Постанова № 22105152, 14.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/289/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

представників позивача Кондрика Н.Г., Железнова Д.А.,

представника відповідача Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер» (далі позивач, ТОВ «Торговий дім «Партнер»)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач, КОДПІ у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022302/1 від 06.01.2012, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 3041, 00 грн, у тому числі основний платіж 3 040,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн та №0000022302/1 від 06.01.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16315,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Торговий дім «Партнер»у січні 2011 року віднесло до податкового кредиту суму ПДВ, фактично сплачену Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агросправа»(далі ТОВ «Агрофірма «Агросправа») за отриману продукцію, у відповідності до вимог пунктів 200.1., 200.2., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України. На час здійснення господарських операцій з ТОВ «Агрофірма «Агросправа»підприємство було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник ПДВ.

У судовому засіданні представники позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №128248, наявної у матеріалах справи, 18.12.2003 ТОВ «Торговий дім «Партнер»зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області в якості субєкта господарювання (ідентифікаційний код 32802438).

Згідно із копією свідоцтва №23704446 серії НБ №117775, наявної у матеріалах справи, ТОВ «Торговий дім «Партнер»є платником ПДВ з 25.02.2004.

Відповідно до копії довідки №769 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ТОВ «Торговий дім «Партнер»за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, інші види оптової торгівлі, виробництво взуття, вирощування зернових та технічних культур.

На підставі наказу КОДПІ у Полтавській області від 05.12.2011 №5427 та направлення від 05.12.2011 №5157/005157 КОДПІ у Полтавській області у період з 05.12.2011 по 09.12.2011 податковим ревізором-інспектором проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Торговий дім «Партнер»з питання правильності, повноти та обгрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувались у грудні 2010 року.

У ході перевірки встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 16315,00 грн та заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2011 року на 3 040,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №8527/23-309/32802438 від 16.12.2011 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 200.1., 200.2., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України.

06.01.2012 на підставі акту перевірки КОДПІ у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0000022302/1 від 06.01.2012, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 3041,00 грн, у тому числі основний платіж 3 040,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн, №0000022302/1 від 06.01.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16315,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

ТОВ «Торговий дім «Партнер»не погодилось із винесеними КОДПІ у Полтавській області податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржило його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000022302/1 від 06.01.2012, №0000022302/1 від 06.01.2012, суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання по ПДВ у сумі 3040,00 грн та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 16315,00 грн стали господарські операції між ТОВ «Торговий дім «Партнер»та ТОВ «Агрофірма «Агросправа».

Судом встановлено, що 01.12.2008 між ТОВ «Торговий дім «Партнер»та ТОВ «Агрофірма «Агросправа»укладено договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого останній зобовязався передати у власність позивача, а ТОВ «Торговий дім «Партнер»зобовязався прийняти і сплатити за нафтопродукти у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з картки платника податків, ТОВ «Агрофірма «Агросправа»05.07.2005 отримало свідоцтво платника ПДВ та на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Партнер»мало статус платника ПДВ.

На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 19 355,00 грн ТОВ «Торговий дім «Партнер»надало суду копії договору, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортної накладної, заявки.

21.02.2011 позивач подав до податкового органу декларацію з ПДВ за січень 2011 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів склала 19276,00 грн.

Статтею 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У березні 2012 року ТОВ «Торговий дім «Партнер»подало учточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість, задекларованих у січні 2011 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок та зазначив зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на 2609,00 грн.

У квітні 2011 року ТОВ «Торговий дім «Партнер»подало учточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість, задекларованих у січні 2011 року, яким зменшено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 16315,00 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пунктів 200.1.-200.3. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 19 355,00 грн ТОВ «Торговий дім «Партнер»надало суду копії договору, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Придбані у ТОВ «Агрофірма «Агросправа»14.12.2010 нафтопродукти позивач реалізував 15.12.2010 Дочірньому підприємству «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №020108 від 28.12.2007, додатковою угодою від 13.12.2010, видатковою та податковою накладними, актом прийому-передачі, рахунком на оплату, реєстром виданих податкових накладних, товарно-транспортною накладною, заявкою ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»від 14.12.2010.

Транспортування здійснювалось згідно умов заявки ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»самовивозом з нафтобази в м.Глобино, вул. К. Маркса, 170.

Як вбачається з первинних документів позивач придбавав бензин А-80 у ТОВ «Агрофірма «Агросправа»масою 13,280 тон, вартістю 96776,25 грн, а реалізував за 99731,25 грн, тобто за наслідками спірних операцій позивач отримав економічну вигоду у вигляді прибутку.

Перевіряючи наявність підстав для проведення позапланової перевірки ТОВ «Торговий дім «Партнер», суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, то податковий орган здійснює документальну позапланову виїзну перевірку.

На вимогу суду представник відповідача доказів надіслання позивачеві запиту щодо отримання інформації не надав, при цьому представники позивача факт отримання такого запиту категорично заперечували.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для проведення позапланової перевірки ТОВ «Торговий дім «Партнер», передбачених статтею 78 Податкового кодексу України у КОДПІ у Полтавській області не було.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що ТОВ «Агрофірма «Агросправа»під час здійснення господарських операцій було зареєстроване в установленому порядку та мало право видавати податкові накладні, суд вважає, що висновок КОДПІ у Полтавській області про заниження ТОВ «Торговий дім «Партнер»податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 3040,00 грн та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 16315,00 грн є неправомірним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області №0000022302/1 від 06 січня 2012 року та №0000012302/46 від 06 січня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Партнер" (ідентифікаційний код 32802438, вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39617) витрати зі сплати судового збору в розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 (девятнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2012 року.

СуддяК.І. Клочко