Постанова № 22108960, 07.02.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/719/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,

при секретаріВарченко В.В.,

за участі:

представника позивача

представника відповідача Содоми О.В.,

Драчука С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАРС АВТО" м. Старокостянтинів Хмельницької області до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041700 від 12.01.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 12.01.2012 року № 0000041700.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів за результатами розгляду якої складено акт перевірки № 1389/17/33965307 від 23.12.2011 року і на підставі якого було прийнято податкове повідомлення рішення від 12.01.2012 року № 0000041700.

Вказане податкове повідомлення рішення позивач вважає неправомірним з наступних підстав.

Згідно пункту 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України штрафні санкції за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, тоді як відповідачем за податковим повідомленням рішенням від 12.01.2012 року № 0000041700 застосовано до «НАРС АВТО» суму штрафних санкцій в розмірі 1020 грн., за кожне порушення.

За 2 півріччя 2012 року відповідач також застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 1020 грн., за кожне порушення, тоді як статтею 120 Податкового кодексу України встановлено, що за порушення встановлені відповідачем у акті перевірки передбачено накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне порушення, оскільки до позивача перед прийняттям податкового повідомлення рішення від 12.01.2012 року № 0000041700 штрафні санкції ще не застосовувались.

Крім того базовим податковим (звітним) періодом відповідно до статті 236 Податкового кодексу України є період, що дорівнює календарному року.

Відповідач обовязок подання звіту за першу реєстрацію транспортних засобів позивачу визначив на підставі пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, який встановлює порядок сплати збору, та зобовязує юридичних осіб в десятиденний строк після першої реєстрації транспортних засобів подати відповідному органу державної податкової служби розрахунок суми збору за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки стаття 236 Податкового кодексу України суперечить пункту 239.2 статті 239 цього ж Кодексу, рішення необхідно приймати на користь платника податків.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення від 12.01.2012 року № 0000041700 є неправомірним і його необхідно скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення рішення відповідача є неправомірним, так як при проведенні перевірки державним податковим органом не враховано положення статті 236 Податкового кодексу України якою встановлено, що базовий податковий (звітний) період із збору за першу реєстрацію транспортного засобу дорівнює календарному року.

Пункт 239.2 статті 239 Податкового кодексу України на який посилається державний податковий орган при встановленні порушення позивачем, суперечить нормам статті 236 Податкового кодексу України в звязку з чим необхідно застосувати правила пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України і прийняти рішення на користь платника податків.

Крім того розмір застосованих штрафних санкцій за період з 1 січня по 30 червня 2011 року не відповідає вимогам пункту 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а за друге півріччя 2011 року не відповідає вимогам статті 120 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні визнав, що у 2011 році до ТОВ «НАРС АВТО» застосовувались штрафні санкції, але повторності порушення немає, оскільки в першому випадку такі штрафні санкції були застосовані за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, а не за неподання розрахунку із збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення від 12.01.2012 року № 0000041700 є неправомірним і його необхідно скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення рішення є законним, прийняте на підставі висновків акту перевірки проведеної Старокостянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією, якою встановлено порушення позивачем вимог пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, також при визначенні розміру штрафних санкцій враховано, що у 2011 році до позивача уже застосовувались штрафні санкції за аналогічне порушення.

Податкове повідомлення рішення не суперечить вимогам Податкового кодексу України, тому враховуючи такі обставини у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 12.12.2005 року зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області та відповідно до ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-12 одним із основних завдань органів державної податкової служби України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних із обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Для виконання завдань покладених на органи державної податкової служби України згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 4, підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби як контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 (перевірки) розділу 2 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обовязкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

Посадовою особою державного податкового органу-Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача із збору за першу реєстрацію транспортних засобів.

За результатами перевірки був складений акт «Про результати камеральної перевірки даних розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів» від 23.12.2011 року № 1389/17/33965307.

Вказаним актом перевірки встановлено та зроблено висновок про те, що ТОВ «НАРС АВТО» несвоєчасно подало податкову звітність із збору за першу реєстрацію транспортних засобів за січень-вересень 2011 року, чим порушено пункт 239.2 статті 239 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що висновки акту перевірки відповідають вимогам Податкового кодексу України, разом з тим, податкове повідомлення рішення від 12.01.2012 року № 0000041700 необхідно визнати неправомірним та скасувати враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи, в також відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.

Згідно підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

В звязку з тим, що актом перевірки встановлено порушення позивачем як юридичною особою-платником податку пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, тобто ТОВ «НАРС АВТО» несвоєчасно подало податкову звітність із збору за першу реєстрацію транспортних засобів за січень-вересень 2011 року, на підставі зазначеного акту перевірки відповідач як контролюючий орган прийняв податкове повідомлення - рішення від 12.01.2012 року № 0000041700, згідно якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 29580 грн.

Із пояснень сторін, матеріалів перевірки і матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «НАРС АВТО» в період з січня 2011 року по вересень 2011 року проводило першу реєстрацію транспортних засобів на території України.

Всього за вказаний період позивачем було проведено першу реєстрацію транспортних засобів на території України в кількості 58 транспортних засобів.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу відноситься до загальнодержавних податків і зборів (підпункт 9.1.15 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 цього Кодексу є об'єктами оподаткування.

Так як транспортні засоби першу реєстрацію яких на території України проводив позивач, є за змістом статті 232 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування збором за першу реєстрацію транспортного засобу, позивач відповідно до пункту 231.1 статті 231 цього кодексу є платником збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

Одним із обовязків платника податків як це передбачено підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України є обовязок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Загальний порядок подання до контролюючих органів декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів встановлений главою 2 (податкова звітність) розділу 2 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 46.1 статті 46, пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податковим кодексом України розмежовуються поняття «податковий період» та «звітний період», тобто звітний період є складовою частиною податкового періоду, а в деяких випадках співпадає з податковим періодом.

Згідно до підпунктів 7.1.6, 7.1.7, 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Так згідно пунктів 33.1, 33.2, 33.3 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні пунктом 236.1 статті 236 Податкового кодексу України встановлено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року.

Пунктом 35.3 статті 35 Податкового кодексу України визначено, що порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні пунктом 237.1 статті 237, пунктами 239.1, 239.2 статті 239 Податкового кодексу України встановлено, що збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

Юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Послідовний аналіз пункту 46.1 статті 46, пунктів 49.1, 49.2 статті 49, пунктів 33.1, 33.2, 33.3 статті 33, пункту 35.3 статті 35, пункту 237.1 статті 237, пунктів 239.1, 239.2 статті 239 Податкового кодексу України дає підставу суду зробити висновок про те, що хоча для збору за першу реєстрацію транспортних засобів в Україні встановлено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, разом з тим такий базовий податковий (звітний) період складається із кількох звітних періодів, кількість яких залежить від кількості проведених реєстрацій транспортних засобів за базовий податковий (звітний) період і за кожен такий звітний період юридична особа в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів зобовязана подати відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби.

Таке виключення із загального правила визначеного для платників збору за першу реєстрацію транспортних засобів статтею 236 Податкового кодексу України встановлено статтею 239 цього Кодексу тільки для платників податків-юридичних осіб, яким і є позивач.

Крім таких розрахунків позивач згідно статті 236 Податкового кодексу України зобов'язаний був також подати розрахунок збору за першу реєстрацію транспортних засобів за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року.

За таких обставин суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що статті 236, 239 Податкового кодексу України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, як це передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, зокрема, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд не вбачає у досліджених обставинах справи презумпції правомірності рішень платника податку, тому що норми статтей 236, 239 Податкового кодексу України не допускають неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), оскільки судом не встановлено такої обставини як можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

Позивач - ТОВ «НАРС АВТО» зобовязаний був як платник податків щоразу після проведення кожної першої реєстрації транспортних засобів виконати вимоги пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, а саме: в десятиденний строк після кожної першої реєстрації в Україні транспортних засобів подати відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, а також подати такий розрахунок збору за першу реєстрацію транспортних засобів за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) як додатку до податкового повідомлення - рішення від 12.01.2012 року № 0000041700 та пояснень сторін судом встановлено, що позивач подав до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції у 2011 році два розрахунки збору за першу реєстрацію транспортних засобів, а саме: від 17.11.2011 року № 11029927 про розрахунок збору при реєстрації 53-х транспортних засобів та від 22.12.2011 року № 11031069 про розрахунок збору при реєстрації 4-х транспортних засобів.

Враховуючи такі обставини суд вважає цілком законними висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, так як позивач не подавав розрахунки збору за першу реєстрацію транспортних засобів після кожної такої реєстрації.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що у другому півріччі 2011 року відповідач у разі застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) повинен був визначити їх розмір в сумі 170 грн., а не 1020 грн., враховуючи таке.

Відповідно до пунктів 113.1, 113.3 статті 113, пункту 115.1 статті 115 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зазначена норма Податкового кодексу України не розмежовує фінансову відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків) в залежності від видів податків і зборів, тому у разі якщо орган державної податкової служби встановлює, що протягом року на платника податків було накладено штраф за кожне неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) по будь-якому податку чи збору, не обовязково такого ж по якому приймається рішення про застосування штрафу, орган державної податкової служби повинен нарахувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків).

Актом перевірки від 23.12.2011 року № 1389/17/33965307 встановлено і така обставина не заперечується поясненнями представника позивача, що за наявною в базах даних інформацією до платника податків - ТОВ «НАРС АВТО» було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 170 грн., за податковим повідомленням-рішенням № 0000441500 від 15.03.2011 року на підставі акту перевірки № 272/1500-33965307, яким встановлено, що ТОВ «НАРС АВТО» не подало в строки визначені Податковим кодексом України податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2010 рік.

Податкове повідомлення-рішення № 0000441500 від 15.03.2011 року позивачем не оскаржувалось.

Враховуючи такі обставини суд вважає, що немає підстав визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 12.01.2012 року № 0000041700 в звязку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення позивачем податкового законодавства в другому півріччі 2011 року в більшому розмірі на думку позивача, ніж це передбачено пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Суд при вирішенні спору бере до уваги пояснення позивача в частині того, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення і вважає, що за таких обставин необхідно визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 12.01.2012 року № 0000041700 за таких обставин.

Відповідно до частини 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Дослідження вказаних норм Податкового кодексу України дає суду підставу вважати, що оскільки відносини, що виникають у сфері справляння збору за першу реєстрацію транспортних засобів регулюються Податковим кодексом України, порушення порядку його нарахування, сплати, подання податкової звітності є порушенням саме податкового законодавства, тому при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) позивачу за неподання ним розрахунків із збору за першу реєстрацію транспортних засобів в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, державний податковий орган повинен був керуватися вимогами частини 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України і застосувати за кожне вчинене разове порушення окремо штрафні санкції у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Так як суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошову виразі в якій частині таке податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а в якій відповідає нормам податкового законодавства, за таких обставин суд вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення необхідно визнати незаконним та скасувати повністю.

Враховуючи викладене, аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 12.01.2012 року № 0000041700 є таким, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України, тобто є неправомірним, тому його необхідно скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 7, 9, 15, 16, 33, 41, 42, 47, 49, 54, 58, 75, 76, 86, 113, 115, 120, 231, 232, 236, 237, 239, ч. 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000041700 від 12.01.2012 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «НАРС АВТО» м. Старокостянтинів Хмельницької області застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 29580 грн.

Сторони повідомлені про можливість отримання копії постанови суду в повному обсязі 10 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2012 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський