Постанова № 22108023, 22.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 лютого 2012 р. № 2а- 14769/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді Мар'єнко Л.М.,

суддів Білової О.В., Шляхової О.М.

при секретарі судового засіданні Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника прокуратури Харківської області - Суходубової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харків-Форвард”, за участю прокуратури Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною та стягнення в дохід держави товарів, отриманих за угодою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ДПІ у Московському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.07.2008 року, просив суд визнати недійсними господарські зобовязання ТОВ "Харків-Форвард" та ТОВ "Кайтем 2", які виникли на підставі договору №13-10 від 13.10.2006 р. як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207 ГК України, застосувати наслідки нікчемної угоди та стягнути з ТОВ "Харків-Форвард" в дохід держави отримані товари на загальну суму 248 020 208,03 грн., стягнути з ТОВ "Кайтем 2" в дохід держави грошові кошти, отримані від ОСОБА_4 згідно договорів поруки в сумі 87 750 000 грн., стягнути з ТОВ "Кайтем 2" в дохід держави отримані від ТОВ "Харків-Форвард" прості векселя на суму 52 270 208,01 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2012 року в частині позовних вимог до ТОВ “Кайтем-2” закрито провадження у адміністративній справі у звязку з ліквідацією ТОВ “Кайтем-2” та продовжено розгляд справи в частині позовних вимог про визнання угоди недійсною та стягнення з ТОВ "Харків-Форвард" в дохід держави товарів на суму 248 020 208,03 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2011 року на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.09.2011 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ "Харків-Форвард" було встановлено, що 13.10.2006 року між ТОВ "Харківс-Форвард" та ТОВ "Кайтем-2" укладений договір поставки №13-10 на загальну суму 248020209,03 грн. в т.ч. ПДВ 41240649,30 грн. ДПІ у Московському районі м.Харкова зазначила, що даний договір укладений з порушенням вимог ст.203 ЦК України, є недійсним та укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Представник позивача ОСОБА_2 та представник прокуратури Харківської області - Суходубова І.В. підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Харків-Форвард" та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином повістками з поштовими повідомленнями, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач та третя особа заперечення на позов не надали, правом участі судовому засіданні не скористались. Суд вважає, що неприбуття представника відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника прокуратури Харківської області, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Харків-Форвард” (далі за текстом ТОВ “Харків-Форвард”) зареєстровано 13.12.2005 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради за № 1480 102 0000 020628. Нову редакцію Статуту підприємства зареєстровано 26.07.06 р. виконкомом Харківської міської ради за № 1480 105 0001020628, у звязку із зміною складу засновників. Код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 33898875. ТОВ “Харків-Форвард” взято на податковий облік 15.12.2005 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова за № 316. З 03.05.06 р. ТОВ “Харків-Форвард” зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі направлення №598 від 16.03.2007 р., виданого Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова, була проведена виїзна планова перевірка ТОВ “Харків-Форвард” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2005 р. по 31.12.2006 р., результати якої оформлено актом від 27.04.2007 року №2202/23/33898875 (т.1 а.с.64).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення:

-п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до необґрунтованого декларування в Декларації з податку на прибуток за 2006 р. відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у сумі 4084863,00 грн. та заниження податку на прибуток на 2006 р. всього на суму 13421,00 грн.;

-п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.7.3.1 п.7.3. ст..7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5. ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого, ТОВ “Харків-Форвард”у 2006 році занижено ПДВ на суму 60203316,00 грн., в тому числі по періодах: у серпні 2006 року 13333500,00 грн., у вересні 2006 року 13533025,00 грн., у жовтні 2006 року 10000000,00 грн., у листопаді 2006 року 8333333,00 грн., у грудні 2006 року 15003458,00 грн.

Під час перевірки встановлено факт господарських відносин між ТОВ “Харків-Форвард” та ТОВ “Кайтем-2”, які склалися на підставі договору поставки №13-10 від 13.10.06 р. Відповідно до вказаного договору ТОВ “Кайтем-2” поставило, а ТОВ “Харків-Форвард” прийняло товари згідно податкових накладних протягом листопада, грудня 2006 року на загальну суму 140020208,01 грн., в т.ч. ПДВ 23336701,30 грн. Відповідно до п. 2 вказаного договору найменування товарів, одиниці виміру, кількість товарів, їх якість зазначаються в накладних до цього договору.

В подальшому, згідно довідки про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Харків-Форвард” від 07.05.2007 року №2269/23/33898875 (т.2 а.с.105)., податковим органом було встановлено, що на виконання угоди від 13.10.2006 року №13-10 в січні 2007 року ТОВ “Кайтем-2” виписало ще податкові накладні на суму 108000000,02 грн., в т.ч. ПДВ 17903948,00 грн.

Наведені факти господарських відносин ТОВ “Кайтем-2” т а ТОВ “Харків-Форвард” підтверджуються залученими позивачем до матеріалів справи копіями первинних документів договору, податкових накладних, актів.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі угоди від 13.10.2006 року №13-10 у ТОВ “Харків-Форвард” та ТОВ “Кайтем-2” виникли господарські зобовязання протягом листопада, грудня 2006 року та січня 2007 року на загальну суму 248020209,03 грн. в т.ч. ПДВ 41240649,30 грн., що підтверджується податковими накладними, зокрема №1231 від 21.11.06 р. на суму 19976632,43 грн., № 1297 від 22.11.06 р. на суму 20154753,1 грн., №1351 від 23.11.06 р. на суму 506668,19 грн., №1397 від 24.11.06 р. на суму 9361946, 28 грн., №2056 від 16.12.06 р. на суму 210516,59 грн., №2704 від 26.12.06 р. на суму 20208,04 грн., №2881 від 27.12.06 р. на суму 6757473,74 грн., №2991 від 28.12.06 р. на суму 29924267,76 грн., №3119 від 29.12.06 р. на суму 7033444,3 грн., №3338 від 30.12.06 р. на суму 23869272,36 грн., №3435 від 31.12.06 р. на суму 22305025,22 грн. (т.1 а.с.113-197), виданими ТОВ “Кайтем-2”.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався наступним чином: 30.11.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ТОВ "Кайтем-2" прості векселя на загальну суму 21000000 грн.

31.12.2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ "Харків-Форвард" передав ТОВ "Кайтем-2" прості векселі на загальну суму 31270208,04 грн.

30.11.2006 року між ТОВ "Харків-Форвард" (боржник), ТОВ "Кайтем-2" (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель) було укладено договір поруки №4, відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов'язаний відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань боржника згідно договору від 13.10.2006 року №13-10.

Згідно акту від 30.11.2006 року, ОСОБА_4 (поручитель) передав, а ТОВ "Кайтем-2" (кредитор) прийняв грошові кошти в розмірі 29000000,00 грн. в якості виконання свого зобов'язання по договору поруки від 30.11.2006 року №4.

У подальшому укладена угода від 30.11.2006 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ОСОБА_4 та ТОВ "Харків-Форвард".

Також, 31.12.2006 року між ТОВ "Харків-Форвард" (боржник), ТОВ "Кайтем-2" (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель) було укладено договір поруки №5.

Відповідно п.1.1 вказаного договору - поручитель зобов'язаний відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань боржника згідно договору від 13.10.2006 року №13-10.

Згідно акту від 31.12.2006 року, ОСОБА_4 (поручитель) передав, а ТОВ "Кайтем-2" (кредитор) прийняв грошові кошти в розмірі 58750000,00 грн. в якості виконання свого зобов'язання по договору поруки від 31.12.2006 року №5.

Угодою від 31.12.2006 року припинено зобов'язання з зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ОСОБА_4 та ТОВ "Харків-Форвард".

Суд зазначає, що директором ТОВ “Харків-Форвард” ОСОБА_4 в якості оплати за товар передані готівкові кошти, при цьому не доведено джерела отримання ОСОБА_4 грошових коштів у таких сумах, оскільки згідно бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів подібної суми у вигляді заробітної плати, відстків, дивідендів, спадщини або в інший спосіб ОСОБА_4 у період з 2005 по 2006 роки не отримував, що підтверджується відповідними відомостями (а.с. 65 т. 2).

Також судом встановлено, що договір поставки від 13.10.2006 року №13-10 та всі документи по його виконанню, а саме: податкові накладні, акти прийому-передачі векселів, договори поруки, тощо, підписані з боку ТОВ "Харків-Форвард" директором ОСОБА_4, з боку ТОВ "Кайтем-2" директором ОСОБА_5

Згідно висновку експерта НІЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області №447 від21.09.2007 року (т.1 а.с.60), підписи від імені ОСОБА_5 у договорі від 13.10.2006 року №13-10 між ТОВ "Харків-Форвард" та ТОВ "Кайтем-2", акті прийому-передання векселів від 30.10.2006 року, податкових накладних від ТОВ "Кайтем-2" на ТОВ "Харків-Форвард" - №1231 від 21.11.06 р., № 1297 від 22.11.06 р., №1351 від 23.11.06 р., №1397 від 24.11.06 р., №2056 від 16.12.06 р., №2704 від 26.12.06 р., №2881 від 27.12.06 р., №2991 від 28.12.06 р., №3119 від 29.12.06 р., №3338 від 30.12.06 р., №3435 від 31.12.06 р. - виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, допитана в якості свідка (а.с. 31-33 т. 1) повідомила правоохоронним органам про те, що лише зареєструвала ТОВ "Кайтем-2" за матеріальну винагороду, участі у діяльності підприємства не приймала, договір поставки від 13.10.2006 року №13-10 не підписувала. У своїх поясненнях від 18.09.2007 року (а.с.56-57 т.1) ОСОБА_5 повторно зазначила, що не має ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ “Кайтем-2”, ніяких первинних документів не підписувала, а лише зареєструвала вказане товариство за матеріальну винагороду.

Також судом встановлено, що ТОВ "Харків-Форвард" здійснював господарську діяльність у вигляді оптової торгівлі продуктами харчування, промисловими товарами, аудіо-відео технікою, лікарськими засобами, друкованими періодичними виданнями з річним валовим доходом більше 500 мільйонів гривень, при цьому на підприємстві працював лише один працівник - директор, що підтверджується звітом підприємства по формі 1-ДФ. Наведені фактичні обставини відображені в розділі 3.1.6 акту перевірки від 27.04.2007 року №2202/23/33898875.

Крім того, ТОВ "Харків-Форвард" не мало виробничих, складських, торгівельних та офісних приміщень, власних або орендованих, що підтверджується листом ТОВ «Харків-Форвард»від 20.04.2007 року №04/07-07 та зафіксоване в акті перевірки в розділі 3.1.2 «Валові витрати»на стор. 23 акту перевірки.

Як вбачається з акту перевірки від 27.04.2007 року №2202/23/33898875 та підтверджується довідкою відділення ДАІ з обслуговування Московського району м.Харкова та АТІ ГУМВС України у Харківській області від 02.07.2009 року (а.с. 42 т. 3) - ТОВ "Харків-Форвард" не мало власного або орендованого автотранспорту.

Щодо ТОВ “Кайтем 2”, суд зазначає, що засновник ТОВ “Кайтем 2” ОСОБА_7 у своїх поясненнях від 20.09.2007 року (а.с.209-211 т.1) вказав, що не був його засновником, дізнався, що є директором вказаного товариства лише зі слів слідчого прокуратури при допиті в якості свідка, пояснив, що у березні 2006 року на пропозицію двох чоловіків виїхав до м.Дніпропетровська для працевлаштування, надавши їм свій паспорт та код, зі ОСОБА_5 не знайомий, наказу про її призначення в якості директора ТОВ “Кайтем 2” не підписував, господарської діяльності від імені ТОВ ТОВ “Кайтем 2” не вів, мети займатись господарською діяльністю не мав, назва підприємства ТОВ "Харків-Форвард" йому невідома.

Даними акту перевірки, що встановлені з листа ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 26.04.2007 року №14919/7/23-51 про неможливість проведення перевірки ТОВ “Кайтем-2” на стор. 26 акту перевірки, підтверджується відсутність складських та офісних приміщень у ТОВ "Кайтем-2".

Крім того, як вбачається з декларації з податку на прибуток ТОВ “Кайтем-2” за 2006 р. (а.с. 60 т. 3), а саме з рядку 07 “сума амортизаційних відрахувань”, витрати відсутні, що підтверджує той факт, що підприємство протягом 2006 року не здійснювало витрат на утримання офісних, складських приміщень та транспортних засобів. ТОВ “Кайтем-2” не мало найманих працівників, що також підтверджується декларацією за 2006 рік з податку на прибуток підприємств, а саме даними рядку -4,3 “витрати на оплату праці”.

Також суд зазначає, що згідно п.3.1 договору поставки від 13.10.2006 року №13-10, поставка товару організовувалася продавцем - ТОВ "Кайтем-2".

Як вбачається з копій податкових накладних (т.1 а.с.113), поставка зазначених ТМЦ, виходячи з їх фізичних властивостей ваги та обєму, безумовно передбачає їх транспортування відповідними транспортними засобами.

При цьому доказів на підтвердження факту поставки товару (зокрема, сертифікатів якості товару, актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних, документів на прийняття, оприбуткування та відвантаження товару, довіреності на отримання ТМЦ) ані до перевірки, ані до матеріалів справи не надано.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV, договори, накладні, рахунки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.650 Цивільного кодексу України). За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносн) платник податків зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплену печаткою такого платника податку - продавця податкову накладну, яка дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податкові накладні, виписані ТОВ “Кайтем-2” на користь ТОВ "Харків-Форвард" за відповідними фінансово-господарськими операціями, від імені керівника вказаного підприємства ОСОБА_5 виконані іншою особою, яка не мала повноважень на їх підписання. Отже, необхідні ознаки первинних документів, отриманих відповідачем від ТОВ “Кайтем-2”, є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні за вищезазначеними договорами складені та видані із порушенням податкового законодавства України та підписані неуповноваженою особою, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, наявність податкових накладних не доводить той факт, що угода між сторонами була укладена з метою одержання економічного ефекту у результаті підприємницької діяльності.

В зв'язку з вищевикладеним, витрати ТОВ "Харків-Форвард" по взаємовідносинам з ТОВ “Кайтем-2” (придбання ТМЦ) були понесені за угодою, яка в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, віднесення платником податку сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи відсутність первинних документів приймання, перевезення товару, тобто непідтвердження факту наявності поставок ТМЦ від постачальника покупцю, а також того факту, що посадова особа (керівник) ТОВ “Кайтем-2” не підписував договори, податкові накладні та інше, суд дійшов висновку про правомірність доводів позивача правомірно щодо того, що правочини між ТОВ “Харків-Форвард” та ТОВ "Кайтем-2" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до п. 1.2 ст. 215, п. 1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Фактично правочин, внаслідок якого ТОВ “Харків-Форвард” неправомірно віднесено до податкового кредиту суми по операціям з ТОВ “Кайтем-2”, спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, через що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Слід зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до постанови від 18.09.2007 року (а.с.59 т.1) старшого слідчого прокуратури Київського району м.Харкова ОСОБА_8 порушена кримінальна справа за фактом ухилення від сплати податків у важливо крупних розмірах посадовими особами ТОВ “Харків-Форвард” за ознаками складу злочину ч.3 ст.212 КК України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Податкові органи вправі звертатися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження можливості здійснення господарських операцій, з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що органами податкової служби на підставі визначених законом повноважень та в межах компетенції виявлені порушення цивільного, господарського та податкового законодавства при укладенні та вчиненні правочину - договору поставки №13-10 від 13.10.2006 року, укладеного між ТОВ “Харків-Форвард” та ТОВ "Кайтем 2", зазначений правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, через що у суду є підстави для визнання його недійним.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням.

Таким чином, з ТОВ «Харків-Форвард»підлягають стягненню в дохід держави товари, отримані за недійсною угодою, на суму 248 020 208, 03 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Форвард», за участю прокуратури Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною та стягнення в дохід держави товарів, отриманих за угодою задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір поставки №13-10 від 13.10.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайтем-2" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків-Форвард».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Форвард»в дохід держави товари, отримані за недійсною угодою, на суму 248 020 208 (двісті сорок вісім мільйонів двадцять тисяч двісті вісім гривень) 03 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29.02.2012 року.

Головуючий суддя Мар'єнко Л.М.

суддіБілова О.В.

Шляхова О.М.