Постанова № 22108284, 15.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2012 р. № 2-а- 876/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю представників сторін: позивач - Сидорук Т.П., відповідач - Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківської бісквітної фабрики" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкова про скасування податкових повідомленнь-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне Акціонерне Товариство "Харківська бісквітна фабрика" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 12.01.2012 р. № 0000020842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковій декларації за березень 2011 р. (вх. № 9002438227 від 20.04.2011 р.) у розмірі 3 451,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. та № 0000010842 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток підприємств у розмірі 5 191,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення рішення Відповідача, прийняті на підставі акту перевірки № 2334/42-013/31340536 від 27.12.2011 р., не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ПАТ "ХБФ" не допускало порушень вимог чинного податкового законодавства, а висновки вказаного акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

Відповідач проти позову заперечує та вважає його безпідставним. Свою позицію обґрунтовував тим, що Позивач допустив порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) у звязку з чим завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 р. у розмірі 3 451,00 грн. Також Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2011 р. у розмірі 3 451,00 грн. що є порушенням п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України. Актом перевірки встановлено завищення валових витрат на суму 20 761,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 р. на загальну суму 5 191,00 грн. у звязку з чим порушені вимоги п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Представник сторін у судовому засіданні 15.03.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ХБФ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Ітер" (код ЄДРПОУ 33122033) за лютий 2011 р., з ТОВ "Веста" (код ЄДРПОУ 30288313) за лютий 2011 р. та з ТОВ "Химтрейд" (код ЄДРПОУ 31235974) за травень 2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки № 2334/42-013/31340536 від 27.12.2011 р. (далі акт перевірки).

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові прийняті 12.01.2012 р. податкові повідомлення рішення № 0000020842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковій декларації за березень 2011 р. (вх. № 9002438227 від 20.04.2011 р.) у розмірі 3 451,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. та № 0000010842 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток підприємств у розмірі 5 191,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Стосовно взаємовідносин Позивача із контрагентом ТОВ "Ітер" судом встановлено таке.

В акті перевірки зазначено, що видаткова накладна № 21 від 01.02.11р. та прибутковий ордер № 110201-009 заповнені з порушенням вимог п. 2.1 - 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88) і це на думку Відповідача не спричиняє реального настання правових наслідків та не може бути основою для податкового обліку з подальшим декларуванням податкових показників ПДВ. Крім того, актом невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Ітер" (код ЄДРПОУ 33122033) з питань правильності визначення ПДВ за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., проведеною ДПІ у Київському районі м. Харкова, встановлена відсутність у вказаного субєкта господарювання адміністративно-майнових ресурсів для здійснення господарської діяльності, у звязку з чим правочини укладені від імені ТОВ "Ітер" у лютому 2011 р. не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, а тому є нікчемними в порядку ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Проте суд не погоджується з таким твердженням Відповідача, оскільки воно спростовується наявними в справі доказами.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "ХБФ" (Покупець) та ТОВ "Ітер" (Продавець) укладений Договір купівлі-продажу № 88/11 від 24.01.2011 р., згідно умов якого Продавець зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар: рукава харчові, армовані в асортименті (далі рукави різного призначення).

Згідно Довідки Головного управління статистики у Харківській області від 27.04.2011 р. № 423105, основними видами діяльності ПАТ "ХБФ" є виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів, роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

Отже, господарська діяльність ПАТ "ХБФ" безпосередньо повязана із виготовленням таких кондитерських виробів, як печиво (цукрове, здобне, затяжне, вівсяне), крекер, галети, вафлі, вафельні трубочки, бісквіти, рулети, торти вафельні і шоколадно-вафельні, батончики шоколадно-горіхові, піроги пісочні, вафельні сендвичи, карамелі, глазуровані і неглазуровані цукерки, шоколад, торти, зефір, ірис, мармелад тощо.

При цьому, виготовлення відповідної продукції здійснюється на спеціальному обладнанні, яке повинно знаходитися в належному технічному стані.

Враховуючі наведене, суд дійшов висновку, що придбання рукавів різного призначення безпосередньо повязано із господарською діяльністю Позивача, оскільки останні придбавалися ним для використання (заміни, ремонту) відповідних складових частин певного устаткування, у т.ч. обладнання по виробництву вафельних трубочок (подача тіста, начинки, води тощо).

Факт здійснення господарської операції з придбання Позивачем у ТОВ "Ітер" 180 пог. м. рукавів різного призначення на загальну суму 2 940,00 грн., у т.ч. ПДВ 490,00 грн. підтверджується видатковою накладною № 21 від 01.02.2011 р. Поставка вказаного товару відбулася на підставі товарно-транспортної накладної № Р21 від 01.02.2011 р. Оприбуткування рукавів на технічному складі Позивача здійснювалось на підставі прибуткового ордеру № 110201-009. Згідно даних журналу-ордеру Позивача за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. господарська операція із придбання у ТОВ "Ітер" 180 пог.м. рукавів різного призначення знайшла своє відображення в регістрах бухгалтерського обліку ПАТ "ХБФ". Крім цього, ТОВ "Ітер" на реалізований Позивачу товар (рукави різного призначення) наданий висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/29945 від 20.05.2008 р.

Згідно платіжного доручення від 28.02.2011 р. № 1102287284 Позивачем перераховано на користь ТОВ "Ітер" грошові кошти у розмірі 2 940,00 грн.

У відповідності до п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються "Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у в'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)..."

Пункт 5.11. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Усе наведене свідчить про фактичне отримання та використання у власній господарській діяльності Позивача рукавів різного призначення при виробництві кондитерських виробів, в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, витрати у розмірі 2 450,00 грн. понесені Позивачем на оплату складових частин обладнання (рукавів різного призначення), правомірно включені ПАТ "ХБФ" до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року, у відповідності до вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд відмічає, що доводи Відповідача на відсутність у видатковій накладній № 21 від 01.02.2011 р. прізвищ осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції є помилковими, оскільки частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містить такого обовязкового реквізиту як "прізвища осіб, відповідальних на здійснення господарської операції".

При цьому суд вважає доцільним зазначити про таке. Наявність будь-яких помилок в оформлених первинних документах не є підставою для висновків про відсутність певної господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів у звязку із здійсненням Позивачем власної господарської діяльності мали місце.

Судом встановлено, що на видатковій накладній № 21 від 01.02.11р. міститься пропуск - штамп на ввезення (внесення) матеріальних цінностей з відміткою про проходження на територію ПАТ "ХБФ" 01.02.2011 р. о 12 год. 13 хв. автомобілю з номерним знаком № 0856 ХА. Даними Журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей Позивача (запис № 233) підтверджено факт складання та надання прийомоздатчику ПАТ "ХБФ" ОСОБА_4 довіреності на отримання у ТОВ "Ітер" рукавів. Внутрішніми документами Позивача підтверджено використання отриманих від ТОВ "Ітер" рукавів різного призначення у господарській діяльності ПАТ "ХБФ", зокрема, відомостями про витрати матеріалів у період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., актами на списання ТМЦ від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011 р., від 23.06.2011 р., від 20.09.2011 р., а також звітами про рух матеріалів, тарних матеріалів, ПММ, запчастин та комплектуючих у наступні періоди з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

Отже, матеріалами справи підтверджено не тільки рух рукавів різного призначення у Позивача, а і підтверджено фактичне їх використання під час здійснення діяльності по виготовленню кондитерських виробів.

Таким чином, доводи Відповідача про порушення заповнення первинних документів (видаткової накладної тощо), що не спричиняє реального настання правових наслідків та не може бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників ПДВ, при фактичному здійсненні господарської операції по придбанню рукавів різного призначення у ТОВ "Ітер", є безпідставними.

У відповідності до Наказу Міністерства Статистики України № 193 від 21.06.1996 р., прибутковий ордер (форма № М-4) застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Тобто, прибутковий ордер є документом складського обліку руху товарно-матеріальних цінностей на підприємстві і не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, у розумінні положень ч. 1 ст. 9 Закону України "про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, доводи Відповідача про невідповідність прибуткового ордеру вимогам п. 2.1 - 2.16 Положення № 88 є повністю необґрунтованими.

Суд відмічає, що порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право Позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ від адміністративно-майнового стану інших осіб (контрагентів Позивача). Питання податкового кредиту, встановлення від'ємного значення суми ПДВ та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків (Позивача).

Такі обставини, як обовязкова наявність умов досягнення результатів господарської діяльності, зокрема, наявність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідну кількість працівників у контрагентів Позивача, не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства Позивачем, позаяк не залежать від волі останнього та не базуються на нормах чинного законодавства. Більш того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обовязок Позивача вимагати від постачальників товарів (робіт, послуг) відомості про їх фактичний та адміністративно-майновий стан.

При цьому, судом зясовано, що ТОВ "Ітер" не має будь-яких дефектів в правовому статусі юридичної особи та платника податку на додану вартість. А тому, має право укладати відповідні договори, у т.ч. договір купівлі-продажу № 88/11 від 24.01.2011 р. та виписувати податкові накладні, зокрема, податкову накладну № 1310101 від 01.02.2011 р. на суму 2 940,00 грн., у т.ч. ПДВ 490,00 грн., що включена Позивачем до Реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2011 р. та містить усі обовязкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Тому, відображення податкового кредиту з ПДВ здійснювалося ПАТ "ХБФ" на підставі належним чином оформленій податковій накладній № 1310101 від 01.02.2011 р. на суму 2 940,00 грн., у т.ч. ПДВ 490,00 грн.

Суд також вважає необхідним вказати про те, що укладений між Позивачем та його контрагентом (ТОВ "Ітер") договір не був визнаний недійсним.

Отже, в діях Позивача не вбачається ознак безтоварності вказаної вище господарської операції із ТОВ "Ітер", а інших доводів та доказів, які б свідчили про це, Відповідач не надав суду.

Таким чином, у Відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагента Позивача (ТОВ "Ітер") відсутні необхідні умови та права для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Виходячи з наведеного, ПАТ "ХБФ" правомірно включило до складу податкового кредиту суму з ПДВ у розмірі 490,00 грн. за лютий 2011 р. Відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковій декларації за березень 2011 р. (вх. № 9002438227 від 20.04.2011 р.) у розмірі 490,00 грн. не відбулося.

Тому, суд вважає, що Позивач не допустив порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Щодо висновку Відповідача про нікчемність правочинів з ТОВ "Ітер" в силу ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, суд не погоджується з такими твердженнями Відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Стаття 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Взаємовідносини Позивача та ТОВ "Ітер" мають реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліків. Додатковим доказом реальності здійснення господарської операції із придбання у ТОВ "Ітер" рукавів різного призначення підтверджується листом ТОВ "Ітер" від 25.01.2012 року.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між Позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 9).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, "Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК)".

Суд, вивчивши зміст акту перевірки, наголошує на тому, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності Позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій) як ознак нікчемності спірних правочинів.

Отже, доводи Відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу № 88/11 від 24.01.2011 р. є помилковими.

Окрім цього, як вже відмічалося раніше, Позивач та ТОВ "Ітер" є належними субєктами господарювання України (юридичними особами), що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Під час укладання спірного договору та у момент їх виконання, сторони за спірними договорами є зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість і це не заперечується Відповідачем.

Таким чином, суд робить висновок, що судження Відповідача про нікчемність правочину є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України. Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення вимог ПК України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Доводи суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів згідно акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова № 1271/23-3/33122033 від 07.04.2011 р., без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність доводів Відповідача про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішеньне покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог закону. Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно взаємовідносин Позивача із контрагентом ТОВ "Веста" судом встановлено таке.

В акті перевірки зазначено, що акт прийому-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р. з боку ТОВ "Веста" засвідчений підписом директора Громовим О.В. у вигляді відтиску, а також обсяг природного газу у кількості 7,421 тис. м. куб. не відповідає даним податкової накладної за якою обсяг поставлено газу складає 6 тис. м. куб. Таким чином, Відповідач вважає, що акт прийому-передачі № 681 від 28.02.2011 р. не є належним первинним документом у розумінні вимог Положення № 88. Крім того, довідкою від 01.07.2011р. № 1205/23-304/30288313 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Веста" (код ЄДРПОУ 30288313) в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., вказаний субєкт господарювання мав взаємовідносини з підприємствами (ТОВ "Аверс плюс ЛТД" код за ЄДРПОУ 36697963 та ТОВ "Алекс-А ЛТД" код за ЄДРПОУ 33443792), у яких відсутні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси, основні фонди, належне подання податкової звітності та відображення показників у ній. Враховуючи це, Відповідач дійшов висновку про неправомірність віднесення суми по ПДВ у розмірі 2 960,98 грн. до складу податкового кредиту лютого 2011 року та включення до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року суми валових витрат у розмірі 18 311,19 грн.

Проте суд не погоджується з таким висновком Відповідача, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявними в справі доказами.

Згідно матеріалів справи, ПАТ "ХБФ" мало взаємовідносини із ТОВ "Веста" на підставі договору на постачання природного газу № 774/07-г/338-07 (далі договір на постачання газу).

Кількість газу на 2011 рік обумовлена в додатковій угоді № 1/11 від 27.12.2010 р. до договору постачання газу, зокрема, обсяг газу за лютий 2011 року становить 8 (вісім) тисяч куб. м.

У відповідності до умов п. 4.4. договору на постачання газу, з урахуванням додаткової угоди № 1/11 від 27.12.2010 р., ціна за 1 000 м. куб. газу без врахування вартості транспортування по газових мережах складає при 100% передплаті у термін до 23 числа місяця, попереднього місяцю споживання: ціна газу з ПДВ 2 738,40 грн., в т.ч. ПДВ 456,40 грн., ціна без ПДВ 2 282,00 грн.; цільова надбавка до діючої ціни на природний газ у розмірі 2% (з ПДВ) 54,77 грн., у т.ч. ПДВ 9,13 грн., ціна без ПДВ 45,64 грн., тариф на постачання (ТП) у сумі - 167,81 грн., у т.ч. ПДВ 27,97 грн., тариф без ПДВ 139,84 грн. Всього до сплати за 1 000 м. куб. вартість газу та тарифу на постачання з ПДВ 2 960,98 грн., у т.ч. ПДВ 493,50 грн., ціна без ПДВ 2 467,48 грн.

На виконання умов пп. 1.1., 3.2., 3.5, 3.6. договору на постачання газу, між Постачальником (ТОВ "Веста") та Споживачем (Позивачем) складений акт приймання-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р., згідно якого, Постачальник передав, а Споживач прийняв 7.421 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 21 973,43 грн., у т.ч. ПДВ 3 662,24 грн. Тобто, факт постачання природного газу у обсязі 7.421 тис. куб. м. підтверджено належним первинним документом, яким є акт прийому-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз акту прийому-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р. свідчить проте, що первинний документ містить усі необхідні обовязкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання Відповідача про те, що первинний документ (акт прийому-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р.) втрачає свою юридичну силу у звязку з тим, що з боку ТОВ "Веста" засвідчений підписом директора Громовим О.В. у вигляді відтиску є повністю необґрунтованим, оскільки особистий підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції, не є обовязковим реквізитом, у розумінні вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Тобто, законодавець передбачив альтернативу (право вибору) "особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

У відповідності до п. 2.5. Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містить заборони на підписання первинних документів (актів виконаних робіт (послуг) тощо) з використанням для цього факсиміле, а тому, застосування факсимільного відтворення підпису у випадках, коли це прямо не заборонено законодавством, є правомірним.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом, зокрема Положенням № 88, не передбачено вимог стосовно того, що особистий підпис особи, що брала участь при здійсненні господарської операції, має бути вчинений власноручно.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в акті прийому-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р., в графі "Від ТОВ "Веста" директор Громов О.В." міститься саме його особистий підпис (лист ТОВ "Веста" № 18 від 25.01.2012 р.).

Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про втрату актом прийому-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р. статусу первинного документу у звязку з тим, що з боку ТОВ "Веста" вчинений особистий підпис директором ТОВ "Веста" Громовим О.В. у вигляді відтиску є помилковим та документально не підтверджений.

Крім акту прийому-передачі природного газу № 681 від 28.02.2011 р., реальність господарської операції із ТОВ "Веста" підтверджується актом виконання наданих послуг з транспортування газу від 28.02.2011 року, підписаного Позивачем та ВАТ "Харківгаз" в особі Дергачівської філії згідно договору № 03 ПТ-84 КП від 01.01.2011 р.) та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" згідно договору № 837/09/88196 від 01.01.2009 р.

У звязку з чим, суд вважає, що господарська операція із придбання ПАТ "ХБФ" у ТОВ "Веста" 7.421 тис. куб. м. природного газу є такою, що фактично мало місце.

Виходячи з положень п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України суд вважає, що питання формування податкового кредиту, встановлення від'ємного значення суми ПДВ та бюджетне відшкодування сум ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від адміністративно-майнового стану третіх осіб (контрагентів Позивача (ТОВ "Веста" тощо) або інших субєктів господарювання по ланцюгу (ТОВ "Аверс плюс ЛТД", ТОВ "Алекс-А ЛТД")), щодо яких Відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Відповідно, лише відсутність податкової накладної або її оформлення із порушенням встановленого ст. 201 ПК України порядку, позбавляє платника податку (Позивача) права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит лютого 2011 року підтверджений належно оформленою податковою накладною № 27 від 02.02.2011 р. на суму 17 765,88 грн., у т.ч. ПДВ 2 960,98 грн., що була включена Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2011 р.

Згідно матеріалів справи, 02.02.2011 року Позивач здійснив перерахування на користь ТОВ "Веста" грошових коштів у розмірі 17 765,88 грн., у т.ч. ПДВ 2 960,98 грн., що підтверджується банківською випискою.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" господарська операція з придбання Позивачем у лютому 2011 року у ТОВ "Веста" 7.421 тис. куб. м. природного газу є прозорою для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Тобто, грошові кошти у розмірі 17 765,88 грн. списані з рахунку Позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до Позивача, наявності у Позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання Позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

У відповідності до вимог п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, для ТОВ "Веста" датою виникнення податкового зобовязання є дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Відповідно, ТОВ "Веста" мало право виписувати податкову накладну № 27 від 02.02.2011 року на суму зарахованих коштів від Позивача на свій банківський рахунок у розмірі 17 765,88 грн., у т.ч. ПДВ 2 960,98 грн.

Отже, ПАТ "ХБФ" було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, оскільки Позивачем не було порушено вимог п. 198.2, п. 198.3. ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Веста" є належним субєктом господарювання та зареєстрованим у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Право на здійснення ТОВ "Веста" діяльності у сфері постачання природного газу підтверджено ліцензіями Національної комісії регулювання електроенергетики України у період з 21.01.2006 р. по 20.01.2011 р. (серія АБ № 321445) та у період з 20.01.2011 р. по 20.01.2016 р. (серія АГ № 507346) на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

Таким чином, ТОВ "Веста" не має будь-яких дефектів у своєму правовому статусі, а тому мало право укладати договір на постачання газу та виписувати відповідну податкову накладну.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що укладений між Позивачем та ТОВ "Веста" договір не був визнаний недійсним, а також Відповідачем не заперечувалась дійсність податкової накладної та факту сплати ціни товарів за договором з урахуванням ПДВ.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що ПАТ "ХБФ" мало достатні і передбачені ПК України підстави для віднесення Позивачем сум ПДВ сплачених на користь ТОВ "Веста" до складу податкового кредиту лютого 2011 р. та бюджетного відшкодування сум ПДВ у податковій декларації за березень 2011 року у розмірі 2 961,00 грн., а також, обґрунтовано включено до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року сума у розмірі 18 311,19 грн. Відповідно, завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2011 року у розмірі 2 961,00 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 4 578,00 грн. не мало місця.

Також суд відмічає, що доводи Відповідача про ненадання ПАТ "ХБФ" усіх належних первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ "Ітер" та ТОВ "Веста" для перевірки повністю спростовуються матеріалами справи, а саме, Позивачем (лист № 1717 від 26.12.2011 р.) на звернення Відповідача № 17090/10/42-025 від 14.12.2011 р. направлено до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові первинні документи бухгалтерського та податкового обліків по взаємовідносинам у лютому 2011 р. із вказаними контрагентами. Крім того, господарські операції та первинні документи із ТОВ "Ітер" та ТОВ "Веста" були досліджені суцільним порядком під час здійснення документальної позапланової документальної перевірки ПАТ "ХБФ" з питань достовірності та законності декларування бюджетного відшкодування та від'ємного значення з ПДВ за березень 2011 року, за результатами якої складений акт перевірки № 1699/42-013/00377265 від 17.06.2011 р.

Окрім того, суд вказує, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку Відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень Позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Враховуючі викладене, позовні вимоги ПАТ "ХБФ" про скасування спірних податкових повідомлень рішень є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 11, 24, 69-71, 86, ч. 1 ст. 158, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківської бісквітної фабрики" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкова про скасування податкових повідомленнь-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 12 січня 2012 року № 0000020842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2011 р. (вх. № 9002438227 від 20.04.2011 р.) у розмірі 3 451,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. та № 0000010842 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток підприємств у розмірі 5 191,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1,00 грн., у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Харківської бісквітної фабрики" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 8, код 00377265) судовий збір в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16.03.2012р.

Суддя Горшкова О.О.