Постанова № 22105849, 14.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4385/2011

14 лютого 2012 року 12год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002242342 від 18.07.2011 року про збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 20 001,00 грн., в тому числі за основним платежем 20 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

В позові зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом на підставі акта перевірки № 831/23-100/36349821 від 04.07.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Вікна плюс" за січень 2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Вікна плюс" за січень 2011 року в сумі 20 000,00 грн. Позивач вважає, що висновок податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" та ТОВ "Вікна плюс", є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки договірні правовідносини сторін належним чином оформлені, зобов'язання контрагентом виконані належно та своєчасно, позивачем податковий кредит сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених у ньому підстав, просить задовольнити повністю.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.83-84). В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, що відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що позивач відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціях з контрагентом ТОВ "Вікна плюс", щодо якого Фастівською ОДПІ Київської області надіслано акт перевірки № 268/7/15-33110562 від 31.03.2011 року "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Вікна плюс" щодо правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року", яким встановлено, що у зазначеного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. Згідно з ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період січень 2011 року мають ознаки нікчемності. З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 20 000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Вікна плюс", зазначивши, що така сума не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням робіт згідно нікчемного правочину.

Представник відповідача спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" (код 36349821) зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради 19.02.2009 року, види діяльності за КВЕД: управління нерухомим майном, організація будівництва обєктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, купівля та продаж власного нерухомого майна, здавання в оренду власного нерухомого майна, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (а.с.7,8). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.9).

На підставі направлення від 23.06.2011 року № 876/23-100, згідно пп.78.1.1 п.78.1, п. 78.4 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 842 від 23.06.2011 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Рівне в період з 23.06.2011 року по 01.07.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" код ЄДРПОУ 36349821 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Вікна плюс" код 33110562 за січень 2011 року з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом № 831/23-100/36349821 від 04.07.2011 року (а.с.9-11).

Перевіркою встановлено порушення пп.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, підприємством завищено податковий кредит в січні 2011 року на суму 20000 грн.

Подані платником податків заперечення на акт перевірки (а.с.14) податковим органом були відхилені (а.с.13).

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки № 831/23-100/36349821 від 04.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002242342, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на суму 20 001,00 грн., в тому числі за основним платежем 20 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.(а.с.12).

Позивачем використано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої Державною податковою адміністрацією в Рівненській області скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.26-29).

З акта перевірки, заперечень проти адміністративного позову та пояснень представника відповідача в ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки Фастівської ОДПІ Київської області, викладені в акті перевірки № 15/23-33110562 від 08.04.2011 року (а.с.53-59) "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Вікна плюс", код за ЄДРПОУ 33110562, щодо правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року".

Відповідач вказує, що оскільки у ТОВ "Вікна плюс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно частини 1,5 ст.203, п.1,2 т.215, ст.228 Цивільного кодексу України угода, укладена з ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест", є нікчемною.

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали встановленню фактичні обставини щодо реальності руху активів, достовірності бухгалтерського обліку позивача, підставності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Вікна плюс" в січні 2011 року.

Судом встановлено, що згідно договору оренди нерухомого майна від 25.09.2009 року ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" орендує будівлю торгівельного комплексу загальною площею 18404,2 м.кв. за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 16 з метою використання його для здійснення господарської діяльності (а.с.62-65).

04.01.2011 року між ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" (замовник) та ТОВ "Вікна плюс" (підрядник) укладено договір на виконання робіт, предметом якого є виконання робіт з проведення поточного ремонту покрівлі, влаштування гіпсокартонних перегородок приміщень та їх електроосвітлення в торгівельному центрі "Чайка" по вул. Гагаріна, 16 у м. Рівне. Роботи виконуються власними механізмами, інструментами та обладнанням підрядника з матеріалів замовника та з власних матеріалів. Вартість робіт по договору складає 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,00 грн. (а.с.25).

На виконання умов договору позивачем для ТОВ "Вікна плюс" було передано будівельні матеріали та електротехнічну продукцію на загальну суму 6854,93 грн. на підставі акта приймання-передачі будівельних матеріалів від 14.01.2011 року (а.с.111).

Фактичне виконання ТОВ "Вікна плюс" зобов'язань за договором від 04.01.2011 року на загальну суму 120 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 000,00 грн., підтверджується дослідженими судом доказами: довідками про вартість виконаних робіт за січень 2011 року форма № КБ-3, підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту), актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року форма № КБ-2в (а.с.17-24).

Розрахунки за виконані роботи проведено позивачем згідно платіжного доручення № 820 від 31.01.2011 року на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 000,00 грн. (а.с.61). Заборгованість ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" перед ТОВ "Вікна плюс" відсутня, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2011 року (а.с.41).

На виконані підрядні роботи з влаштування гіпсокартонних перегородок приміщень ТРЦ та їх електроосвітлення ТОВ "Вікна плюс" виписано позивачу податкові накладні:

№ 280105 від 28.01.2011 року на суму 34424,00 грн., у тому числі ПДВ 5737,33 грн. (а.с.15);

№ 280106 від 28.01.2011 року на суму85576,00 грн., у тому числі ПДВ 14262,67 грн. (а.с.16).

Суму податку на додану вартість 20 000,00 грн. за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за січень 2011 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (а.с.66-69).

Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд враховує наступне.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначає, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом документи, які підтверджують виконання ТОВ "Вікна плюс" підрядних робіт, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Податковий кредит позивача в січні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Вікна плюс" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, на їх невідповідність приписам закону відповідач не покликається. ТОВ "Вікна плюс" на час видачі податкових накладних зареєстрований платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Роботи (послуги), придбані позивачем, використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочину з ТОВ "Вікна плюс"" без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Вікна плюс", визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається.

На думку суду, обґрунтування податковим органом зменшення позивачу податкового кредиту покликанням на порушення норм цивільного законодавства не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку донарахуванню позивачу оспорюваної суми податкового зобов'язання повинно було передувати дослідження податковим органом обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій. Первинні документи бухгалтерського обліку позивача були надані до перевірки, позаяк вони описані в акті перевірки, однак податковий орган не надав їм належної оцінки.

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Вікна плюс" можливостей для виконання господарських зобов'язань перед позивачем. При цьому суд враховує, що в акті № 15/23-33110562 від 08.04.2011 року Фастівської ОДПІ Київської області зазначено, що ТОВ "Вікна плюс" зареєстроване юридичною особою 07.09.2004 року, перебуває на податковому обліку з 23.09.2004 року , є платником податку на додану вартість, статутний капітал відповідно до даних інформаційної бази АІС 23 700 грн., зареєстровані види діяльності: будівництво будівель, інші види оптової торгівлі, адвокатська діяльність, дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність, подавав податкову звітність за січень 2010 року - лютий 2011 року. Відповідно до довідки форми 1ДФ кількість працюючих на підприємстві складала 2 особи (а.с.53-56).

Таким чином, за даними податкового органу підприємство є діючим, з наявними власними трудовими ресурсами, а покликання на їх недостатність не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, позаяк підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, і безпосередня господарська діяльність здійснюється на відповідному обєкті, а не за місцезнаходженням юридичної особи.

Матеріалами справи стверджено, що ТОВ "Вікна плюс" на підставі договору оренди приміщення від 03.09.2010 року (а.с.42-43) орендує нежитлове приміщення за адресою місцезнаходження відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.44-46).

Судом встановлено, що ТОВ "Вікна плюс" для виконання господарських зобов'язань перед позивачем було залучено будівельний персонал та інвентар третьої особи, а саме ТОВ "Техностройсервіс", що підтверджується дослідженими судом доказами:

договором оренди будівельного інвентарю № 02-04 від 04.01.2011 року (а.с.86-87);

договором про надання послуг № 01-20 від 20.01.2011 року, предметом якого є послуги прибирання та благоустрою території Торгівельного центру "Чайка" по вул. Гагаріна,16 у м. Рівне (а.с.88-89);

договором про надання послуг будівельного персоналу № 01-04 від 04.01.2011 року на вищевказаному об'єкті (а.с.90-92);

актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.01.2011 року № ОУ-0000028, № ОУ-000027 та № ОУ-0000027 (а.с.93-95);

рахунками-фактурами № СФ-0000020 від 20.01.2011 року, № СФ-0000004 від 04.01.2011 року (а.с.96, 109-110);

квитанціями до прибуткового касового ордера (а.с.97-108).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про неможливість виконання підрядних робіт контрагентом позивача ТОВ "Вікна плюс" не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду справи суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування податкового кредиту в січні 2011 року на суму 20000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Вікна плюс". Висновок податкового органу про порушення ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" пп.198.3, пп.198.6 статті 198 Податкового кодексу України на думку суду є безпідставним та необгрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій. На думку суду, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002242342, є протиправним та підлягає до скасування.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 18.07.2011 року № 0002242342, яким ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 20000,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн., - визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.