Постанова № 22110979, 13.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1368/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бражник В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій по винесенню податкових повідомлень-рішень №0001588013 від 22.11.2011, №0002028013 від 01.02.2012 протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001588013 від 22.11.2011, №0002028013 від 01.02.2012, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій по винесенню податкових повідомлень-рішень №0001588013 від 22.11.2011, №0002028013 від 01.02.2012 протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001588013 від 22.11.2011, №0002028013 від 01.02.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20 вересня 2011 року до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, в якій задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 30474093 грн.

За результатами документальної позапланової перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, що мали місце у період з 08.11.2011 по 17.11.2011 складено акт від 18.11.2011, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 30474093 грн. в декларації за серпень 2011 року та завищення суми відємного значення в декларації за серпень 2011 року на суму 12394852 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення рішення від 22.11.2011 за № 0001578013 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 30474093 грн. та зобовязано сплатити штрафні санкції у сумі 15237047 грн. та за № 0001588013 про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ у розмірі 12394852 грн.

01.12.2011 рішенням ДПА в Луганській області скасовано повністю податкове повідомлення рішення від 22.11.2011 № 0001578013 та частково скасовано податкове повідомлення рішення від 22.11.2011 № 0001588013 в частині зменшення розміру відємного суми ПДВ на 8923451 грн., в іншій частині про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ на 3471401,00 грн. рішення залишено без задоволення.

02.02.2012 позивачем отримано податкове повідомлення рішення від 01.02.2012 № 0002028013, яким зменшено розмір відємного значення суми ПДВ у розмірі 3471401 грн.

Позивач вважає, що висновки актів перевірок суперчать нормам діючого законодавства, а тому податкові повідомлення рішення, прийняті з порушеннями норм матеріального права, є протиправними та підлягають скасуванню.

Просить суд визнати дії відповідача по винесеню податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 № 0001588013 та від 01.02.2012 № 0002028013 незаконними; визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя-рішеня від 22.11.2011 № 0001588013 та від 01.02.2012 № 0002028013, стягнути судові витрати з Державного бюджету України.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано в якості юридичної особи (Т. 1 а.с. 13-23) та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 08.07.1997 (Т. 1 а.с. 22).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року (Т. 1 а.с. 62-84), якою визначено суму податкових зобовязань 453062 грн. (ряд 9) та податкового кредиту 18754439 грн. (ряд 17).

Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наведена у додатку № 5 до декларацій за серпень 2011 року (Т. 1 а.с. 73-78).

На підставі наказу № 514 від 07.11.2011 та повідомлення № 440 від 07.11.2011 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 496/08-3/05763797 від 18.11.2011, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 30474093 грн. та суми відємного значення в декларації за серпень 2011 року на суму 12394852 грн. (Т. 1 а.с. 27-30).

На підставі акту перевірки № 496/08-3/05763797 від 18.11.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0001588013 від 22.11.2011 (Т. 1 а.с. 25).

За результатами розгляду скарги ПАТ «Луганськтепловоз» від 01.12.2011 ДПА України в Луганській області прийнято рішення про скасування податкового повідомлення рішення № 0001588013 від 22.11.2011 в частині зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 8923451 грн. (Т. 1 а.с. 57-60).

На підставі наказу № 40 від 23.01.2012 та направлення від 23.01.2012 № 53 відповдачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у періоди з 01.03.2011, з 01.05.2011 по 31.03.2011, з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами даної перевірки складено акт № 7/08-3/05763797 від 25.01.2012, яким встановлено завищення позивачем суми відємного значення в декларації за серпень 2011 року на суму 3471401 грн. (Т. 1 а.с. 31-45).

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що у податкових накладних, виписаних ДП «Електротяжмаш» на адресу ПАТ «Луганськтепловоз» відображено два різних підписи і одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні, що не передбачено діючим законодавством і не дає змоги ідентифікувати, яка саме уповноважена особа склала податкову накладну (Т. 1 а.с. 34).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 0002028013 про завищення відємного значення податку на додану вартість у розмірі 3471401 грн. (Т. 1 а.с. 26).

Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно ч. 1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За результатами розгляду справи суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 0002028013 підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Сума відємного значення податку на додану варість за серпень 2011 року визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за сепень 2011 року із визначенням суми податкового зобовязання 453062 грн. (ряд 9) та податкового кредиту 18754439 грн. (ряд 17).

Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів визначена у додатку № 5 до декларації (Т. 1 а.с. 73-78).

Як вбачається із акту перевірки від 25.01.2012, при складанні податкових накладних ДП «Електротяжмаш» порушено норми Податкового кодексу України, що не дає право ПАТ «Луганськтепловоз» на включення суми ПДВ у розмірі 3471400,72 грн. до податкового кредиту за серпень 2011 року.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач у липні, серпні 2011 року мав господарські правовідносини з ДП «Електротяжмаш».

Так, між позивачем та ДП «Електротяжмаш» укладено договір № 48/11 від 20.04.2011, № 66/11 від 30.06.2011, № 70/11 від 18.07.2011 (Т. 1 а.с.208-237).

Всі договори, укладені між позивачем та його контрагентом, мали на меті настання реальних наслідків.

Так, сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними (а.с. 104,107,109,111,113,116,119,121,123,127,129,132,135,142,146,148,150,152,154) та платіжними дорученнями (Т. 1 а.с. 103,126,131,134,141,144).

Фактичне надходження, оприбуткування та використання товару позивачем у власній господарській діяльності підтверджується накладними, прибутковими ордерами, договорами № 859-042 від 30.09.2010, № 859-043 від 30.09.2009 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню грузовим автомобільним транспортом, актами приймання робіт (надання послуг) щодо надання транспортних послуг ( Т. 1 а.с. 105,106,108,110,112,114,115,117,118,120,122,124,125,128,130143,147,149,151,153, 155, Т. 2 а.с. 14-82, 85-115).

Фактичне використання товарів у своєї господарській діяльності підтверджується контрактом, укладеним між позивачем та ЗАТ «Трансмашхолдінг» № 828/ю-51 від 01.10.2010, додатковою угодою до договору № 4 від 21.03.2011 та актами прийому-пердачі товару, довідкою про обєм реалізованої продукції за 2011 рік (Т.1 а.с. 238-266, Т. 2 а.с. 12,125-165).

Спірним питанням між сторонами є наявність у податкових накладних, виписаних ДП «Електротяжмаш» на адресу ПАТ «Луганськтепловоз» два різних підписи і одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Мінюсті 29.12.2010 за № 1401/18696 затеверджений Порядок заповнення податкової накладної (який діяв на момент отримання позивачем податкових накладних).

Пунктом 16 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Як вбачається із матеріалів справи, на податкових накладних, виписаних ДП завод «Електротяжмаш» на адресу ПАТ «Луганськтепловоз» містяться два підписи, які скріплені печаткою підприємства - Продавця.

Як вбачається із листа ДП «Електротяжмаш» від 21.02.2012 № 245/189, згідно рішення на підприємстві у податковій накладній ставиться два підписи, один підпис особи, яка заповнює податкову накладну, а другий підпис особи, яка уповноважена від імені підприємства підписувати податкові накладні згідно довіреності (Т. 2 а.с. 124).

Таким чином, суд вважає, що наявність двох підписів на податкових накладних, один із яких належить особі, яка уповноважена від імені підприємства підписувати податкові накладні та який скріплюється печаткою підприємства ніяким чином не ставить під сумнів правильність заповнення податкових накладних у порядку, передбаченому нормами діючого законодавства.

Відповідно до п. 4 п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази по справі, суд вважає, що висновки в акті перевірки від 25.01.2012 є необґрунтованими та такими, що не відповідать нормам податкового законодавства, а тому є підстави для скасування податкового повідомлення- рішення від 01.02.2012 № 0002028013.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення рішення від 22.11.2011 № 0001588013, то суд не вбачає підстав для її задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Оскільки рішенням ДПА України у Луганській області податкове повідомлення рішення від 22.11.2011 № 0001588013 частково скасовано та відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 22.11.2011 № 0001588013 на суму, яка була залишена без змін рішенням вищого податкового органу, податкове повідомлення рішення від 22.11.2011 № 0001588013 вважається відкликаним.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання дій відповідача по винесеню податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 № 0001588013 та від 01.02.2012 № 0002028013 такими, що не відповають законодавству, суд також не вбачає підстав для її задоволення, оскільки п. 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням доводів сторін, наданих доказів по справі, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0002028013 від 01.02.2012 обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Стягнення судових витрат вирішено судом відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій по винесенню податкових повідомлень-рішень №0001588013 від 22.11.2011, №0002028013 від 01.02.2012 протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001588013 від 22.11.2011, №0002028013 від 01.02.2012 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0002028013 від 01.02.2012.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” судовий збір у розмірі 32,19 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Повний текст постанови складено та підписано 19 березня 2012 року.

СуддяН.В. Кравцова