Постанова № 22109408, 15.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року Справа № 2а/2370/203/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача - Фріндта Ю.Л. (за посадою), ОСОБА_2 (за довіреністю), ОСОБА_3 (за довіреністю), відповідача - ОСОБА_4 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти»до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Лисянському районі Черкаської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 р. № 0000292301 про збільшення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 435501 грн., в т.ч. за основним платежем - 348401 грн. та штрафними санкціями 87100 грн. В обґрунтування позову вказано, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 348401 грн., оскільки податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, отриманих від ПП «АБВ-Груп», ПП «Фін», ПП «Т-Груп», які були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та зазначили, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача. Представники позивача наголошують, що господарські відносини між підприємствами оформлені первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та вказував, що податковий кредит позивача за 2010 р. сформований безпідставно, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим. Відповідач звернув увагу суду на те, що позивач необгрунтовано сформував податковий кредит за рахунок ПП «Т-Груп», в ході перевірки якого встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності. Крім того, представник відповідача зазначив, що фінансово-господарські відносини з ПП «Фін»та ПП «АБВ-Груп»не мають економічного інтересу, економічної доцільності від отриманих маркетингових досліджень, що свідчить про відсутність ділової мети у діях платника податку.

У судовому засіданні 13.03.2012 р. суд задовольнив клопотання відповідача та замінив ДПІ у Лисянському районі Черкаської області на правонаступника: Звенигородську міжрайонну державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти»зареєстровано Лисянською районною державною адміністрацією Черкаської області 18.12.1995 р., ідентифікаційний код: 00223941, взято на облік в ДПІ у Лисянському районі 10.05.2000 р. за № 63. Позивач з 03.07.1997 р. зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 100314861, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 002239423189 (а.с. 19 т. 3).

На підставі наказів № 73 від 08.06.2011 р., № 96 від 25.06.2011 р. та направлень № 14 від 20.06.2011 р., № 15 від 25.06.2011 р., у період з 20.06.2011 р. по 22.07.2011 р. відповідач провів планову документальну виїзну перевірку ПАТ «Дашуківські бентоніти»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.07.2011 р. № 376/23-010/00223941 (а.с. 28-60 т. 1). В ході перевірки встановлені порушення позивачем: статей 203, 215, 228 ЦК України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Т-Груп»; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, внаслідок чого знижено ПДВ в сумі 348401 грн.

В акті перевірки позивача зазначено, що позивач завищив податковий кредит та занизив сплату до бюджету ПДВ на суму 348401 грн., в тому числі за червень-вересень 2010 р. на суму 137817 грн. (за наслідками господарських операцій з ПП «АБВ-Груп»), за січень-червень 2010 р. на суму 194600 грн. (господарські операції з ПП «Фін»), за червень, вересень 2010 р. на суму 15983 грн. (господарські операції з ПП «Т-Груп»).

На підставі акта перевірки позивача відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 р. № 0000292301 (а.с. 22 т. 1), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем - 348401 грн. та штрафними санкціями 87100 грн.

Суд встановив, що позивач мав взаємовідносини з субєктами господарювання, метою яких було надання позивачу робіт та послуг, зокрема, з ПП «Т-Груп»щодо виконання підрядних робіт, з ПП «Фін»та ПП «АБВ-Груп»щодо надання маркетингових послуг.

В обгрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту в акті перевірки позивача від 29.07.2011 р. № 376/23-010/00223941 відповідач зазначив, що операції з надання робіт та послуг за участю ПП «Т-Груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Відповідач вказав, що згідно акту перевірки ПП «Т-Груп»встановлено неможливість реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) у звязку з відсутністю основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що ставить під сумнів факт здійснення підприємством будь-якої діяльності та призводить до нікчемності правочинів.

ПрацівникамиГВПМ ДПІ у м. Черкаси 21.12.2010 р. відібрано пояснення у директора ПП «Т-Груп»Рудніцького Д.М., який пояснив, що фінансово-господарською діяльністю займалась інша особа; стосовно взаємовідносин з постачальниками та покупцями ПП «Т-Груп»він заявив, що будь-яких первинних документів, договорів, угод з контрагентами, звітних документів чи інших документів, що стосуються діяльності ПП «Т-Груп», він не бачив, не оформляв та не підписував. Доручення на здійснення діяльності ПП «Т-Груп»нікому не надавав. Відтак, відповідач прийшов до висновку, що фактично документальне оформлення правовідносин ПП «Т-Груп»з позивачем здійснювала невідома особа, не уповноважена підприємством здійснювати поставку товару або послуг.

Відтак, відповідач вважає, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», позивач відніс до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ПП «Т-Груп».

Суд вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у подальшому - Закон № 168).

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані ПП «Т-Груп», на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 р. (червень, вересень 2010 р.), відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.

Разом з тим, за змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

При встановленні судом реальності вчиненої господарської операції з ПП «Т-Груп»щодо виконання підрядних робіт, суд дослідив наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: договорів підряду на виконання робіт № Р-ДБ-15-0603/3 від 03.06.2010 р., № Р-ДБ-15-0820/1 від 20.08.2010 р. (а.с. 105-108, 121-124 т. 1), довідок про вартість виконаних робіт (а.с. 114-116, 136 т. 1), кошторисів (118-120, 129-131 т.1), договірної ціни (а.с. 134-135, т. 1), актів приймання підрядних робіт (а.с. 149-152, т. 1), податкових накладних № 1010 від 22.06.2010 р., № 2985 від 23.09.2010 р. (а.с. 147, 148 т.1), платіжних доручень № 1269 від 22.06.2010 р., № 2045 від 23.09.2010 р. (а.с. 33, 34 т. 3).

Зважаючи на основний вид діяльності позивача будівництво будівель, беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій, зокрема, щодо виконання ПП «Т-Груп»будівельних робіт, що підтверджено первинними документами. Крім того, позивач вказує на наявність у ПП «Т-Груп»дозвільної документації на здійснення будівельних робіт, на підтвердження чого надав копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки при проведенні будівельно-монтажних робіт (а.с. 141-142 т. 1) та копію ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області (а.с. 143 т. 1).

Суд встановив, що позапланова перевірка ПП «Т-Груп»була проведена у лютому 2011 р. У звязку з цим суд вважає, що акт перевірки № 436/23-2/36543851 від 14.02.2011 р. може бути доказом відсутності за місцем реєстрації ПП «Т-Груп»майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій станом на 14.02.2011 р., проте, не може бути беззаперечним доказом їх відсутності у період з червня 2010 року по вересень 2010 року.

Суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, укладених підприємством за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів. Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України №168.

Суд також встановив, що 01.06.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ «АБВ-Груп»(виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 07; Р-ДБ-1-0601/9 (а.с. 153-154 т. 1), за умовами якого виконавець зобовязався надати позивачу маркетингові послуги. Виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття послуг, актом прийому-передачі звіту маркетингових досліджень, платіжними дорученнями, податковими накладними, звітом «Огляд світового ринку бентоніту і фулерової землі 2010 р.»(а.с. 7-122 т.2).

Крім того, 01.03.2009 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Фін»(виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 009; Р-ДБ-9-1201/1 (а.с. 162-163 т.1), за умовами якого ТОВ «Фін»зобовязалося надати позивачу маркетингові послуги. Виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття послуг, актом прийому-передачі звіту маркетингових досліджень, платіжними дорученнями, податковими накладними, звітом «Огляд світового ринку бентоніту і фулерової землі по країнам 2010 р.»(а.с. 123-346 т.2).

Оцінивши надані позивачем докази, суд прийшов до висновку про те, що позивачем наведено економічно обґрунтовані причини, в звязку з якими виникла необхідність отримання послуг за договорами про надання послуг з маркетингових досліджень, а також відображено який економічний ефект отримано від наданих за договором послуг, як вони вплинули на ефективність діяльності підприємства позивача. Зміст виконаних за договорами досліджень відповідає галузі, в якій здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.

Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про відсутність необхідності у проведенні двох тотожних досліджень, оскільки, як вбачається із звітів, виконаних ПП «АБВ-Груп»та ПП «Фін»вони відрізняються як за структурою, так і за змістом. В звітах відображено результати досліджень з питань виробництва, збуту, попиту на бентонітову продукцію в різних країнах світу.

При цьому, суд звернув увагу на те, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність субєктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, субєкт господарювання слідує меті досягнення позитивного економічного ефекту, що встановлено в даній справі.

Серед основних факторів наявності позитивного ефекту від проведених маркетингових досліджень, суд врахував значне збільшення кількості контрагентів позивача, в тому числі збільшення кількості іноземних контрагентів, тобто завдяки проведеним маркетинговим дослідженням відбулось розширення ринку збуту бентонітової продукції.

Крім того, позивач, врахувавши висновки маркетингових досліджень, відкрив нову лінію по виробництву нових видів продукції та отримав технічні умови (а.с. 99-133, 134-159 т. 3) на такі види продукції: глинопорошок для промивальних рідин та глини бентонітової та палигорськітової для гігієнічних наповнювачів котячих туалетів (крихта).

Враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що договори про надання маркетингових послуг, укладені між позивачем та контрагентами (ПП «АБВ-Груп», ПП «Фін») носять реальний характер, результати маркетингових досліджень реалізовано позивачем в господарській діяльності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні. Позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за період, що перевірявся, в звязку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000292301 від 15.08.2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко