Постанова № 22108019, 22.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2012 р. № 2-а- 16946/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю представників сторін: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Казимир Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача з проведення документальної планової перевірки позивача, за результатами якої було винесено акт про результати документальної планової перевірки від 27.07.2011 року НОМЕР_1; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001411720 від 24.10.2011 року, прийняте відповідачем, яким збільшено позивачу грошове зобовязання за податком на доходи фізичних осіб-підприємців на суму 2501,41 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення господарських правовідносин з контрагентами, щодо яких виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку, а також на відсутність в законодавстві повноважень податкового органу на визнання недійсними правочинів. Позивач вважає, що спірне рішення носить незаконний характер, а тому підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та суперечність чинному законодавству.

Представники сторін у судовому засіданні 22.02.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 пройшов державну реєстрацію в установленому законом порядку (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), зареєстрований платником податку на додану вартість, про що 17.01.2003 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво НОМЕР_3, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 24.02.1997 року № 2826.

В період з 29.06.2011 року по 21.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010, за результатами якої було складено відповідний акт від 27.07.2011 року НОМЕР_1.

В ході перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем:

- вимоги ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ПП «Рем-Тех-Ком»та подальшим покупцем ТОВ «Зооветеринарний центр»;

-п. 7.3 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового зобовязання сум ПДВ від продажу товару придбаного у ПП «Рем-Тех-Ком»та з ТОВ «Зооветеринарний центр», який є покупцем товару, придбаного у ПП «Рем-Тех-Ком», не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Таким чином, у ФОП ОСОБА_3 відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями в частині включення до складу податкового зобовязання на 167976,00 грн.;

- п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від придбання товару у ПП «Рем-Тех-Ком»;

- п.п. 7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ по розрахункам з ПП «Рем-Тех-Ком»на суму 170579 грн.;

- розділу IV ст. 13 КМУ від 26.12.1992 №13-92, внаслідок чого до бюджету донараховано податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 2504,41 грн. за 2010 рік.

З посиланням на акт перевірки від 27.07.2011 року НОМЕР_1 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0001041720, яким позивачу, у звязку з порушенням ст. 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 2504,41 грн.

Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену податковим законодавством процедуру оскарження, за результатами якої рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 12.10.2011 року № 1751/М/25-203 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 11.08.2011 року № 0001041720 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3,00 грн. скасовано, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, у звязку з чим Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0001411720, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання у розмірі 2501,41 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Ленінському районі з проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, за результатами якої було складено акт перевірки від 27.07.2011 року НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений ст. 77 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п. 77.4 ст. 77 Кодексу).

Судом встановлено, що начальником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на підставі плану перевірок на 2 квартал 2011 року, затвердженого ДПА України 30.12.2010 року, керуючись п. 77.4 ст. 77 Податкового Кодексу України був винесений наказ від 16.06.2011 року № 756 «Про призначення документальної планової перевірки Фізичної особи-підприємця», яким призначено документальну планову перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, з яким позивач був ознайомлений 16.06.2011 року, що підтверджується розпискою позивача, наявною у матеріалах справи.

13.07.2011 року наказом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 842 було прийнято рішення про продовження на 5 робочих днів (з 14.07.2011 року по 20.07.2011 року) терміну проведення документальної планової перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, копію якого 13.07.2011 року отримав представник позивача за довіреністю № ВРТ 602840.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2011 року на адресу позивача було направлено повідомлення № 11 про проведення документальної планової перевірки з 30.06.2011 року по 13.07.2011 року з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в якому позивачу було запропоновано надати всі необхідні документи, що підтверджують дані податкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, а також дотримання вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова на підставі направлення від 29.06.2011 року № 512 та наказу від 16.06.2011 року № 756, виданих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , ст. 75, ст. 77, ст. 82 Податкового Кодексу України, фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 рік відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено відповідний акт від 27.07.2011 року НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про проведення Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова перевірки позивача на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; право на проведення перевірки та на внесення відомостей та висновків в акт перевірки є переважним правом відповідача згідно з діючим законодавством України, отже доводи позивача щодо протиправності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова з проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, за результатами якої було складено акт від 27.07.2011 року НОМЕР_1, є безпідставними, дії відповідача відповідають вимогам податкового законодавства, а тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова № 0001411720 від 24.10.2011 року суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, у період з 29.06.2011 року по 21.07.2011 рік Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 рік, за результатами якої складено акт від 27.07.2011 року НОМЕР_1.

За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 7.3 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового зобовязання сум ПДВ від продажу товару, придбаного у ПП «Рем-Тех-Ком»та з ТОВ «Зооветеринарний центр», який є покупцем товару, придбаного у ПП «Рем-Тех-Ком», не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Таким чином, у ФОП ОСОБА_3 відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового зобовязання на 167976,00 грн.; п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від придбання товару у ПП «Рем-Тех-Ком»; п.п. 7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ по розрахункам з ПП «Рем-Тех-Ком»на суму 170579 грн.; розділу IV ст. 13 КМУ від 26.12.1992 №13-92 внаслідок чого до бюджету донараховано податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 2504,41 грн. за 2010 рік.

Як вбачається з акту перевірки при перевірці було використано Свідоцтво про державну реєстрацію, довідка 4-ОПП; Свідоцтво платника ПДВ; Книга обліку доходів та витрат; виписки банку; видаткові та прибуткові накладні з придбання та реалізації товару; податкові накладні; митні документи (вантажно-митні декларації та інше); а також інформація з інформаційних баз органів податкової служби АРМ «Аудит», програми ТАХ, АРМ «Земля», АРМ «Бест Звіт»та інші, які є у наявності позивача.

Судом встановлено, що фактично в період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 рік позивач здійснював підприємницьку діяльність в сфері оптової торгівлі товарами виробничого призначення (запчастини до електролічильників, хімічні речовини та препарати) та мав взаємовідносини з ПП "Рем-Тех-Ком", від якого за договірними відносинам отримав товар на суму 1023476,77 грн., в т.ч. ПДВ - 170579,47 грн. та з ТОВ "Зооветеренарний центр", якому був реалізований придбаний у ПП "Рем-Тех-Ком" на загальну суму 1007854,2 грн., у т.ч. ПДВ - 167975,70 грн. та нерезиденту на загальну суму 20256,01 грн. за нульовою ставкою ПДВ.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивач у деклараціях про отримані доходи за 2010 рік до складу валового доходу включив кошти отримані на розрахунковий рахунок від реалізації товару, придбаного у ПП «Рем-Тех-Ком»на суму 836571,29 грн., а до складу валових витрат включив витрати за товар, придбаний у ПП «Рем-Тех-Ком»на суму 853247,34 грн. та дійшов висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2010 рік на суму 16676,05 грн.

Висновки податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2010 рік ґрунтуються на висновках акта Державної податкової інспекції у Жидачівському районі від 13.05.2011 року за № 469/23-1/36370633 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Рем-Тех-Ком», за результатами проведення якої було встановлено, що чисельність працюючих відповідно до розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року складає 4 особи, декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року не визнана податковою звітністю, свідоцтво платника ПДВ від 14.04.2009 року № 100222454 анульовано 11.02.2011 року у звязку із відсутністю юридичної особи за її місцезнаходженням. Також перевіркою встановлено відсутність основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів, у звязку з чим податковий орган прийшов до висновку про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, згідно з ч. 1, 5 ст. 203 , ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України здійснені угоди з контрагентами покупцями мають ознаки нікчемності, мають протиправний характер, направлені на ухилення від оподаткування та є нікчемними.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що позивачем в порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2504,41 грн.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом встановлено, що 13.01.2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова була подана декларація про доходи, одержані з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік, вх. № 69907, відповідно до якої сума одержаного валового доходу склала 856827,30 грн., витрати, повязані з одержанням доходу 854805,30 грн., сума чистого доходу 2022,00 грн., сума податку, сплаченого авансом та утриманого підприємствами 335,00 грн. Відповідно до п. 3.1 Декларації дохід позивача, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 2010 рік склав 2022,00 грн.

Відповідно до висновків податкового органу, зроблених під час перевірки, валовий дохід позивача у 2010 році склав 20256,01 грн., витрати 1557,96 грн., оподатковуваний дохід 18698,05 грн.

Розбіжність в сумі оподатковуваного доходу з даними декларації від 13.01.2011 року № 69907, поданою позивачем до податкового органу, та висновками податкового органу, зробленими під час перевірки позивача, склала 16676,05 грн.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Таким чином за висновками відповідача позивачу був донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 2501,41 грн. (16676,05 грн. помножити на 15%).

З метою правильного вирішення справи, суд, враховуючи предмет спору, а саме визначення позивачем складу валового доходу і валових витрат та встановлення оподатковуваного доходу, а також донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на підставі зроблених висновків про відсутність у позивача обєктів, які підпадають під визначення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», у звязку з порушенням позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Рем-Тех-Ком»та подальшим покупцем ТОВ «Зооветеринарний центр», а також порушенням Закону України «Про податок на додану вартість», вважає за необхідне дослідити первинні документи, які відображають податковий облік позивача та встановити факт відсутності/наявності реальності здійснення позивачем господарських операцій та виникнення у нього права на податковий кредит, податкове зобовязання.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких: назва документа (форми), дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення операції не було, відповідно не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 20.01.2010 року між позивачем (надалі Замовник) та ПП «Рем-Тех-Ком»(надалі Виконавець) був укладений Договір б/н, відповідно до умов якого Виконавець зобовязується поставити, а Замовник прийняти і сплатити продукцію (послуги), що постачається за цінами, кількістю й асортименті, вказаних в супровідних документах.

Розрахунок здійснюється оплатою на р/р Виконавця по мірі реалізації, з кінцевим розрахунком не пізніше 40 банківських днів з моменту отримання продукції або надання послуг (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору загальна сума зазначеного договору складає 840000,00 грн., в тому числі ПДВ 140000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору базисом поставки є поставка на склад Замовника.

Згідно п. 6.1 Договору даний договір діє з моменту підписання до 31.12.2010 року. За відсутності якоїсь із Сторони вимоги про розірвання договору, строк його дії продовжується на наступний календарний рік.

В матеріалах справи наявні податкові накладні № 100125 від 25.01.2010 року на суму 10980,00 грн., в тому числі ПДВ 1830,00 грн., № 100128 від 28.01.2010 року на суму 95856, 00 грн., в т.ч . ПДВ 15976,0 грн., № 100216 від 16.02.2010 року на суму 8400,00 грн., в т.ч. ПДВ 1400,00 грн., № 100223 від 23.02.2010 року на суму 3780,00 грн., в т.ч. ПДВ 630,00 грн., № 100225 від 25.02.2010 року на суму 95808,00 грн., в т.ч. ПДВ 15968,00 грн., № 100303 від 03.03.2010 року на суму 4284,00 грн., в т.ч. ПДВ 714,00 грн., № 100316 від 23.03.2010 року на суму 8400,00, в т.ч. ПДВ 1400,00 грн., № 100330 від 30.03.2010 року на суму 137793,00 грн., в т.ч. ПДВ 22965,50 грн., № 100418 від 18.04.2010 на суму 7182,00, в т.ч. ПДВ 1197,00 грн., № 100429 від 29.04.2010 року на суму 65514,00 грн., в т.ч. ПДВ 10919,00 грн., № 100507 від 07.05.2010 року на суму 6486,00 грн., в т.ч. ПДВ 1081,00 грн., № 100527 від 27.05.2010 року на суму 148860,00 грн., в т.ч. ПДВ 24810,00 грн., № 18-6 від 18.06.2010 року на суму 14028,00 грн., в т.ч. ПДВ 2338,00 грн., № 29-6/2 від 29.06.2010 року на суму 119880,00 грн., в т.ч. ПДВ 19980,00 грн., № 714 від 14.07.2010 року на суму 12720,00 грн., в т.ч. ПДВ 2120,00 грн., № 728 від 28.07.2010 року на суму 149700,00 грн., в т.ч. ПДВ 24950,00 грн., № 817-1 від 17.08.2010 року на суму 12500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2083,33 грн., №826-1 від 26.08.2010 року на суму 8370,00 грн., в т.ч. ПДВ 1395,00 грн., №920-1 від 20.09.2010 року на суму 28200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4700,00 грн., № 928-1 від 28.09.2010 року на суму 10152,00 грн., в т.ч. ПДВ 1692,00 грн., № 1012-1 від 12.10.2010 року на суму 8160,00 грн., в т.ч. ПДВ 1360,00 грн., № 1103-1 від 03.11.2010 року на суму 8400,00 грн., в т.ч. ПДВ 1400,00 грн., № 1119-1 від 19.11.2010 року на суму 3654,00 грн., в т.ч. ПДВ 609,00 грн., № 1129-1 від 29.11.2010 року на суму 29340,00 грн., в т.ч. ПДВ 4890,00 грн., №1206-1 від 06.12.2010 року на суму 1393,80 грн., в т.ч. ПДВ 232,30,00 грн., № 1213-1 від 13.12.2010 року на суму 3636,00 грн., в т.ч. ПДВ - 606,0 грн., на загальну суму 1003476,80 грн., в т.ч. ПДВ - 167246,13 грн., виписаних ПП "Рем-Тех-Ком" позивачу на підставі договору поставки; накладні № 100125 від 25.01.2010 року на суму 10980,0 грн., в т.ч. ПДВ - 1830,0 грн., № 100128 від 28.01.2010 року на суму 95856,00 грн., № 100216 від 16.02.2010 року на суму 8400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1400,00 грн., № 100223 від 23.02.2010 року на суму 3780,0 грн., в т.ч. ПДВ - 630,0 грн., № 100225 від 25.02.2010 року на суму 95808,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15968,0 грн., № 100303 від 03.03.2010 року на суму 4284,0 грн., в т.ч. ПДВ - 714,00 грн., № 100316 від 16.03.2010 року на суму 8400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1400,00 грн., № 100330 від 30.03.2010 року на суму 137793,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22965,50 грн., № 100418 від 18.04.2010 року на суму 7182,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1197,00 грн., № 100429 від 29.04.2010 року на суму 65514,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10919,00 грн., № 100507 від 07.05.2010 року на суму 6486,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1081,00 грн., № 100527 від 27.05.2010 року на суму 148860,00 грн., вт.ч. ПДВ - 24810,00 грн., № 100618 від 18.06.2010 року на суму 14028,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2338,00 грн., № 100629 від 29.06.2010 року на суму 119880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19980,0 грн., № 100714 від 14.07.2010 року на суму 12720,0 грн., в т.ч. ПДВ - 2120,0 грн., № 100728 від 28.07.2010 року на суму 149700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24950,00 грн., № 100817 від 17.08.2010 року на суму 12500,0 грн., в т.ч. ПДВ - 2083,33 грн., № 100826 від 26.08.2010 року на суму 8370,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1395,00 грн., № 100920 від 20.09.2010 року на суму 28200,0 грн., в т.ч. ПДВ - 4700,00 грн., № 100928 від 28.09.2010 року на суму 10152,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1692,0 грн., № 1012-1 від 12.10.2010 року на суму 8160,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1360,00 грн., № 1103-1 від 03.11.2010 року на суму 8400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1400,00 грн., № 1119-1 від 19.11.2010 року на суму 3654,00 грн., в т.ч. ПДВ - 609,00 грн., № 1129-1 від 29.11.2010 року на суму 29340,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4890,0 грн., № 1206-1 від 06.12.2010 року на суму 1393,80 грн., в т.ч. ПДВ - 232,30 грн., № 1213-1 від 13.12.2010 року на суму 3636,00 грн., в т.ч. ПДВ - 606,00 грн., на загальну суму 1003476,80 грн., в т.ч. ПДВ - 167246,13 грн., з яких вбачається, що товар, найменування якого зазначено в перелічених накладних, був відпущений ПП "Рем-Тех-Ком" та одержаний позивачем особисто.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані ПП «Рех-Тех-Ком»на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Досліджуючи первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: документи про перевезення, зберігання товарів, суд бере до уваги вид укладеного договору, яким є Договір поставки, та який передбачає фактичне транспортування придбаного позивачем товару.

В судовому засіданні з питання надання товарно-транспортних накладних або інших документів, які б підтверджували фактичне перевезення товару, представник позивача пояснив, що придбаний позивачем товар за своїми габаритами та вагою був не значним, тому у суб'єкта господарювання не було необхідності здійснювати перевезення за допомогою сторонніх осіб, а фактичне перевезення позивач здійснював власним транспортним засобом. Крім того, позивач не є транспортним підприємством та не мав повноважень виписувати товарно-транспортні накладні, а облік придбання та продажу продукції, здійснював в Книзі обліку доходів і витрат Позивача, в якій відображений весь рух товару.

Суд, надаючи оцінку відсутності документів щодо фактичного перевезення товару, зазначає, що договором б/н від 20.01.2010 року сторони обумовили строк поставки товару за згодою з Замовником, базис поставки - на склад Замовника, проте застереження стосовно оформлення документів на перевезення в договорі відсутні. Крім того, приймаючи до уваги, що товарно-транспортні накладні не є документом суворого обліку, беручи до уваги встановлення в судовому засіданні і підтвердження наявними в матеріалах справи доказами факту реального виконання договірних взаємовідносин позивача з визначеним контрагентам, відносно якого були виявлені порушення, суд вважає, що відсутність документів на перевезення не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

Розрахунки за договором б/н від 20.01.2010 року між ПП «Рем-Тех-Ком»та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Рем-Тех-Ком»на загальну суму 1003476,80 грн., в т.ч. ПДВ 167246,13 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

30.08.2010 року між позивачем (надалі Підрядчик) та ПП «Рем-Тех-Ком»(надалі Субпідрядник) був укладений Договір субпідряду №П-18/10С, відповідно до умов якого Субпідрядник зобовязується виконати роботи з монтажу, обслуговуванню і наступному демонтажу банеру відповідно до умов Договору, а Підрядчик зобовязується прийняти результати роботи і сплатити обумовлену цим Договором ціну (п. 1.1 Договору).

Субпідрядник зобовязується провести монтаж/демонтаж банеру розміром 40 кв.м. на виставці «ММКВЯ 2010», що проводилася в Москві в ВВЦ, пав. №75, стенд № С5В6 (п.п. 4.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору строк дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору монтаж банеру Субпідрядник здійснює 31.08.2010 року, демонтаж 07.09.2010 року .

Пунктом 3.1 Договору встановлено вартість робіт, яка складає 20000,00, в тому числі, в тому числі ПДВ 20% - 3333,33 грн. Оплата виконаних робіт здійснюється після підписання Сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.2 Договору).

Факт виконання робіт за договором №П-18/10С від 30.08.2010 року підтверджується актом здачі-прийому робіт від 05.10.2010 року, підписаний сторонами, що відповідає умовам Договору.

В матеріалах справи наявна копія податкової накладної № 1005-1 від 05.10.2010 року на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., виписаної ПП "Рем-Тех-Ком" на адресу позивача за монтаж/демонтаж банера.

Видана ПП «Рех-Тех-Ком»на адресу позивача податкова накладна відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до платіжного доручення № 38 від 04.11.2010 року позивачем на розрахунковий рахунок ПП "Рем-Тех-Ком" були перераховані кошти у розмірі 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою визначена дата виникнення права платника податку на податковий кредит, який повязується з або з датою списанням коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або з датою отриманням податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також беручи до уваги встановлення в судовому засіданні як факту передачі товару (виконання послуг) від ПП «Рем-Тех-Ком»позивачу на загальну суму 1023476,80 грн., в т.ч. ПДВ 170579,47 грн., так і факт оплати позивачем товару, придбаного у ПП «Рем-Тех-Ком»на загальну суму 1023476,80 грн., в т.ч. ПДВ 170579,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які в силу ст. 69,70 КАС України є належними та допустимими доказами доведення позивачем своєї правової позиції, та які суд, в силу ст. 86 КАС України оцінює як достатні, приходить до висновку про виникнення у позивача права на податковий кредит у розмірі 170579,47 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача щодо цілей отримання та мети використання придбаного позивачем у ПП «Рех-Тех-Ком»у 2010 році товару, він придбавався для подальшого продажу ТОВ «Зооветеринарний цех»з метою отримання прибутку.

Судом встановлено, що 05.01.2009 року між позивачем (надалі Постачальник) та ТОВ «Зооветеринарний цех»(надалі Покупець) був укладений договір поставки, відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по цінам, викладених в Додатках до цього Договору, які є його невідємною частиною (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору під Додатками розуміються рахунки та витратні накладні, що видаються Постачальником.

Відповідно до п. 1.4 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, асортимент, комплектність та кількість продукції в яких погоджується сторонами шляхом оформлення заявок на поставку продукції відповідно до умов, викладених в ст. 3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Покупцем та погоджених Постачальником заявок на поставку продукції.

Асортимент та кількість продукції в кожній партії Покупець вказує в заявці на поставку відповідної партії продукції, яка повинна бути підписана уповноваженою особою (п.3.2 Договору). Заявка на поставку відповідної партії продукції подається покупцем в письмовій формі власноручно або передається факсимільним чи поштовим зв'язком (рекомендованим листом) (п. 3.2.1 Договору).

Датою поставки є дата передачі продукції Продавцю, зазначена в товарно-супровідних документах на продукцію (п. 3.5 Договору). Відповідно до п. 3.6 Договору разом з кожною партією продукції Постачальник передає Покупцю один оригінальний примірник накладної та один оригінальний примірник податкової накладної на таку партію продукції.

Відповідно до п. 3.7 Договору якщо інше не зазначено у Додатках або додаткових угодах до цього Договору, всі витрати, пов'язані із поставкою продукції на склад покупця несе сам покупець, а місцем поставки є склад постачальника, тобто поставка здійснюється на умовах EXW смт. Чкаловське.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України гривнях та вказується в Додатках до Договору, які є невідємною його частиною. Загальна сума договору, відповідно до п. 5.3 Договору, складається із сум Додатків до цього Договору.

Згідно п. 6.1 Договору Покупець зобовязаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 5 (пять) банківських днів з дня поставки продукції.

Відповідно до п. 6.2 оплата поставленої Продукції здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 6.6 при здійсненні кожного переказу Покупець вказує наступні реквізити щодо призначення платежу: назву і номер цього Договору та/або номер накладних за якими здійснюється поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що партія продукції вважається переданою постачальником та прийнятою Покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості місць, вказаної в транспортних та супровідних документах на партію продукції; за якістю - відповідно до сертифікатів якості та/або відповідності Постачальника та/або Виробника.

Згідно з п. 13.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та діє до 31 грудня 2009 року. При відсутності заперечень сторін, дія цього Договору пролонгується на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2010 року позивач та ТОВ «Зооветеринарний цех»уклали додаткову угоду №1 до Договору поставки від 05.01.2009 року, яка є невідємною його частиною, відповідно до якої сторони домовилися пролонгувати до 31 грудня 2010 року дію Договору поставки від 05.01.2009 року.

Судом встановлено, що позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Зооветеринарний цех»були виписані податкові накладні № 01 від 26.01.2010 року на суму 11050,00 грн., в тому числі ПДВ 1841,67 грн., № 02 від 29.01.2010 року на суму 96000, 00 грн., в т. ч . ПДВ 16000,0 грн., № 03 від 17.02.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1416,67 грн., № 04 від 24.02.2010 року на суму 3825,00 грн., в т.ч. ПДВ 637,50 грн., № 05 від 26.02.2010 року на суму 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16000,00 грн., № 06 від 04.03.2010 року на суму 4335,00 грн., в т.ч. ПДВ 722,50 грн., № 07 від 17.03.2010 року на суму 8500,00, в т.ч. ПДВ 1416,67 грн., № 08 від 31.03.2010 року на суму 138000,00 грн., в т.ч. ПДВ 23000,00 грн., № 09 від 19.04.2010 на суму 7267,50, в т.ч. ПДВ 1211,25 грн., № 10 від 30.04.2010 року на суму 65749,99 грн., в т.ч. ПДВ 10958,33 грн., № 11 від 07.05.2010 року на суму 6580,00 грн., в т.ч. ПДВ 1096,68 грн., №12 від 28.05.2010 року на суму 149100,00 грн., в т.ч. ПДВ 24850,00 грн., №13 від 21.06.2010 року на суму 5737,50 грн., в т.ч. ПДВ 956,25 грн., №14 від 26.06.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1416,67 грн., №15 від 30.06.2010 року на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн., №16 від 15.07.2010 року на суму 12835,00 грн., в т.ч. ПДВ 2139,17 грн., № 17 від 29.07.2010 року на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25000,00 грн., №18 від 18.08.2010 року на суму 12643,75 грн., в т.ч. ПДВ 2107,29 грн., №19 від 27.08.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1416,67 грн., №20 від 20.09.2010 року на суму 28664,00 грн., в т.ч. ПДВ 4777,33 грн., №21 від № 21 від 29.09.2010 року на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ 1700,00 грн., № 22 від 13.10.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1416,67 грн., № 24 від 04.11.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1416,67 грн., № 25 від 22.11.2010 року на суму 3825,00 грн., в т.ч. ПДВ 637,50 грн., № 26 від 29.11.2010 року на суму 29749,99 грн., в т.ч. ПДВ 4958,33 грн., №27 від 07.12.2010 року на суму 1466,26 грн., в т.ч. ПДВ 244,38 грн., №28 від 14.12.2010 року на суму 3825,00 грн., в т.ч. ПДВ 637,50.грн.; видаткові накладні № 01 від 26.01.2010 року на суму 11050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1841,67 грн., № 02 від 29.01.2010 року на суму 96000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 16000,00 грн., № 03 від 17.02.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1416,67 грн., № 04 від 24.02.2010 року на суму 3825,00 грн., в т.ч. ПДВ - 637,50 грн., № 05 від 26.02.2010 року на суму 96000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 16000,00 грн., № 06 від 04.03.2010 року на суму 4335,00 грн., в т.ч. ПДВ - 722,50 грн., № 07 від 17.03.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1416,67 грн., № 08 від 31.03.2010 року на суму 138000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 23000,0 грн., № 09 від 19.04.2010 року на суму 7267,50 грн., в т.ч. ПДВ - 1211,25 грн., № 10 від 30.04.2010 року на суму 65749,99 грн., в т.ч. ПДВ - 10958,33 грн., № 11 від 07.05.2010 року на суму 6580,08 грн., в т.ч. ПДВ - 1096,68 грн., № 12 від 28.05.2010 року на суму 149100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24850,00 грн., № 13 від 21.06.2010 року на суму 5737,50 грн., в т.ч. ПДВ - 956,25 грн., № 14 від 26.06.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1416,67 грн., № 15 від 30.06.2010 року на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20000,00 грн., № 16 від 15.07.2010 року на суму 12835,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2139,17 грн., № 17 від 29.07.2010 року на суму 150000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 25000,0 грн., № 18 від 18.08.2010 року на суму 12643,75 грн., в т.ч. ПДВ - 2107,29 грн., № 19 від 27.08.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1416,67 грн., № 20 від 20.09.2010 року на суму 28664,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4777,33 грн., № 21 від 29.09.2010 року на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1700,00 грн., № 22 від 13.10.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1416,67 грн., № 24 від 04.11.2010 року на суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1416,67 грн., № 25 від 22.11.2010 року на суму 3825,00 грн., в т.ч. ПДВ - 637,50 грн., № 26 від 29.11.2010 року на суму 29749,99 грн., в т.ч. ПДВ - 4958,33 грн., № 27 від 07.12.2010 року на суму 1466,26 грн., в т.ч. ПДВ - 244,38 грн., № 28 від 14.12.2010 року на суму 3825,00 грн., в т.ч. ПДВ - 637,50 грн., з яких вбачається, що позивач здав продукцію, найменування якої зазначено в видаткових накладних, а ТОВ «Зооветеринарний центр» прийняв придбану ним продукцію на загальну суму 1007854,07 грн., в т.ч. ПДВ 167 975,70 грн.

Видані позивачем на адресу ТОВ "Зооветеринарний центр" податкові та видаткові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Зооветеринарний цех»були здійснені частково у безготівковій формі - шляхом перерахування ТОВ «Зооветеринарний цех»грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму 228000,00 грн., в т.ч. ПДВ 38000,01 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів

робіт, послуг).

За правилами ст. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З положення наведених норм слідує, що фактичне відвантаження товару від продавця (Позивача) до покупця (ТОВ «Зооветеринарний центр») є обставиною, за наявністю якої законодавець повязував виникнення у платника податку обовязку визначити податкове зобовязання по податку на додану вартість.

Таким чином, у разі, коли у платника податків наявний факт оформлення належним чином видаткової накладної, що підтверджує фактичну передачу товару від продавця покупцю, то у покупця виникає обовязок збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку документам, які містяться в матеріалах справи, та які відображають фактичне передавання товару від позивача ТОВ «Зооветеринарний центр»на загальну суму 1007854,07 грн., в т.ч. ПДВ 167 975,70 грн., що відповідно до вимог податкового законодавства є підставою для виникнення у позивача податкових зобовязань з податку на додану вартість, суд приходить до висновку про наявність у позивача підстав збільшення податкових зобовязань на суму 167975,68 грн.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні, банківські виписки та інші первинні документи, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, який не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для застосування в даному випадку до позивача грошових зобовязань у вигляді збільшення податку на доходи фізичних осіб, у разі, якщо останній здійснював усі передбачені законодавством заходи щодо уникнення правовідносин з недобросовісними та сумнівними контрагентами та має всі документальні підтвердження.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Рем-Тех-Сервіс»є юридичною особою (код 36370633), станом на укладання та виконання договірних зобовязань мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100222454, виданого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 14.04.2009 року.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Фізична особа-підприємець, яка є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ПП «Рем-Тех-Ком»є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у звязку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобовязань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем/покупцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем/продавцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи/фізичної особи-підприємця за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

По епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акти перевірки, ні рішення податкових органів не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд враховує практику Верховного Суду України, з якої слідує, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні (постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 року, постанова ВСУ № 1-/21 від 02.03.2010 року).

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим визначення позивачем оподатковуваного доходу) контрагенти позивача, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагента позивача по господарських операціях ПП «Рех-Тех-Ком»було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, мало реєстрацію платника податку на додану вартість, по господарських операціях послуги виконані, розрахунки за поставлений товар здійснені у повному обсязі, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд, в силу ст. 86 КАС України, оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції (отриманих послуг) в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції (отриманих послуг), у звязку з чим судження відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит, податкове зобовязання та заниження оподатковуваного доходу, з огляду на порушення одним із контрагентів вимог податкового законодавства, є помилковим.

Змісти правочину з контрагентом позивача не суперечать законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод з підстав відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, трудових та матеріальних ресурсів та відсутністю спрямованістю настання правових наслідків за відповідним правочином, укладеними між позивачем та його контрагентом, відповідно до яких податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства, є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ПП «Рех-Тех-Ком»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем, виписані ПП «Рех-Тех-Ком»по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та грошового зобовязання.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001411720 від 24.10.2011 року, яким збільшено позивачу грошове зобовязання за податком на доходи фізичних осіб-підприємців на суму 2501,41 грн., прийняте відповідачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001411720 від 24.10.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова, яким збільшено позивачу грошове зобовязання за податком на доходи фізичних осіб-підприємців на суму 2501,41 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) частину сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 14,00 грн. (чотирнадцять гривень).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2012 року.

Суддя (підпис)Горшкова О.О.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться у матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.

СуддяГоршкова О.О.