Постанова № 22105838, 09.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4587/2011

09 лютого 2012 року 14год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватна фірма "Азурит"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватна фірма "Азурит" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2011 року № 0003492342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 312 376,75 грн., № 0003482342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 124 239,00 грн., № 0003472342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 359 403,75 грн.

В обгрунтування позову покликається на порушення порядку оформлення результатів документальних перевірок, зазначає, що в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення, не зазначено докази, які достовірно підтверджують наявність факту порушення підприємством податкового законодавства, не надано оцінку первинним документам, на підставі яких вчинено записи в бухгалтерському обліку та які повязані з обчисленням податків. Висновки податкового органу про нікчемність угод з ТОВ "Спецінжиніринг" та ТОВ "Інформ Юст" вважає безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства. Вказані вище контрагенти на час вчинення господарських операцій з позивачем зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та згідно даних офіційного сайту ДПС України зареєстровані платниками ПДВ. Господарські операції оформлені належними первинними документами, що підтверджують реальність операцій, які були надані до перевірки в повному обсязі. З наведених підстав зменшення валових витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ "Спецінжиніринг" та ТОВ "Інформ Юст" позивач вважає безпідставним.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з наведених в ньому підстав, просили задоволити в повному обсязі.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.7-8 т.2). Представник відповідача в судовому засіданні 06.12.2011 року (а.с.195-199 т.2) надав пояснення, що відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що проведеною перевіркою встановлено, що між ПФ "Азурит" та ТОВ "Спецінжиніринг" укладений договір про надання послуг по будівельно-монтажних роботах. Листом від 07.04.2011 року за № 6643/7/23-2006 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надіслано до ДПІ у м. Рівне довідку про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ "Спецінжиніринг", в якій зазначено, що документальні перевірки ТОВ "Спецінжиніринг" за 20092010 роки не проводились, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності відсутні, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у ТОВ "Спецінжиніринг" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, згідно до ч.1,5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності. З наведених підстав відповідач вважає, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПФ "Азурит" завищено валові витрати всього в сумі 1136 259 грн. за III-IV квартал 2010 року, І квартал 2011 року; в порушення п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначені обєкта оподаткування в сумі 67 243 грн. за II квартал 2011 року; завищено податковий кредит в сумі 240 700,92 грн. за вересень, листопад, грудень 2010 року, січень-квітень 2011 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що ПФ "Азурит" мала взаєморозрахунки з ТОВ "Інформ Юст" на суму 84994,8 грн., в т.ч. ПДВ 14165,8 грн. Перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу. В звязку з цим посадові особи ТОВ "Інформ Юст" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

З врахуванням вищенаведеного представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2012 року не прибув без повідомлення причин неприбуття, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Суд вважає можливим вирішити справу без участі представника відповідача відповідно до ч.4 ст.128 КС України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Матеріалами справи стверджується, що Приватна фірма "Азурит" зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради 11.11.1996 року, види діяльності за КВЕД: будівництво будівель; діяльність автомобільного вантажного транспорту; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; діяльність у сфері інжинірингу; інші спеціалізовані будівельні роботи (а.с.8 т.1). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне, зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с.10 т.1).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 09.09.2011 року № 1219/23-100 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівне в період з 09.09.2011 року по 20.09.2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку Приватної фірми "Азурит" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року. Результати перевірки оформлені актом від 29.09.2011 року № 1150/23-100/23305044 (а.с.9-42 т.1).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (редакція Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) та п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України - підприємством завищено відємне значення обєкта оподаткування за 2011 рік в сумі 124239,2 грн., в т.ч. за I квартал 2011 року в сумі 56996 грн., II квартал 2011 року в сумі 67243 грн., та занижено податок на прибуток в сумі 287523 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року на суму 83333 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 204190 грн. ;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями,п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 розділу V Податкового кодексу України - підприємством занижено податок на додану вартість в сумі в сумі 254868 грн., в т.ч.: вересень 2010 року 66667 грн., листопад 2010 року 1215740 грн., грудень 2010 року 37612 грн., січень 2011 року 8642 грн., лютий 2011 року 2758 грн., березень 2011 року 7683 грн., квітень 2011 року 5766 грн.

Подані платником податків заперечення на акт перевірки (45-47 т.1) податковим органом були відхилені (а.с.48-61 т.1).

На підставі акта перевірки № 1150/23-100/23305044 від 29.09.2011 року ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005472342 від 14.10.2011 року форма "Р", яким ПФ "Азурит" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток" в сумі 359403,75 грн., у тому числі 287523,00 грн. за основним платежем та 71 880,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.62 т.1);

- № 0003482342 від 14.10.2011 року форма "П", яким ПФ "Азурит" зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 124239,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 2,00 грн. (а.с.63 т.1);

- № 0003492342 від 14.10.2011 року, яким ПФ "Азурит" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 312376,75 грн., у тому числі 254 868 грн. за основним платежем, 57 505,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.64 т.1).

Враховуючи доводи сторін на обгрунтування позовних вимог та заперечень, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Спеціжиніринг" та ТОВ "Інформ Юст", реальність поставок товарів (робіт, послуг), правомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем по операціях з названими контрагентами.

Судом встановлено, що між ПФ "Азурит" (замовник) та ТОВ "Спецінжиніринг" (підрядник) 7.09.2010 року укладено договір № 01-10/ПБ, відповідно до умов якого підрядник зобов'язаний виконати власними та залученими силами і засобами роботи: монтаж, гідровипробування зовнішніх систем протипожежного водопроводу, дощової каналізації та господарсько-побутової каналізації згідно додатку № 1 при будівництві об'єкту Виробнича база ТОВ "Фіто Віта" м. Бориспіль, вул. Чумацька,4 Київської області. Вартість робіт по договору складає 1 151 637,12 грн., в тому числі ПДВ 191 939,52 грн. (а.с.83-95 т.1). Додатковою угодою № 1 від 01.10.2010 року сторонами погоджено дату закінчення виконання робіт 20.04.2011 року (а.с.96 т.1). Додатковою угодою № 2 від 01.10.2010 року сторони погодили виконання додаткових робіт на об'єкті (97-98 т.1).

Також між ПФ "Азурит" (виконавець) та ТОВ "Спецінжиніринг" (замовник) 01.10.2010 року укладено договір № 6/М, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобовязання надавати послуги замовнику транспортними засобами та механізмами, а саме: автокран КС-4574 в/п 20 т, автокран КТА-28 в/п 28 т, автокран КС-6471 в/п 40 т (а.с.71-73,74 т.1). Додатком № 2 до договору сторони погодили вартість роботи 1 машиногодини машин та механізмів з використанням пального виконавця (а.с.75 т.1).

Фактичне виконання підрядником ТОВ "Спецінжиніринг" договірних зобов'язань на об'єкті "Виробнича база ТОВ "Фіто Віта" підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ ОУ-0000161 від 31.10.2010 року на суму 121 492,80 грн., в т.ч. ПДВ 20 248,80 грн. за жовтень 2010 року (а.с.84 т.2),

№ ОУ-0000186 від 30.11.2010 року на суму 671 929,20 грн., в т.ч. ПДВ 111 988,20 грн. за листопад 2010 року (а.с.87 т.2),

№ ОУ-0000187 від 30.12.2010 року на суму 501 693,60 грн., в т.ч. ПДВ 83 615,60 грн. за грудень 2010 року (а.с.94 т.2),

№ ОУ-00008 від 31.01.2011 року на суму 51 849,60 грн., в т.ч. ПДВ 8641,60 грн. за січень 2011 року (а.с.97 т.2),

№ ОУ-00018 від 28.02.2011 року на суму 16 548,50 грн., в т.ч. ПДВ 2758,10 грн. за лютий 2011 року (а.с.101 т.2),

№ ОУ-0000040 від 20.04.2011 року на суму 80 691,84 грн., в т.ч. ПДВ 13 448,60 грн. за квітень 2011 року (а.с.104 т.2),

довідками про вартість виконаних будівельних робіт форма № КБ-3 за жовтень 2010 року, за листопад 2010 року, за грудень 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року, за квітень 2011 року (а.с.85-86, 88-93, 95-96,98-99,102-103,105-106 т.2),

актами на використання матеріалів (а.с.100,107 т.2).

На вищевказані операції контрагентом ТОВ "Спецінжиніринг" виписано позивачу податкові накладні:

№ 160 від 27.09.2010 року на суму 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ66 666,67 грн.,

№ 201 від 17.11.2010 року на суму 669 444,00 грн., в т.ч. ПДВ 111 574,00 грн.,

№ 225 від 30.12.2010 року на суму 225 671,60 грн., в т.ч. ПДВ 37 611,93 грн.,

№ 11 від31.01.2011 року на суму 51 849,60 грн., в т.ч. ПДВ 8 641,60 грн.,

№ 5 від 28.02.2011 року на суму 16548,50 грн., в т.ч. ПДВ 2 758,08 грн.,

№ 1 від 04.03.2011 року на суму 46 095,30 грн., в т.ч. ПДВ 7 682,55 грн.,

№ 8 від 20.04.2011 року на суму 34 596,54 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,09 грн. (а.с.120-126 т.2).

Оплата виконаних робіт (наданих послуг) проведена позивачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ "Спецінжиніринг", що стверджується виписками банку по рахунку позивача (а.с.100-104 т.2).

Крім цього, судом встановлено що за договором № 5/М від 01.10.2010 року позивачем ПФ "Азурит" надано для ТОВ "Спецінжиніринг" послуги автокрана, що стверджується актами здачі-прийняття робіт:

№ ОУ-0000060 від 31.12.2010 року на суму 6 080,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 013,33 грн.,

№ ОУ-0000053 від 30.11.2010 року на суму 4 128,00 грн., в т.ч. ПДВ 688,00 грн.,

№ ОУ-0000045 від 31.10.2010 року на суму 6 016,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 002,67 грн. (а.с.79-81 т.2).

На вказані господарські операції з надання послуг контрагенту ТОВ "Спецінжиніринг" позивачем виписано податкові накладні:

№ 7 від 31.10.2010 року на суму 6 016,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 002,67 грн.,

№ 11 від 30.11.2010 року на суму 4 128,00 грн., в т.ч. ПДВ 688,00 грн.,

№ 10 від 31.12.2010 року на суму 6 080,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 013,33 грн. (а.с.76-78 т.2).

22.02.2011 року ПФ "Азурит" та ТОВ "Спецінжиніринг" підписано акт припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог за договорами № 01-10/ПБ від 27.09.2010 року та № 6/М від 01.10.2010 року на суму 16 224,00 грн. (а.с.82 т.1).

Також судом встановлено, що в періоді, охопленому перевіркою, позивач здійснював господарські операції з ТОВ "Інформ Юст".

Так, 01.11.2010 року між ПФ "Азурит" (покупець) та ТОВ "Інформ Юст" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 1-КП, предметом якого є поставка арматури № 16 (А 500 С) на адресу будівельного майданчика Київська область м. Бориспіль, вул. Чумацька,4, на загальну суму 250 000,00 грн. (а.с.123-125 т.1).

Постачальником ТОВ "Інформ Юст" на виконання договірних зобов'язань поставлено позивачу обумовлений договором товар на загальну суму 84 994,80 грн., в т.ч. ПДВ 14 165,80 грн., згідно видаткової накладної № 811 від 08.11.2010 року, товар отримано під підпис уповноваженою особою позивача згідно довіреності № 242 від 08.11.2010 року (а.с.126 т.1).

На вказану операцію ТОВ "Інформ Юст" виписано позивачу податкову накладну № 218 від 08.11.2010 року на суму 84 994,80 грн., в т.ч. ПДВ 14 165,80 грн. (а.с.127 т.1).

Позивачем проведено оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів контрагенту на повну суму поставки, що підтверджується випискою банку по рахунку позивача від 08.11.2010 року (а.с.128 т.1).

Актом перевірки стверджується, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ПФ "Азурит" вищевказані операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Спецінжиніринг" та ТОВ "Інформ Юст" відображені проводками Дт90 "Собівартість реалізації" Кт685 "Розрахунки з іншими кредиторами", Дт644 "Податковий кредит" Кт685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Спецінжиніринг" та ТОВ "Інформ Юст" обгрунтовані нормами Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з вказаними контрагентами, з мотивів відсутності у постачальників господарських можливостей на виконання взятих зобов'язань, недостатності трудових ресурсів, відсутності виробничо-складських приміщень.

На думку суду, обгрунтування податковим органом зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту покликанням на порушення норм цивільного законодавства не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку здійсненню донарахування суми податкового зобов'язання повинно було передувати дослідження та оцінка зі сторони податкового органу обставини щодо реальності здійснення господарських операцій позивачем та правильності формування ним даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Актом перевірки стверджується, що позивачем всі документи на підтвердження оформлення господарських операцій були надані до перевірки в повному обсязі, позаяк такі документи в акті перевірки описані, однак безпідставно не взяті до уваги відповідачем.

Покликання відповідача на неможливість здійснення постачальниками взятих на себе зобов'язань суд відхиляє як необгрунтовані з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що контрагент ТОВ "Спецінжиніринг" є діючим підприємством; зареєстрований платником податку на додану вартість; на підставі належно оформлених договорів оренди орендує нежитлове приміщення під офіс за адресою місцезнаходження відповідно до реєстраційних даних, орендує складське приміщення для розміщення та зберігання матеріальних цінностей. Згідно довідки з ЄДРПОУ види діяльності ТОВ "Спецінжиніринг" за КВЕД: розбирання та знесення будівель; земляні роботи; розвідувальне буріння; будівництво будівель; будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; діяльність у сфері інжинірингу. Державним департаментом пожежної безпеки МНС України товариству видано ліцензію на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів, терміном дії з 13.07.2007 року по 13.07.2012 року; Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, терміном дії з 13.07.2011 року по 13.07.2016 року; Територіальним управлінням Держгірпромнагляд по Київській області видано дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, терміном дії з 27.01.2010 року по 27.01.2015 року, та дозвіл на початок експлуатації обладнання підвищеної небезпеки на вказаний термін (а.с.28-63 т.2).

Всі податкові накладні, виписані ТОВ "Спецінжиніринг" для ПФ "Азурит", відображені постачальником в реєстрах виданих податкових накладних, податок на додану вартість по взаємовідносинах з позивачем включено до податкових зобов'язань відповідних звітних (податкових) періодів, податкову звітність у встановленому порядку подано до податкового органу за місцем реєстрації (а.с.127-187 т.2).

Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форма 1ДФ, поданих ТОВ "Спецінжиніринг" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, за 4 квартал 2010 року на підприємстві працювало 63 особи за штатом, 11 - за сумісництвом; в 2 кварталі 2011 року працювало за штатом 59 осіб (а.с.188-194 т.2).

Також судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Інформ Юст" є зареєстрованою діючою юридичною особою; ДПІ у Деснянському районі м. Києва 10.08.2010 року видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ; згідно довідки з ЄДРПОУ здійснює види діяльності за КВЕД: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; оптова торгівля будівельними матеріалами; нотаріальна та інша юридична діяльність; рекламна діяльність (а.с.129-131т.1).

Доставка вказаним контрагентом позивачу обумовленого господарським договором товару - арматури № 16 (А 500 С) за адресою будівельного майданчика м. Бориспіль, Київської області, вул. Чумацька,4, підтверджується товарно-транспортною накладною від 08.11.2010 року № 12 (а.с.132 т.1).

Крім цього, суд враховує, що підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, і безпосередня господарська діяльність здійснюється на відповідному обєкті, а не за місцезнаходженням юридичної особи.

Суд критично оцінює покликання відповідача на нікчемність правочинів між позивачем та обумовленими контрагентами. При цьому суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "Спецінжиніринг" та ТОВ "Інформ Юст", визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, відповідач на такі судові рішення не покликається, а представники позивача їх наявність заперечують.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні відомості про вирок суду в кримінальній справі, на наявність такого доказу відповідач не вказує.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких об'єктивних доказів щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ "Спецінжиніринг" та ТОВ "Інформ Юст".

Оцінюючи встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи у їх відповідності приписам закону, суд враховує, що у відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин (в частині формування валових витрат в III, IV кварталах 2010 року), валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З викладеного слідує, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, тобто витрат, які використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Визначальною ознакою віднесення витрат по оплаті товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат вважається безпосереднє використання таких товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності, а саме у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I, II кварталах 2011 року) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначає, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом документи, які підтверджують оформлення та виконання угод постачальниками товарів (робіт, послуг), містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, підтверджують зміст та обсяг господарської операції, реальність руху активів учасників правовідносин, є первинними в розумінні закону, а відтак є належною та достатньою підставою для податкового обліку позивача.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що валові витрати ПФ "Азурит" в III, IV кварталах 2010 року, I, II кварталах 2011 року по взаємовідносинах з конрагентами, зазначеними в акті перевірки, сформовані у відповідності до вищевказаних приписів чинного податкового законодавства, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх використання в господарській діяльності, з метою отримання прибутку.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає, що за результатами судового розгляду справи не доведено порушення ПФ "Азурит" п.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення платником податків відємного значення обєкта оподаткування за 2011 рік в сумі 124239,2 грн., в т.ч. за I квартал 2011 року в сумі 56996 грн., II квартал 2011 року в сумі 67243 грн., та заниження податку на прибуток в сумі 287523 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року на суму 83333 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 204190 грн. суд вважає неправомірним, що виключає нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

В частині правомірності донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд враховує, що відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями (чинного на час формування податкового кредиту у вересні, листопаді, грудні 2010 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

На час формування позивачем податкового кредиту в січні, лютому, березні, квітні 2011 року набрали чинності норми Податкового кодексу України, які врегулювали відповідні правовідносини.

Так, відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кредит позивача за вересень, листопад, грудень 2010 року, січень-квітень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Спецінжиніринг", ТОВ "Інформ Юст" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, на їх невідповідність приписам закону відповідач не покликається. Постачальники товарів (робіт, послуг) на час видачі податкових накладних зареєстровані платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Придбані позивачем товари, роботи та послуги використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

На підставі досліджених судом доказів суд приходить до висновку, що податковий кредит у вказаних податкових періодах сформований позивачем у повній відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. Суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0003492342, № 0003482342, № 0003472342 є протиправними та підлягають до скасування.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 14.10.2011 року № 0003492342, яким Приватній фірмі "Азурит" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 312 376,75 грн., у тому числі 254 868 грн. за основним платежем, 57 505,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 14.10.2011 року № 0003482342, яким Приватній фірмі "Азурит" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 124 239,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції 2,00 грн.; від 14.10.2011 року № 0003472342, яким Приватній фірмі "Азурит" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 359 403,75 грн., у тому числі 287 523,00 грн. за основним платежем, 71 880,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача Приватна фірма "Азурит" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.