Постанова № 22111688, 14.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2012 року Справа № 2а-10922/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Данилкіній Н.В.

за відсутності представників позивача та відповідача,

за участю прокурора: Ногіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001722301 від 29 серпня 2011 року , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» (далі - позивач) звернулось з позовом до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області (далі - відповідач) про визнання незаконним податкового повідомлення - рішення № 0001722301 від 29 серпня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 456 830,00грн. із посиланням на порушенням пункту 187.1 ст.187, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову послався на відсутність порушень зазначених норм Податкого кодексу України.

Наполягав на своєчасному поданні податкової декларації з розрахунками бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок за травень 2011 року, за якими сума ПДВ, фактично сплачена платником податків становить 1 456 830,00грн., що підтверджено платіжними дорученнями про сплату та податковими накладними.

Позивач наполягав на невідповідності даних, викладених в акті перевірки № 295/2301/34933894 від 18.08.2011р, згідно із яким завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за травень 2011р. на суму 1 456 830,00 грн. у зв'язку з не підтвердженням сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання, тобто суми податку не відображені у податкових зобов'язаннях саме контрагентів позивача по ланцюгу постачання товарів(послуг).

З посиланням на вимоги пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, зазначив, що право платника податку - покупця товарів на отримання з Державного бюджету України сплаченого податку обумовлено лише фактичною сплатою цього податку постачальником товарів - платникам податку на додану вартість.

При цьому, Податковий кодекс не ставить наявність права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування платника податку в залежність від факту здійснення перевірки постачальників товарів (послуг) та від її результатів.

Просив податкове повідомлення-рішення від «29» серпня 2011 року № 0001722301 визнати незаконним та скасувати в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому наполягав на порушені позивачем вимог пункту 187.1 ст. 187., п.200.4., ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на 1456 830 грн. у зв'язку з ненаданням належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість постачальниками для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування.

З посиланням на матеріали перевірки декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету, зазначив про направлення запитів на проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача по податковому кредиту квітня 2011 року та заявленої до відшкодування суму за травень 2011 року. Стверджував, що за встановленими обставинами позивач безпідставно відніс до податкового кредиту квітня 2011 року суми ПДВ непідтверджені до сплати по ланцюгу постачання переліченими підприємствами контрагентами позивача по яким порушено провадження у справі про банкрутство, і відсутні за місцезнаходженням, а також які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобовязань, тобто суми податку не відображені у податкових зобов'язаннях контрагентів по ланцюгу постачання.

Наполягав, що в ході перевірки встановлено у мережі постачання, починаючи з другої ланки, є підприємства з ознаками «ризику» і незадовільними станами та такі, що мають розбіжності. На підставі вищенаведеного в акті перевірки зроблено висновок про не підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції імпортера, а також факту сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України.

З посиланням на статті 187, 200 Податкового кодексу України зазначив, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. У звязку з чим відшкодуванню з Державного бюджету підлягають лише ті суми, що були фактично сплачені до бюджету, тобто суми, що приймали участь у формуванні доходної частини Державного бюджету.

Просив відмовити в задоволені позову у повному обсязі за необґрунтованістю.

В судовому засіданні сторони надали пояснення тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях.

В судові засідання 01.03.2012 року, 14.03.2012 року представник позивача не зявився, про час розгляду справи був повідомлений, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.6.а.с.127, 134).

В судові засідання 01.03.2012 року, 14.03.2012 року представник відповідача не зявився, про час розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

З урахуванням вимог ст. 128 КАС України, приймаючи до уваги клопотання позивача, думку прокурора, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, на підставі наявних доказів та наданих сторонами пояснень.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності та платника податку на додану вартість (т.1.а.с.73-78).

Сторонами визнавався зазначений статус позивача.

Повноваження відповідача визначені ст. 20 ПК України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

На виконання вимог пунктів 200.7-200.9 статті 200 Податкового кодексу України, позивачем в червні 2011 року була подана відповідачу податкова декларація, розрахунки бюджетного відшкодування та заява про повернення сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок за травень 2011 року (т.1.а.с.21-24).

На підставі зазначених документів позивачем було заявлено до відшкодування 1 456 830,00грн.

Позивач наполягав на підтверджені зазначеної суми платіжними дорученнями та податковими накладними, доданими до матеріалів справи та зазначеними в акті перевірки.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. (далі -Порядок 984).

У період з 01.08.2011р. по 12.08.2011р. посадовими особами Відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2011р., за наслідками якої складено акт перевірки № 295/2301/34933894 від 18.08.2011р. (далі - акт № 295, т. 1 а.с. 8-21).

У висновках акту № 295 зазначено про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за травень 2011р. на суму 1 456 830,00грн. у зв'язку не підтвердженням сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання.

Суд критично оцінює твердження позивача про підтвердження Актом № 295 фактичної сплати ПДВ постачальником товарів платником податку на додану вартість, оскільки зазначене твердження не співпадає з висновками акту перевірки. Фактично в акті № 295 відсутній зазначений висновок.

Відповідно до п.п.54.3.2. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством у тому числі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках,

Згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки № 295 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001722301 від 29.08.2011 року про зменшення заявленої Позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011р. на суму 1 456 830,00грн. (т.1.а.с.6).

Правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0001722301 від 29.08.2011 року є предметом спору по даній справі.

В акті № 295, відповідачем з посиланням на деталізовану інформацію по платникам ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та матеріалів перевірок контрагентів постачальників позивача ТОВ "Трейдінгова Компанія "Укрпромзапчастина", ПАТ "ТД Ирбис", ПАТ "ТД "Галпідшипник", ТОВ "АРТІ", зазначено про відсутність розбіжностей податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів.

В обґрунтування висновків акту № 295 та прийнятого податкового повідомлення рішення, відповідач послався на деталізовану інформацію по платникам ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та матеріалів перевірок контрагентів постачальників позивача зокрема: ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія», ТОВ "Укренергохолдінг", ТОВ "Постач альянс 2010", ТОВ "Оберон-вігілля»", ТОВ «Промхімцентр», ПАТ «Луганськгаз», ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз УКРАЇНИ Укртрансгаз», НАК "Нафтогаз України» відповідачем не підтверджені взаємовідносини у звязку із розбіжностями даних податкової звітності, відсутності відповідей на запити, відсутністю постачальників за місцезнаходженням.

Відповідно до пп. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів...

Згідно із статтею 83 ПК України до матеріалів які є підставами для висновків під час проведення перевірок відносяться документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із п.200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сторонами дається різна правова оцінка наслідкам наявності у ланцюгах постачання незадовільних підприємств від яких не надійшов податок до бюджету.

Суд частково погоджується з доводами позивача в тій частині, що у разі невиконання контрагентом свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вирішуючи дану справу суд приймає до уваги той факт, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Судом приймались заходи щодо повного обєктивного розгляду справи по суті, у тому числі витребовувались та долучались додаткові докази від сторін.

Виходячи з вимог статей 11, 69-72, 86 КАС України, закону України № 168, перевірка правомірності прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення рішення не обмежується висновками акту № 295.

Діюче законодавство взагалі та Податковий кодекс зокрема не повязують право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

При цьому виходячи із системного аналізу вимог Податкового кодексу необхідне дослідження первинних бухгалтерських документів стосовно господарських операцій за якими позивачем заявлено бюджетне відшкодування.

В розумінні вимог ст. 70 КАС України належними та допустимими доказами правомірності позовних вимог повинні бути данні про господарські операції між позивачем та контрагентами постачальниками, зокрема :господарські договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні, оформлені належним чином.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, який діяв станом на квітень травень 2011 року , та був скасований наказом ДПА України № 1379 від 01.11.2011року, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

З урахуванням зазначених нормативних актів та вимог статей 69, 79 КАС України, для встановлення наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи по суті необхідне дослідження оригіналів документів.

В ухвалі про відкриття провадження та під час розгляду справи по суті, суд пропонував позивачу надати первинні бухгалтерські документи.

В судовому засіданні, 27.02.2012 року було задоволено клопотання представника позивача про надання додаткового часу для надання первинної документації (т.6 а.с.92).

В судові засідання 01.03.2012 року, 14.03.2012 року представник позивача не зявився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно на виконання вимог статей 69,79 КАС України оригінали бухгалтерських документів суду не були надані.

За відсутності оригіналів первинних бухгалтерських документів, суд позбавлений можливості визнати копії документів надані позивачем, в якості належних та допустимих доказів правомірності позовних вимог.

Виходячи із системного аналізу глави 5-ої ПК України, для вирішення даного спору суттєве значення має наявність господарських операцій за якими заявляється бюджетне відшкодування та господарська діяльність платника податку.

За даними відповідача в 1-му та 2-му кварталі 2011 року, позивач не сплачував до бюджету податок на додану вартість.

Таким чином, на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем не були надані належні та допустимі докази наявності у позивача права на бюджетне відшкодування, у тому числі не надані податкові накладні.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні підстави для повернення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001722301 від «29» серпня 2011 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 19 березня 2012 року.

Суддя С.М. Чиркін