Постанова № 22109980, 17.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

17 листопада 2011 року Справа №2а-11093/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

за участю секретаря

судового засіданні Швеця О.Ю.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_2

до:головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни,

підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві

провизнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни (далі державний виконавець Магда С.Г., відповідач-1), Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі ППВР ВДВС ГУЮ у м. Києві, відповідач-2), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09 вересня 2011 року, просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів та зобовязати відповідачів здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в постанові про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Магди С.Г. від 06 липня 2011 року, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні ОСОБА_2 просив задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи його тим, що відповідачами, всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження»у відповідні строки не було забезпечено виконання боржником у виконавчому провадженні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року.

ППВР ВДВС ГУЮ у м. Києві та державний виконавець Магда С.Г. стосовно задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Наголошували на тому, що боржником у виконавчому провадженні були виконані всі обовязки, покладені на останнього рішенням суду. Вказували на те, що державний виконавець діє лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а тому прийнятим прокуратурою рішенням надавати оцінки стосовно їх відповідності нормам законодавства не може. Зазначено, що, не зважаючи на великий обсяг виконавчих проваджень, відповідачем у повному обсязі забезпечено виконання боржником відповідного судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17 листопада 2011 року о 18год. 22хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, судом встановлено наступне.

05 березня 2009 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до прокурора Печерського району м.Києва про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення в межах компетенції у встановлений статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України строк розгляду та перевірки заяв, а також - зобовязано останнього прийняти рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України за скаргами ОСОБА_2

Зазначена постанова суду набрала законної сили та 29 березня 2010 року позивачу Окружним адміністративним судом м.Києва видано виконавчий лист №2/516 (далі виконавчий лист №2/516).

14 травня 2010 року позивач звернувся до начальника підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа від 29 березня 2010 року №2/516. Постановою від 18 травня 2010 року відповідачем-2 у відкритті виконавчого провадження було відмовлено.

30 червня 2010 року на адресу відповідача-2 надійшла скарга ОСОБА_2 від 17 червня 2010 року, в якій останній просив скасувати постанову від 18 травня 2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та прийняти на виконання виконавчий лист №2/516.

06 липня 2010 року відповідачем-1 видано постанову ВП №20080627 про відкриття виконавчого провадження. Вказаною постановою було зобовязано боржника прокурора Печерського району м. Києва - у семиденний строк добровільно виконати рішення суду від 05 березня 2009 року. Зазначену постанову направлено боржнику 06 липня 2010 року (вих. №474/2).

Листом від 23 липня 2010 року №60пр-08 прокурором Печерського району м.Києва повідомлено відповідача-1 про те, що матеріали перевірки, на підставі яких прокуратурою Печерського району м. Києва 20 квітня 2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_2 22липня 2010 року за вихідним №1925 направлені до Печерського районного суду м. Києва.

30 вересня 2010 року відповідачем-1 направлено боржнику вимогу №474/2, якою зобовязано уповноваженого представника прокуратури Печерського району м. Києва зявитися на прийом до державного виконавця 08 жовтня 2010 року та у письмовому вигляді повідомити про наслідки виконання рішення суду.

У відповідь прокуратура Печерського району м. Києва 13 жовтня 2010 року направила відповідачу-1 лист №2399-вих, в якому повідомила про розгляд звернень ОСОБА_2 та прийняття за його наслідками постанови про відмову у порушенні кримінальної справи. Крім того, у зазначеному листі боржник зазначив, що про вказане рішення позивача було повідомлено 20 вересня 2010 року (лист №3588з-10).

У звязку з наведеним, відповідачем-1 26 жовтня 2010 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, про що листом від 26 жовтня 2010 року №474/2 повідомлено позивача.

Водночас, постановою Печерського районного суду м. Києва від 05листопада 2010 року, яка набрала законної сили, скасовано постанову помічника прокурора Печерського району м. Києва від 20 вересня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2, а матеріали справи повернуті до прокуратури Печерського району м. Києва для організації проведення додаткової перевірки.

У звязку з прийняттям Печерським районним судом м. Києва зазначеного рішення, відповідачем-2 постановою від 09 лютого 2011 року ВП №20080627 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 жовтня 2010року, про що стягувача та боржника повідомлено в той же день листом №474/2. Крім того, 09 лютого 2011 року відповідачем-1 постановою відновлено виконавче провадження №20080627, а на адресу боржника вдруге направлено вимогу державного виконавця, якою зобовязано уповноваженого представника прокуратури Печерського району м. Києва зявитися на прийом до державного виконавця 25 березня 2011 року та у письмовому вигляді повідомити про наслідки виконання рішення суду.

У відповідь на вимогу відповідача-1 прокуратура Печерського району м. Києва повідомила державного виконавця Магду С.Г. (лист від 21 лютого 2011 року №443вих-11) про те, що прокуратурою Печерського району м. Києва направлено до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_2 11 жовтня 2011 року для приєднання до кримінальної справи №56-2582.

З метою перевірки законності дій боржника відповідачем-1 направлено лист від 22 квітня 2011 року №421/2 до прокуратури м. Києва, в якій державний виконавець Магда С.Г. просила надати оцінку діям боржника щодо виконання рішення суду.

Листом від 22 червня 2011 року №05/3-11187-10 Прокуратура м. Києва повідомила відповідача-1 про те, що прокуратурою району рішення суду виконано в повному обсязі.

16 серпня 2011 року на підставі вказаного листа відповідачем-1 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №20080627, яку в той же день листом №438/2 повідомлено боржника та стягувача.

Вважаючи дії відповідачів протиправними, а також судове рішення невиконаним, позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами, встановленими статтями 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі Закон №606-XIV).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 3 Закону №606-XIV державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Приписи статті 5 Закону №606-XIV визначають, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання тощо.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Як було встановлено раніше, відповідачем-1 на підставі заяви позивача від 14травня 2010 року видано постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 76 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24цього Закону визначає йому строк для добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Разом з тим, положеннями частини 2 статті 30 Закону №606-XIV визначено, що у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Враховуючи, що після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження прокуратурою Печерського району м. Києва повідомлено відповідача-1 про неможливість виконання рішення суду у встановлений строк у звязку з відсутністю матеріалів перевірки, державний виконавець Магда С.Г. не мала підстав для застосування до боржника штрафу у передбаченому законом розмірі, оскільки останній не міг виконати рішення суду з обєктивних причин.

Відповідно до ст. 37 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4)скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6)закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8)фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9)повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду боржника було зобовязано розглянути заяви позивача та за його результатами прийняти рішення відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Частиною другою вказаної статті кримінально-процесуального закону передбачено, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Судом враховано, що прокуратурою Печерського району міста Києва відповідача повідомлено про те, що 20 вересня 2010 року помічником прокурора Печерського району м. Києва прийнято в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_2 Водночас, державний виконавець не наділений повноваженнями щодо встановлення законності прийнятого рішення боржником. Також, з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року на прокуратуру Печерського району м. Києва покладено обовязок щодо розгляду заяв позивача в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, а не прийняття конкретного рішення, суд дійшов висновку про дотримання положень чинного законодавства органами державної виконавчої служби під час виконання рішення суду у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується, зокрема, принципом законності.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вище наведене та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя(підпис)О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.

Суддя О.В. Пісоцька