Постанова № 22108058, 09.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 12120/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників:

позивача - Петровської-Іваніченко О.С., відповідача - Говорун М.Д., прокурора - Шевелева К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аве-Плаза" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участі прокурора Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза»(далі за текстом - позивач, ТОВ «Аве-Плаза») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому з урахуванням наданих уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000952302 від 16.03.2011р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 14217,00 грн. основного платежу та 3554,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення № 0000020700/0 від 16.03.2011р., яким зменшено відємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 670843,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000010700/0 від 16.03.2011р., яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 22299124,00 грн., винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова дійшла помилкових висновків про порушення ТОВ «Аве-Плаза»вимог податкового законодавства. Вказав, що при обчисленні податку на прибуток до складу валових витрат ним були віднесені витрати, понесені в звязку з отриманням послуг з підготовки договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва та повязаних з ним документів, а не з виконанням зобовязань з підписання договору, як стверджує відповідач. Вказані витрати підтверджені первинними документами та оплачені, що вказує на правомірність їх віднесення до складу валових витрат платника податку. З приводу висновків Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про завищення відємного значення суми податку на додану вартість позивач зазначив, що ним до складу податкового кредиту віднесено суми, які підтверджені податковими накладними. Вважає, що допущені в податкових накладних помилки в зазначенні номеру свідоцтва платника податку на додану вартість покупця самі по собі є незначними та не позбавляють такі податкові накладні юридичної сили. Звернув увагу, що Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова безпідставно відмовила у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки ТОВ «Аве-Плаза»відповідає вимогам, встановленим законодавством для осіб, які мають право на таке відшкодування.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (далі за текстом відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) в наданих до суду письмових запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні виклали власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали. В обґрунтування заперечень вказали, що позивач відніс до складу валових витрат суми по взаємовідносинам з особою, фактичне надання якою на користь ТОВ «Аве-Плаза»юридичних послуг, обумовлених договором, не підтверджена належним чином. Зазначили, що задіяні позивачем при формування податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні містять номер свідоцтва платника податку на додану вартість покупця, яке анульоване на дату виписки таких податкових накладних. Вважають, що вказані обставини позбавляють позивача права зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суми податкового кредиту, які не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Наполягають на тому, що ТОВ «Аве-Плаза»правомірно відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, оскільки воно не відповідає критеріям, встановленим законодавством до осіб, які мають таке право. Просили суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В розгляді справи відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 35, 36-1, 56 Закону України «Про прокуратуру»з метою захисту інтересів держави в особі ДПІ у Київському районі м. Харкові за власною заявою приймав участь прокурор Київського району м. Харкова, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з посиланням на матеріали проведеної відповідачем перевірки.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза», 05.12.2006р. пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 34755123, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова, здійснює господарську діяльність в сфері здавання в оренду власного нерухомого майна, оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг. В періоді, який був перевірений відповідачем, ТОВ «Аве-Плаза»було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 347551220317, про що ДПІ у Київському районі м. Харкова були видані свідоцтва платника податку на додану вартість: № 100012163 від 15.01.2007р., яке анульоване 25.06.2009р., та № 100266692 від 01.02.2010р., яке станом на час розгляду справи судом є чинним. Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового розгляду, у суду немає сумнівів у добровільності та достовірності їх визнання, щодо вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України, як того вимагає ст. 19 Конституції України, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Аве-Плаза»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., результати якої оформлені актом № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р..

Висновками акту документальної планової виїзної перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. встановлено порушення ТОВ «Аве-Плаза»п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 18380,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2008р. на суму 4163,00 грн. та за 2 квартал 2010р. на суму 14217,00 грн., п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 671294,00 грн., п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з даного податку наступних податкових періодів на суму 22299124,00 грн. за червень-вересень 2010р..

На підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Київському районі м. Харкова 16.03.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000952302 про збільшення суми грошового зобовязання ТОВ «Аве-Плаза»з податку на прибуток в загальному розмірі 22975,00 грн., з яких 18380,00 грн. за основним платежем та 4595,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, № 0000020700/0 про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 670843,00 грн. та № 0000010700/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22299124,00 грн..

Як зясовано в ході судового розгляду, податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011р. № 0000952302 оскаржується позивачем лише в частині збільшення ТОВ «Аве-Плаза»суми грошового зобовязання по податку на прибуток згідно з висновками відповідача про завищення валових витрат на суму 56867,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери». В цій частині суд вважає вимоги адміністративного позову необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

За приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Положеннями п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Аве-Плаза»та ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»укладено договір про юридичні послуги № 337/02-10 від 01.02.2010р., умовами якого передбачено надання для позивача письмових та/або усних юридичних послуг за винагороду в сумі, яка визначається шляхом множення кількості годин, витрачених на роботу за завданнями замовника послуг, на погодинні ставки фахівців виконавця послуг або у фіксованому розмірі за виконання певного завдання чи досягнення певного результату, що має підтверджуватись актом про надані послуги. При цьому, в договорі № 337/02-10 від 01.02.2010р. передбачено надання позивачу директорських послуг, які полягають в представництві ТОВ «Аве-Плаза»перед усіма державними органами та установами, а також контрагентами. Специфікацією № 1 фіксованих цін на юридичні послуги зміст послуг та їх вартість визначено як: підготовка та перегляд проекту договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва та повязаних з цим документів на суму 56867,00 грн., а також підписання документів на суму 4016,00 грн.. Відповідно до акту про надання послуг від 23.02.2010р. ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»надано для позивача послуг з укладання та підписання від імені ТОВ «Аве-Плаза»договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва, а також складання та підписання повязаних з договором документів у м. Харкові на загальну суму 73059,60 грн., в т.ч. ПДВ - 12176,60 грн.. За актом про надання послуг від 23.02.2010р. до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток за 2 квартал 2010 року позивач відніс суму в розмірі 56867,00 грн.. Суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва від 12.02.2010р. підписано особисто генеральними директорами ТОВ «Аве-Плаза»та АТ «Концерн АВЕК та Ко»ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, що засвідчено нотаріально. Документів, повязаних з договором купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва, складених та підписаних у м. Харкові ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»для ТОВ «Аве-Плаза»позивачем не надано, як не надано будь-яких інших документальних даних щодо безпосереднього виконання послуг, визначених в акті від 23.02.2010р., ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери». До того ж, суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності позивач надав повноваження з представництва власних інтересів щодо придбаного обєкту незавершеного будівництва АТ «Концерн АВЕК та Ко».

Крім того, як встановлено актом перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р., позивач за договором про юридичні послуги № 337/02-10 від 01.02.2010р. з ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»будь-яких інших витрат, окрім витрат в розмірі 56867,00 грн. в 2 кварталі 2010 року, до складу валових при обчисленні податку на прибуток не відносив. Надані позивачем щомісячні звіти та акти за квітень-вересень 2010р. про директорські послуги не відповідають змісту директорських послуг, визначених самим договором № 337/02-10 від 01.02.2010р., оскільки містять дані про підписання бухгалтерської документації, контроль за зобовязаннями ТОВ «Аве-Плаза»перед бюджетами, представництво позивача в ДПІ у Київському районі м. Харкова, в тому числі забезпечення перевірки, підписання та подання податкової звітності, представництво у взаємовідносинах з контрагентами. Суд відзначає, що ні підписання документації та податкової звітності, ні забезпечення перевірки органом державної податкової служби не є директорськими послугами, визначення яких в якості представництва позивача обумовлені договором № 337/02-10 від 01.02.2010р., а тому не є компетенцією чи повноваженнями ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери». Крім того, в акті перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. зазначено, що до його складання будь-які інші документальні перевірки ТОВ «Аве-Плаза»не проводились, що спростовує відомості звітів про надані директорські послуги щодо забезпечення ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»перевірок ДПІ у Київському районі м. Харкова. Відомості про будь-які конкретні результати здійсненого ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»представництва ТОВ «Аве-Плаза»у взаємовідносинах з контрагентами у вигляді складених протоколів переговорів, досягнутих домовленостей або укладених угод позивачем не надані.

Таким чином, ТОВ «Аве-Плаза»не надано доказів реального виконання зобов'язань ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»по договору № 337/02-10 від 01.02.2010р., конкретного змісту результатів наданих послуг та підтверджень зв'язку понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а тому суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000952302 від 16.03.2011р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 14217,00 грн. основного платежу та 3554,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в звязку з чим в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Водночас, як свідчать матеріали справи, по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»за договором № 337/02-10 від 01.02.2010р. позивач у відповідних податкових періодах до складу податкового кредиту включив суму в розмірі 30031,02 грн. згідно з податковими накладними: № 5 від 23.02.2010р. на суму 73059,60 грн., в т.ч. ПДВ 12176,60 грн., № 6 від 28.02.2010р. на суму 4021,20 грн., в т.ч. ПДВ 670,20 грн., № 8 від 11.03.2010р. на суму 3902,40 грн., в т.ч. ПДВ 650,40 грн., № 13 від 31.03.2010р. на суму 25632,00 грн., в т.ч. ПДВ 4272,00 грн., № 14 від 09.04.2010р. на суму 3844,80 грн., в т.ч. ПДВ 640,80 грн., № 18 від 11.05.2010р. на суму 3780,00 грн., в т.ч. ПДВ 630,00 грн., № 25 від 15.06.2010р. на суму 3510,00 грн., в т.ч. ПДВ 585,00 грн., № 32 від 12.07.2010р. на суму 3492,00 грн., в т.ч. ПДВ 582,00 грн., № 37 від 03.08.2010р. на суму 3700,00 грн., в т.ч. ПДВ 616,80 грн., № 39 від 04.08.2010р. на суму 53443,32 грн., в т.ч. ПДВ 8907,22 грн., № 41 від 22.09.2010р. на суму 1800,00 грн., в т.ч. ПДВ 300,00 грн.. В звязку з цим суд зазначає, що оскільки за змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються лише суми витрат, які сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включається лише суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальні активів (послуги), які призначаються для їх використання в господарській діяльності, то є обґрунтованими висновки акту перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. про завищення позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»в розмірі 30031,02 грн. та правомірним податкове повідомлення-рішення № 0000020700/0 від 16.03.2011р. в частині зменшення відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30031,02 грн.. З огляду на встановлені обставини факт перерахування позивачем в адресу ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Партнери»грошових коштів на висновки суду не впливають.

В ході дослідження акту перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р., з пояснень представника та з письмових заперечень ДПІ у Київському районі м. Харкова судом встановлено, що висновки відповідача про завищення ТОВ «Аве-Плаза»податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до завищення відємного значення податку на додану вартість на загальну суму 640811,98 грн., ґрунтуються на судженнях субєкта владних повноважень про неправомірність формування податкового кредиту за податковими накладними, які містять неправильний номер свідоцтва платника податку на додану вартість покупця.

Згідно з матеріалами справи позивач при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах задіяв податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Європастрой»№ 4 від 16.04.2010р. на суму 375000, в т.ч. ПДВ 62500,00 грн., ТОВ «Івік-Харків»№ 52 від 18.03.2010р. на суму 2360,00 грн., в т.ч. ПДВ 393,33 грн., ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна»№ 30 від 10.06.2010р. на суму 290642,40 грн., в т.ч. ПДВ 48440,40 грн., № 39 від 09.08.2010р. на суму 355449,60 грн., в т.ч. ПДВ 59241,60 грн., № 45 від 14.09.2010р. на суму 132799,50 грн., в т.ч. ПДВ 22133,25 грн., ТОВ «Фірма «Світнова»»№ 000000017 від 06.05.2010р. на суму 49950,00 грн., в т.ч. ПДВ 8325,00 грн., № 000000021 від 14.06.2010р. на суму 49950,00 грн., в т.ч. ПДВ 8325,00 грн., ТОВ АКБ «Стелс»№ 371 від 01.07.2010р. на суму 16368,00 грн., в т.ч. ПДВ 2728,00 грн., № 458 від 16.08.2010р. на суму 16368,00 грн., в т.ч. ПДВ 2728,00 грн., № 523 від 14.09.2010р. на суму 16368,00 грн. в т.ч. ПДВ 2728,00 грн., Представництво «ДТЗ Київ Б.В.»№ 146 від 02.07.2010р. на суму 71184,60 грн., в т.ч. ПДВ 11864,10 грн., № 192 від 28.09.2010р. на суму 23724,60 грн., в т.ч. ПДВ 3954,10 грн., ТОВ «Домус Стройінвест»№ 23 від 20.08.2010р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 24 від 20.08.2010р. на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., № 26 від 20.08.2010р. на суму 64959,45 грн., в т.ч. ПДВ 10826,58 грн., № 28 від 10.09.2010р. на суму 43306,30 грн., в т.ч. ПДВ 7217,72 грн., № 30 від 24.09.2010р. на суму 23319,98 грн., в т.ч. ПДВ 3886,66 грн., № 31 від 27.09.2010р. на суму 17000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2833,33 грн..

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства повязують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з цим суд відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Однак, ДПІ у Київському районі м. Харкова не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ТОВ «Аве-Плаза»по взаємовідносинам з ТОВ «Європастрой», ТОВ «Івік-Харків», ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна», ТОВ «Фірма «Світнова»», ТОВ АКБ «Стелс», Представництво «ДТЗ Київ Б.В.», ТОВ «Домус Стройінвест»за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Аналіз наявних в матеріалах справи угод позивача з вказаними контрагентами свідчить, що їх умови не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам, доводів з цього приводу акт перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. не містить та відповідачем в ході судового розгляду не наводилось.

Суд звертає увагу, що досліджені податкові накладні, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту звітних податкових періодів, містять всі необхідні реквізити, визначені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є належними податковими і розрахунковими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На час здійснення господарських операцій, в межах яких були виписані вказані накладні, позивач був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, що не заперечується ДПІ у Київському районі. Недоліки ж, про які йдеться в акті перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р., є незначним, оскільки не перешкоджають можливості достеменно ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає безпідставним висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про те, що у відповідача не виникає право на податковий кредит, оскільки не дотримано обовязкових для цього умов виникнення обєкту оподаткування. Такий висновок, обґрунтований виключно неправильним зазначенням номеру свідоцтва платника податку на додану вартість покупця в податкових накладних, не відповідає вищенаведеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають підстави виникнення та порядок формування податкового кредиту для обчислення суми податку на додану вартість. Встановлення будь-яких додаткових умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», є протиправним.

З цих же підстав суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в звязку непідтвердженням сум податкового кредиту в розмірі 450,67 грн. податковою накладною, оскільки матеріали справи містять податкову накладну КП «Міськпроект»ГУ містобудування, архітектури та земельних відносин № 1619 від 22.04.2010р. на суму 2704,08 грн., в т.ч. ПДВ 450,68 грн.. Докази відсутності вказаної податкової накладної на час перевірки відповідачем на надано.

За таких обставин суд вважає, що податковим повідомленням-рішенням № 0000020700/0 від 16.03.2011р. позивачу безпідставно зменшено відємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 640811,98 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Актом перевірки № 591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. встановлено, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого у податкових деклараціях за червень, липень, серпень та вересень 2010р., в звязку з чим податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011р. № 0000010700/0 у наданні ТОВ «Аве-Плаза»бюджетного відшкодування в загальному розмірі 22299124,00 грн. за вказані податкові періоди відмовлено. Суд погоджується з такими висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Положеннями п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Разом з цим, положеннями п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, серед яких особи, що зареєстровані як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України), а також особи, що мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як встановлено в ході розгляду справи судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, ТОВ «Аве-Плаза»було зареєстроване як платник податку на додану вартість менш ніж за 12 календарних місяців до місяців, за наслідками яких були подані заяви на бюджетне відшкодування, та мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлені суми бюджетного відшкодування.

Доводи позивача про непоширення на нього обмежень, визначених п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в звязку з тим, що податковий кредит був нарахований внаслідок придбання основних фондів, суд вважає необґрунтованими.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на підставі договору з АТ «Концерн АВЕК та Ко»від 12.02.2010р. придбав обєкт незавершеного будівництва вартістю 130000659,08 грн., про що видано податкову накладну № 134 від 12.02.2010р. на суму 130000659,08 грн., в т.ч. ПДВ 21666776,51 грн.. Договір від імені ТОВ «Аве-Плаза»підписано генеральним директором ОСОБА_3 особисто, що засвідчено нотаріально, оплата проведена грошовими коштами шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок АТ «Концерн АВЕК та Ко». Придбане за договором від 12.02.2010р. нерухоме майно 16.02.2010р. зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»як незавершена будівництвом нежитлова будівля, відсоток готовності якої відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів складає 73 %. За даними бухгалтерського обліку придбане нерухоме майно відображено позивачем на рахунку 15 (Капітальні інвестиції), на якому обліковуються витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за N 288/4509, основні засоби визначено як матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за N 288/4509, визначає об'єкт основних засобів як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Таким чином, одиницею обліку основних засобів є окремий обєкт, як закінчений пристрій, призначений для виконання певних самостійних функцій. Підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.

За таких обставин суд вважає правомірним висновок про те, що придбаний позивачем обєкт незавершеного будівництва, суми податкового кредиту за яким включені до розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не є основним засобом до введення нерухомого майна в експлуатацію. Документи щодо вводу в експлуатацію основних засобів, по яким внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів нараховано суми податкового кредиту, що взяли участь при визначенні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-вересень 2010р. на загальну суму 22299124,00 грн., позивачем не надані. Суд зазначає, що як обєкт завершеного будівництва придбана нежитлова будівля згідно з витягом КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»зареєстрована лише 12.12.2011р.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2011р. № 0000010700/0 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аве-Плаза" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участі прокурора Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000020700/0 від 16.03.2011р. в частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 640 811,98 грн., винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.