 від 23.12.2011 року платником податків вчинено повторно.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача та вважає за необхідне зазначити, що повторним для цілей застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобовязань, що мали місце з 1 січня 2011 року за протиправні діяння, вчинені з 1 січня 2011 року.

Відтак, в даному випадку відсутня повторність вчинення платником податків порушення вимог податкового законодавства, адже порушення, виявлене контролюючим органом в грудні 2011 року, фактично допущено позивачем в 2010 році, тобто, до набрання чинності Податковим кодексом України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000962301/149 від 19.01.2012 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування ТОВ "Єврометалбуд" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 875 грн. 25 коп.

Що ж стосується заниження позивачем ПДВ у лютому 2011 року загалом на суму 12 911 грн., то за вказане порушення платнику податків правомірно донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн., як це визначено пунктом сьомим підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначені обставини справи, позовні вимоги ТОВ "Єврометалбуд" в частині щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000962301/149 від 19.01.2012 року в частині донарахування платнику податків штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 875 грн. 25 коп.

Що стосується вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб Кременчуцької ОДПІ визнавати нікчемним договір від 20.09.2010 року № СФ-8/09, про що відповідачем зазначено в акті перевірки від 23.12.2011 року № 8712/23-309/34958165 суд вважає, що така також задоволенню не підлягає, оскільки як встановлено судом зі змісту вказаного акта перевірки податковий ревізор-інспектор фактично лише вказує на нікчемність зазначеного договору в силу положень Цивільного кодексу України. Як зазначалося судом вище, дані твердження контролюючого органу знайшли свої підтвердження й за результатами розгляду даної адміністративної справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом ТОВ "Єврометалбуд", відповідно до платіжного доручення ПАТ "Автокразбанк" № 9 від 25.01.2012 року сплачено судовий збір в розмірі 32 грн. 19 коп. (за вимогу немайнового характеру), а відповідно до платіжного доручення ПАТ "Автокразбанк" № 16 від 15.02.2012 року - 2 146 грн. (за вимоги майнового характеру).

Таким чином, враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 163 грн. 95 коп. (2 146 грн. (сума судового збору) х 37 875 грн. 25 коп. (сума позовних вимог, що задоволено) / 495 765 грн. 50 коп. (загальна сума вимог майнового характеру).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометалбуд"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Приватне підприємство "Дніпротехенергобуд"про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб контролюючого органу визнавати договір нікчемним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000962301/149 від 19.01.2012 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Єврометалбуд" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 875 грн. 25 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометалбуд" (код ЄДРПОУ 34958165) витрати зі сплати судового збору в сумі 163 грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

СуддяО.О. Кукоба