Постанова № 22108299, 13.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 березня 2012 р. № 2-а- 15475/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Сингаєвської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтасінтез» (надалі ТОВ «Укрнафтасінтез»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003272302 винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 374356,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59793,00 грн. стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез"; скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003282302 винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 168986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез"; скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003292302 винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00 грн. стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез".

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими ДПІ у Київському районі м. Харкова податковими повідомленнями рішеннями від 16 серпня 2011 року № 0003272302, № 0003282302, № 0003292302 на підставі акту перевірки від 29 липня 2011 року №2849/235/30990739 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Укрнафтасінтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року. Позивач вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, субєктивних уявленнях та документально не підтверджені. При цьому позивач зазначив, що між ним та його контрагентами ТОВ «Технобудальянс» та ТОВ «Будєвромонтаж-8», проведено реальні господарські операції, що вбачається з договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт. Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно було сформовано податковий кредит та включено до складу валових витрат суми витрат по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а тому податкові повідомлення рішення від 16 серпня 2011 року № 0003272302, № 0003282302, № 0003292302 є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, будь-яких заяв, клопотань до суду не надав. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрнафтасінтез» зареєстровано як юридична особа 15.06.2000р, код за ЄДРПОУ 30990739, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 85 том 2).

ТОВ «Укрнафтасінтез» взято на податковий облік 04.07.2000р. у ДПІ у Київському районі м. Харкова за №1560 та зареєстровано платником податку на додану вартість 22.09.2000р., що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 11.05.2010 року №1127 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за №28736473 (а.с. 15-16 том 2).

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Укрнафтасінтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №2849/235/30990739 від 29.07.2011р. (а.с. 9-54 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №2849/235/30990739 від 29.07.2011р. встановлені порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результати чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 374356,00 грн., а саме: за грудень 2009 року на суму 239167,00 грн., за січень 2011 року на суму 37765,00 грн., за березень 2011 року на суму 97424,00 грн.; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 168986,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 168986,00 грн.

16.08.2011 року на підставі акту перевірки №2849/235/30990739 від 29.07.2011р. ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийняті податкові повідомлення рішення № 0003272302 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 434149, 00 грн., у тому числі за основним платежем 374356,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59793,00 грн.; № 0003282302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 168987,00 грн., у тому числі за основним платежем 168986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.; № 0003292302 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00 грн. (а.с. 6-8 том 1).

Як вбачається з акту перевірки №2849/235/30990739 від 29.07.2011р., до вказаних висновків відповідач дійшов на підставі взаємовідносин позивача з його контрагентами ТОВ «Технобудальянс» та ТОВ «Будєвромонтаж-8».

Щодо господарських операцій між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Технобудальянс», суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у січні, березні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Технобудальянс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 135188,60 грн. та безпідставно віднесено до складу валових витрат сум витрат у розмірі 675943,00 грн., у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток відповідно до податкових повідомлень - рішень від 16 серпня 2011 року № 0003272302, № 0003282302.

Суд зазначає, що відносини з приводу формування податкового кредиту з 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що порядок віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат на момент виникнення спірних правовідносин був передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97, відповідно до п. 5.1 ст. 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які повязані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укрнафтасінтез» (Замовник) та ТОВ «Технобудальянс» (Підрядник) був укладений договір №0212 від 02.12.2010р. (а.с. 91-92 том 1), відповідно до умов якого Підрядник зобовязався на свій риск за завданням Замовника, зазначеному в кресленнях, виконати на обєкті роботи, а Замовник прийняти роботи та сплачувати їх відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. зазначеного договору обєктом договору є будівництво багатоповерхового житлового будинку з обєктами соціально-побутового призначення по вул. Примерівська, ріг пров. Поштового в м. Харкові, а під роботами сторони договору розуміють загальнобудівельні роботи, що конкретизуються в договірній ціні, яка є невідємною частиною цього договору.

Загальна вартість договору №0212 від 02.12.2010р. відповідно до п. 3.2. складає 226588,00 грн., у тому числі ПДВ 37765,00 грн. В ціну договору входять загальнобудівельні роботи з використанням інструментів, механізмів та матеріалів Замовника.

На виконання умов договору №0212 від 02.12.2010р. сторонами було складено договірну ціну, відповідно до якої з загальної вартості робіт вираховується вартість використаних Підрядником матеріалів Замовника (а.с. 126 том 1).

До зазначеної договірної ціни позивачем до суду надано локальний кошторис №02-01-01 та відомість ресурсів (а.с. 126-129 том 1).

У січні 2011 року сторонами договору було підписано акт прийому виконаних будівельних робіт №1 на загальну суму 226588,00 грн., у тому числі ПДВ 37765,00 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт (витратах), відомість ресурсів до акту №1 (а.с. 121-125 том 1).

Оплату будівельних робіт позивачем проведено 18.05.2011 року по безготівковому розрахунку у розмірі 350000,00 грн. відповідно до наданої позивачем банківської виписки з рахунку (а.с. 94 том 1).

31.01.2011 року ТОВ «Технобудальянс» було виписано та надано позивачу податкову накладну №182 на загальну суму 226588,00 грн., у тому числі ПДВ 37765,00 грн. (а.с. 115 том 1), що включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 99-100 том 1).

Судом також встановлено, що ТОВ «Укрнафтасінтез» (Замовник) та ТОВ «Технобудальянс» (Підрядник) був укладений договір №03-02 від 03.02.2011р. (а.с. 162-163 том 1), відповідно до умов якого Підрядник зобовязався на свій риск за завданням Замовника, зазначеному в кресленнях, виконати на обєкті роботи, а Замовник прийняти роботи та сплачувати їх відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. зазначеного договору обєктом договору є будівництво багатоповерхового житлового будинку з обєктами соціально-побутового призначення по вул. Примерівська, ріг пров. Поштового в м. Харкові, а під роботами сторони договору розуміють загальнобудівельні роботи, що конкретизуються в договірній ціні, яка є невідємною частиною цього договору.

Загальна вартість договору №03-02 від 03.02.2011р. відповідно до п. 3.2. складає 239164,00 грн., у тому числі ПДВ 39861,00 грн. В ціну договору входять загальнобудівельні роботи з використанням інструментів, механізмів та матеріалів Замовника.

На виконання умов договору №03-02 від 03.02.2011р. сторонами було складено договірну ціну, відповідно до якої з загальної вартості робіт вираховується вартість використаних Підрядником матеріалів Замовника (а.с. 155 том 1).

До зазначеної договірної ціни позивачем до суду надано локальні кошториси №02-01-01, №02-01-06, №02-01-09 та відомість ресурсів (а.с. 155-161 том 1).

У березні 2011 року сторонами договору було підписано акт прийому виконаних будівельних робіт №1 на загальну суму 239164,00 грн., у тому числі ПДВ 39861,00 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт (витратах), відомість ресурсів до акту №1 (а.с. 149-154 том 1).

08.09.2011 року вже після складання акту перевірки №2849/235/30990739 від 29.07.2011р. позивачем частково оплачені будівельні роботи по безготівковому розрахунку у розмірі 12577,00 грн. відповідно до наданої позивачем банківської виписки з рахунку (а.с. 96 том 1).

31.03.2011 року ТОВ «Технобудальянс» було виписано та надано позивачу податкову накладну №209 на загальну суму 239164,00 грн., у тому числі ПДВ 39861,00 грн. (а.с. 114 том 1), що включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року (а.с. 97-98 том 1).

Також, між ТОВ «Укрнафтасінтез» (Замовник) та ТОВ «Технобудальянс» (Підрядник) був укладений договір №14-01 від 14.01.2011р. (а.с. 147-148 том 1), відповідно до умов якого Підрядник зобовязався на свій риск за завданням Замовника, зазначеному в кресленнях, виконати на обєкті роботи, а Замовник прийняти роботи та сплачувати їх відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. зазначеного договору обєктом договору є улаштування світло прозорих та глухих фасадів багатофункціонального торгівельно-офісного центру з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Тринклера, кут пр. Правди в м. Харкові, а під роботами сторони договору розуміють загальнобудівельні роботи, що конкретизуються в договірній ціні, яка є невідємною частиною цього договору.

Загальна вартість договору №14-01 від 14.01.2011р. відповідно до п. 3.2. складає 345380,00 грн., у тому числі ПДВ 57563,00 грн. В ціну договору входять загальнобудівельні роботи з використанням інструментів, механізмів та матеріалів Замовника.

На виконання умов договору №14-01 від 14.01.2011р. сторонами було складено договірну ціну, відповідно до якої з загальної вартості робіт вираховується вартість використаних Підрядником матеріалів Замовника (а.с. 144 том 1).

До зазначеної договірної ціни позивачем до суду надано локальний кошторис та відомість ресурсів (а.с. 145-146 том 1).

У березні 2011 року сторонами договору було підписано акт прийому виконаних будівельних робіт №1 на загальну суму 345380,00 грн., у тому числі ПДВ 57563,00 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт (витратах), відомість ресурсів до акту №1 (а.с. 140-143 том 1).

У вересні 2011 року вже після складання акту перевірки №2849/235/30990739 від 29.07.2011р. позивачем частково оплачені виконані будівельні роботи безготівковим розрахунком у розмірі 337423,00 грн. відповідно до наданих позивачем банківських виписок з рахунку (а.с. 93, 95-96 том 1).

31.03.2011 року ТОВ «Технобудальянс» було виписано та надано позивачу податкову накладну №210 на загальну суму 345380,00 грн., у тому числі ПДВ 57563,00 грн. (а.с. 113 том 1), що включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року (а.с. 97-98 том 1).

Позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Технобудальянс» були включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень, березень 2011 року, що не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на зазначене, вищезазначені акти прийому виконаних будівельних робіт та договірні ціни не містять таких обовязкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які склали договірні ціни та особу, яка прийняла від Виконавця будівельні роботи.

З наданої позивачем до суду копії журналу реєстрації довіреності за 2008-2011 роки не вбачається видання позивачем будь-якій особі довіреності на отримання будівельних робіт у ТОВ «Технобудальянс» (а.с. 99-105 том 2), з копій наказів на прийняття на роботу співробітників ТОВ «Укрнафтасінтез» надання повноважень цим особам на отримання будівельних робіт у ТОВ «Технобудальянс» також не вбачається (а.с. 106-107 том 2).

Інших доказів наявності повноважень на прийняття від Виконавця будівельних робіт у ТОВ «Технобудальянс» суду не надано.

Крім того, під час проведення перевірки та розгляду справи позивачем не надано первинних бухгалтерських документів щодо приймання передачі матеріалів Замовника, вартість яких вираховувалась з загальної вартості будівельних робіт за вищезазначеними договорами, від ТОВ «Укрнафтасінтез» до ТОВ «Технобудальянс».

Відповідно до умов вищезазначених договорів Підрядник зобовязався виконати будівельні роботи за завданням Замовника, зазначеному в кресленнях, проте, на вимогу суду такі креслення надані не були.

Суду також не надано будь-яких доказів використання виконаних будівельних робіт контрагентом ТОВ «Технобудальянс» в господарській діяльності позивача, у тому числі доказів наявності у позивача замовлення, яким обумовлене виконання цих робіт, на що посилався позивач у своїх поясненнях.

Стосовно твердження позивача про неправомірність посилання відповідачем в акті перевірки на довідки від 28.03.2011 року №437/23-304/37190526 та від 07.06.2011 року №1024/23-304/3719052 про результати документальних позапланових невиїзних перевірок його контрагента - ТОВ «Технобудальянс», дії по проведенню яких судовими рішеннями визнані неправомірними, суд зазначає, що визнання неправомірності проведення зазначених перевірок не підтверджує реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технобудальянс», та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Отже, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технобудальянс», та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 135188,60 грн., та до складу валових витрат сум витрат у розмірі 675943,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що збільшення відповідачем суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 37765,00 грн., за березень 2011 року на суму 97424,00 грн. та застосування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003272302, та суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 168986,00 грн. та застосування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003282302, є обґрунтованим.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Будєвромонтаж-8», суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у грудні 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Будєвромонтаж-8» завищено податковий кредит на суму 239167,00 грн., у звязку з чим позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 239167,00 грн. та застосовано штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003272302.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Укрнафтасінтез» (Замовник) та ТОВ «Будєвромонтаж-8» (Виконавець) був укладений договір виконання роботи №15/1 від 09.11.2009р. (а.с. 81-83 том 1), відповідно до умов якого Виконавець зобовязався за завданням Замовника на свій ризик виконати роботу, а саме здійснити роботи по улаштуванню вентилюючого фасаду з композитних касет на будівництві терміналу аеровокзалу по вул. Ромашкіна, 1 в Комінтерніському районі м. Харкова (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. зазначеного договору забезпечення виконання робіт по договору матеріалами, інструментами, обладнанням покладається на Замовника.

На виконання умов договору №15/1 від 09.11.2009р. сторонами було складено договірну ціну, відповідно до якої з загальної вартості робіт вираховується вартість використаних Підрядником матеріалів Замовника (а.с. 88 том 1).

До зазначеної договірної ціни позивачем до суду надано локальний кошторис та відомість ресурсів (а.с. 85-87, 89-90 том 1).

У грудні 2009 року сторонами договору було підписано акт прийому виконаних підрядних робіт №30/12/09-02 на загальну суму 1434999,60 грн., у тому числі ПДВ 239166,60 грн., довідку про вартість виконаних підрядних робіт, відомість ресурсів до акту прийому (а.с. 84-85, 88-89 том 1).

З наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що оплата саме за договором виконання роботи №15/1 від 09.11.2009р. позивачем здійснена частково у розмірі 200000,00 грн. (а.с. 97-98 том 2).

ТОВ «Будєвромонтаж-8» було виписано та надано позивачу податкові накладні №НН-25-12-09-01 від 25.12.2009 року, №НН-30-12-09-02 від 30.12.2009 року на загальну суму 1434999,60 грн., у тому числі ПДВ 239166,60 грн. (а.с. 111-112 том 1), що були включені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009 року (а.с. 103-104 том 1).

Позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Будєвромонтаж-8» були включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2009 року, що не заперечується сторонами по справі.

Дослідивши вищезазначені документи, суд зазначає, що акт прийому виконаних підрядних робіт №30/12/09-02 та договірна ціна не містять таких обовязкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які склали договірні ціни та особу, яка прийняла від Виконавця підрядні роботи.

З наданої позивачем до суду копії журналу реєстрації довіреності за 2008-2011 роки не вбачається видання позивачем будь-якій особі довіреності на отримання підрядних робіт за договором виконання роботи №15/1 від 09.11.2009р. (а.с. 99-105 том 2), з копій наказів на прийняття на роботу співробітників ТОВ «Укрнафтасінтез» надання повноважень цим особам на отримання підрядних робіт за договором виконання роботи №15/1 від 09.11.2009р. також не вбачається (а.с. 106-107 том 2).

Інших доказів наявності повноважень на прийняття від Виконавця підрядних робіт за договором виконання роботи №15/1 від 09.11.2009р. суду не надано.

Крім того, під час проведення перевірки та розгляду справи позивачем не надано первинних документів щодо приймання передачі матеріалів Замовника, вартість яких вираховувалась з загальної вартості робіт за договором №15/1 від 09.11.2009р., від ТОВ «Укрнафтасінтез» до ТОВ «Будєвромонтаж-8».

Суду також не надано будь-яких доказів використання виконаних підрядних робіт контрагентом ТОВ «Будєвромонтаж-8» в господарській діяльності позивача.

З наданої позивачем до суду копії договору субпідряду №09-03/11 від 09.03.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Стальконструкція» (Підрядник), на виконання позивачем (Субпідрядником) робіт на обєкті будівництва Ангару для ПС (повітряних суден) за адресою: м. Харків, вул. Ромашкіна, 1 (а.с. 2-7 том 2), не вбачається використання позивачем виконаних ТОВ «Будєвромонтаж-8» підрядних робіт на виконання умов вказаного договору субпідряду. Оскільки підрядні роботи ТОВ «Будєвромонтаж-8» були виконані у грудні 2009 року до укладення договору субпідряду №09-03/11 від 09.03.2011 року.

Отже, матеріалами справи не підтверджена реальність господарської операцій, здійсненої між позивачем та його контрагентом ТОВ «Будєвромонтаж-8», та її зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2009 року суму ПДВ у розмірі 239167,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Будєвромонтаж-8».

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2009 року в сумі 239167,00 грн. та збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 239167,00 грн. та застосування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003272302.

Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення від 16 серпня 2011 року № 0003292302, суд зазначає, що оскільки застосування таких штрафних санкцій повязано з встановленими порушеннями, викладеними в акті перевірки №2849/235/30990739 від 29.07.2011р., щодо яких суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, то збільшення суми грошового зобовязання за такими штрафними санкціями суд також вважає обґрунтованим.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє чи дотримувався субєкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, відповідачем було доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень рішень від 16 серпня 2011 року № 0003272302, № 0003282302, № 0003292302

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16.03.2012 року.

Суддя Піскун В.О.